Ухвала суду № 34241700, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-33508/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Кіт О.С.

представників позивача Соколової О.В.,

відповідачів: Маісурадзе З.А., Шевченко М.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 у справі №32/378-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, Міністерства доходів і зборів України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.10.2007, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» (далі-ТОВ «СК Джонсон», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (даді - відповідач 1), Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач 2) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.12.2006 №0000641630/0, від 31.01.2007 №0000641630/1, від 12.04.2007 №0000641630/2, від 05.06.2007 №0000641630/3, та рішення Державної податкової адміністрації України від 05.06.2007 №5397/6/25-0115 про результати розгляду скарги.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення. Крім того, судом зазначено, що сплатою податку позивач погасив заборгованість перед бюджетом по авансовому внеску на прибуток, а тому інтереси бюджету не постраждали.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 постанову Господарського суду міста Києва від 10.10.2007 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «СК Джонсон» 25.10.2010 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема частини 2 статті 19, статті 61 Конституції України, підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», частини 3 статті 2, частини 4 статті 11, частини 2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

В порядку приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено заміну відповідачів: Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків - її правонаступником, яким є Міжрегіональне Головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників; Державної податкової адміністрації України - її правонаступником, яким є Міністерство доходів і зборів України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №861/1630/00146137 від 20.12.2006, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки ТОВ «СК Джонсон» з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно сплати авансового внеску податку на прибуток у зв'язку з нарахуванням та сплатою у 2004 році дивідендів нерезидентам та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2006 №0000641630/0, від 31.01.2007 №0000641630/1, від 12.04.2007 №0000641630/2, від 05.06.2007 №0000641630/3, про застосування до позивача на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафних санкцій у розмірі 3991500,00грн.

Підставою для застосування штрафних санкцій слугував висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у відсутності сплати підприємством у встановлені терміни (станом на 11.06.2004 року) авансового внеску податку на прибуток в сумі 1995750,00грн. на суму нарахованих та виплачених дивідендів нерезидентам. При цьому, податковий орган виходив з того, що червні 2004 року позивачем нараховано та виплачено дивіденди за 2003 рік нерезидентам: Нідерландській корпорації «СК Джонсон Європа БВ» в сумі 1485000 дол. США та Американській корпорації «СК Джонсон і Син Інк» в сумі 15000 дол. США. На нараховану суму дивідендів у розмірі 1500000 дол. США (7983000,00грн.) позивач не нарахував та не сплатив до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно підпункту 7.8.3 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Підпунктом 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України (підпункт 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 Закону)

Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат. (пункт16.13 статті16 Закону)

Виходячи з положень вищевказаних норм, позивач зобов'язаний був сплатити авансовий внесок до виплати або разом із виплатою дивідендів нерезидентам.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Зі змісту даної норми вбачається, що передбачені нею штрафні санкції застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків по податкам (зборам, обов'язковим платежам).

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум (пункт 17.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до підпункту «г» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками (підпункт «д» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону)

З матеріалів справи вбачається, що листом Державної податкової адміністрації України від 29.05.2006 №5938/6/23-5016 позивача, на його запит від 17.04.2006 №21/21-36, повідомлено, що на момент виплати ним у червні 2004 року дивідендів нерезидентам питання застосування підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було законодавчо врегульовано та вказано на необхідність нарахування ним авансового внеску на суму дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, за ставкою 25% і його сплати до бюджету до/або під час такої виплати.

Листом Державної податкової адміністрації України від 29.06.2006 №7112/6/15-0316, позивачу була надана відповідь на його запит від 02.06.2006 №21/21-38, та повідомлено, що останній з урахуванням того, що діяв відповідно до отриманого від Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків роз'яснення, яке суперечило пізніше отриманому податковому роз'ясненню Державної податкової адміністрації України, звільняється від застосування штрафних санкцій згідно з підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону.

Разом з тим, належних та допустимих доказів наявності податкового роз'яснення, наданого Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків позивачем не надано. Його доводи щодо належності усних роз'яснень норм податкового законодавства, наданих окремими працівниками податкового органу, до податкових роз'яснень не обґрунтовані та не узгоджуються з вищевказаними нормами чинного законодавства. Відповіді окремих працівників податкового органу, надані на запитання платника податків не є офіційним оприлюдненням розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючим органом у межах його компетенції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв