Ухвала суду № 34241581, 10.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/30475/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (далі - ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року було скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві від 04.08.2011 року №0000504320. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04.08.2011 року №0000514320 в частині визначення ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» штрафу в сумі 219, 89 грн. та від 04.08.2011 року №0000524320 в частині визначення позивачеві штрафу в сумі 11276 , 70 грн. У решті позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року.

ПАТ "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено позапланову документальну перевірку позивача. За результатами перевірки складено акт від 27.07.2011 року №595/43-20/14371869.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 ПК України, що призвело до несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по земельному податку та єдиному податку.

За результатами перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 04 серпня 2011 року №0000504320 на суму 4243,96 грн., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, №0000514320 на суму 437,69 грн., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку та №0000524320 на суму 13466,30 грн., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що порушення з боку позивача строків перерахування сум земельного податку та єдиного податку мало місце в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, а виявлено відповідне порушення вже під час дії Податкового кодексу України, який вступив в силу 01.01.2011 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2009 року позивачем було отримано платіжне доручення №9 від ПП «Оберін-Бізнес» на перерахування грошових коштів у сумі 2178,00 грн. для сплати єдиного податку з юридичних осіб за 1 квартал 2009 року. Також 29.01.2009 року до позивача СП ТОВ «Атад К» було подано платіжне доручення №218 на перерахування грошових коштів в розмірі 21906,08 грн. для сплати орендної плати за землю за грудень 2008 року. Проте названі платіжні доручення банком виконані не були, у зв'язку з чим за платниками податків утворилась податкова заборгованість по сплаті відповідних податків.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 року №2346-III переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні пункту 1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з підпунктом 1 п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням, а згідно з пунктом 22.4 цієї ж норми Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Судом апеляційної інстанції визначено, що ініціювання переказу та виконання платіжного доручення не є тотожними функціями, так як ініціювання переказу здійснюється платником, а виконання платіжного доручення здійснюється банком та передбачає списання зазначеної у платіжному дорученні суми коштів з рахунку платника і перерахування такої суми на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що наведені правові норми позивачем дотримані не були та грошові кошти відповідно до платіжних доручень СП ТОВ «Атад К» від 29.01.2009 року та ПП «Оберін-Бізнес»від 05.02.2009 року перераховані не були.

Відповідно до п.п. 16.5 1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених п.п 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпунктом 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом, зокрема, за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Правління Національного банку України №53 від 06.02.2009 року у Публічному акціонерному товаристві «АКБ «Київ» була введена тимчасова адміністрація та призначений тимчасовий адміністратор строком на один рік - з 09.02.2009 року до 09.02.2010 року. Крім того, зазначеною постановою з 09.02.2009 року по 09.08.2009 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов'язання позивача та який постановою правління НБУ №465 від 06.08.2009 року було продовжено до 09.02.2010 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом було нараховано позивачу штраф на підставі ст. 126 ПК України, якою передбачено відповідальність за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом у вигляді штрафу у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу за затримку до 30 календарних днів включно та 20% - за затримку більше 30 календарних днів.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про неправомірність дій відповідача по нарахуванню позивачу штрафу у період дії мораторію, оскільки від дати подання платіжного доручення №218 СП ТОВ «Атад К» 29.01.2009 року так само як від дати подання платіжного доручення №9 ПП «Оберін-Бізнес» 05.02.2009 року до дати введення мораторію постановою правління НБУ пройшло 10 та 3 дні відповідно, а тому штрафні санкції мають бути обраховані у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, а тому податкове повідомлення-рішення №0000504320 підлягає скасуванню повністю, а податкові повідомлення - рішення №0000514320 -в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 219,89 грн. та №0000524320 -в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 11276,70 грн., які нараховані з порушенням наведених вище норм права.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 названого кодексу, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність притягнення позивача до відповідальності саме на підставі ст. 126 ПК України, оскільки наведена правова норма має бланкетний характер та не виключає можливості застосування до банку відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових) платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров