Рішення № 34241235, 11.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.2013р. Справа № 5008/1417/2011

За позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Березово Хустського району

ДО Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Закарпатська обласна рада, м. Ужгород та

- Закарпатський обласний український музично-драматичний театр, м. Ужгород

ПРО визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради від 27.01.2006р. №803 та визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за №136 від 08.04.2011р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 05.07.2011р.

від відповідача - не з'явився

від третіх осіб - Гончаров В.В. - представник Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру за довіреністю від 10.04.2013р. №60

від прокуратури - Гребенник І.А. - прокурор відділу прокуратури міста Ужгорода

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, с. Берегово Хустського району звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради від 27.01.2006р. №803 та визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за № 136 від 08.04.2011р.

В ході розгляду судом справи, у відповідності до вимог статті 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у розгляді справи було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: Закарпатську обласну раду, м. Ужгород та Закарпатський обласний український музично-драматичний театр, м. Ужгород.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2011р. було зупинено провадження у справі №5008/1417/2011 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Березово Хустського району до Ужгородської міської ради, м. Ужгород за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закарпатська обласна рада, м. Ужгород та Закарпатський обласний український музично-драматичний театр, м. Ужгород про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради від 27.01.2006р. №803 та визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за №136 від 08.04.2011р. до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз на адресу Господарського суду Закарпатської області направлено матеріали справи із відповідним висновком.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2013р. поновлено провадження у справі №5008/1417/2011 та призначено її до розгляду на 05.09.2013р.

Ухвалою суду від 05.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 16.09.2013р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові обгрунтування заявлених позовних вимог та заперечень з урахуванням результатів експертного висновку.

Ухвалою суду від 16.09.2013р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2013р. для надання сторонам можливості подати суду додаткові пояснення по суті спору з урахуванням наявних у справі матеріалів.

На день судового засідання до суду надійшло клопотання прокуратури міста Ужгорода в порядку вимог статті 29 Господарського процесуального кодексу України про вступ у справу прокурора з метою захисту інтересів держави у даному спорі.

У зв'язку з повторним невиконанням вимог суду та письмовою згодою представників сторін та прокурора у процесі, ухвалою від 30.09.2013р. судом було відкладено розгляд справи з урахуванням вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до вимог якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Просить задовольнити позов з підстав, наведених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Також подав суду письмове обгрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням наявного в матеріалах справи експертного висновку.

Зокрема, в обгрунтування своїх доводів зазначає про те, що земельну ділянку Закарпатському обласному музично-драматичному театру відведено не було, а рішенням Ужгородської міської Ради № 1225 від 04 вересня 2009 року «Про землекористування по АДРЕСА_1» було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Ужгороді Облмуздрамтеатру в межах існуючої будівлі. Решта земельної ділянки була предметом купівлі-продажу опосередковано через земельні торги (аукціон). Таким чином, рішення Ужгородської міської Ради від 27.01.2006 р. № 803 не може слугувати підставою для незаконних дій та рішень відповідача, оскільки це рішення залишилось нереалізованим.

В межах провадження по господарській справі при ознайомленні з матеріалами інвентарної справи БТІ м. Ужгорода щодо будівлі музично-драматичного театру за № 8865 стало відомо, що Ужгородською міською Радою щодо спірної земельної ділянки було прийнято ще одне рішення, яке за своєю суттю порушує законні права позивача, як власника земельної ділянки. Так, рішенням V сесії VI скликання за № 136 від 08 квітня 2011 року було внесення зміни до рішення Ужгородської міської Ради № 1225 від 04 вересня 2009 року в частині вилучення з цього рішення слів «в межах існуючої будівлі».

Таким чином, було створено підгрунття для початку судового спору щодо спірної ділянки з метою позбавлення мене права як законного власника цієї земельної ділянки, який придбав її на конкурентній основі за грошові кошти. Виключенням слів «в межах існуючої будівлі» створюється спірна ситуація щодо потенційного права Облмуздрамтеатру отримати у постійне користування земельну ділянку площею 1,52 га, яка буде включати й ту частину, що була придбана мною на аукціоні, з огляду на рішення відповідача 2006 року за № 803.

У поданому суду додатковому письмовому пояснення по суті спору з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи вказує на те, що доводи Закарпатської обласної Ради щодо цілісності комплексу театру разом із бризкальним басейном та пожежними резервуарами й виконання ними функціональних навантажень не підтвердились, про що беззаперечно й ствердно наведено у висновках судового експерта, яким безпосередньо було досліджено об'єкт театру за участі представників відповідачів та прокуратури м. Ужгорода влітку 2012 року.

Звертає увагу суду на той факт, що обставина прийняття оспорюваних рішень свідчить про відсутність права на земельну ділянку в Обласного музично-драматичного театру. Доводи про наявність такого права, наведені Ужгородською міською Радою, яке б мало ґрунтуватись на рішенні № 803 від 27.01.2006 року, не узгоджується ані із правовим регулюванням, ані з судовою практикою, узагальненою у Постанові ВГСУ №6 від 17.05.2011 року. На момент прийняття оспорюваних рішень і на даний час Обласний музично-драматичний театр як постійний землекористувач не володів земельною ділянкою ані під будівлею згідно із рішенням № 1225 від 04.09.2009 року, ані разом із іншими об'єктами (й бризкальний басейн) згідно із рішенням № 803 від 27.01.2006 року та № 136 від 08.04.2011 року, ані з моменту виділення земельної ділянки «під будівництво» рішенням виконкому Ужгородської міської ради народних депутатів № 67 від 06.03.1967 року. В постійному користуванні дана земельна ділянка, на яку претендує Обласний музично-драматичний театр, ніколи не перебувала.

Звертає увагу суду на наявність рішень Ужгородської міської Ради, які цілком відповідають інтересам Обласного музично-драматичного театру як потенційного постійного користувача земельної ділянки саме під будівлею театру: №649 від 16.09.2005 року та №1225 від 04.09.2009 року (в редакції на момент прийняття). Таким чином, задоволення позову в даному випадку ніяким чином не зменшує прав відповідача як землекористувача, а навпаки відновлює законний порядок у стосунках комунального власника земельної ділянки та користувача земельної ділянки під об'єктом - будівлею театру, до якої бризкальний басейн не належить.

Відповідач заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі, однак не надав суду письмове пояснення по суті спору з урахуванням висновків проведеної судової будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим, в матеріалах справи мітиться письмове пояснення відповідача по суті заявлених позовних вимог, у відповідності до якого відповідач вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, вказує на те, що рішенням Ужгородської міської ради від 27.01.2006 р. № 803 театру надано дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1, 52 га по АДРЕСА_1 та розробку проекту її відведення. Дане рішення свідчить про згоду Ужгородської міської ради і фактичне надання театру цієї земельної ділянки, оскільки на даній земельній ділянці розташовані декоративно - бризкальний басейн та підземні пожежні резервуари. Згідно з проектною документацією театру вказані споруди з'єднані з його будівлею інженерними комунікаціями і мають забезпечувати належне функціонування театру. Не погоджується із твердженням позивача, що рішення Ужгородської міської ради від 08.04.2011 р. № 136 суттєво порушує його законні права, оскільки даним рішенням були внесені зміни (уточнення) до рішення яке було прийняте 04.09.2009 р. № 1225, в якому не було зазначено розмірів земельної ділянки.

Представник третьої особи - Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру, в засіданні суду також заперечує з приводу заявлених позовних вимог, та на виконання вимог суду подав письмове пояснення по суті спору з урахуванням експертного висновку.

У поданому суду письмовому поясненні вказує на те, що даний експертний висновок не може прийматися в якості належного і допустимого доказу по справі, оскільки твердження експерта не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях.

Так, при дослідженні питання №7 «Чи з'єднанні декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари інженерними комунікаціями з будівлею Театру» і питання №8 «Чи складають декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари з будівлею Театру єдиний інженерно-технічний комплекс» експерт вказав, що з пояснювальної записки «Техно-рабочего проекта благоустройства и реконструкции площади, прилегающей к муздрамтеатру, между ул.Толстого и Киевской набережной в г.Ужгороде. Том 1.» не вбачається чи з'єднані декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари інженерними комунікаціями з будівлею Театру і чи складають декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари з будівлею Театру єдиний інженерно-технічний комплекс. Інших документів, які б відображали принцип з'єднання декоративно-бризкального басейну і пожежних резервуарів інженерними комунікаціями з будівлею Театру та підтверджували, що декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари входять в єдиний інженерно-технічний комплекс з будівлею Театру, немає (арк. висновку 10-11).

Натомість з плану помпової станції Театру, розробленого установою «Гипроград» м. Києва, слідує, що два пожежні резервуари з'єднані з будівлею Театру трубами, які від цих резервуарів під'єднані до двох помп марки «Д 500-65» з відповідними електродвигунами (копія плану додається). Це беззаперечно свідчить про те, що пожежні резервуари з'єднані з будівлею Театру інженерними комунікаціями і складають з цією будівлею єдиний інженерно-технічний комплекс.

Крім того, досліджуючи питання №9 «Чи можливий демонтаж декоративно-бризкального басейну і пожежних резервуарів без порушення належного функціонування Театру з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства щодо безпеки глядачів», експерт зазначив, що пожежні резервуар, побудовані 34 роки тому, можуть бути непридатними до використання, так як гідроізоляція бетону є дуже відносною, а тому перевірити їх цілісність не надається можливим (арк. висновку 15). У зв'язку з цим експерт приходить до висновку, що технічний стан пожежних резервуарів не дозволяє їх використання.

Таким чином, експерт виключно на припущенні про те, що дані резервуари можуть бути непридатними, та без відповідної перевірки їх цілісності зробив висновок про неможливість і недоцільність використання таких резервуарів.

В той же час, експерт навів цілий ряд витягів з підзаконних нормативних актів, якими передбачені обов'язкові відповідні протипожежні заходи, серед яких і наявність пожежних водоймищ (арк. висновку 11-15).

З цього слідує, що експерт, стверджуючи про недоцільність використання пожежних резервуарів, суперечить своїм же доводам щодо обов'язкової наявності пожежних водоймищ для забезпечення правил пожежної безпеки.

Представник третьої особи - Закарпатської обласної ради позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 06 березня 1967 року №96 виділено земельну ділянку для будівництва театру в м. Ужгород, вул. Л. Толстого в розмірі 1,52 га. На цій ділянці було побудовано театр з боку вулиці Л. Толстого, якого розташовано споруда декоративно-бризкального басейну (басейн), який призначений для охолодження води кондиціонерів театру цей басейн відмічений в експлуатації ситуаційного плану, як додаток до технічного паспорту №13649, басейн знаходиться на землі, яка позначена на вище вказаному ситуаційному плані, тобто на землі театру в межах 1,52 га. 27 січня 2006 року Ужгородською міською радою було видано рішення №803, яким надався дозвіл облмуздрамтеатру на виготовлення матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1.52 га по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі театру. Відповідно до цього облмуздрамтеатр замовив в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород» інвентаризаційну справу №8865, реєстраційний № 1364 від 05 грудня 2008 року та в Закарпатському управлінні земельних ресурсів відповідні документи по відводу земельної ділянки. Отримавши всі відповідні погодження для затвердження проекту відведення та надання в постійне користування земельну ділянку площею 1,52 га. Залишалося отримати підпис міського голови. В березні 2009 року всі відповідні матеріали були здані міському голові на підпис, але замість підпису Закарпатська обласна рада отримала рішення Ужгородської міської ради від 16 липня 2009 року №1181.

Власником Закарпатського обласного українського музично-драматичний театру розташованого за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_1 є Закарпатська обласна рада на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 8 квітня 2004 року серія САА №910058 виданого відповідно до рішення XI сесії XXI скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23 грудня 1992 року. Відтак, у 1992 році Закарпатський обласний український музично-драматичний театр було передано до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області тобто театр став власність Закарпатської обласної ради де є і сьогодні.

А відповідно до п. 4 Завдання на виконання технічно-робочого проекту 1979 року з боку тилового фасаду театру передбачено споруду декоративно бризкальний басейн для кондиціювання повітря театру, 2 підземні пожежні резервуари з підводкою необхідних інженерних комунікацій.

Декоративно-бризкальний басейн є складовою частиною облмуздрамтеатру і призначений для охолодження повітря, який не може бути відокремлений від вказаного театру без його пошкодження або істотного знецінення. Згідно ч. 2 ст. 186 Цивільного кодексу України приналежність слідує за головною річчю, тобто за облмуздрамтеатром, якщо інше не встановлено договором або законом. Слід зауважити, той факт що згідно ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором, тобто вказаний басейн є складною річчю і утворює з вказаним театром єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням. А згідно ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

На момент прийняття Ужгородською міською радою рішення від 27.01.06 №803 жодні права Позивача не були порушені, оскільки він не був власником спірної земельної ділянки. Приймаючи рішення від 08.04.11 №136 міською радою було усунено недоліки допущені в рішенні 04.09.09 №1225, тобто відповідно рішення №803 від 27.01.06 приводилося у відповідність до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи.

Прокурор в судовому процесі також вважає доводи позивача безпідставними та необґрунтованими, однак, письмово викладеної позиції з цього приводу суду не подав. Зокрема, зазначає про те, що рішенням Ужгородської міської ради від 27.01.2006 р. № 803 театру надано дозвіл на підготовку матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1, 52 га по АДРЕСА_1 та розробку проекту її відведення. Дане рішення свідчить про згоду Ужгородської міської ради і фактичне надання театру цієї земельної ділянки, оскільки на даній земельній ділянці розташовані декоративно - бризкальний басейн та підземні пожежні резервуари. Згідно з проектною документацією театру вказані споруди з'єднані з його будівлею інженерними комунікаціями і мають забезпечувати належне функціонування театру. Не погоджується із твердженням позивача, що рішення Ужгородської міської ради від 08.04.2011 р. № 136 суттєво порушує його законні права, оскільки даним рішенням були внесені зміни (уточнення) до рішення яке було прийняте 04.09.2009 р. № 1225 , в якому не було зазначено розмірів земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.12.2011р. було зупинено провадження у справі №5008/1417/2011 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, с. Березово Хустського району до Ужгородської міської ради, м. Ужгород за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закарпатська обласна рада, м. Ужгород та Закарпатський обласний український музично-драматичний театр, м. Ужгород про визнання нечинним рішення Ужгородської міської ради від 27.01.2006р. №803 та визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за №136 від 08.04.2011р. до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи.

У відповідності до даної ухвали суду , на вирішення експертизи судом було поставлено такі питання:

- В якому технічному стані перебуває споруда «бризкальний басейн» ?

- Чи виконує споруда «бризкальний басейн» функцію охолодження кондиціонерів Закарпатського Облмуздрамтеатру ?

- Чи можливий демонтаж цього об'єкту без завдання шкоди цілісності будівлі Закарпатського Облмуздрамтеатру ?

- Чи існують інші обмеження технічного характеру на земельній ділянці в м. Ужгороді, провул. Мостовий, 1-3, між будівлею театру та вулицею Л.Толстого ?

- Чи є споруда „бризкальний басейн" складовою частиною цілісного майнового комплексу театру?

1. Яке функціональне призначення декоративно-бризкального басейну і двох підземних пожежних резервуарів, розташованих на прилеглій до Театру території?

2. Чи з'єднані декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари інженерними комунікаціями з будівлею Театру?

3. Чи складають декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари з будівлею Театру єдиний інженерно-технічний комплекс?

4. Чи можливий демонтаж декоративно-бризкального басейну і пожежних резервуарів без порушення належного функціонування Театру з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства щодо безпеки глядачів?

В ході розгляду даної справи до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5028 від 27.06.2013р. згідно якого експертом встановлено, що Технічний стан споруди «бризкальний басейн» можна класифікувати як аварійний - порушені вимоги проекту, діючих норм і державних стандартів. На момент проведення огляду споруда «бризкальний басейн» не виконує функцію охолодження кондиціонерів Закарпатського Облмуздрамтеатру. Споруда «бризкальний басейн» розташована окремо від будівлі театру, і тому демонтаж споруди «бризкальний басейн» не призведе до пошкоджень конструкцій театру. Обмежень технічного характеру па земельній ділянці в м.Ужгороді, провул. Мостовий, 1-3, між будівлею театру та вулицею Л.Толстого експертом не встановлено. Чи проектним рішенням споруда «бризкальний басейн» була передбачена складовою частиною цілісного майнового комплексу театру з наданих документів не вбачається. Виконання «бризкальним басейном» функції - охолодження води кондиціонерів театру вже досить тривалий час (судячи по технічному стану конструкцій) не використовується, отже функціонування театру без функціонування «бризкального басейну» можливе.

Функціональне призначення декоративно-бризкального басейну і двох підземних резервуарів, розташованих на прилеглій до Театру території наступне:

Бризкальний басейн, як зазначено в пояснювальній записці «Техно-рабочего проекта благоустройства и реконструкции площади, прилегающей к муздрамтеатру, между ул. Толстого и Киевской набережной в г. Ужгороде. Том І).» повинен виконувати функцію охолодження оборотної води, що поступає від кондиціонерів холодильних камер системи кондиціонування повітря театру.

Технічне призначення резервуарів в пояснювальній записці «Техно-рабочего проекта благоустройства и реконструкции площади, прилегающей к муздрамтеатру, между ул. Толстого и Киевской набережной в г. Ужгороде. Том І).» повністю не розкрито (див. відповідь па перше питання дослідницької частини) . Зазначено тільки наступне: «Хранение противопожарного запаса водьі предназначенное для внутреннего пожаротушения театра предусмотрено в 2-х резервуарах для водьі емкостью 250 куб.м каждьій, железобетонньіх (нерозбірливо) сборных унифицированных конструкцый. Противопожарные насосы установлены в здании театра».

З пояснювальної записки «Техно-рабочего проекта благоустройства и реконструкции площади, прилегающей к муздрамтеатру, между ул. Толстого и Киевской набережной в г. Ужгороде. Том І).» не вбачається чи складають декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари з будівлею Театру єдиний інженерно-технічний комплекс. Інших документів, які б підтверджували що декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари входять в єдиний інженерно-технічний комплекс з будівлею Театру в матеріалах справи немає.

Технічний стан на даний час бризкального басейну і резервуарів не дозволяє їх експлуатацію, і їх використання є недоцільне. Демонтаж бризкального басейну і резервуарів без порушення належного функціонування театру з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства видається технічно можливим.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.10.2013р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 06 березня 1967 року №96 виділено земельну ділянку для будівництва театру в м. Ужгород, вул. Л. Толстого в розмірі 1,52 га. На цій ділянці було побудовано театр з боку вулиці Л. Толстого, і на цій ділянці розташовано споруда декоративно-бризкального басейну (басейн), який призначений для охолодження води кондиціонерів театру. Цей басейн відмічений в експлуатації ситуаційного плану, як додаток до технічного паспорту №13649, басейн знаходиться на землі, яка позначена на ситуаційному плані, тобто на землі театру в межах 1,52 га.

27 січня 2006 року Ужгородською міською радою було видано рішення №803, яким надався дозвіл облмуздрамтеатру на виготовлення матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1.52 га по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі театру. Відповідно до цього облмуздрамтеатр замовив в КП «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгород» інвентаризаційну справу №8865, реєстраційний № 1364 від 05 грудня 2008 року та в Закарпатському управлінні земельних ресурсів відповідні документи по відводу земельної ділянки. Отримавши всі відповідні погодження для затвердження проекту відведення та надання в постійне користування земельну ділянку площею 1,52 га в березні 2009 року всі відповідні матеріали були здані Театром на затвердження.

Як вбачається із матеріалів справи, власником Закарпатського обласного українського музично-драматичний театру, розташованого за адресою: м. Ужгород, АДРЕСА_1, є Закарпатська обласна рада на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 8 квітня 2004 року серія САА №910058 виданого відповідно до рішення XI сесії XXI скликання Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23 грудня 1992 року.

Рішенням Ужгородської міської Ради № 1225 від 04 вересня 2009 року «Про землекористування по АДРЕСА_1» Закарпатському обласному українському музично-драматичному театру було надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Ужгороді в межах існуючої будівлі, рішенням V сесії VI скликання за № 136 від 08 квітня 2011 року було внесено зміни до рішення Ужгородської міської Ради № 1225 від 04 вересня 2009 року в частині вилучення з цього рішення слів «в межах існуючої будівлі».

На виконання рішення Ужгородської міської Ради № 1181 від 16 липня 2009 року «Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону» та рішення виконкому Ужгородської міської Ради № 266 від 23 вересня 2009 року «Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення» позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, за результатами проведення 03 червня 2010 року аукціону (земельних торгів), було придбано земельну ділянку в м. Ужгороді по провул. Мостовому площею 0,11 га, про що було укладено договір купівлі-продажу 07 червня 2010 року № 100.

Вказані рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких позивач придбав земельну ділянку, та договір купівлі-продажу були оскаржені до господарського суду Закарпатської області Прокурором міста Ужгород в інтересах Закарпатської обласної Ради та Закарпатського обласного музично-драматичного театру з огляду на рішення Ужгородської міської Ради від 27.01.2006 р. № 803.

Позивач стверджує, що таким чином, було створено підґрунтя для початку судового спору щодо спірної ділянки з метою позбавлення позивача права, як законного власника цієї земельної ділянки, який придбав її на конкурентній основі за грошові кошти. Виключенням слів «в межах існуючої будівлі» створюється спірна ситуація щодо потенційного права Облмуздрамтеатру отримати у постійне користування земельну ділянку площею 1,52 га, яка буде включати й ту частину, що була придбана позивачем на аукціоні, з огляду на рішення відповідача 2006 року за № 803.

Проте, таке рішення є незаконним, оскільки прийнято після продажу позивачу частини земельної ділянки, й суперечить рішенням відповідача, які є оспореними, але не скасованими та незміненими самим відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Згідно ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 2. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.00., підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Позивач просить визнати нечинним рішення Ужгородської міської ради від 27.01.2006р. №803, яким Ужгородською міською радою надано дозвіл облмуздрамтеатру на виготовлення матеріалів інвентаризації земельної ділянки площею 1,52 га по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі театру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття відповідачем даного рішення позивачу не належало ні право користування, ні право власності на спірну ділянку, яка входить в межі земельної ділянки площе. 1,52га та з приводу якої надано дозвіл облмуздрамтеатру на виготовлення матеріалів інвентаризації земельної ділянки в м. Ужгород, по АДРЕСА_1 для обслуговування будівлі театру.

Відтак, на момент прийняття даного рішення відповідачем, права чи охоронювані законом інтереси позивача не порушувались та не могли бути порушені.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, оскільки спірне рішення відповідача є індивідуально-правовим, безпосередньо не впливає на права та обов'язки позивача, зокрема, не припиняє можливість користуватись на законних підставах земельною ділянкою, придбаною на підставі раніше прийнятого рішення відповідача, то оскаржуване рішення цілком відповідає вимогам чинного законодавства.

Окрім того, дане оспорюване позивачем рішення є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

Що стосується вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради за №136 від 08.04.2011р. (пункт 11 цього рішення), яким було внесено зміни до рішення Ужгородської міської Ради № 1225 від 04 вересня 2009 року в частині вилучення з цього рішення слів «в межах існуючої будівлі», суд констатує наступне.

Межі повноважень органів місцевого самоврядування на скасування своїх рішень визначені рішенням Конституційного суду України від 16.04.2009 р. у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування). Конституційним судом України вирішено, що положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючи межі повноважень Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин»між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (ст. 69 Закону України від 16.10.1996 № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України»)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення №136 від 08.04.2011р. позивачу належало право власності на земельну ділянку площею 0,11га, що знаходиться в м. Ужгород, провул. Мостовий, поз. 3, кадастровий номер 2110100000:01:001:0111 (договір купівлі-продажу земельної ділянки №1797 від 07.06.2010р., Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №054223 від 19.07.2010р.) та яка є складовою частиною земельної ділянки площею 1,52га, яка у відповідності до рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 06 березня 1967 року №96 була виділена для будівництва театру в м. Ужгород, вул. Л. Толстого в розмірі 1,52 га.

Відтак, на момент прийняття Ужгородською міською радою рішення №136 від 08.04.2011р., яким було внесено зміни до рішення Ужгородської міської Ради № 1225 від 04 вересня 2009 року в частині вилучення з цього рішення слів «в межах існуючої будівлі», між Ужгородською міською радою та позивачем виникли відповідні правовідносини пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Отже, оскільки спірне рішення відповідача є індивідуально-правовим, безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача, зокрема, фактично припиняє можливість користуватись на законних підставах земельною ділянкою, придбаною на підставі раніше прийнятого рішення відповідача, то оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм чинного законодавства і підлягає скасуванню. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.10.12р. у справі № 5011-11/4782-2012).

Що стосується доводів відповідача та третіх осіб про те, що на спірній земельній ділянці розташована споруда декоративно-бризкального басейну (басейн), яка призначена для охолодження води кондиціонерів театру та цей басейн відмічений в експлуатації ситуаційного плану, як додаток до технічного паспорту №13649, басейн знаходиться на землі, яка позначена на вище вказаному ситуаційному плані, тобто на землі театру в межах 1,52 га, суд констатує наступне.

В ході розгляду даної справи до суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №5028 від 27.06.2013р., згідно якого експертом встановлено, що Технічний стан споруди «бризкальний басейн» можна класифікувати як аварійний - порушені вимоги проекту, діючих норм і державних стандартів. На момент проведення огляду споруда «бризкальний басейн» не виконує функцію охолодження кондиціонерів Закарпатського Облмуздрамтеатру. Споруда «бризкальний басейн» розташована окремо від будівлі театру, і тому демонтаж споруди «бризкальний басейн» не призведе до пошкоджень конструкцій театру. Обмежень технічного характеру па земельній ділянці в м. Ужгороді, провул. Мостовий, 1-3, між будівлею театру та вулицею Л.Толстого експертом не встановлено. Чи проектним рішенням споруда «бризкальний басейн» була передбачена складовою частиною цілісного майнового комплексу театру з наданих документів не вбачається. Виконання «бризкальним басейном» функції - охолодження води кондиціонерів театру вже досить тривалий час (судячи по технічному стану конструкцій) не використовується, отже функціонування театру без функціонування «бризкального басейну» можливе.

Водночас, як вбачається із заперечень представника театру та підтверджується наявними у справі матеріалами, при дослідженні питання №7 «Чи з'єднанні декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари інженерними комунікаціями з будівлею Театру» і питання №8 «Чи складають декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари з будівлею Театру єдиний інженерно-технічний комплекс» експерт вказав, що з пояснювальної записки «Техно-рабочего проекта благоустройства и реконструкции площади, прилегающей к муздрамтеатру, между ул.Толстого и Киевской набережной в г.Ужгороде. Том 1.» не вбачається чи з'єднані декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари інженерними комунікаціями з будівлею Театру і чи складають декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари з будівлею Театру єдиний інженерно-технічний комплекс. Інших документів, які б відображали принцип з'єднання декоративно-бризкального басейну і пожежних резервуарів інженерними комунікаціями з будівлею Театру та підтверджували, що декоративно-бризкальний басейн і пожежні резервуари входять в єдиний інженерно-технічний комплекс з будівлею Театру, немає (арк. висновку 10-11).

Натомість з плану помпової станції Театру, розробленого установою «Гипроград» м.Києва, слідує, що два пожежні резервуари з'єднані з будівлею Театру трубами, які від цих резервуарів під'єднані до двох помп марки «Д 500-65» з відповідними електродвигунами (копія плану додається). Це беззаперечно свідчить про те, що пожежні резервуари з'єднані з будівлею Театру інженерними комунікаціями і складають з цією будівлею єдиний інженерно-технічний комплекс.

Крім того, досліджуючи питання №9 «Чи можливий демонтаж декоративно-бризкального басейну і пожежних резервуарів без порушення належного функціонування Театру з дотриманням правил пожежної безпеки і вимог законодавства щодо безпеки глядачів», експерт зазначив, що пожежні резервуар, побудовані 34 роки тому, можуть бути непридатними до використання, так як гідроізоляція бетону є дуже відносною, а тому перевірити їх цілісність не надається можливим (арк. висновку 15). У зв'язку з цим експерт приходить до висновку, що технічний стан пожежних резервуарів не дозволяє їх використання.

Відтак, з огляду на наявні у справі матеріали, суд критично ставиться до висновку експерта, оскільки експертом не в повному обсязі здійснено перевірку щодо з'єднання будівлі театру з пожежними резервуарами та які складають з цією будівлею єдиний інженерно-технічний комплекс.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, позов підлягає задоволенню шляхом визнання пункту 11 рішення У сесії УІ скликання Ужгородської міської ради №136 від 08.04.2011р. незаконним та його скасування. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 11 рішення У сесії УІ скликання Ужгородської міської ради №136 від 08.04.2011р.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.10.2013 р.

Суддя О.Ф. Ремецькі