Ухвала суду № 34240771, 15.10.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2841/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Польовий Віктор Анатолійович

відповідач (апелянт) : Кундиловська Марія Михайлівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Вектор-М" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Вектор-М" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року було задоволено адміністративний позов приватного підприємства "Вектор-М". Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Вектор М" (код ЄДРПОУ 31792293) з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року.

На підставі перевірки винесено акт №2521/22-3/31792293 від 17.06.2013 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Вектор М" (код ЄДРПОУ 31792293) з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року" (далі Акт) стверджено, що оскільки ТОВ "БК "Підземшляхбуд" та ТОВ "Престиж - Строй 2012" фактично робіт не поставляло, а проводило лише документальне оформлення операцій з поставки будівельних робіт, тому надані ними податкові накладні, акти виконаних робіт не є первинними документами у розумінні перелічених податковим органом нормативних актів, тому не можуть бути підставами для формування ПП "Вектор М" показників податкової звітності (стор. 38 Акту) і зроблено висновок про заниження підприємством ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за підсумками липня 2012 року - грудня 2012 року на загальну суму 228291 гривень і завищення від"ємного значення серпня 2012 року - жовтня 2012 року, що враховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, що виник за попередні звітні (податкові) періоди на загальну суму 194596 гривень.

На підставі вищевказаного акту прийнято податкове повідомленням-рішенням №0000432203/1517 від 20.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем - 228291 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 114146 гривень та податкове повідомлення-рішення №0000442203/1516 від 20.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України і зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 194596 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори спрямовані на реальне настання правових наслідків. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 року по справі №810/2749/13-а, визнано протиправними дії Броварської ОДПІ Київської області по формуванню в акті №127/15-209/37892442 від 20.03.2013 року "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "Будівельна компанія "Підземшляхбуд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за серпень - грудень 2012 року, висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень - грудень 2012 року, внесення цієї інформації до інформаційних систем ДПС України і зобов'язано вилучити цю інформацію з інформаційних систем ДПС України. Тобто, рішенням суду спростовано висновки акту Броварської ОДПІ, які використовує ДПІ у м. Хмельницькому у своєму Акті, але суд не може застосувати ч.1 ст.72 КАС України, так як на момент розгляду справи не має інформації, що рішення по справі №810/2749/13-а набрало законної сили.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 року по справі №822/1375/13-а, якою апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ТОВ "Таурус 11" до ДПІ у м. Хмельницькому, про визнання дій протиправними вирішено скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у м. Хмельницькому щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Таурус 11", за результатами якої складено Акт № 47/22-3/37530375 від 29.01.2013 року "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Таурус 11" (код ЄДРПОУ 37530375) з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень-серпень 2012 року". Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій державної податкової інспекції у м. Хмельницькому щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Таурус 11", за результатами якої складено Акт № 47/22-3/37530375 від 29.01.2013 року "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB "Таурус 11" (код ЄДРПОУ 37530375) з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за травень-серпень 2012 року" відмовити. В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року залишено без змін. Тобто, судом встановлені протиправні дії ДШ у м. Хмельницькому щодо коригування показників податкової звітності з ПДВ TOB "Таурас 11" за травень - серпень 2012 року і зобов'язано податковий орган поновити ці показники. Акт № 47/22-3/37530375 від 29.01.2013 року ДШ у м. Хмельницькому використовує у Акті на підставі якого визначені податкові зобов'язання у цій справі (стор. 14 Акту), що відповідно свідчить про незаконні дії податкового органу у цій частині. Більше цього, на момент написання Акту -17.06.2013 року, було вже рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду -30.05.2013 року, що може свідчити про умисне порушення посадовими особами Закону, які штучно формують платнику податків порушення, яких він не вчиняв, що є неприпустимо.

Позивачем надано правочини з TOB "БК Підземшляхбуд" і TOB "Престиж Строй", податкові накладні, акти виконаних робіт (форми КБ-2, 3), декларації з ПДВ, реєстри отриманих податкових накладних, зведені документи бухгалтерського обліку у яких відображені операції із цими контрагентами, докази оплати (довідки, платіжні документи), тому суд дає висновкам податкового органу з урахуванням і інших обставин встановлених судом, які описано вище (рішення судів), про те, що ці операції є нереальними і вони не підтверджені належними документами, критичну оцінку, адже судом встановлено протилежне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 200.1 - 200.4 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Отже, за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів (робіт, послуг), які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Вказана правова позиція узгоджується з правовими позиціями викладеними в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.11.2012 року у справі № 2а-8203/11/1470 (К/9991/56923/12).

Стосовно посилання податкового органу на неможливість здійснення контрагентами зобов'язань за договорами з позивачем, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем під час перевірки не були дослідженні первинні документи цього підприємства.

Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами , в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 жовтня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.