Ухвала суду № 34239746, 04.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2013р. Справа № 876/10323/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Клюби В.В.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. у справі №813/4507/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Брокер", м.Львів

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000312210, №0000322210, №0000521720 від 29.05.2013р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС №0000312210, №0000322210 від 29.05.2013р. В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000521720 від 29.05.2013р., відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати в частині задоволення адміністративного позову та прийняту нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, апелянт (відповідач у справі): Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби вказує на те, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами ТзОВ "Соло-буд", ТзОВ "НТЦ "Синергія", ПП "Ново-Ком", ПП "Трасат" та ПП "КремАвто-Плюс", господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак, позивачем завищено суму валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 292234,00грн., а також до завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 190000,00грн. Апелянт (відповідач у справі) вважає, що при формуванні даних податкового обліку ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" не повинні враховуватись первинні документи представлені позивачем до перевірки, оскільки господарські операції між ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" з ТзОВ "Соло-буд", ТзОВ "НТЦ "Синергія", ПП "Ново-Ком", ПП "Трасат" та ПП "КремАвто-Плюс" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, тому, на думку апелянта (відповідача у справі), спірні господарські операції є такими що фактично не відбулися.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, позивачем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Брокер" подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому колегія суддів, керуючись вимогами ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Матеріалами справи доводиться, що відповідачем у період з 16.04.2013р. по 29.04.2013р. було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки органом державної податкової служби складено Акт від 14.05.2013р. за №762/22-10/32568870.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер": - п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, як результат підприємством занижено податок на прибуток в сумі 292234,00грн.; п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 190000,00грн.; пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, а саме, ОСОБА_1

29.05.2013р. ДПІ у Франківському районі м.Львова Львівської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення №0000312210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 292234,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 32289,00грн.; №0000322210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 169000,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 42250,00грн.; №0000521720, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо безпідставності тверджень ДПІ про не доведеність реальності операцій позивача з контрагентами ТзОВ "Соло-буд", ТзОВ "НТЦ "Синергія", ПП "Ново-Ком", ПП "Трасат" та ПП "КремАвто-Плюс", які нібито на думку ДПІ вчинені без мети настання економічного ефекту, та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень №0000312210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 292234,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 32289,00грн. та №0000322210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 169000,00грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 42250,00грн. від 31.12.2010р., з врахуванням наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини господарських взаємовідносин ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" з ПП "Ново-Ком", а саме: 27.12.2010р. між ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" та ПП "Ново-Ком" укладено Договір №23 про організацію перевезень, відповідно до якого ПП "Ново-Ком" здійснює на замовлення ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" пошук перевізників, що здатні забезпечити замовника послугами з перевезення вантажу, підшуковувати економічно вигідні та безпечні маршрути та транспортні сполучення доставки вантажу, надає усні та письмові роз'яснення, висновки, пропозиції.

За результатами виконання умов Договору №23 від 27.12.2010р. між ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" та ПП "Ново-Ком" та отриманими від ПП "Ново-Ком" пропозиціями було підписано Акт №116 від 31.01.2011р. про виконання робіт на загальну суму 34000,00грн., отримано від ПП "Ново-Ком" податкову накладну №116 від 31.01.2011р. на загальну суму 34000,00грн. в т.ч. ПДВ 5666,67грн., Акт №793 від 28.02.2011р. про виконання робіт на загальну суму 85000,00грн., отримано від ПП "Ново-Ком" податкову накладну №793 від 28.02.2011р. на загальну суму 85000,00грн. в т.ч. ПДВ 14166,67грн., Акт №714 від 30.03.2011р. про виконання робіт на загальну суму 75000,00грн., отримано від ПП "Ново-Ком" податкову накладну №714 від 30.03.2011р. на загальну суму 75000,00грн. в т.ч. ПДВ 12500,00грн., Акт №585 від 29.04.2011р. про виконання робіт на загальну суму 150000,00грн., отримано від ПП "Ново-Ком" податкову накладну №585 від 29.04.2011р. на загальну суму 150000,00грн. в т.ч. ПДВ 25000,00грн. Розрахунки за отримані послуги та використання останніх у господарській діяльності позивача, підтверджується матеріалами справи.

По господарських взаємовідносинах ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" з ПП "Трасат", судом встановлено, що 29.08.2011р. між ними укладено договір №17 про надання консультацій по організації робіт з транспортних перевезень, відповідно до якого ПП "Трасат" здійснює на замовлення ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" консультаційні послуги по організації робіт з транспортних перевезень, надає усні та письмові роз'яснення.

За результатами виконання умов Договору №17 від 29.08.2011р. між ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" та ПП "Трасат" та отриманими від ПП "Трасат" пропозиціями було підписано Акти наданих послуг від 24.02.2012р., 17.02.2012р., 10.02.2012р., 03.02.2012р., 29.12.2011р., 15.12.2011р., 09.12.2011р., 21.11.2011р., 14.11.2011р., 28.10.2011р., 28.09.2011р. та отримані наступні податкові накладні: №831 від 24.02.2012р., №825 від 17.02.2012р., №782 від 10.02.2012р., №774 від 03.02.2012р., №1877 від 29.12.2011р., №250 від 15.12.2011р., №219 від 09.12.2011р., №1681 від 28.11.2011р., №1088 від 21.11.2011р., №1071 від 14.11.2011р., №726 від 28.10.2011р., №505 від 28.09.2011р. на загальну суму 678000,00грн. в т.ч ПДВ 113000,00грн. Розрахунки за отримані послуги та використання останніх у господарській діяльності позивача, підтверджується матеріалами справи.

По взаємовідносинах позивача з ТзОВ "Соло-буд", судом встановлено, що на виконання Договору №01/01-10 від 11.01.2010р. "Про надання консультаційних послуг", останнім за відповідними дорученнями проводилось консультування позивача з питань застосування норм чинного податкового, митного та іншого законодавства, яке безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер". За результатами виконання умов вищенаведеного Договору сторонами були підписані Акти наданих послуг та отримані відповідні податкові накладні. Розрахунки між сторонами відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується актом перевірки та банківськими виписками.

Також судом встановлено, що між ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" та ТзОВ "НТЦ Сінергія" 28.09.2010р. було укладено Договір №15 про надання інформаційно - аналітичних послуг, за результатами виконання якого сторонами підписано Акти наданих послуг та отримані податкові накладні, а саме №811 від 29.10.2010р., №915 від 30.11.2010р., №1060 від 30.12.2010р. на загальну суму 336000,00грн. в т.ч.ПДВ 56000,00грн.

Крім наведеного, як встановлено судом, 10.02.2012р. між ТзОВ "Консалтинговий центр "Брокер" та ПП "Кремавто-Плюс" укладено договір перевезення вантажу №ТЕ-0000594. Відповідно до умов зазначеного вище договору, ПП "Кремавто-Плюс" виконує чи організовує виконання перевезень, згідно заявок Позивача. Так, за заявками позивача (наявні в матералах справи), ПП "Кремавто-Плюс" здійснював організацію перевезень вантажів, за результатами чого між сторонами були складені акти здачі прийняття робіт та отримані податкові накладні на загальну суму 160600,00грн. в т.ч. ПДВ 26767,00грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час розглядуваних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вимогами пункту 138.4. ст.138 ПК України передбачено, що витрати що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, згідно із вимогами п.138.8. ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Керуючись вимогами п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням зазначених положень, невід'ємною ознакою правомірності віднесення товариством будь-яких витрат, до складу валових витрат та витрат є зв'язок цих витрат з її господарською діяльністю.

Досліджені судом докази свідчать про те, що придбані послуги в подальшому було використано позивачем у своїй господарській діяльності.

Відтак, позивач правомірно скористався встановленим Законом №334/94-ВР правом на включення до валових витрат, витрат на придбання послуг від ТзОВ "Соло-буд", ТзОВ "НТЦ "Синергія", ПП "Ново-Ком", ПП "Трасат" та ПП "КремАвто-Плюс".

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами були належним чином оформлені первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Документальне оформлення договірних відносин між позивачем та його контрагентами дозволяє зробити висновок про сутність послуг, що надавались, порядок визначення їх вартості, подальше використання в господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із вимогами п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до вимог п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до вимог ст.198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі, у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі, при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.198.6 ст.198 ПК України, лише у випадку відсутності податкової накладної або оформлення її з порушенням вимог покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Відтак, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, продавцем робіт, послуг (ТзОВ "Соло-буд", ТзОВ "НТЦ "Синергія", ПП "Трасат" та ПП "КремАвто-Плюс"), які підтверджують факт придбання робіт, послуг є достатньою підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що факт придбання позивачем робіт, послуг в ТзОВ "Соло-буд", ТзОВ "НТЦ "Синергія", ПП "Трасат" та ПП "КремАвто-Плюс" їх оплата, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні роботи та факт використання в подальшій господарській діяльності позивача в межах його господарської діяльності підтверджені первинними документами та не спростовані відповідачем.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується із висновками, які зроблено судом першої інстанції, який правомірно відхилив, як необґрунтовані, доводи відповідача, викладені в Акті перевірки, щодо відсутності у ряду контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, оскільки, відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь-яких визначених нормативно-правовими актами нормативів кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Крім того, самим відповідачем стверджується їх наявність на момент існування договірних відносин (Акт перевірки). Тому висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать вимогам ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до вимог статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В ході дослідження матеріалів справи судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідності змісту договорів позивача з його контрагентами вимогам цивільного законодавства, або існування будь-яких визначених законом заборон (обмежень) щодо укладання зазначених договорів.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договори надання послуг (виконання робіт), позивач та його контрагенти діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, як це передбачено ст.228 ЦК України.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договорів, а й виконали їх. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, колегія апеляційного суду відзначає, що ПК України не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару (робіт, послуг) в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання всіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певні негативні наслідки у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. у справі №813/4507/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Брокер", м.Львів до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. у справі №813/4507/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Брокер", м.Львів до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.В. Клюба

Суддя В.П. Сапіга