Ухвала суду № 34237135, 19.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. справа № 804/4088/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі №804/4088/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПП Інтерстройсервіс» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2013 року № 0000101510 та № 0000091510, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року задоволено позов товариство з обмеженою відповідальністю «ПП Інтерстройсервіс» та визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000101510 та № 0000091510, яким підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Постанова суду мотивована необґрунтованими висновками податкової служби щодо нереальності правочинів, які укладено ТОВ «ПП Інтерсервіс» у перевіреному періоді, за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість. Підприємством як під час перевірки так і до судового засідання надані належним чином оформлені первинні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій, які не визнаються відповідачем. Крім цього, суд першої інстанції зазначив про те, що при винесені спірних податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки, яку призначено в межах кримінального провадження, відповідачем не дотримано вимог п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України щодо заборони винесення та надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі.

Не погоджуючись з постановою суду, Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Мін доходів у Дніпропетровській області), подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга фактично обгрунтована тими висновками, які зроблені в акті перевірки та які, на думку заявника апеляційної скарги, свідчать про нереальність господарських взаємовідносин, за наслідками яких позивачем визначалися податкові зобов'язання.

У своїх поясненнях до апеляційної скарги ДПІ вказує на те, що лише за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст..212 КК України) контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та приймається податкове повідомлення-рішення в загальному порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами МДПІ, відповідно до наказу №150 від 19.02.2013 року, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» з питань встановлення господарських відносин з платниками податків з ТОВ «Ферід Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Галактика М», «Екоскан Сервіс», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Дидактика», ТОВ «Ліга», ТОВ «Лігран», ТОВ «Матодор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Стар Д», ТОВ «Супутник», ТОВ «Транс -Атлантика Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Мегіур», ТОВ «Техніка» за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року..

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2013 року №169/150/34918787.

В акті перевірки вказано на порушення підприємством:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 в результаті чого ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» завищено суму ПДВ 948 463 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2011 року в розмірі 22140 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 11 107 грн., за листопад 2011 року в розмірі 14700 грн., за грудень 2011 року в розмірі 95771 грн., за січень 2012 року в розмірі 117904 грн., за лютий 2012 року в розмірі 335335 грн., за березень 2012 року в розмірі 38345 грн., за квітень 2012 року в розмірі 46503 грн., за травень 2012 року в розмірі 96266 грн., за червень 2012 року в розмірі 96054 грн., за липень 2012 року в розмірі 18563 грн., за вересень 2012 року в розмірі 42205 грн., за жовтень 2012 року в розмірі 13570 грн.;

- пп. 135.5.11., пп. 135.5.14. п. 135.5 ст.135, п. 137.4 ст. 137, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» занижено податок на прибуток на загальну суму 1020590 грн., у тому числі за ІІІ кв. 2011 року на суму 25461 грн., за VI кв. 2011 року на суму 139814 грн., за І кв. 2012 року на суму 516163 грн., за ІІ кв. 2012 року на суму 250765 грн., за ІІІ кв. 2012 року на суму 65319 грн., за VI кв. 2012 року на суму 23068 грн..

Такі висновки, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Так, в акті перевірки зазначено про те, що ТОВ «ПП Інтерстройсервіс» завищено валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс», ТОВ «ВК Віконні системи», ПП «Транс-Атлантика Сервіс». Висновки про завищення валових витрат та податкового кредиту та як наслідок про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зроблені ДПІ з огляду на Акти перевірок контрагентів позивача, які надійшли від інших податкових служб, а саме: акт перевірки від 21.12.12 за №7204/224/3269/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», від 21.12.12 за №7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», від 21.12.12 за №7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи». Вказаними актами встановлено відсутність об'єктів оподаткування, у вказаних підприємств, по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012р.

На підставі акту перевірки МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.03.2013 року №0000091510, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1020590 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 213828,75грн.; №0000101510, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 948463 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 237115,75 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено наявності правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про порушення саме позивачем вимог Податкового кодексу України, що б було законною підставою для збільшення контролюючим органом сум грошових зобов'язань.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, висновків про заниження податкових зобов'язань ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагентів позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нереальність укладених договорів.

При цьому, податковою службою фактично не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання, а висновки про заниження зобов'язань зроблені лише з посиланням на акти перевірки постачальників позивача.

В той же час, позивачем до суду надано судові рішення в інших справах, які набрали законної сили та якими встановлено незаконність дій ДПІ щодо проведення перевірок постачальників позивача - ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», ТОВ «Ривс», ТОВ «ВК Віконні системи» за наслідками яких складено Акти: від 21.12.12 за №7204/224/3269/32694389 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «Транс-Атлантіка Сервіс», від 21.12.12 за №7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс», від 21.12.12 за №7212/224/33972398 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи».

Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, позивачем до перевірки надано належними чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт господарських взаємовідносин позивача з зазначеними контрагентами. Але вказані первинні документи не були прийнятті до уваги ДПІ лише з огляду на надходження актів перевірки контрагентів позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для прийняття спірних рішень про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем вимог п.58.4 ст.58 Податкового кодексу України, якою заборонено винесення та надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень до набрання законної сили рішенням в кримінальній справі.

Так, однією із підстав для проведення органом ДПС документальних позапланових перевірок, у відповідності до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, є отримання органом ДПС постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Таким чином, податкова служба вправі проводити перевірку на підставі постанови слідчого, винесену ним відповідно до закону у кримінальних справах. Той факт, що перевірку проведено на підставі постанови слідчого у кримінальній справі підтверджується постановою слідчого у кримінальній справі (т.5 а.с.236), наказом на проведення перевірки (т.5 а.с.240) та з огляду на доводи апеляційної скарги, не заперечується відповідачем. Згідно з поясненнями до апеляційної скарги відповідач вказує на наявність у нього права приймати податкові повідомлення-рішення і за результатами проведення таких перевірок.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України визначено порядок збільшення грошового зобов'язання за результатами перевірок, проведених у відповідності до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, вказаною норма права визначено, по-перше, те що за наслідками таких перевірок податкове повідомлення-рішення не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду; по-друге, особливий статус матеріалів таких перевірок, до яких беззаперечно відноситься і Акт, яким оформлено результати перевірки призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону.

При цьому, вказана норма Податкового кодексу України не конкретизує коло осіб (суб'єктивний склад), щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, а відтак і не конкретизує коло осіб, відносно яких не може бути прийнято ППР до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Не конкретизує зазначена норма права і того, що такі обмеження стосуються лише проведення перевірок на підставі постанов слідчого, прийнятих у межах досудового слідства у кримінальних справах про злочини, предметом яких є податки та збори.

Також, як зазначено вище, п.86.9 ст.89 ПК України, визначає особливий статус матеріалів перевірки. Матеріали перевірки, у тому числі Акт перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є доказами у кримінальній справі, на підставі яких у визначено законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що передбачено Кримінально-процесуальним кодексом.

Таким чином, Акт перевірки, який складено за результатами перевірки, призначеної у межах досудового слідства у кримінальній справі, не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань. У такому випадку, підставою для визначення податкових зобов'язань є обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, як то передбачено п.58.4 ст.58 ПК України.

Отже, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах матеріального права.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі №804/4088/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 24.09.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк