Ухвала суду № 34236979, 16.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курова О.І.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року справа №269/2788/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Макіївці Донецької області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та зобов'язання здійснити нарахування і виплату державної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік з 10.12.2012 року до досягнення дитиною трирічного віку, з урахуванням фактично виплачених сум.

Ухвалою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 18 червня 2013 року, яка не оскаржувалась сторонами та набрала законної сили, позовні вимоги за період з 10.12.2012 року по 16.12.2012 року залишені без розгляду,

Постановою Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2013 року позов задоволено, внаслідок чого, визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку всупереч ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в період з 17.12.2012 року до дати досягнення її сином трирічного віку, з урахуванням фактичних виплат та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 17.12.2012 року до дати досягнення її сином трирічного віку, з урахуванням фактичних виплат, але не більше ніж на період дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності своїх дій і зазначає, що в межах бюджетних асигнувань Управління правильно виплачувало допомогу позивачці, виходячи з розмірів, встановлених «Порядком призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженим постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року. Крім того, апелянт, зауважує на тому, що суд, зобов'язуючи відповідача здійснити відповідні нарахування, зазначив кінцевим проміжком часу дату досягнення дитиною позивачки трирічного віку, що згідно до свідоцтва про народження є 12.10.2014 р., тим самим вирішив питання на майбутнє, що не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває на обліку у відповідача з 19.12.2011 року як незастрахована особа та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00 грн. щомісяця.

Позивачка вважає, що відповідачем недоплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з чим, пред'явила позов про стягнення недоплаченої вказаної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" та внесених Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" змін до ст.ст.13,15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Так, до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Отже, висновок апелянта, про те, що положення пункту 23 розділу ІІ Закону № 107-VI, яким внесено зміни до статей 13, 15 Закону № 2811-XII, залишаються чинними, є неправильним, адже свою дію відновили редакції цих статей до внесення в них змін Законом № 107-VI.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правомірно виходив з того, що позивачка, як незастрахована особа в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 17.12.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак, ні Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік", ні Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" не було встановлено, що положення статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки. Так само і Кабінет Міністрів України відповідних постанов з цього питання на 2012 та 2013 роки не приймав.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Щодо доводів апелянта з приводу зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату державної допомоги позивачці на майбутнє, а саме до дати досягнення її сином трирічного віку, але не більше ніж на період дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», слід зазначити наступне.

Згідно до частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративній справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (абзац дев'ятий статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок, визначених законодавством.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа - управління Державної казначейської служби України у м. Макіївці Донецької області, про визнання неправомірними дій та зобов'язання перерахувати і виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку- залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко