Постанова № 34236359, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року № 826/13032/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податківпроскасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14.06.2013 № 0000314050.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, під час судового розгляду допитано в якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за порушення ст.ст. 384, 385 КК України директора ПП «Благодатне» ОСОБА_2.

10.10.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.06.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Благодатне» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків складено Акт № 632/40-50/30307207 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, завищення витрат на загальну суму у розмірі 54481 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року на таку суму.

14.06.2013 на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000314050, яким у зв'язку з порушенням п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 54481 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, завищення витрат на загальну суму у розмірі 54481 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування в ІІ-ІІІ кварталах 2011 року на таку суму, стала встановлена ним нікчемність контракту від 23.08.2011 № К1108-1922 (далі - Договір), укладеного між позивачем та ПП «Благодатне» внаслідок:

отримання акту Очаківської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 29.01.2013 № 19/22/31140930 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Благодатне» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Скрап-Мет» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011, в якому зазначено, зокрема, про те, що правочини укладені між ПП «Благодатне» та ТОВ «Скрап-Мет» є нікчемними, а видаткові та податкові накладні є недійсними в силу закону;

отримання висновку спеціаліста ГУ МВС України в Київській області НДЕКЦ СТКЗР Білоцерківського МВ від 29.11.2012 № 649 про те, зокрема, що підписи в установчих документах ТОВ «Скрап-Мет» виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як встановлено судом, Договір між ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ПП «Благодатне» виконувався сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 25.08.2011 № РН-0000139 та податковою накладною від 25.08.2011 № 58. При цьому, як встановлено в Акті перевірки та підтверджується наявним в матеріалах справи журналом проводок, позивач вказані товари оплатив повністю.

З матеріалів справи видно, що на підставі вказаного Договору ПП «Благодатне» поставлено позивачу ячмінь загальною вартістю 54481 грн., витрати на які ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» віднесено до складу валових витрат за ІІ-ІІІ квартали 2011 року.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

листом ТОВ «Тіс-Зерно», яке в Договорі визначено як «вантажоодержувача», від 21.05.2013 вих. № 2105/05, відповідно до змісту якого підтверджено, що для експорту позивачем в ємності ТОВ «Тіс-Зерно» був прийнятий та відвантажений ячмінь від вантажовідправника ПП «Благодатне»;

товарно-транспортними накладними, за якими вантажовідправником є ПП «Благодатне», а вантажоодержувачем ТОВ «Тіс-Зерно» для ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», які підтверджують виконання ПП «Благодатне» умов спірного Договору;

контрактами, укладеними між позивачем та Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції;

ВМД, одержувачем за якими є Louis Dreyfus Commodities Suisse S.A., які підтверджують експорт поставленого позивачу ПП «Благодатне» товару на користь вказаної особи.

При цьому, допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ПП «Благодатне» ОСОБА_2, з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання та за відмову від давання показань за ст.ст. 384, 385 КК України, підтвердив здійснення спірних господарських операцій з ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», а також підписання первинної документації, в тому числі спірного Договору, видаткової накладної від 25.08.2011 № РН-0000139 та податкової накладної від 25.08.2011 № 58.

Разом з тим, жодних доказів того, що поставлений позивачу ПП «Благодатне» на підставі спірного Договору товар придбаний ПП «Благодатне» у ТОВ «Скрап-Мет», відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, суду не надано, натомість як встановлено судом у спірний період ПП «Благодатне» здійснювало закупівлю ячміню у наступних контрагентів: ФГ «Давос», ПП «Фронт-Південь», ПП «Концепт-30», що також підтверджується поясненнями ПП «Благодатне» від 30.08.2013, відповідними первинними документами, а саме: видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а також показаннями свідка ОСОБА_2

Разом з тим, суд зауважує, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12.

Поряд з цим, вказані в акті податкового органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні правочинів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки, чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання ПП «Благодатне» господарських операцій за спірними правочинами, наявності факту узгодженості його дій з ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями ПП «Благодатне».

Таким чином, твердження відповідача про нікчемність укладених позивачем з ПП «Благодатне» правочинів є необґрунтованим належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних правочинів інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 у справі № К/9991/34364/12.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Крім того, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі № К/9991/50772/12.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент укладення відповідних правочинів, підписання видаткової накладної від 25.08.2011 № РН-0000139 та податкової накладної від 25.08.2011 № 58, юридична особа ПП «Благодатне» не була припинена.

Таким чином, судом встановлено, що правочини між позивачем та ПП «Благодатне» укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та ПП «Благодатне» умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не може розглядатись як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вищевказане, а також враховуючи, що витрати позивача у розмірі 54481 грн. за Договором з ПП «Благодатне» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 № 0000314050 - безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, кв. 1, код ЄДРПОУ 30307207) задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2013 № 0000314050, прийняте Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 544,81 грн. (п'ятсот сорок чотири гривні 81 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (03680, м. Київ, вул. Леванєвського, 2, код ЄДРПОУ 38716554) за рахунок бюджетних асигнувань

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяК.С. Пащенко