Постанова № 34235991, 18.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

826/15450/13-а а = U --> PE2" CONTENT="U"> ) --> а народження (для фізичних) - НЕ ПІДТРИМУЄТЬСЯ --> function OnLoad() { } function OnError() { } @page SectionA { margin-left: 20 mm; margin-right: 10 mm; margin-top: 10 mm; margin-bottom: 10 mm; mso-paper-source: 0; } DIV.Section { page: SectionA; } BODY, FONT { @charset "Windows-1251"; cursor: text; font-family: Times New Roman; font-size: 12 pt; } FONT.fs249 { font-family: Facefont SSH; font-size: 70 pt; } FONT.fs133 { font-size: 16 pt; font-weight: bold; } FONT.fs139 { font-size: 14 pt; font-weight: bold; } FONT.fs138 { font-size: 14 pt; font-weight: bold; } FONT.fs160 { font-weight: bold; } FONT.fs159 { font-weight: bold; } FONT.fs158 { font-weight: bold; } FONT.fs157 { font-weight: bold; } FONT.fs156 { font-weight: bold; } FONT.fs137 { font-size: 14 pt; font-weight: bold; } FONT.fs136 { font-size: 14 pt; font-weight: bold; } FONT.fs155 { font-weight: bold; } FONT.fs154 { font-weight: bold; } FONT.fs153 { font-weight: bold; } FONT.fs152 { font-weight: bold; } FONT.fs151 { font-weight: bold; } FONT.fs150 { font-weight: bold; } FONT.fs149 { font-weight: bold; } FONT.fs148 { font-weight: bold; } FONT.fs147 { font-weight: bold; } FONT.fs146 { font-weight: bold; } FONT.fs145 { font-weight: bold; } FONT.fs144 { font-weight: bold; } FONT.fs135 { font-size: 14 pt; font-weight: bold; } FONT.fs143 { font-weight: bold; } FONT.fs247 { font-size: 10 pt; font-style: italic; } FONT.fs162 { font-style: italic; } FONT.fs142 { font-weight: bold; } FONT.fs141 { font-weight: bold; } P { font-family: Times New Roman; font-size: 12 pt; text-align: left; margin-top: 0 mm; margin-bottom: 0 mm; white-space: normal; word-spacing: normal; word-wrap: normal; } TABLE P { width: auto; } P.ps20 { text-align: center; margin-bottom: 2 mm; } P.ps15 { text-align: center; margin-bottom: 2 mm; } P.ps14 { text-align: center; } P.ps16 { text-align: center; margin-bottom: 2 mm; } P.ps2 { text-align: center; margin-right: 0 mm; } P.ps8 { text-align: justify; margin-bottom: 1 mm; margin-top: 2 mm; text-indent: 13 mm; } P.ps19 { text-align: justify; } P.ps12 { text-align: justify; text-indent: 12 mm; } P.ps10 { text-align: justify; text-indent: 12 mm; } P.ps1 { text-align: center; margin-right: 0 mm; } P.ps5 { text-align: justify; text-indent: 13 mm; } P.ps13 { text-align: justify; text-indent: 12 mm; } P.ps4 { text-align: justify; } P.ps11 { text-align: justify; text-indent: 12 mm; } P.ps6 { text-align: justify; margin-right: 0 mm; text-indent: 13 mm; } P.ps9 { text-align: justify; text-indent: 13 mm; } P.ps7 { text-align: justify; margin-right: 0 mm; text-indent: 13 mm; } P.ps3 { text-align: justify; margin-left: 19 mm; text-indent: -6 mm; } P.ps18 { margin-top: 3 mm; text-indent: 12 mm; } TABLE { border-color: black; border-style: none; margin-top: 0 px; margin-bottom: 0 px; margin-left: 10 px; margin-right: 10 px; background-color: white; table-layout: fixed; } TABLE.tsfirst { margin-top: 10 px; } TABLE.tslast { margin-bottom: 10 px; } TD { border-color: black; border-style: solid; border-top-width: 1 px; border-bottom-width: 1 px; border-left-width: 1 px; border-right-width: 1 px; margin: 0 px; padding-top: 1 px; padding-bottom: 1 px; padding-left: 5 px; padding-right: 5 px;); width: fixed; } TD.tds1 { border-left-width: 0 mm; border-right-width: 0 mm; border-top-width: 0 mm; border-bottom-width: 1.0583 mm; border-left-style: none; border-right-style: none; border-top-style: none; border-bottom-style: ; } TD.tds8 { border-left-width: 0.035278 mm; border-right-width: 0 mm; border-top-width: 0.035278 mm; border-bottom-width: 0 mm; border-left-color: White; border-top-color: White; border-right-style: none; border-bottom-style: none; } TD.tds9 { border-left-width: 0.035278 mm; border-right-width: 0 mm; border-top-width: 0.035278 mm; border-bottom-width: 0 mm; border-left-color: White; border-top-color: White; border-right-style: none; border-bottom-style: none; } TD.tds10 { border-left-width: 0.035278 mm; border-right-width: 0 mm; border-top-width: 0.035278 mm; border-bottom-width: 0.035278 mm; border-left-color: White; border-top-color: White; border-bottom-color: White; border-right-style: none; } ODY>

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2013 року 13:40 № 826/15450/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

BLE cellspacing=0 px class="tsfirst">

58">за позовом/P>

Приватного підприємства «Гарант – Енерго»

до

Відділу державного виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання неправомірними дій та скасування постанов,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне підприємство «Гарант - Енерго» (далі по тексту - позивач, ПП «Гарант - Енерго») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державного виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) про визнання неправомірними дій, скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 вересня 2013 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12 вересня 2013 року ВП №39096762, стягнення з відповідача на його користь виконавчого збору у розмірі 669,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 10 жовтня 2013 року.

У судове засідання 10 жовтня 2013 року з’явився представник позивача, який позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав письмові заперечення проти позову, в яких просив розглядати справи за його відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 10 жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2013 року на адресу відповідача надійшла заява Приватного науково-виробничого підприємства «ЕлеКОМ» про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПП «Гарант – Енерго» грошових коштів у сумі 6697,63 грн. згідно рішення Господарського суду міста Києва від 18 червня 2013 року.

Також, до заяви було додано наказ №910/7830/13, виданий Господарського суду міста Києва 08 липня 2013 року.

За результатами вивчення зазначених документів, державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві 29 липня 2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та визначено боржнику 7-дений строк для добровільного виконання.

У зв’язку з невиконанням боржником у наданий для добровільного виконання строк рішення суду, 12 вересня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 669,76 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн.

Саме не погоджуючись з названими постановами позивач звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що обов’язковою умовою для стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дії є фактичне виконання судового рішення. Крім того, про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ПП «Гарант - Енерго» стало відомо лише 24 вересня 2013 року, а тому строк визначений нею для добровільного виконання на момент винесення оскаржуваних постанов ще не сплинув.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту – Закон України від 21.04.1999р. № 606"fs154">-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п’ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 названого Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Наведені правові норми зобов’язують боржника добровільно виконати рішення у строк, встановленим державним виконавцем та повідомити про таке виконання у цей же термін. В свою чергу, дані норми, у разі невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк, зобов’язують державного виконавця на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати примусове виконання рішення, тобто вчиняти певні дії, спрямовані на примусове виконання рішення.

У той же час, перебіг строку для добровільного виконання починається з моменту отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, що в свою чергу, покладає на виконавця обов’язок перед початком примусового виконання рішення пересвідчитись в отриманні боржником такої постанови.

Відповідні висновки суду узгоджуються з положеннями статті 31 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, якою закріплено, що копії постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу №910/7830/13, виданого 08 липня 2013 року Господарським судом міста Києва про стягнення з ПП «Гарант-Енерго» на користь Приватного науково-виробничого підприємства «Елеком» 6697,63 грн., державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №39096763, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 липня 2013 року.

Пунктом 2 резолютивної частини постанови боржника зобов’язано самостійно виконати рішення суду у 7-денний строк та надати ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві ксерокопію квитанції про сплату.

Згідно копії журналу вихідної кореспонденції зазначена постанова направлена боржнику 01 серпня 2013 року.

Проте, із зазначеної копії не уявляється можливим встановити яким чином на адресу позивача було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а також за якою адресою.

Крім того, в копії матеріалів виконавчого провадження №39096763 відсутнє поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа боржнику, яким би підтверджувалось направлення останньому копії постанови про відкриття виконавчого провадження саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення як того вимагає Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що зазначені копії матеріалів виконавчого провадження містять листи банків, в яких відкрито розрахункові рахунки боржника про блокування грошових коштів на них на виконання постанови від 12 вересня 2013 року, датовані 24 вересня 2013 року, а також копію заяви боржника про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 25 вересня 2013 року з розпискою про таке ознайомлення, суд приходить до висновку про необхідність обрахування строку для добровільного виконання судового рішення саме з 24 вересня 2013 року, а тому станом на 12 вересня 2013 року (дата винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору) строк на добровільне виконання, визначений постановою про відкриття виконавчого провадження, не сплинув.

Крім того, як вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження №39096763, наданих відповідачем, 26 вересня 2013 року на адресу органу державної виконавчої служби від боржника надійшла заява про зняття арешту з грошових коштів підприємства з огляду на проведення оплати на користь стягувача коштів у розмірі 6697,63 грн.

Оскільки станом на 12 вересня 2013 року у відповідача були відсутні дані про отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору були відсутні.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами та доповненнями, виконавчий збір визначено як санкцію відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Проте, враховуючи наведені вище обставини, підстави для притягнення боржника до відповідальності за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, у відповідача станом на 12 вересня 2013 року були відсутні, а державний виконавець перед винесенням оскаржуваної постанови, не виконав покладені на нього обов’язки та не вчинив дії щодо перевірки дати отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження з метою встановлення невиконання боржником судового рішення у добровільному порядку.

Наведені висновки суду узгоджуються з практикою Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в ухвалах від 21 травня 2013 року у справі № 826/1262/13-а та від 10 квітня 2012 року у справі №2а/2570/5538/2011.

Перевіряючи правомірність винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 12 вересня 2013 року суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до положень статті 41 Закону України від 21.04.1999р. № 606fs147">-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 5 названої статті про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV підлягають примусовому виконанню врегульовані положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802.

Так, відповідно до абзацу 3 підпункту 3.13.1 пункту 3.13. названої Інструкції про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Однак, наданими відповідачем матеріалами не підтверджено дотримання наведеної вимоги законодавства та не підтверджено обґрунтованості визначення витрат на проведення виконавчих дій саме у розмірі, визначеному постановою від 12 вересня 2013 року, що, на думку суду, свідчить про протиправність дій під час винесення зазначеної постанови та наявність підстав для її скасування.

Посилання відповідача на положення статті 35 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV, якою закріплено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів, суд до уваги не приймає, оскільки у поданні такої заяви не було необхідності з огляду на проведення позивачем перерахування грошових коштів стягувачу того ж дня, як він дізнався про таку необхідність.

При цьому, позовні вимоги ПП «Гарант - Енерго» щодо стягнення з відповідача на його користь виконавчого збору у розмірі 669,76 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн. підлягають частковому задоволенню в зв’язку з тим, що відповідно до приписів пункту 4 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову у відповідній частині шляхом зобов’язання відповідача повернути грошові кошти, отримані на підставі постанови від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №39096762.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б підтвердили правомірність оскаржуваних дій та постанов, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві по винесенню постанови від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №39096762.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №39096762.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №39096762.

5. Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо повернення Приватному підприємству «Гарант-Енерго» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, код ЄДРПОУ 30577113) грошових коштів у сумі 769 (сімсот шістдесят дев’ять) 76 коп., стягнутих за постановами від 12 вересня 2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №39096762.

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві на користь Приватного підприємства «Гарант-Енерго» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, код ЄДРПОУ 30577113) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 81 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко