Ухвала суду № 34235967, 16.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

16 жовтня 2013 року № 826/16247/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Савченко А.І., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

ОСОБА_1доДержавної міграційної служби України пропротиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної міграційної служби України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача зареєструвати невістку ОСОБА_2 за місцем проживання її чоловіка ОСОБА_3 та дітей в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача зареєструвати невістку ОСОБА_2 в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати незаконним і нечинним наказ Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22 листопада 2012 року;

- стягнути з відповідача кошти на користь позивача за завдану йому моральну шкоду у розмірі визначеному судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини особи, яка неправомірно довела справу до суду.

Розглянувши позову заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами, суд звертає увагу на наступне.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У той же час, названою правовою нормою, позивачем визнається особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до частини 2 названої статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати (частина 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з вимогами частини 4 зазначеної статті позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким чітко встановлені ставки судового збору.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру судовий збір становить 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з позовної заяви, в прохальній частині позивач просить, зокрема, визнати протиправним рішення, зобов'язати вчинити дії та визнати незаконним і нечинним нормативно-правовий акт.

Проте, у порушення вимог Закону України «Про судовий збір» до позовної заяви не додано квитанцію на підтвердження сплати судового збору у відповідному розмірі, натомість, заявлено клопотання про звільнення позивача від його сплати із посиланням на пункту 13 частини 2 статті 2 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Вивчивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що пункт 13 частини 2 статті 2 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору за розгляд вимоги про відшкодування шкоди, у той час як позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій, рішень та нормативно-правового акту.

Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом подання доказів сплати судового збору (р/р 31218206784007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача: 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) або клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 порушує у ній питання щодо визнання протиправною відмову відповідача зареєструвати невістку - ОСОБА_2 за місцем проживання її чоловіка та дітей в будинку позивача та зобов'язання відповідача зареєструвати зазначену особу за вказаною адресою.

Проте, у порушення вимог частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано докази на підтвердження викладених у ньому обставин, а саме: рішення відповідача про відмову зареєструвати ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, до позову не додано документа на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на звернення до суду в інтересах ОСОБА_2, щодо якої він просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

В порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України у позові відсутні будь-які посилання на те, якими саме діями чи бездіяльністю відповідача та які саме права позивача порушені.

Також зі змісту позовної заяви не уявляється за можливе встановити з яких підстав вимога про визнання незаконним та нечинним наказу Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22 листопада 2012 року пред'явлена до Державної міграційної служби України.

Згідно частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

У той же час, відповідно до частини 1 статті 100 названого Кодексу, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до приписів статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, він пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України та набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 04 січня 2013 року.

З огляду на викладене, саме з 04 січня 2013 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваним наказом.

Однак, зі змісту позовної заяви не уявляється за можливе встановити, коли саме позивачу стало відомо про порушення його прав наказом Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22 листопада 2012 року, з метою захисту яких (слід уточнити яких саме) він звертається до суду та чим це підтверджується.

Також позивачу слід уточнити яку саме суму він просить стягнути в якості компенсації завданої моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунуті позивачем у 3 денний строк з дня отримання ухвали, шляхом подання через канцелярію суду (або надіслання поштою) з посиланням на реквізити даної ухвали (№826/16247/13-а від 16 жовтня 2013 року) уточненої позовної заяви з додатками.

Згідно з частиною 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Керуючись статтями 17, 48, 50, 105, 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу 3 денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко