Постанова № 34235954, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року № 826/12648/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомПриватного акціонерного товариства «Видубичі»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.02.2013 № 0000091530 та №0000101530.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання 21.08.2013 та 04.09.2013 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.02.2013 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ «Видубичі» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС (правонаступником є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві) складено Акт №192/1-15-30-04012129 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем ст.192, п. 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 358758 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 106938 грн.

20.02.2013 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000091530, яким у зв'язку з порушенням ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року у розмірі 358758 грн.;

№ 0000101530, яким у зв'язку з порушенням ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106938 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 26734,50 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем ст. 192, п. 198.3 ст. 198 ПК України та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 358758 грн. та заниження податку на додану вартість з липня по жовтень 2012 року на загальну суму у розмірі 106938 грн. стало безпідставне формування податкового кредиту на загальну суму у розмірі 465696 грн. за червень 2012 року та проведення в подальшому невірного коригування податкового кредиту внаслідок:

нарахування сум ПДВ на вартість послуг, по яким не доведено призначення для їх використання у господарській діяльності позивача;

неможливості встановити факт виконання послуг, перевірити правильність визначення та оприбуткування підприємством суми витрат на придбання послуг та основних фондів;

ненадання позивачем документів/актів введення в експлуатацію, ОСВ по рах. 10, що свідчать про наявність на балансі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул.Інженерна, 1-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» укладено договір від 05.06.2012 № 31 про виконання генерального підряду архітектурно-проектних послуг, відповідно до якого позивач має намір здійснити проектування та будівництво торговельно-розважального центру по вул. Інженерній, 1-а в м.Києві.

22.06.2012 позивач в якості авансового платежу за архітектурно-проектні роботи за вказаним договором перерахував ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» суму у розмірі 2794178 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку з відповідною відміткою банку, у зв'язку з чим останнє виписало позивачу податкову накладну від 22.06.2012 № 37 на зазначену суму.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів того, що ТОВ «Чепмен Тейлор Україна Лімітед» вчинено будь-які дії на виконання умов зазначеного договору від 05.06.2012 № 31, а також не надано актів введення в експлуатацію, що свідчать про наявність на балансі позивача будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Інженерна, 1-а, у зв'язку з чим суд погоджується з висновком відповідача в Акті перевірки про неможливість встановлення факту виконання таких послуг, неможливість перевірки правильності визначення та оприбуткування підприємством суми витрат на придбання послуг та основних фондів.

При цьому, суд вважає, що така господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження.

Фактичне не отримання товару (послуги), відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 у справах № К/9991/59642/12 та № К/9991/59709/12.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, нарахування сум ПДВ на вартість послуг, по яким не доведено призначення для їх використання у господарській діяльності позивача, а також те, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення від 20.02.2013 № 0000091530 та № 0000101530 в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Видубичі» відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко