Постанова № 34235590, 15.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року № 813/6416/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Шиби Л.П.

представника відповідача - Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Дік Арт» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Приватне підприємство «Дік Арт» звенулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013 року № 00001032210 та № 00001022210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість прийняті з порушенням норм законодавства оскільки, правомірність формування валових витрат позивача та податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій, а висновки відповідача стосовно відсутності фактичного здійснення господарських операцій з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з огляду на правильність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо неможливості здійснення спірних господарських операцій, за результатами яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит. Представником відповідача вказано про те, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак позивачем завищено суму витрат та податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Дік Арт» зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 22.04.1998 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №14151200000010473.

Для здійснення господарської діяльності ПП «Дік Арт» використовує офісне приміщення, за адресою м.Львів, пл.Міцкевича,8.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Дік Арт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Один два три», ТзОВ «БК Арт Груп», ТзОВ «ВТ-Техбуд», ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «БК «АРС», ПП «Юридична фірма «Фортеця», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп»,, ТзОВ «БК «Київбудмонтаж», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «ФІнтеграл Ай Ті», ТзОВ «Компанія «Аджанта-Україна», ТзОВ «Автоприватінвест», ПП «СМУ-600» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року. За результатами перевірки складено акт № 301/22-10/25550204 від 17.07.2013 року.

Як вбачається із акту перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України у зв'язку із віднесенням до витрат вартості послуг придбаних позивачем у ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд», що призвело до заниження податку на прибуток на 466288 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України у зв'язку із формуванням податкового кредиту з вартості цих послуг, що призвело до заниження податку на додану вартість на 421475 грн.

На підставі даного акту відповідачем видано та вручено позивачу податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року, а саме: № 00001032210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 466288 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 48319,50 грн. і № 00001022210, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 421475 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 210737,50 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

У відповідності до наданих до матеріалів справи актів здачі-прийняття робіт №РН-10-1722, РН-11-1427, ПН-10-1411, РН-10-1412, РН-10-1723, РН-11-2522, РН-11-0234, РН-11-0194 та інших б/н, протягом жовтня-грудня 2011 року Товариством «Ейс контракшен менеджмент» позивачу надано ряд послуг, які безпосередньо пов'язані і господарською діяльністю позивача, зокрема: рекламні послуги, послуги з маркетингових досліджень, консультаційні послуги, поліграфічні послуги, послуги з проведення рекламної акції в рамках святкування V міського заходу під назвою «На каву до Львова», послуги з презентації товарів тощо. Акти виконаних робіт надані позивачем до перевірки, що прямо вбачається із Акту складеного відповідачем (сторінка 5 Акту).

За результатами надання таких послуги ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» виписано та надано позивачу податкові накладні: №342 від 17.10.2011 року на загальну суму 80000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13333,33 грн.; №466 від 14.11.2011 року на загальну суму 53000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8833,33 грн.;, №303 від 14.10.2011 року на загальну суму 125000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20833,00 грн.; №304 від 14.10.2011 року на загальну суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20000 грн.; №343 від 17.10.2011 року на загальну суму 175000,00 грн., в т.ч. ПДВ 29166,67 грн.; №715 від 21.12.2011 року на загальну суму 222300,00 грн., в т.ч. ПДВ 37050,00 грн.; №672 від 20.12.2011 року на загальну суму 250000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; №619 від 19.12.2011 року на загальну суму 66500,00 грн., в т.ч. ПДВ 11083,33 грн.; №76 від 02.12.2011 року на загальну суму 57600,00 грн., в т.ч. ПДВ 9600,00 грн.; №911 від 25.11.2011 року на загальну суму 19000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3166,67 грн.; №182 від 02.11.2011 року на загальну суму 91000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15166,67 грн.; №1106 від 30.12.2011 року на загальну суму 75000,00 грн., в т.ч. ПДВ 12500,00 грн.; №134 від 01.11.2011 року на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 грн., наявність яких підтверджена відповідачем на сторінці 6 акту перевірки. При цьому, слід зазначити, що висновків щодо невідповідності даних податкових накладних вимогам чинного законодавства акт перевірки не містить. Перевіркою також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем проводилась оплата зазначених послуг у безготівковій формі, що вбачається із відповідних банківських виписок.

03 січня 2012 року між приватним підприємством «Дік Арт» (Замовник) та приватним підприємством «Біко Агротрейд» укладено договір №0301, згідно якого замовник визначає, а виконавець погоджує надання послуг з організації та проведення ділових, розважальних, рекламних заходів та інших подібних послуг.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи актів виконаних робіт , протягом січня-лютого 2012 року ПП «Біко Агротрейд» позивачу надано послуги з організації та проведення святкових заходів на «Святі пампуха», організації та проведення ділових заходів, конференції тощо.

За результатами надання таких послуги ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» виписано та надано позивачу податкові накладні: №326 від 10.01.2012 року на загальну суму 58000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9666,67 грн., №, 1030 від 30.01.2012 року на загальну суму 192000,00 грн., в т.ч. ПДВ 32000,00 грн., №396 від 13.02.2012 року на загальну суму 56000,00 грн., в т.ч. ПДВ 9333,33 грн., №764 від 27.02.2012 року на загальну суму 126000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21000,00 грн., №874 від 29.02.2012 року на загальну суму 672446,93 грн., в т.ч. ПДВ 112074,49 грн., наявність яких підтверджена відповідачем на сторінці 15 акту перевірки, висновків щодо невідповідності даних податкових накладних вимогам чинного законодавства акт перевірки не містить. Оплата наданих послуг позивачем проведена частково.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1. ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні №53 від 22.10.2012 року на загальну суму 1221000,24 грн. в т.ч. ПДВ 203500,04 грн. та №54 від 06.11.2012 року на загальну суму 1880400,00 грн. в т.ч. ПДВ 313400,00 грн., які оформлені згідно вимог чинного законодавства, які діяли в період їх формування та відшкодування, а саме: п.п.14.1.71, п.п.14.1.185, п.п.14.1.191, п.п.14.1.818 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість, чого відповідачем не спростовано.

Як вбачається із акту перевірки, обґрунтування підстав зменшення витрат та податкового кредиту за операціями із придбання послуг у ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» полягають у викладеннні відповідачем в акті перевірки відомостей про те, що станом на момент проведення превірки зазначений суб'єкт господарювання визнаний банкрутом, а також відомостей Акту ДПІ у Печерському районі м.Києва від 17.05.2013 року № 1699/22.8/36757122 про неможливість проведення перевірки та не здійснення господарської діяльності ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент».

Щодо господарських операцій позивача з ПП «Біко Агротрейд», то підстави зменшення витрат та податкового кредиту за такими ґрунтуються на анаголічних аргументах Акту, а саме: припинення діяльності вказаного контрагента та неможливість проведення ДПІ у Печерському районі м.Києва зустрічної звірки ПП «Біко Агротрейд». З огляду на це, відповідачем в Акті вказано про відсутність у ПП «Біко Агротрейд» об'єктів оподаткування, що є підставою для зменшення витрат і податкового кредиту позивачу.

Що стосується посилання в акті перевірки на відомості здобуті в кримінальних провадженнях щодо діяльності ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» та ПП «Біко Агротрейд», то наведена в акті інформація не стосується безпосередньо господарських операцій з позивачем. У відповідності з ч.4 ст.72 КАС України, виключно вирок суду у кримінальному провадженні є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Натомість, наведені в акті пояснення здобуті у кримінальних провадженнях не оцінені судом, вироки у справах відсутні, що виключає доказовість наведеної в Акті інформації та виключає процесуальні підстави для врахування її судом при розгляду даної адміністративної справи.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішеннь.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 06.08.2013 року №00001032210 та №00001022210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дік Арт» 2294,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 21.10.2013 року.