Постанова № 34235376, 06.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 р. Справа № 804/9646/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представника позивача Солодовникової А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року №0000482201 та №0000472201, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішень від 25.04.2013 р. №0000482201 та №0000472201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року було замінено відповідача по справі Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби на її правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити повністю, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 06.09.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В тому числі, відповідачем до суду подано письмові заперечення, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

На підставі направлення на перевірку, виданого Нікопольською об'єднаною ДПІ дніпропетровської області ДПС від 25.03.2013 №230/221, згідно із пп. 20.1.4 , пп.20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 розділу II Податкового кодексу України, відповідно до наказу Нікопольської об'єднаної ДПІ Дніпропетровської області ДПС від 25.03.2013 року № 387 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БК «Січеслав» (рнокпп 33576615) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «ПС Балтимор» (рнокпп 37212696) за період з 01.01.2011 року - 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 08.04.2013 року за №1121/221/33576615 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «БК «Січеслав» (рнокпп 33576615) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «ПС Балтимор» (рнокпп 37212696) за період з 01.01.2011-31.03.2011 року».

Згідно із висновками викладеними в акті перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (із змінами і доповненнями) (який діяв на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 12 498 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року - у сумі 12 498 грн., в т.ч. встановлено проведення транзитних операцій з продажу товарів по ланцюгу постачання ТОВ «ПС Балтимор» - ТОВ «БК «Січеслав» - ТОВ «Техпоставка», які є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків на суму 628 830,30 грн. у т.ч. за І квартал 2011 року - 628 830,30 грн.; ст.185, ст.186, ст.187, ст.188, п.198.3, п. 198.6 ст.198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 4 209 грн. в тому числі за березень 2011 - на суму 4 209 грн., в т.ч. ТОВ «БК «Січеслав» завищено податкові зобов'язання у частині нереальності реалізації товарів на ТОВ «Техпоставка» на суму 125 766 грн., у тому числі за березень 2011 - 125 766 грн..

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України позивачем були подані заперечення від 12 квітня 2013 року на акт перевірки від 08 квітня 2013 року та згідно результату розгляду заперечень від 25.04.2013 року №12046/10/22-4-30 висновки акту відповідають дійсності та викладені з урахуванням вимог чинного законодавства.

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0000472201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4 210 гривень, з них 4209,00 гривень за основним платежем та 1,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 25.04.2013 року за №0000482201, яким нараховані грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12499,00 гривень, з них 12 498,00 гривень за основним платежем та 1,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, відповідно до акту перевірки між ТОВ «БК «Січеслав» та ТОВ «ПС Балтимор» укладено договір поставки будівельних матеріалів від 01.03.2011 року за №ПСБ-1/11. Згідно умов договору ТОВ «ПС Балтимор» - Постачальник поставляє, а ТОВ «БК «Січеслав» - Покупець купує на умовах договору товари згідно специфікації, що додатком до договору. Перехід права власності на товар здійснюється в момент здачі-приймання товару на підставі податкових накладних. Датою поставки є дата, вказана у видатковій накладній (п.4.2 цього договору). На підтвердження виконання умов договору до перевірки надано специфікації до договору від 01.03.2011 року №25, №35, видаткові та податкові накладні, перелік яких містить в акті перевірки.

Щодо використання товару в господарській діяльності позивача, слід зазначити, що згідно із актом перевірки отриманні від ТОВ «ПС Балтімор» товарно-матеріальні цінності ТОВ «БК «Січеслав» передав субпідрядникам для виконання будівельних робіт. Так, ТОВ «БК «Січеслав» та ТОВ «Техпоставка» уклали договір поставки товару №П-1/10 від 04.01.2010 року та згідно із первинними документами, а саме специфікаціями, видатковими та податковими накладними, що переліченні в акті перевірки поставив на адресу ТОВ «Техпоставка» товарно-матеріальні цінності. В тому числі, між ТОВ «БК «Січеслав» - Генпідрядник та Управлінням капітального будівництва Дніпропетровської міської ради - Замовник, уклали договір підряду №1-19/10 від 19.08.2010 року. Згідно умов договору Генпідрядник приймає на себе виконання робіт по об'єкту «Дитячий комбінат на ж/м Тополя-3 м. Дніпропетровськ - реконструкція». ТОВ «БК «Січеслав» - Підрядник та ТОВ «СВС ГРУП» - субпідрядник уклали договір підряду №СВС-1/11 від 01.02.2011 року. Субпідрядник приймає на себе виконання робіт власними силами по об'єкту «Дитячий комбінат на ж/м Тополя-3 м. Дніпропетровськ - реконструкція». При цьому, роботи виконуються із матеріалів Підрядника і Субпідрядника. Так, отриманні товарно-матеріальні цінності від ТОВ «ПС Балтимор» ТОВ «БК Січеслав» передав субпідряднику - ТОВ «СВС ГРУП» для виконання будівельних робіт для Управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (послуги по виконаним підрядним роботам по об'єкту «Дитячий комбінат на ж/м Тополя-3 м. Дніпропетровськ - реконструкція») згідно акта прийому-передачі на об'єкт: «Дитячий комбінат на ж/м Тополя-3 м. Дніпропетровськ - реконструкція» від 03.03.2011 року б/н. До суду також надано акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, розрахунок видатків на електрообладнання, підсумкові відомості ресурсів за березень 2011 року, розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису на загальнобудівельні роботи, розрахунок загальновиробничих видатків до локального кошторису на благоустрій, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, акт приймання-передачі №303 від 03.03.2011 року, податкова накладна №2 від 04.04.2011 року видану позивачем Департаменту житлово-комунального господарства і капітального будівництва Дніпропетровської міської ради на виконанні роботи на об'єкті «Дитячий комбінат на ж/м Тополя-3 м. Дніпропетровськ - реконструкція».

Як встановлено в судовому засіданні, висновок відповідача про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ґрунтується на акті перевірки Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 01.07.2011 року за №2725/23-3/37212696 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПС Балтімор» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2011 року», також в зв'язку з не наданням до перевірки товарно-транспортних накладних та незнаходженням ТОВ «ПС Балтимор» за місцем державної реєстрації.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження щодо складення податкових та видаткових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем товар був придбаний для використання у власній господарській діяльності.

Відповідач зазначає, що позивачем не доведено факту транспортування товару.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Така правова позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року по справі №К/9991/39347/11.

Таким чином до перевірки позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. За даним договором було придбано товар, який використаний позивачем відповідно до господарської діяльності підприємства. Наявність отриманого товару та використання його у господарській діяльності відповідачем не спростовано. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів. Висновки акту перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними. За таких обставин не надання до перевірки товарно-транспортної накладної не може бути самостійною підставою для визнання нереальності укладення договору. Тобто інших доказів на підтвердження фактично не здійсненної господарської операції до суду не надано.

Основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» №3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. Рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» п.38.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року за №0000472201 та №0000482201.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 р. №0000482201 та №0000472201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.04.2013 р. №0000482201 та №0000472201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна корпорація «Січеслав» (код ЄДРПОУ 33576615) судові витрати у розмірі 167 (сто шістдесят сім) гривень 09 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко