Постанова № 34233995, 17.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа№ 910/2467/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Мельник О.О.

від відповідача - Плосконос М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Коріс Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

про стягнення 467704,63 грн.,-

Постанова прийнята 17.10.2013 року у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 01.10.2013 року на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Коріс Україна» звернулось до Господарьского суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про стягнення 467704,63 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 року позов задоволений повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь Приватного акціонерного товариства «Коріс Україна» 467704,63 грн. боргу, 9354,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою суду від 19.04.2013 року апеляційну скаргу не було прийнято до провадження та повернуто апелянту на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

11.06.2013 року відповідач повторно звернувся за апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 14.06.2013 року відповідачу був відновлений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 06.08.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 року визначено судову колегію у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Рябуха В.В., Буравльов С.І.

Колегією суддів в судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги на 20.08.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 року змінено склад колегії суддів на головуючий суддя: Шапрн В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

20.08.2013 року, в судовому засіданні також було оголошено перерву на 05.09.2013 року.

Ухвалою суду від 05.09.2013 року в зв`язку з клопотання, яке надійшло від представника відповідача, розгляд апеляційної скарги був відкладений на 01.10.2013 року.

01.10.2013 року колегією суддів по справі було оголошено перерву на 17.10.2013 року.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

Крім того, представник позивача через відділ документального забезпечення надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.

03.04.2003 року між Приватним акціонерним товариством «Kopiс Україна» (повіреним) і Закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (довірителем) був укладений договір доручення № 5/1-03А-09/03.

Відповідно до п. 1.1 договору повірений зобов'язався від імені і за рахунок довірителя здійснювати наступні дії: забезпечити надання асистанських послуг з організації медичної та іншої допомоги застрахованим довірителем особам, на користь таких осіб, згідно з переліком послуг, вказаних в додатку № 1 до договору.

Відповідач, згідно з п.п. 4.6-4.8 договору зобов'язався сплатити позивачеві комісійну винагороду, сплатити всі беззаперечні рахунки, пов'язані з відшкодуванням витрат по врегульованим збиткам, а також компенсувати всі банківські витрати, що виникли при купівлі та перерахуванні валюти нерезидентам.

За розслідування та врегулювання страхових випадків на підставі звіту та рахунку повіреного, вказаного в п.4.5, довіритель перераховує на розрахунковий рахунок повіреного комісійну винагороду в розмірі 10% (яка є частиною зібраних страхових премій без ПДВ) від страхової брутто-премії, вказаної в оформленому належним чином оригіналі звіту (бордеро), що є додатком № 4 до цього Договору, протягом 20 діб після закінчення звітного місяця, (п. 5.2. Договору в редакції від 03 квітня 2006 року).

Відшкодування витрат, пов'язаних з врегулюванням страхових випадків здійснюється довірителем протягом 15 діб після отримання рахунків повіреного, підставою для яких є рахунки нерезидентів що включають курсову різницю, банківські витрати останніх (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.4 договору довіритель зобов'язується відшкодувати повіреному всі банківські витрати (згідно тарифів банку), включаючи різницю в курсах при купівлі та перерахуванні валюти нерезидентам, протягом 3-х банківських днів після отримання рахунків від повіреного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2012 р. між сторонами був підписаний акт звірки заборгованості за період з 01.01.2007 року по 10.08.2012 рік, за яким станом на 10.08.2012 рік у відповідача існувала заборгованість на суму 439300,44 грн..

Листом від 22.08.2012 року № 03-16/2692/3 відповідач визнав 439300,44 грн. заборгованості та зобов'язався сплатити її частинами до 31.03.2013 року.

Проте, на день звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції, відповідачем визнаний борг так і не був сплачений.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Представник відповідача, в апеляційній скарзі заперечував проти твердження позивача про визнання ними суми заборгованості, відповідно до листа № 03-16/2692/3 від 22.08.2012 року та вказував, що акти виконаних робіт, наданих позивачем з боку відповідача підписані Моісеєвою О.М., яка їм невідома і повноважень вони їй на підписані вказаних документів не надавали.

Проте даний факт спростовується тим, що на даних актах крім підпису вповноваженої особи проставлений відтиск печатки товариства, достовірність відтиску якої відповідачем не оспорюється.

Крім того, факт виконання відповідачем зі свого боку умов договору та визнання виконання умов договору з боку позивача підтверджується тим, що відповідачем крім визнання заборгованості у гарантійному листі від 22.08.2012 року, який був підписаний головою правління відповідача Воронянською М.В. і даний факт відповідачем не оспорюється, частково були оплачені виставлені позивачем рахунки-фактури № 0000003753 від 24.05.2012 року, № 0000000740 від 04.03.2011 року.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В процесі розгляду апеляційної скарги, від представника відповідача до суду надійшла заява про визнання позову в повному розмірі.

Також представник відповідача подав заяву, в якій просив розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами.

Колегія суддів не приймає дану заяву до розгляду, оскільки відповідно до 121 ГПК України дане питання відноситься до компетенції суду, що видав виконавчий документ, тобто в даному випадку Господарського суду міста Києва.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Коріс Україна», а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 21.03.2013 року у справі № 910/2467/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/2467/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.