Постанова № 34233991, 09.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа№ 910/2318/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Гумен С.В. - дов. б/н від 02.01.2013р.

Кириленко Н.В.- дов. б/н від 02.01.2013р.

від відповідача: Гудима А.О. - дов. № 2-229 від 09.01.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. (повний текст підписано 26.03.2013р.)

у справі № 910/2318/13 (суддя Станік С.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»

до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

про стягнення 167 812, 65 грн.

В судовому засіданні 09.10.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. по справі №910/2318/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» 142 560, 01 грн. заборгованості, 1 160, 01 грн. 3% річних та 2 874, 39 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р. для розгляду справи № 910/2318/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2013р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2013р.

02.10.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.10.2013р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.10.2013р. заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2012р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром», як постачальником, та відповідачем Дочірньою компанією «Укртрансгаз» НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ №849920, є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 1208000821.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник, який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність (повне господарське володіння) покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Найменування (номенклатура, сортамент, асортимент), кількість і ціни товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації (оформляється як додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено перелік документів на товар, які постачальник зобов'язаний передати покупцю: технічний паспорт, накладна, видаткова накладна.

Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, перекислених ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель"(п.1.4 договору).

Якість товару, що постачається повинна відповідати вимогам ст.15, ч.1-2 ст.268 ГК України, підтвердженням якості зі сторони постачальника є сертифікат відповідності (п.2.1 договору).

Товар повинен бути повністю поставленим покупцю протягом 30 днів після підписання договору на умовах СРТ центрального складу с. Угерсько Стрийського р-ну, Львівської обл., згідно вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС". Датою поставки вважається дата підписання сторонами накладних. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладних.(п.п.5.1, 5.2., 5.3 договору).

Загальна ціна цього договору - 142 560, 00 грн. Ціни по цьому договору вказані з урахуванням ПДВ, що складає 23 760, 00 грн., включають в себе вартість товару та інші витрати, зобов'язання по яких згідно цього договору та додатків до нього, покладені на постачальника (п.п.6.2, 6.3 договору).

Відповідно до п.7.1 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах проплати на протязі 30 днів після отримання продукції.

Даний договір, згідно п. 9.1., вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 142 560, 00 грн.

Даний факт підтверджується видатковою накладною №Т-RОМ01953 від 21.09.2012р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою позивача, та довіреністю відповідача №361 від 20.09.2012р. на отримання від ТОВ «Таланлегпром» матеріальних цінностей «чоботи робочі 1 500 пар» (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Вищезазначена видаткова накладна оформлена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Так, місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджуються наявною в матеріалах справи копією довіреності №361 від 20.09.2012р.

Посилання відповідача (апелянта) на те, що видаткова накладна №Т-RОМ01953 від 21.09.2012р., виписана на виконання договору №120800821 від 28.08.2012р. не може використовуватись як належний доказ виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №1208000821 від 28.08.2012р., не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки технічна помилка у номері та даті договору не спростовує поставку позивачем відповідачеві товару, зазначеного в специфікації до цього договору та у довіреності відповідача №361 від 20.09.2012р. на його отримання від позивача.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача по іншим договорам та накладним взуття позивачем не відвантажувалося.

Про належність доказів постачання взуття до вказаному договору свідчить і те, що на претензію позивача №10/1/12 від 10.12.2012р.(вих.0208) про сплату боргу за отриману продукцію по договору № 1208000821 від 18.08.2012р., відповідач, маючи інформацію про дату, номер договору, реквізити первинних бухгалтерських документів, ніяким чином не заперечував про отримання продукції саме за договором № 1208000821 від 18.08.2012р. згідно видаткової накладної Т-RОМ01953 від 21.09.2012р. та доказів відсутності боргу не надавав.

З вищенаведеного вбачається, що 21.09.2012р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 142 560, 00 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Однак, відповідач всупереч умовам п.7.1 договору купівлі-продажу № 1208000821 від 18.08.2012р. у встановлений строк, а саме, протягом 30 днів з моменту отримання товару, не здійснив оплату товару на суму 142 560,00 грн., отриманого згідно видаткової накладної №Т-RОМ01953 від 21.09.2012р.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 1208000821 від 18.08.2012р. стало підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 160,01 грн. (за період прострочення з 22.10.2012 по 28.01.2013), 9 979,20 грн. - штрафних санкцій в розмірі 7% річних, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України та 14 113,44 грн. - пені в розмірі 0,1%, передбаченому ст. 231 Господарського кодексу України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах проплати на протязі 30 днів після отримання продукції.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Місцевий господарський суд, враховуючи те, що відповідачем всупереч п. 7.1 договору купівлі-продажу № 1208000821 від 18.08.2012р. у встановлений строк, а саме протягом 30 днів після отримання продукції, не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 142 560,00 грн., дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 22.10.2012р. по 28.01.2013р. (99 днів) в сумі 1 160,01 грн. (142 560,00 грн. (сума боргу) х 3% х 99 днів прострочення/ 365 = 1 160,01 грн.).

Відповідно до п. 10.1 договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує причинені цим збитки, в тому числі недодержані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні (в розмірі, визначеному ст. 231 ГКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Враховуючи те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, оскільки відповідачем не здійснено оплату за отриманий товар по договору, сторони не належать до підприємств державного сектора економіки, договором не передбачено розміри штрафних санкцій, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 9 979,20 грн. та 14 113,44 грн. пені, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України та про відмову в позові в цій частині.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 21.03.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі № 910/2318/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2013р. у справі №910/2318/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/2318/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 14.10.2013р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зеленін В.О.

Синиця О.Ф.