Ухвала суду № 34233869, 16.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

16 жовтня 2013 року Справа № 161013901/2328/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Сікорської Н.І.,

Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

представник боржника: ОСОБА_2, довіреність № 866 від 05.06.13р. -фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

представник заявника апеляційної скарги: Бухтіярова Олена Анатоліївна, довіреність №563 від 29.12.12р. - ПАТ "Марфін банк";

інші учасники у справі про банкрутство: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марфін банк" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкуро В.М.) від 03 вересня 2013 року у справі №901/2328/13

за заявою боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статей 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-IV (далі - Закон), у зв'язку з нездатністю задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2013р. заява про порушення справи про банкрутство прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року у справі №901/2328/13 (суддя Шкуро В. М.) порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, терміни виконання яких настали до дня введення мораторію згідно вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: - заборонено стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;

- заборонено виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Судове засідання, на якому буде винесено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство призначено на 16.09.2013р. на 14:30.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та винести нову ухвалу якою відмовити у порушені провадження у справі про банкрутство за заявою боржника - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що боржником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство та відсутні у сукупності підстав, які передбачені ч. 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011р. за №4212-IV із наступними змінами та доповненнями, в зв'язку з чим суд повинен був відмовити в її прийнятті.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року у справі №901/2328/13 Публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" поновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року у справі №901/2328/13, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Воронцової Н. В., суддів Проценко О. І., Котлярова О. Л.

Розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2013 року, суддю Проценко О. І., в зв'язку з відпусткою, замінено у складі колегії на суддю Фенько Т. П.

За розпорядженням В. о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року, в зв'язку з відрядженням, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Сікорську Н. І.

В судовому засіданні, 16 жовтня 2013 року, заявник апеляційної скарги - ПАТ "Марфін Банк" наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а також представив суду письмові пояснення по справі, в яких зазначає, про те, що останній є забезпеченим кредитором у справі, оскільки його вимоги забезпечені заставою майна боржника.

Представник боржника в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд першої інстанції правомірно виніс оспрювану ухвалу, оскільки рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14.02.2013р. підтверджується без спірність вимог на суму 26 260 000,00 грн., а кредиторами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були отримані виконавчі листи про стягнення заборгованості і подані на виконання, що підтверджує безмірність вимог цих кредиторів.

Інші учасники справи, в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка спрямовувалася на їхню адресу рекомендованою кореспонденцією.

Враховуючи, що згідно частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком, а також беручи до уваги положення частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за якої апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає за можливе повторно розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, судові рішення приймаються у тому числі в формі ухвал, оскарження такої ухвали відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство можуть тільки учасники справи про банкрутство.

У відповідності до преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011р. за №4212-IV із наступними змінами та доповненнями, далі - Закону, сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

При цьому, згідно Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

В свою чергу, вказаним Законом визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Таким чином, тільки особи, визначені в вищевказаній нормі мають, право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Так, заявник апеляційної скарги посилається на те, що він у даній справі має правовий статус забезпеченого кредитора, оскільки його вимоги забезпечені заставою майна боржника.

В підтвердження вказаних обставин, останній посилається на те, що ПАТ "Марфін Банк" були надані кошти за кредитним договором №428/F від 09.04.2008р. ОСОБА_3 на споживчі потреби та на сплату страхових платежів за договорами страхування заставленого майна (т.1, а.с.60-61).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором укладено наступні договори:

- іпотечний договір від 10.04.2008р., яким ОСОБА_3 надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину НОМЕР_1, загальною площею 145,5 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 65-67),

- іпотечний договір від 10.04.2008р., яким ОСОБА_3 надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення магазину НОМЕР_1, загальною площею 106,1 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_4. (т.1, а.с. 68-70),

- іпотечний договір від 10.04.2008р., яким ОСОБА_3 надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, загальною площею 27,4 кв.м, що розташовано за адресою: АДРЕСА_5 (т.1, а.с. 71-73),

- іпотечний договір від 10.04.2008р., яким ОСОБА_3 надав в іпотеку банку: земельну ділянку, загальною площею 0,65 га, цільовим призначенням для розміщення ринку будівельних матеріалів, кадастровий номер: 5123755800:02:005:0622, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 74-76).

Окрім того, заявник зазначає, що 17.07.2008р. між ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк" та ОСОБА_9 (позичальник) було укладено кредитний договір №460/F. На підставі даного договору банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти з терміном погашення по 16.07.2009 р. включно, у вигляді непоновлюваної лінії у сумі 722212,00 дол. США на наступні цілі: на споживчі потреби 650000,00 дол. США, а також у сумі 72212,00 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та порядку, передбачених підпунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,5% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором ОСОБА_3 за іпотечним договором від 18.07.2008р. передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру НОМЕР_2, загальної площею 251,1 кв.м, житловою площею 179,9 кв.м, яка складається з восьми житлових кімнат та розташована на третьому поверсі трьохповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу норм статей 10, 16, 90, 91 Закону, провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, не передбачає стадії розпорядження майном боржника. До таких боржників відповідно до статей 7 та 91 Закону застосовується спрощений порядок банкрутства, у якому загальні умови для ініціювання справи про банкрутства не є обов'язковими.

Так, відповідно до статті 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011р. за №4212-IV із наступними змінами та доповненнями, господарський суд розглядає вимоги, заявлені кредиторами або боржником у строки передбачені частиною восьмою статті 91 цього закону. За наслідками розгляду зазначених вимог господарський суд виносить ухвалу про порядок і розмір задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 8 статті 91 Закону, офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог до банкрута, який не може перевищувати двох місяців.

При цьому, з аналізу статті 91 Закону випливає, що господарський суд розглядає вимоги заявлені боржником протягом двох місяців встановлених для їх пред'явлення, з оприлюдненням повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим, згідно статті 16 Закону, в підготовчому засіданні господарським судом здійснюється перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясовується наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а у випадку звернення до господарського суду боржника, з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності або її загрози.

Слід зазначити, що зі змісту оспорюваної ухвали суду підготовчого засідання від 03.09.2013р., було вирішено порушити провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, терміни яких настали до дня його введення.

Також, визначено дату судового засідання на якому буде винесено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство на 16.09.2013р. о 14 год. 30 хв.

Тобто, жодних рішень щодо розгляду заявлених боржником вимог, в тому числі щодо виявлення заставних кредиторів та розміру їх вимог, судом на даній стадії провадження у справі не приймалося та не з'ясовувалось.

Відтак, судова колегія дійшла до висновку, що заявник апеляційної скарги ще не набув статусу учасника у справі про банкрутство, оскільки судом не досліджувалися обставини справи щодо наявності у боржника забезпечених кредиторів та не надавалася юридична оцінка представлених в матеріали справи документам, які стосуються відносин боржника з ПАТ "Марфін Банк", а тому останній ще не наділений правом на оскарження ухвали підготовчого засідання від 03.09.2013р. про порушення провадження у справі про банкрутство.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги про наявність у нього на момент оскарження спірної ухвали, статусу забезпеченого кредитора у справі, а також підстав для оскарження ухвали господарського суду АР Крим від 03.09.2013р, оскільки в силу норм ч. 1 ст. 92 Закону про банкрутство, заявник на даний час ще не входить до кола учасників провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судова колегія зазначає, що у разі не згоди із ухвалою господарського суду, яка буде винесена за наслідками розгляду вимог заявлених боржником, а саме щодо визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" вправі оскаржити таку ухвалу, а у випадку не встановлення

ознаків неплатоспроможності боржника провадження у справі підлягає припиненню в порядку визначеному пунктом 11 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України від 22.12.2011р. за №4212-IV із наступними змінами та доповненнями.

В пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 зазначено, що апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику зокрема якщо її подано особою, яка не має права її подавати.

У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк".

Керуючись статтями 86, пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 вересня 2013 року підготовчого засідання у справі №901/2328/13 припинити.

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді Н.І. Сікорська

Т.П. Фенько