Рішення № 34233085, 15.10.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/61/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 Справа № 908/2678/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 12, офіс 37)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : Дудіна Т.О. - довіреність № 03 від 02.01.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Каштан", м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург", м. Запоріжжя суми 11249, 47 грн. заборгованості в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на наступні обставини.

31.07.2009 р. між ПАТ "Страхова компанія "Каштан" (позивачем) та Кравчук Ю.А. (Страхувальником) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 140-2009Каско, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених Договором. Об'єктом страхування за вказаним Договором стали майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Mitsubishi Lancer, державний реєстраційний номер АА3878ЕА.

19.06.2010 р. в м. Києві, на просп. Академіка Глушкова, 36, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю Mitsubishi Lancer, реєстраційний № АА3878ЕА, під керуванням Кравчука Ю.А. та автомобілю ЗАЗ, реєстраційний № АР0827ВТ, під керуванням Поповича А.А. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.07.2010 року винним у спричиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобілю ЗАЗ, реєстраційний № АР0827ВТ, під керуванням Поповича А.А. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Страхувальника заподіяно матеріальну шкоду на суму 11913,47 грн., виплату якої здійснено ПАТ «СК «Каштан» за домовленістю із Страхувальником на підставі рахунків ТОВ «Ніко-Україна», що підтверджується Видатковим касовим ордером від 09.08.2010 р. Позивач відзначає, що відповідно до ст. 27 ЗУ "Про страхування", після виплати страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи в порядку регресу. Зауважує, що згідно наданої винною особою інформації, його цивільно-правова відповідальність застрахована у відповідача, поліс ВС/8779039. З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 236 від 11.07.2013 року, у відповідь на яку ПАТ «СК «Металург» відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на перебіг позовної давності при суброгації. Позивач наголошує, що свої зобов'язання за договором майнового страхування ним були виконані ним у повному обсязі, у зв'язку з чим, з моменту виплати Страхувальнику суми страхового відшкодування, позивач, в межах виплаченої суми страхового відшкодування, має право регресної вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач. Посилаючись на приписи ст.ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22, 256, 257, 261, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2678/13, розгляд якої призначено на 03.09.2013 р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з необхідністю витребування від сторін додаткових доказів, ухвалою господарського суду від 03.09.2013 р. розгляд справи було відкладено на 24.09.2013 р.

Ухвалою суду від 24.09.2013 р., за клопотання відповідача, в порядку ст. 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено на 15-ть днів до 23.10.2013 р., розгляд справи відкладено на 15.10.2013 р.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Металург" - у письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує. Мотивує, зокрема, тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення за вимогою про стягнення коштів в порядку суброгації. На думку відповідача, в даному випадку строк позовної давності починається з 20.06.2010 р. (моменту страхового випадку) і закінчується 20.06.2013 р., а позивачем позов подано лише 29.07.2013 р., що свідчить про пропущення встановленого законом 3-річного строку позовної давності. Крім того, вказує на відсутність у матеріалах справи належних доказів розміру спричиненої шкоди на підставі оцінки компетентних органів, оскільки позивачем оцінку здійснено на підставі рахунків ремонтної організації ТОВ «Ніко-Україна». Вважає, що позивачем при проведенні страхового відшкодування порушено умови договору страхування, а саме: не встановлено фактичних пошкоджень, отриманих в наслідок ДТП - акт огляду автомобіля Страхувальника відсутній, а також не оцінено належним чином розмір спричиненої шкоди. В доповнення наданих заперечень, відповідач вказує на те, що з оглядку на відсутність доказів перерахування грошових коштів СТО платнику ПДВ, який виконував ремонтні роботи, фактично до виплати належала б сума 9225,27 грн. (за мінусом ПДВ). Проте, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та додаткових поясненнях.

Позивач представника у судове засідання не направив. Натомість, в раніше надісланій письмовій заяві № 327 від 18.09.2013 р. просив розглянути справу без участі його представника у судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, а також заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника позивача.

За клопотанням присутноьго у судовому засіданні представника відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 15.10.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 19.06.2010 р. по просп. Академіка Глушкова, 36, сталася дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний № АА3878ЕА, під керуванням Кравчука Ю.А. та автомобілю ЗАЗ, реєстраційний № АР0827ВТ, під керуванням Поповича А.А.

Внаслідок вказаної ДТП зазнав пошкоджень автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний № АА3878ЕА.

ВДАІ Голосіївського району м. Києва було складено Довідку за № 2638 від 25.06.2010 р. про обставини дорожньо-транспортної пригоди, в якій зазначено, що на водія Поповича А.А. складений протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Адміністративний протокол разом з матеріалами ДТП, відповідно до ст. 276 КУпАП, направлено на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 3 - 6994/10 від 06.07.2010 р. (суддя Шевченко Т.М.) Поповича А.А. було визнано винним у здійсненні зазначеного ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності.

Як свідчать матеріали справи, автомобіль Mitsubishi Lancer, реєстраційний №АА3878ЕА на момент ДТП був застрахований у ПАТ "Страхова компанія "Каштан" на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № 140-2009КАСКО (надалі - Договір), відповідно до умов якого Страховик (позивач) зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених Договором (арк. справи 9).

У зв'язку з цим 30.07.2010 р. власник автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний №АА3878ЕА (Кравчук Ю.А.) звернувся до ПАТ "Страхова компанія "Каштан" (позивача у справі) з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахованого автомобіля, що є страховим випадком відповідно до умов Договору.

25.06.2010 р. експертом-оцінювачем Юрченко А.О. (ТОВ «Експерт-центр ТАНДЕМ»), в присутності представника страхової компанії, було здійснено зовнішній огляд пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу Страхувальника (автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний № АА3878ЕА), про що відповідача сповіщалося 21.06.2010 р. відповідною телеграмою (арк. справи 144-145).

За результатом огляду вищеназваним спеціалістом було складено Акт технічного огляду, в якому зафіксовано пошкодження застрахованого автомобіля.

За результатом проведеного автотоварознавчого дослідження пошкодженого в ДТП автомобіля (Mitsubishi Lancer, реєстраційний № АА3878ЕА) суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт-центр ТАНДЕМ» складено Звіт № 12/07/10 від 12.07.2010 р. Оцінювачем встановлено, що внаслідок ДТП застрахованому автомобілю завдано пошкодження, для усунення яких необхідний відновлювальний ремонт.

Згідно Звіту № 12/07/10 вартість майнової шкоди приймається на рівні відновлювального ремонту вказаного автомобіля без урахування зносу складових, що підлягають заміні, в тому числі ПДВ, і становить 11255, 13 грн.

09.08.2010 р. позивачем було складено Страховий акт (арк. справи 11), який передбачав страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі 11913, 47 грн. (1913, 47 грн. (розмір матеріального збитку згідно рахунків ТОВ «Ніко-Україна») - 154,00 грн. (франшиза) = 11759, 47 грн.).

Згідно видаткового касового ордеру від 09.08.2010 р., сума страхового відшкодування в розмірі 11759,47 грн. була виплачена Страхувальнику у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Поповича А.А, як власника транспортного засобу (автомобіля ЗАЗ, реєстраційний №АР0827ВТ), станом на момент скоєння ДТП була застрахована в ПАТ «СК «Металург» за Полісом серія ВС № 8779039 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується копією витягу з ЦБД «МТСБУ», згідно з яким на 19.06.2010 р. поліс є дійсним, ліміт за шкоду майну встановлено 25500, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

У зв'язку з цим, позивачем на адресу ВАТ «Страхова компанія «Металург» (відповідача у справі) було направлено Претензію за вих. № 236 від 11.07.2013 р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 11249, 47 грн. (арк. справи 26-27).

У відповідь на Претензію, відповідач, листом від 17.07.2013 р. (вих. № 468), повідомив позивача про те, що у ПАТ «СК «Металург» відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування зважаючи на пропущення ПАТ «СК «Каштан» встановленого діючим законодавством трирічного строку позовної давності, який вираховується з 19.06.2010 р., дати скоєння дорожньо-транспортної події (арк. справи 25).

Позовна вимога про стягнення з ПАТ «СК «Металург» суми 11249, 47 грн. заборгованості в порядку регресу, стала предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з п. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Поповича А.А., винної у ДТП особи, застрахована у ПАТ «СК «Металург» (відповідача), що підтверджується Полісом серія ВС № 8779039 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким передбачено ліміт відповідальності за майнову шкоду в розмірі 25500,00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання і виплатив Страхувальнику (гр. Кравчук Ю.А.) страхове відшкодування в сумі 11759,47 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 09.08.2010 р.

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічну норму містить ст. 993 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе Страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В розумінні ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, та в силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідальною особою є саме відповідач.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідальної особи, якою є відповідач.

При цьому, суд вважає необхідним відзначити, що вимоги Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме ст. 35 Закону, позивачем були виконані шляхом направлення відповідачу Претензії з відповідними документами. Проте, в строки, встановлені статтею 36 вказаного Закону відповідачем не було прийнято ані рішення про здійснення страхового відшкодування, ані вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини суд приходить до висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування в розмірі 11249, 47 грн. (11759, 47 грн. (сума страхового відшкодування згідно Страхового акту) - 510,00 грн. (сума франшизи) = 11249, 47 грн.).

Посилання відповідача на відсутність належних доказів на підтвердження розміру шкоди, судом відхиляється як безпідставне. Згідно долучених до матеріалів справи розрахунків, ремонтної калькуляції та виставлених ТОВ «Ніко-Україна» рахунків, вартість відновлювального ремонту становить 11913,47 грн.

Також, слід відзначити, що Звіт №12/07/10 від 12.07.2010 р. про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу, було складено особою, яка має відповідні кваліфікацію та повноваження. Крім того, вказаний Звіт містить посилання на нормативно-правові акти та інформаційні джерела, на підставі яких було складено Звіт про оцінку автомобіля, в т.ч. на Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.

Щодо доводів відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності суд відзначає наступне.

Так, в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4 звертається увага на те, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". При цьому, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.

Зважаючи на те, що при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, а в даному випадку після виплати страхового відшкодування позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду на підставі ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є регресними зобов'язаннями, відсутні підстави для застосування особливого правового режиму.

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

В даному випадку основним зобов'язанням є - виплата позивачем страхового відшкодування, а похідним від нього - право позивача вимоги від відповідача виконання зобов'язання в порядку регресу.

Отже, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування (виплати страхового відшкодування, яке відбулось 09.08.2010 р.), у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Згідно відмітки відділення поштового зв'язку на конверті, позов було направлено до суду 02.08.2013 р., отже, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Аналогічна правова позиція (щодо належної правової підстави такого позову - в порядку регресу, а не суброгації та щодо застосування строку позовної давності) викладена у постанові Верховного суду України від 27.03.2012 р. у справі № 58/168 та у постанові Верховного суду України від 07.08.2012 р.

При цьому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 111-28 ГПК України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного суду України.

Також суд зазначає, що підстави для вирахування з вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу податку на додану вартість відсутні, оскільки положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не ставлять в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом ст. 319 ЦК України є його правом, а не обов'язком, тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (платника або не платника ПДВ).

Не є обгрунтованими посилання відповідача на необхідність зменшення суми страхового відкшкодування на розмір ПДВ, оскільки положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, чинній на момент виникнення страхового випадку - 19.06.2010р., який є підставою для виникнення обов'язку страховика виплатити страхове відшкодування, не передбачали зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регуклювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли, з моменту набрання ним чинностті.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові ВГСУ від 09.07.2013р. у справі №5011-19/13602-2012.

За таких обставин, позов задовольняється у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1720,50грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Металург" (69035, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 3, код ЄДР 20496084, рахунок №26507891201 в АТ «МетаБанк» м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 12, оф. 37, код ЄДР 32071894, рахунок № 26502711923230 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) суму 11249 (одинадцять тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 47 коп. заборгованості в порядку регресу та суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 18.10.2013р.

Суддя М.В. Мірошниченко