Вирок № 34231104, 30.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14977/13-к

Провадження №1/761/567/2013

В И Р О К

іменем України

30 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді СЛОБОДЯНЮКА П.Л., при секретарі КЛОСІ Д.М., за участю прокурора ГОШОВСЬКОЇ С.Є., потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, представника ТОВ «ІНТЕРН» ОСОБА_3, підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва розглянув кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка Сумської області, українця, громадянина України, неодруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Мархалівка Київської області, українця, громадянина України, неодруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, неодруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_3 раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволоділи транспортним засобом за наступних обставин.

Так, підсудний ОСОБА_4, працюючи начальником зміни охорони готелю «Опера», будучи обізнаний, що менеджер вказаного готелю ОСОБА_7 тривалий час буде відсутній в м. Києві, при цьому залишивши свій автомобіль ВАЗ 217030 (державний номер НОМЕР_1), яким керував за довіреністю, без нагляду біля будинку №8 по пр. Белінського в м. Києві, вирішив незаконно заволодіти вказаним авто, для чого, вступив у злочинну змову з підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_5, розробивши спільно злочинний план, згідно якого він мав дістати трос для буксирування транспортного засобу, надати ключ від автомобіля підсудному ОСОБА_5, який повинен був керувати згаданим автомобілем, а трос передати підсудному ОСОБА_6, який в свою чергу за допомогою власного авто марки ВАЗ 2110 (державний номер НОМЕР_2) мав відбуксирувати транспортний засіб у попередньо визначене ними місце, а в цей час ОСОБА_4 мав спостерігати за навколишньою обстановкою та супроводжувати їх на власному авто, і в разі появи працівників міліції чи інших осіб сповістити своїх спільників.

У подальшому, 12 серпня 2011 року, приблизно о 23 годині, підсудний ОСОБА_5 зустрівшись з підсудним ОСОБА_6, на автомобілі останнього прибули за адресою: м. Київ, пр. Белінського, 8, де знаходився автомобіль ВАЗ 217030 (державний номер НОМЕР_1), що належав потерпілому ОСОБА_1, після чого, 13 серпня 2011 року, приблизно о 2 годині 20 хвилин, за згаданою адресою зустрілися з підсудним ОСОБА_4, який згідно обумовленого раніше плану, передав підсудному ОСОБА_5 раніше викрадений в невстановлений час ключ від автомобіля ВАЗ 217030, а підсудному ОСОБА_6 трос для буксирування транспортного засобу. Далі, підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_5, близько 2 години 25 хвилин, підійшли до вказаного авто, де останній переданим йому ОСОБА_4 ключем відкрив згаданий автомобіль, після чого сів за його кермо, а підсудний ОСОБА_6, відчинивши капот та встановивши несправність цього авто, відштовхав його на проїжджу частину вулиці, де прибуксирував за допомогою троса до свого автомобіля ВАЗ 2110, а потім, діючи спільно та узгоджено з підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_4, відбуксирував зазначений автомобіль до заздалегідь обумовленого місця - район будинку АДРЕСА_5 тим самим незаконно заволоділи цим автомобілем, вартістю 64680 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_1 матеріальної шкоди на вказану суму.

Також, підсудний ОСОБА_4, перебуваючи у невстановленому слідством місці, у невстановлений час, у невстановленої слідством особи, без передбаченого законом дозволу в порушення Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва та відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої Наказом МВС України за № 622 від 21.08.1998 року, придбав перероблену короткоствольну гладкоствольну вогнепальну зброю - самозарядний пістолет моделі ПГШ 790 Schmeisser, калібру 9 мм Р.А. НОМЕР_8, та без передбаченого законом дозволу переніс вказаний пістолет до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 де почав без передбаченого законом дозволу зберігати у лише йому відомому місці, а саме за шафою в окремій кімнаті даної квартири. У подальшому, 27 вересня 2011 року, при проведенні працівниками міліції обшуку вказаної квартири, в кімнаті за шафою було виявлено та вилучено згадану зброю.

Крім того, згідно обвинувачення, підсудний ОСОБА_4, працюючи начальником зміни охорони в готелі «Опера» (ТОВ «Інтерн»), що розташований по АДРЕСА_6, в ніч з 7 на 8 липня 2011 року, перебуваючи в приміщенні конференц-залу вказаного готелю, звернув увагу на ноутбук марки „НР Рrobook 4515s", серійний номер VC416ЕА#АСВ», який знаходився на підлозі, а далі, переслідуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю інших працівників готелю, таємно викрав майно ТОВ «Інтер» - вказаний ноутбук, вартістю 2749,17 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим за власним розсудом, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, та при цьому пояснив, що на початку серпня 2011 року він зустрівся з підсудним ОСОБА_4, з яким познайомився раніше, і в ході розмови останній сказав, що йому потрібна допомога для транспортування автомобіля від готелю "Опера" в інше місце, так як автомобіль займає місце на стоянці, при цьому, ОСОБА_4 пообіцяв сплатити за таку допомогу 300 доларів США, на що він погодився. В розмові ОСОБА_4 повідомив, що автомобіль, який необхідно перегнати, належить його товаришу, проте оскільки автомобіль несправний, то потрібно буде допомога ще однієї людини. Тоді він зателефонував підсудному ОСОБА_5 та запропонував допомогти відбуксирувати автомобіль, на що той погодився. У подальшому вони вирішили перегнати автомобіль 12 серпня 2011 року, і близько 23 години вказаного дня він зустрівся з ОСОБА_5 біля станції метрополітену "Політехнічний інститут", після чого вони на його автомобілі поїхали до готелю "Опера". Під'їхавши до готелю, до них приблизно о 2 годині ночі вийшов підсудний ОСОБА_4, який передав їм трос та ключ від автомобіля, при цьому в руках у нього був технічний паспорт на автомобіль, який він потім поклав до свого одягу, а тому ніяких підозр у них щодо законності їх дій не виникало. Далі, як пояснив підсудний ОСОБА_6, він з ОСОБА_5 підійшли до автомобіля ВАЗ "Пріора", ОСОБА_5 його відчинив ключем, наданим йому ОСОБА_4, а він почав штовхати авто до проїжджої частини вулиці, щоб зручніше було зачепити трос, після чого разом з ОСОБА_5 зачепивши вказаний трос, він на своєму авто відбуксирував зазначений автомобіль на стоянку на АДРЕСА_5, при цьому ОСОБА_4 їхав попереду, ОСОБА_5 керував автомобілем ВАЗ, а він керував власним автомобілем. По приїзду на автостоянку, він та ОСОБА_4 заштовхали автомобіль на стоянку та залишили його там, а ОСОБА_5 залишився ночувати в цьому автомобілі. За надану допомогу ОСОБА_4 сплатив йому 200 доларів США, а також надав 100 доларів США, які він передав ОСОБА_5. Що сталось у подальшому з автомобілем йому не було відомо, попередньої домовленості на угон автомобіля у нього ні з ким не було, а про злочинність своїх дій він дізнався лише тоді, коли до нього приїхали працівники міліції і

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково та пояснив, що в серпні 2011 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_6 та попросив допомогти їх спільному знайомому ОСОБА_4 відбуксирувати несправний автомобіль його товариша, на що він погодився, при цьому ОСОБА_6 сказав, що за це він отримає винагороду. Наступного дня йому знову зателефонував ОСОБА_6, та вони домовились про зустріч, і через деякий час вони зустрілись і поїхали до готелю "Опера", де на той час працював ОСОБА_4. Під'їхавши до вказаного готелю, вони зателефонували ОСОБА_4, після чого він виніс їм ключі від автомобіля ВАЗ "Пріора" і трос. Далі він сів за кермо автомобіля, вони його зачепили за автомобіль ОСОБА_6 і відтягнули на іншу стоянку, при цьому ОСОБА_4 допомагав ОСОБА_6 штовхати автомобіль. Цієї ж ночі він залишився в автомобілі, який вони привезли на стоянку, а пізніше через декілька днів ОСОБА_6 дав йому 100 доларів США в якості винагороди. Що було далі з вказаним автомобілем йому невідомо. Крім того, підсудний ОСОБА_5 пояснив, що попередньої домовленості на угон автомобіля у нього ні з ким не було.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та при цьому пояснив, що на протязі п'яти років він працював начальником зміни в готелі "Опера" в м. Києві, та в його повноваження входило: несення служби по готелю, перевірка території, ремонт замків в номерах, пожежна сигналізація, при цьому згідно своїх повноважень він також мав доступ до службових приміщень готелю. Далі ОСОБА_4 пояснив, що йому було відомо про несправність автомобіля ЛИБИ, який знаходився за територією готелю по вул. Бєлінського, а про зберігання ключа від автомобіля в готелі "Опера" він дізнався лише під час слідства, при цьому, доступ до того місця, де зберігався цей ключ мали багато співробітників готелю, які в той день були на зміні. Участі в угоні автомобіля ЛИБИ він не приймав, і про зникнення автомобіля він дізнався від співробітників готелю. Також ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно спілкувався з підсудними ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по телефону, однак дані телефонні дзвінки були з приводу робочих відносин. Трос і ключ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 він не передавав, а також гроші їм не давав. Крім того, підсудний ОСОБА_4 пояснив, що жодного відношення до викрадення ноутбука з готелю, а також зберігання зброї він не має, вилучений у нього вдома ноутбук належить йому, а зброю підкинули під час обшуку.

Незважаючи на часткове визнання вини підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та повне невизнання вини у пред'явленому обвинуваченні підсудним ОСОБА_4, вона знайшла своє підтвердження в ході дослідження сукупності доказів по даній справі.

Так, як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1, в 2008 році він придбав за 64 600 грн. автомобіль марки ВАЗ 217030 "Пріора", держаний номерний знак НОМЕР_1, та оформив на себе. В червні 2011 року йому потрібно було від'їхати до м. Москви до своїх родичів, а тому він залишив автомобіль в користування своєму сину, оформивши на нього відповідне доручення. Приблизно наприкінці серпня 2011 року йому зателефонував син та повідомив про викрадення автомобіля, який зламаний стояв біля готелю "Опера", при цьому, син йому також повідомив, що ключ від автомобіля він залишив в шафці у готелі. Крім того, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що на даний час автомобіль йому не повернуто, завдану шкоду не відшкодовано.

Як пояснив в суді свідок ОСОБА_7, в кінці липня 2011 року він забрав автомобіль свого батька ОСОБА_1 марки ВАЗ 217030 "Пріора", державний номерний знак НОМЕР_1, до м. Києва. 6 серпня 2011 року він залишив автомобіль біля місця своєї роботи, а саме біля готелю "Опера" на вул. Бєлінського, оскільки той був несправний, а часу відбуксирувати автомобіль в інше місце у нього не було. Коли він залишав автомобіль, то сигналізацію на ньому не вмикав, але зняв клеми з акумулятора, при цьому в той час біля нього стояв підсудний ОСОБА_4 та інші працівники готелю. Ключі від автомобіля він залишив працівнику готелю ОСОБА_13, поклавши їх в шухляду у консьєржа, і ОСОБА_4 знав де знаходиться ключ від автомобіля, так само як знав, що автомобіль несправний. Далі свідок ОСОБА_7 пояснив, що коли він перебував вже на відпочинку в АРК Крим, йому зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що на місці стоянки його автомобіль відсутній, однак він сприйняв це повідомлення як жарт, а повернувшись з відпочинку виявив відсутність ключів від автомобіля в шухляді де їх залишив, а також і самого автомобіля. Крім того, як пояснив свідок ОСОБА_7, при перегляді відео з камери спостереження, він звернув увагу на те, що особи, які викрадали автомобіль, знали, що клеми з акумулятора зняті.

Згідно показань свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні було встановлено, що 4 серпня 2011 року, коли він йшов на роботу, то зустрів ОСОБА_1, який стояв перед відкритим капотом свого автомобіля. Він підійшов до нього, щоб допомогти та надати йому технічні поради відносно автомобіля, при цьому поруч також проходив ОСОБА_4, який декілька хвилин постояв біля автомобіля разом із ними, і разом вони дійшли висновку, щоб ОСОБА_7 залишив свій автомобіль по вул. Бєлінського, де постійно ведеться відеоспостереження. Далі ОСОБА_7 віддав йому ключі від автомобіля, а він взяв конверт, підписав його, поклав в нього ключ, а сам конверт поклав у шухляду, після чого замкнув стіл. Через декілька днів, коли він йшов на роботу, то помітив, що автомобіля ОСОБА_7 на тому місці, де він його залишив, не було, після чого він відразу йому зателефонував. Коли ОСОБА_7 повернувся з відпочинку, то одразу прийшов до нього по ключ, однак він знайти на місці ключ не зміг, на що ОСОБА_1 повідомив, що в нього є запасні ключі та пішов до місця, де залишив автомобіль, але автомобіля там не було.

Як пояснив свідок ОСОБА_9, він знайомий з ОСОБА_4 з 2008 року, та перебуває з ним у робочих відносинах. Автомобіль ОСОБА_7 знаходився на стоянці біля готелю „Опера" по вул. Бєлінського, 8 в м. Києві, однак не на його території. Вранці якось він бачив, що вказаний автомобіль стояв з відкритим капотом, а біля нього стояли ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 пізніше йому ще начальник охорони говорив, що до нього підходив ОСОБА_7 та повідомляв, що в нього зламався автомобіль, а він його залишає біля готелю.

Згідно показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_14 - співробітників Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві, в суді було встановлено, що у серпні 2011 року до Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві надійшло повідомлення про угон автомобіля. Слідчо-оперативна група виїхала на місце виклику за адресою: м. Київ, вул. Бєлінського, 8, де громадянин ОСОБА_7 заявив про угон автомобіля ВАЗ 217030, при цьому ОСОБА_7 пояснив, що працюючи в готелі „Опера", він залишив свій автомобіль на задньому дворі готелю по вул. Бєлінського,8, оскільки автомобіль був несправний, а він мав того дня від'їхати на відпочинок, в зв'язку з чим не мав часу його відбуксирувати в інше місце. Він повідомив, що ключі залишив у чергового консьєржа, а коли повернувся з відпочинку, то автомобіля та ключів від нього не виявив. Далі, в ході проведення оперативно-розшукових заходів, в тому числі з перегляду відеозапису з камер відеоспостереження готелю „Опера", було встановлено, що вказаний автомобіль ВАЗ 217030 було викрадено невідомими особами 13 серпня 2011 року, при цьому, в ту ніч на зміні перебував підсудний ОСОБА_4 В подальшому було встановлено осіб, викравших автомобіль - ними виявились ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які після затримання зізнались у вчиненні угону авто спільно з ОСОБА_4 Крім того, згідно показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_14, після встановлення місця перебування підсудного ОСОБА_4, а саме квартири АДРЕСА_3, було при понятих проведено обшук вказаної квартири, в ході якого було знайдено, окрім іншого, предмет схожий на пістолет ПГШ 790 9 калібру «Шмайсер» серії НОМЕР_8.

Як встановлено в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_10, 27 вересня 2011 року, перебуваючи в м. Бровари Київської області, його було запрошено в якості понятого працівниками міліції для участі в проведенні обшуку, на що він погодився. Тоді вони всі разом пройшли до АДРЕСА_3 Прибувши на місце з працівниками міліції та ще одним понятим, вони пред'явили чоловіку, який представився ОСОБА_4, постанову про обшук та вручили йому її копію, при цьому ОСОБА_4 від підпису на постанові про ознайомлення з нею відмовився. При проведенні обшуку за шафою в кімнаті ліворуч працівником міліції було виявлено та вилучено, окрім іншого, матерчату сумку чорного кольору, всередині якої знаходився пістолет моделі ПГШ 790 Schmeisser, калібру 9 мм Р.А. НОМЕР_8.

Як вбачається з протоколів огляду відеозапису із камер відеоспостереження за 13.08.2011 року, вилучених з готелю „Опера", по АДРЕСА_6, та з АДРЕСА_7 (т. 1 а.с.46, т. 2 а.с. 136), 13.08.2011 року о 02 годині 25 хвилин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підійшли до належного ОСОБА_1 автомобіля марки „ВАЗ 217030", після чого ОСОБА_5 сів за кермо вказаного транспортного засобу, а ОСОБА_6 зіштовхнув автомобіль на проїжджу частину вулиці, при чому, в судовому засіданні підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що на відеозаписі саме вони, і відбувалося все саме так.

Відповідно до даних протоколу явки з повинною від 26 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 102), ОСОБА_6 добровільно без будь-якого примусу зізнався у викраденні автомобіля марки ВАЗ 217030 "Пріора" 13 серпня 2011 року спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від будинку № 8 по вул. Бєлінського в м. Києві, після чого даний автомобіль вони відбуксирували на стоянку до будинку АДРЕСА_5

Згідно відомостей, які містяться в протоколі явки з повинною від 26 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 115), ОСОБА_5 добровільно без будь-якого примусу зізнався у викраденні 13 серпня 2011 року автомобіля марки „ВАЗ 217030 Пріора" спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від будинку № 8 по вул. Бєлінського в м. Києві, після чого даний автомобіль вони відбуксирували на стоянку до будинку АДРЕСА_5

Відповідно до даних з протоколу очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 26 вересня 2011 року (т. 3 а.с. 74-76), під час даної слідчої дії ОСОБА_5 підтвердив обставини вчинення злочину спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Згідно відомостей, які містяться в протоколі очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 13 жовтня 2011 року (т.3 а.с. 136-138), під час даної слідчої дії ОСОБА_6 повідомив, що незаконно заволодіти транспортним засобом йому запропонував саме ОСОБА_4 та саме він обіцяв сплатити та сплатив за це грошові кошти в сумі 300 доларів США. Також він вказав, що вказаний злочин вчинив саме з ОСОБА_4

Відповідно до даних з роздруківок телефонних з'єднань за абонентськими номерами оператора мобільного зв'язку „Київстар" НОМЕР_11, яким користувався ОСОБА_4, НОМЕР_10, яким користувався ОСОБА_6 та НОМЕР_9, яким користувався ОСОБА_5 (т.2 а.с. 72-106), підтверджено обставини спільного незаконного заволодіння ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належним ОСОБА_1 транспортним засобом.

Згідно відомостей, що містяться в протоколі обшуку від 27 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 147-150), під час проведення невідкладного обшуку в квартирі АДРЕСА_3, за місцем проживання ОСОБА_4, працівниками міліції було виявлено та вилучено, зокрема: за шафою в кімнаті квартири пістолет моделі ПГШ 790 Schmeisser, калібру 9 мм Р.А. НОМЕР_8.

Як вбачається з висновку балістичної експертизи № 273 від 10.10.2011 року (т.1 а.с. 239-248), „Предмет схожий на пістолет „Шмайсер" калібру 9 мм серії НОМЕР_8, є короткоствольною вогнепальною зброєю, придатний для неодноразового проведення пострілів способом роздільного спорядження з використанням шумового патрону калібру - мм РА та картечі діаметром 7,1 мм. Предмет, схожий на пістолет „Шмайсер" калібру 9 мм серії НОМЕР_8, не відповідає ТУ У 20042911,003-96, тобто пістолет піддавався змінам конструкції, або зібраний на підприємстві з порушенням ТУ і складальної документації, придатний для неодноразового проведення пострілів способом роздільного спорядження з використанням шумового патрону калібру 9 мм РА та картечі діаметром 7,1 мм.".

Також вина ОСОБА_4 у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу підтверджується і речовим доказом, а саме, пістолетом моделі ПГШ 790 Schmeisser, калібру 9 мм Р.А. НОМЕР_8, вилученим за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 4-5).

Оцінюючи докази по даній справі, суд приходить до висновку про безсумнівне підтвердження вини підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у незаконному заволодінні транспортним засобом належним ОСОБА_1, при цьому суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_4 щодо його непричетності до вказаних протиправних дій, та вважає, що останній у такий спосіб намагається уникнути відповідальності за вчинене, і про це, насамперед, свідчить те, що підсудні ОСОБА_5 і ОСОБА_6 послідовно як на досудовому слідстві, так і в суді прямо вказали на те, що саме ОСОБА_4 запропонував їм заволодіти автомобілем належним потерпілому, і за це їм була обіцяна винагорода, яка і була сплачена ОСОБА_6 в розмірі 200 доларів США, а ОСОБА_5 - 100 доларів США. Щодо невизнання вини підсудними ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в частині того, що у них не було попередньої домовленості щодо заволодіння автомобілем потерпілого, а їх ОСОБА_4 лише попросив тільки допомогти відтягнути автомобіль з одного місця на інше, і вони не підозрювали що вчиняють злочин, то такі їх посилання суд оцінює критично та вважає, що таким чином останні роблять спробу пом'якшити власну відповідальність, зменшуючи рольову участь у спільних протиправних діях. Такий висновок суду обумовлений по-перше тим, що пропонована винагорода за дані дії у розмірі 300 доларів США, на думку суду, є не співмірною для дії яка передбачає транспортування автомобіля на невелику відстань, а по-друге, підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не змогли вказати як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, яка була мета транспортування зазначеного автомобіля у нічний час доби. Крім того, як встановлено даними з роздруківки телефонних з'єднань за абонентськими номерами оператора мобільного зв'язку "Київстар", підсудні в ніч викрадення спілкувалися по мобільним телефонам один з одним, при цьому ОСОБА_4 разом із своїм телефоном перебував поза межами готелю, в тому числі біля вул. Дмитрівської м. Києва, на яку безпосередньо було доставлено викрадений автомобіль.

Даючи оцінку доказам по справі по епізоду, що стосується зберігання ОСОБА_4 зброї, суд приходить до висновку, що вина останнього повністю доведена, оскільки, як пояснив сам ОСОБА_4, він фактично проживав в придбаній ним квартирі АДРЕСА_3, де і проводився обшук, а згідно показань свідка ОСОБА_10 (понятого), під час проведення згаданого обшуку, де він разом з іншим понятим був присутнім, працівниками міліції була знайдена, окрім іншого, зброя, яка у подальшому була вилучена. Що ж стосується показань підсудного щодо підкидання до його квартири зброї працівниками міліції, такі його посилання в суді не знайшли свого підтвердження, та, окрім того, про подібні факти сам ОСОБА_4 жодних заяв або зауважень (скарг) не вносив в протокол обшуку.

В той же час, органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні крадіжки ноутбука із готелю "Опера", тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Дослідивши всі докази по даній справі в цій частині, суд вважає, що його участь у вчиненні вказаного злочину (ч. 1 ст. 185 КК України) не знайшла свого доведення, і такий висновок суду обумовлений наступним.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 пояснив, що згідно своїх повноважень він мав доступ до службових приміщень готелю. Того дня, з 7 на 8 липня 2011 року він знаходився на своєму робочому місці, при цьому не заходив до конференц-залу, оскільки дане приміщення не входило до маршруту охорони об'єктів.

Показаннями свідка ОСОБА_11 - у 2011 році працівника готелю «Опера» в суді було встановлено, що 7 липня 2011 року у конференц-залі даного готелю проводилась підготовка до конференції. Ноутбук був марки "НР", моделі "Рrobook 4515", який належав готелю він приніс до конференц-залу, щоб продемонструвати особам, які мали приймати участь у конференції, справність проекційної системи, та залишив його там, а вранці його вже не було. Про зникнення ноутбука він дізнався від своїх підлеглих.

Згідно показань свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні було встановлено, що у ОСОБА_4, який працював начальником зміни охорони, був доступ до всіх ключів готелю "Опера", а також на період своєї зміни в нього мав бути „мастер-ключ", який відчиняє будь-які замки. В даному готелі по всій площі стоять камери спостереження, окрім службового входу, про що ОСОБА_4 як начальник зміни охорони мав знати. В силу своїх службових повноважень, ОСОБА_4 на своїй зміні нікому не підпорядковується, його ніхто не контролює, всі питання по роботі він вирішує самостійно. 7 липня 2011 року, коли на зміні працював ОСОБА_4, з конференц-залу пропав ноутбук, однак в міліцію вони не звертались, а шукали даний ноутбук самостійно, переглянули всі записи з камер відеоспостережень, проте ноутбук так і не знайшли. При проведенні внутрішнього службового розслідування не було виявлено достатніх підстав вважати що ноутбук викрав ОСОБА_4

Як встановлено в суді показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_14, під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_4 було також знайдено і вилучено ноутбук, на якому був серійний номер.

Згідно показань свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні було встановлено, що 27 вересня 2011 року, перебуваючи в якості понятого при проведенні обшуку в АДРЕСА_3, в його присутності, а також іншого понятого, на кухні вказаної квартири працівниками міліції серед інших речей було виявлено та вилучено з шафи ноутбук марки „НР Рrobook" чорного кольору в чохлі синього кольору, при цьому ОСОБА_4 від підпису на протоколі обшуку відмовився.

Як вбачається з протоколу обшуку від 27 вересня 2011 року (т. 1 а.с. 147-150), під час проведення невідкладного обшуку в квартирі АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_4, працівниками міліції було виявлено та вилучено, зокрема, з шафи кухні квартири ноутбук марки „НР Рrobook 4515s", серійний номер VC416ЕА#АСВ.

Оцінивши у сукупності всі докази по даній справі в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не було здобуто даних, які б підтверджували факт викрадення ноутбука саме останнім. Також, згідно показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8 та ОСОБА_14, які були безпосередньо присутніми при вилучені ноутбука з квартири ОСОБА_4, останні не вказували про наявність на ноутбуці будь якого інвентарного номеру. Не відображена дана інформація і у протоколі обшуку від 27.09.2011 року (т.1 а.с. 147-151), де вказано лише серійний номер, а інші матеріали справи не містять відомостей, що на ноутбуці вилученому в квартирі ОСОБА_4 був інвентарний номер.

Крім того, наявність ноутбука в квартирі у ОСОБА_4 ніяким чином не свідчить про те, що саме він його викрадав, отже причетність останнього до вчинення крадіжки ноутбука з готелю «Опера» носить сумнівний характер, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «вне разумного сомнения», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази «могут вытекать из сосуществования достаточно сильных, четких и взаимно подтверждающих умозаключений или аналогичных неопровержимых презумпций факта» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), отже в цій частині обвинувачення ОСОБА_4 підлягає виправданню.

Таким чином, оскільки підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 незаконно заволоділи транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб, то такі дії кожного суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України, при цьому у підсудного ОСОБА_4 суд виключає таку кваліфікуючу ознаку як повторність, оскільки останній раніше до кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна не притягувався, а у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.185 КК України його вина не доведена.

Крім того, дії підсудного ОСОБА_4, що виразились у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, суд кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України.

Потерпілим ОСОБА_1 по справі заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь 90000 гривень матеріальної шкоди, 8000 грн. - витрати на адвокатські послуги, та з підсудного ОСОБА_4 - 24000 гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнали позовні вимоги повністю.

Враховуючи те, що підсудні визнали позов потерпілого, суд вважає, що вказаний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, включаючи і в частині моральної шкоди, оскільки, як вбачається з додатків до цивільного позову, після зникнення автомобіля потерпілий постійно лікувався та проходив курси психотерапії, тобто подія, повЧязана з викраденням його автомобіля, завдала йому душевного болю та призвела до порушення нормальних життєвих звЧязків.

Призначаючи покарання підсудним, суд враховує те, що вони на наркологічному та психіатричному обліку не перебувають, як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4 не мають негативних відгуків з місця проживання, а ОСОБА_6 виключно позитивно характеризується за місцем служби у минулому, а тому суд вважає можливим обмежитись їм мінімальним розміром покарання, передбаченим ч. 2 ст. 289 КК України (включаючи і стосовно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України - в редакції станом на вересень 2011 року, враховуючи положення ст. 5 КК України).

Крім того, беручи до уваги те, що підсудні притягується до кримінальної відповідальності вперше, а потерпілий не наполягав на позбавленні їх волі, зважаючи і на те, що вони тривалий час перебували під вартою, що на переконання суду певним чином сприяло їх перевихованню у бік недопущення протиправних проявів у подальшому, тому, на думку суду, в даному конкретному випадку є можливість виправлення ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 без відбування покарання, і тому по відношенню до кожного з них застосовує ст. 75 КК України, і викладене на думку суду є справедливим а також необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Також, призначаючи підсудному ОСОБА_4 остаточне покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289 та ч. 1 ст. 263 КК України, на думку суду, беручи до уваги всі обставини даної справи, відповідно до правил ст. 70 КК України, слід застосувати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Судові витрати по справі на загальну суму 5648,41 грн. необхідно стягнути з підсудних у наступному вигляді: з ОСОБА_4 - 4633,21 грн.; з ОСОБА_5 - 507,6 грн., ОСОБА_6 - 507,6 грн.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 328, 330, 331, 332 КПК України 1960 року, п. 11 Перехідних положень КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, кожного, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України, за якою призначити кожному покарання у виді позбавлення волі на строк - 5 (пЧять) років.

ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за якою призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 2 (два) роки.

ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину.

За сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді п'яти років позбавлення волі.

Звільнити засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, кожного, від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий строк ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - 2 (два) роки, а ОСОБА_4 - 3 (три) роки.

Відповідно до ст.76 КК України на протязі іспитового строку покласти на ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначені державні органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 98000 гривень матеріальної шкоди та з ОСОБА_4 - 24000 гривень моральної шкоди - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 98000 (дев'яносто вісім тисяч) гривень матеріальної шкоди та з ОСОБА_4 - 24000 гривень (двадцять чотири тисячи) гривень моральної шкоди.

Судові витрати по справі на загальну суму 5648,41 грн. стягнути із засуджених у наступному вигляді: з ОСОБА_4 - 4633,21 грн.; з ОСОБА_5 - 507,6 грн., ОСОБА_6 - 507,6 грн.

Речові докази по справі: довіреність від імені ОСОБА_1 на право розпоряджання автомобілем марки ВАЗ 217030 (д.н.з. НОМЕР_1) ОСОБА_7, а також ключ від вказаного автомобіля та свідоцтво про реєстрацію СРД507440, мобільний телефон марки "Nokia" моделі 6303, імеі НОМЕР_12 із сім карткою оператора мобільного звЧязку "Київстар" з номером НОМЕР_4, який належить ОСОБА_6, мобільний телефон марки "Nokia", моделі 2330, імеі: НОМЕР_13 із сім картою мобільного звЧязку "Київстар" з номером НОМЕР_5, який належить ОСОБА_5, мобільний телефон марки "Nokia 6300" імеі: НОМЕР_14 із сім карткою оператора мобільного звЧязку ДІ джус" з номером НОМЕР_6, мобільний телефон марки "Nokia 1100" імеі: НОМЕР_15, із сім карткою оператора мобільного звЧязку "Лайф" з номером телефону НОМЕР_7, належні ОСОБА_4, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві - повернути законним володільцям; оптичний носій - диск із відеозаписом подій 13.08.2011 року - залишити при матеріалах справи; пістолет "Шмайсер" калібру 9 мм серії НОМЕР_8 - знищити; ноутбук марки "HP ProBooK 4515s", серійний номер VC416EA#FCD - повернути законному володільцю.

Міру запобіжного заходу стосовно засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - підписку про невиїзд, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

СУДДЯ П.Л. СЛОБОДЯНЮК