Рішення № 34230274, 17.10.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/6298/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/1098/13 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2013 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В.,

при секретарі - Щебивовк Г.І.

з участю сторін - представника апелянта ОСОБА_1,

представника позивача ВАТ НАСК "Оранта"

Декайло-Смакули І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2013 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач ВАТ НАСК "Оранта" звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, посилаючись на те, що згідно договору № УБ 722739 добровільного страхування транспортного засобу "Renault Coleos", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, укладеного 06.07.2010 року між ним та ТОВ "Август-Україна", останньому на підставі заяви було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 30852,64 грн. у зв'язку з пошкодженням належного йому на праві власності вищезгаданого транспортного засобу внаслідок ДТП, що мала місце 04.10.2011 року з вини відповідача ОСОБА_3 Враховуючи те, що до позивача перейшло право зворотньої вимоги до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_3 у судовому порядку суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 852,64 грн. та судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2013 року позовні вимоги ВАТ НАСК "Оранта" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ НАСК "Оранта" матеріальну шкоду в порядку регресу у розмірі 30852, 64 грн. та 308,52 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідач ОСОБА_3 оскаржив його до апеляційного суду Тернопільської області.

В апеляційній скарзі просить змінити рішення, зменшивши розмір відшкодування, посилаючись на незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, судом при ухваленні рішення не врахована вина іншого учасника у вчиненні ДТП, підтверджена показаннями свідків, які суд безпідставно не взяв до уваги. Також, вважає, що всупереч висновку автотоварознавчого дослідження, яким розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Renault Coleos", визначено в сумі 26435,13 грн., судом безпідставно стягнуто з нього 30852,64 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ НАСК "Оранта", суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав, передбачених ст.ст.993, 1191 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для стягнення з відповідача ОСОБА_3, з вини якого мала місце ДТП з участю транспортного засобу "Renault Coleos" страхового відшкодування в сумі 30852,64 грн., виплаченого ТОВ "Август-Україна" на підставі договору добровільного страхування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для стягнення з відповідача в користь позивача страхового відшкодування в розмірі 30852,64 грн. Разом з тим, застосовуючи одночасно норми матеріального права, які регулюють різні за змістом правовідносини (ст.993 та ст.27 Закону України "Про страхування", що регулює правовідносини суброгації та ст.1191 ЦК України і ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що регулює відносини регресу), суд не визначився з характером останніх.

Так, судом установлено, що 04.10.2011 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "Renault Coleos", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та "Peugeot Partner", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Винним у вчиненні ДТП за обставин, що мали місце 04.10.2011 року, визнано ОСОБА_3 Даний факт стверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.12.2011 року, якою ОСОБА_3 притягнуто до адмінвідповідальності за ст.124 КупАП у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с.6), і яка в силу вимог ч.1 ст.60 ЦПК України є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її винесено в частині з'ясування питання, чи мали місце такі дії і чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок ДТП транспортний засіб "Renault Coleos", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження (а.с.7,10).

Власником даного транспортного засобу є ТОВ "Август-Україна".

06.07.2010 року між ТОВ "Август-Україна" та ВАТ НАСК "Оранта" було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу "Renault Coleos", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.11-14).

31.01.2012 року на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування страховиком ВАТ НАСК "Оранта" відповідно до умов договору добровільного страхування та розрахунку страхового відшкодування виплачено страхувальнику ТОВ "Август-Україна" 30852,64 грн. страхового відшкодування (а.с.8, 9, 21, 24, 26).

В ході апеляційного розгляду справи також встановлено, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована не була.

У відповідності до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-ІV з наступними змінами і доповненнями передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування на звернення у конкретних випадках з регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП.

Разом з тим, правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Відповідно до ст.980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 року № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на те, що пошкоджений автомобіль "Renault Coleos" був предметом договору добровільного страхування на випадок пошкодження, знищення, незаконного заволодіння цим транспортним засобом, тобто - договору майнового страхування.

При цьому, зобов'язання з відшкодування шкоди, яке виникло у ОСОБА_3 перед ТОВ "Август-Україна" збереглося, однак у ньому змінилася сторона (кредитор) і ці правовідносини мають регулюватися ст.993 ЦК України (суброгація).

Таким чином, відбувся перехід права вимоги відшкодування шкоди від ТОВ "Август-Україна" до ВАТ НАСК "Оранта" (суброгація), при якому не виникло нового зобов'язання, а відбулась заміна кредитора у правовідносинах.

За вказаних обставин, застосування судом при вирішенні спору поряд зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" ще й положень ст.1191 ЦК України та ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які регулюють інші за змістом та правовою природою правовідносини, на думку колегії суддів, є помилковим, а висновки суду про стягнення з відповідача в користь позивача 30852,64 грн. в порядку регресу не грунтуються на вимогах закону.

Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, але невірно застосовані норми матеріального права, оскільки існує спеціальний порядок регулювання сплати страхового відшкодування в порядку суброгації, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду та виключення з його мотивувальної частини посилання на ст.ст.1166, 1187, 1191 ЦК України, ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як зайво зазначені.

При цьому, доводи апелянта та його представника в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неврахування вини іншого учасника ДТП (водія ОСОБА_4), на думку колегії суддів є безпідставними, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Дійсно, незважаючи на те, що хоча й ст.61 ЦПК не дає підстав за будь-яких обставин вважати невинною у ДТП особу, відносно якої не складався протокол про адмінправопорушення, однак вину такої особи може бути підтверджено іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України (ст.57), зокрема висновком судової автотехнічної експертизи (який би підтвердив, що між порушенням водієм ОСОБА_4 правил дорожнього руху України та наслідками, які настали в результаті ДТП, є прямий причинний зв'язок), письмовими доказами, тощо, які відповідачем ОСОБА_3 суду не надані.

Необгрунтованими, на думку колегії суддів є й доводи апелянта в частині порушення норм процесуального права та безпідставного неврахування судом першої інстанції при ухваленні рішення висновку автотоварознавчого дослідження, яким розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Renault Coleos", визначено в сумі 26435,13 грн.

Так, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування.

П.2.12.11 договору добровільного страхування транспортного засобу "Renault Coleos" визначено варіанти розрахунку для виплати страхового відшкодування, один з яких передбачає визначення страхового відшкодування, як різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу і розміром безумовної франшизи та сумою інших відрахувань відповідно до умов цього договору (а.с.13 звор.).

Таким чином, виплата страхувальнику ТОВ "Авгут-Україна" страхового відшкодування в сумі 30852,64 грн. (що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту з врахуванням ПДВ у сумі 31812,72 грн., підтвердженого документально актами виконаних робіт та рахунком на оплату, виданими спеціалізованою станцією технічного обслуговування (а.с.15-17), яка є платником податку, та франшизою в сумі 960,08 грн., визначеною умовами договору: 31812,72 - 960,08 = 30852,64 грн.) повністю відповідає умовам укладеного між ТОВ "Август-Україна" та ВАТ НАК "Оранта" договору (п.2.12.11.1)).

Керуючись ст.ст. 303 ч.3, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313 ч.1, 314 ч.2, 315 ч.ч. 1,2, 317 ч.1, 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 ЦПК України, ст.ст.980, 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 року № 85/96-ВР, колегія суддів, -

ВиРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2013 - змінити.

Стягнути ОСОБА_3 (ід. Код НОМЕР_3) в користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (ід. код 00034186) 30852 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 64 (шістдесят чотири) коп., пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на ст.1191 ЦК України, ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як зайво зазначені.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Б. Щавурська