Рішення № 34226232, 17.10.2013, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1623/13-ц

Провадження № 2/191/695/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи позов тим, що 21 липня 2012 року, приблизно об 12-13 годині дня, у себе вдома, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, її чоловік ОСОБА_2, на побутовому ґрунті затіяв сварку. Коли вона стояла на кухні спиною до стіни, він завдав їй два удари розкритою долонею по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_1 ударилася головою об стіну. Свідомість не втрачала, але було запаморочення, нудота.

В той же день 21.07.2012 року, вона звернутись до ОСОБА_3 ЦРЛ, де і знаходилась на стаціонарному лікуванні до 16.08.2012 року в хірургічному відділенні. Оскільки стан її здоров'я не покращувався, вона була направлена до Обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова, де і знаходилась на стаціонарному лікуванні з 16.08.2012 року по 01.09.2012 рік. Згідно з висновками фахівця з питань судово-медичної експертизи N 228 від 15.08.2012 року ОСОБА_1 були нанесені тілесні ушкодження голови, які у своїй сукупності, носять ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Під час госпіталізації до хірургічного відділення ОСОБА_3 ЦРЛ були викликані працівники міліції, яким позивач надала письмові пояснення. 27 липня 2012 року УІМ Синельниківського МВ ГУ МВС України по Дніпропетровській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ст.6 п.2 КПК України, в зв'язку з тим, що згідно висновків СМЕ № 228 від 15.08.2012 року їй були скоєні тілесні ушкодження голови, які у своїй сукупності носять ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Відповідач під час лікування ніякої матеріальної допомоги не надавав.

В даний час ОСОБА_1 турбує періодичний головний біль, запаморочення, втома. В результаті цього злочину, скоєного відповідачем, позивачем було витрачено 2780 грн. 11 копійок на лікування.

В результаті протиправних дій відповідача, ОСОБА_1 була не в змозі працювати та зазнала певних матеріальних збитків. ОСОБА_2 завдано ОСОБА_1 моральну школу, яка виражається в тому, що відповідачем спричинені їй ушкодження, внаслідок яких вона перенесла фізичну біль та страх за своє життя. Хід її життя було повністю порушено, на той час вона не мала змоги займатися своїми звичними заняттями, перебуває в стані постійного стресу. З вини відповідача вона змушена була докладати зусиль для організації свого життя, так як на її вихованні знаходяться двоє неповнолітніх дітей. З'явилась безсонниця, болі у голові, а також душевні страждання. Моральну шкоду позивач оцінює в 3000,00 гривень.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ОСОБА_3 міськрайонним судом Дніпропетровської області було розірвано 29.12.2012 року.

Просить стягнути на її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2 780 гривень 11 копійок та моральну шкоду в розмірі 3 000,00 гривень а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги і просить суд стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду у розмірі 2780,11 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача підтримав вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 2780,11 гривень та 3000 гривень моральної шкоди.

Відповідач вимоги позивача визнав частково і підтвердив, що дійсно, внаслідок його дій 21.07.2012 року позивачу були завдані тілесні ушкодження. Заявлений позов про стягнення матеріальної шкоди визнає частково в сумі 1415,55 коп. Заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди не визнає та зазначив, що надавав позивачу після спричинення тілесних ушкоджень допомогу, але письмових підтверджень не має.

Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, матеріальну шкоду задовольнити частково у розмірі 1415.55 грн.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

21.07.2012 року приблизно о 12.30 годині в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 в якій проживали сторони. ОСОБА_2 під час сварки спричинив позивачу тілесні ушкодження, які згідно висновку фахівця з питань судово-медичного обстеження № 228, відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров'я.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з цього приводу зверталась до Синельниківського МВ з заявою про прийняття заходів до ОСОБА_2 Останній по даному факту надав пояснення, що між ним та позивачем 21.07.2012 року приблизно 12.30 год. На побутовому ґрунті виникла сварка, після чого він не витримав та наніс їй один удар в обличчя. Постановою ДІМ Синельниківського МВ від 27.07.2012 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 було відмовлено.

Згідно висновку фахівця з питань судово-медичного обстеження № 228 у ОСОБА_1, 09.10.1981 року, за даними медичної документації, яка була надана 15.08.2012 року, встановлені тілесні ушкодження у вигляді: забою голови і синця у потиличній ділянці, струсу головного мозку.

Характер тілесних пошкоджень, встановлених у обстеженої, а також клінічні дані представленої медичної документації, свідчать за те, що вони є наслідками травматичного впливу тупого твердого травмуючого предмету ( предметів ), або при ударі о нього ( них ) і могли утворитись у строки, вказані у відношенні, медичній документації та самою обстеженою, тобто 21.07.2012 року.

Встановлені у неї тілесні ушкодження голови у своїй сукупності носять ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Отже, матеріалами справи та поясненнями сторін встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу були спричинені тілесні ушкодження і витрати, повязані з придбанням ліків, які були призначені лікарями ОСОБА_3 ЦРЛ та Обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова та підтверджується факт завдання відповідачем матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1

Що стосується позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2780,11 грн, то суд встановив наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків передбачені ст. 11 ЦК України. Так, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі ( ч.2 п.3 ст.11 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 21.07.2012 року по 15.08.2012 року, що підтверджується листком непрацездатності ОСОБА_3 ЦРЛ Серія АВХ № 745606, та в період з 16.08.2012 року по 01.09.2012 року, листок непрацездатності Обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова Серія АВН № 753948 та була виписана з рекомендацією прийому призначених препаратів для підтримання терапії в подальшому.

З даних обставин вбачається, що загалом період лікування позивача проходив з 21.07.2012 року по 01.09.2012 року, але після стаціонарного лікування вона продовжувала лікування за рекомендаціями лікаря. В цей період згідно копій чеків від 02.11.2012 року на суму 62,50 грн.; від 19.10.2012 року на суму 68.60 грн.; від 12.09.2012 року на суму 88,90 грн.; від 30.07.2012 року на суму 29,90 грн.; від 17.09.2012 року на суму 176.50 грн.; від 05.11.2012 року на суму 71.70 грн.; від 27.09.2012 року на 83.40 грн.; від 03.10.2012 року на суму 68.05 грн.; від 08.08.2012 року на 31.30 грн.; від 30.07.2012 року на суму 86.80 грн.; від 08.08.2012 року на суму 101.80 грн.; від 03.09.2012 року на суму 40.80 грн.; від 27.07.2012 року лине на 191.65 грн.; від 22.09.2012 року на суму 79.40 грн.; від 03.09.2012 року на 96.45 грн.; від 21.07.2012 року на 193.20 грн.; від 10.09.2012 року на суму 81.15 грн.; від 12.09.2012 року на суму 40.80 грн.; від 16.08.2012 року лише на суму 365.30 грн. та від 30.08.2012 року на суму 52.85 грн., від 22.08.2012 року на суму 93.71 грн., від 27.08.2012 року на суму 70.78 грн., від 23.08.2012 року на суму 60,57 грн. а всього на суму 2236.11 грн., були придбані призначені лікарем медичні препарати, а також інші необхідні засоби для лікування позивача та подальшої реабілітації згідно призначення.

Чеки від 08.08.2012 року на суму 31.30 грн.; від 03.09.2012 року на суму 96.45 грн. та від 21.07.2012 року на суму 193.20 грн., суд приймає до уваги хоча вони і не містять назви медичних препаратів, а в них лише зазначено загальну назву як препарати покращуючи мозковий кровообіг та центральну нервову систему, тому що вони придбані саме в період перебування позивача на стаціонарі в лікарні та повязані з лікуванням отриманих тілесних ушкоджень.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Інші копії чеків про придбання медичних препаратів та предметів особистого догляду суд до уваги не приймає, так як з них не вбачається чи була необхідність в їх придбанні та чи пов'язані вони з лікуванням позивача, необґрунтовані позивачем й розміри витрат в благодійні фонди ОСОБА_3 ЦРЛ та Обласної клінічної лікарні ім. Мечнікова, не надано також суду відповідних доказів щодо витрат на неодноразові проїзди до м. Дніпропетровськ в сумі 412,76 грн., що також підтверджуються квитанцією на придбання бензину А-95 та квитками на маршрутне таксі, оскільки відсутні належні підтвердження, що вони були понесені позивачем та не надано належних доказів щодо необхідності цих витрат.

Квитанції надані відповідачем про сплату коштів ОСОБА_1 (а.с. 28) суд не бере до уваги, так як вони містять позначку «аліменти», тобто були сплачені за рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.01.2013 року як аліменти на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 суду в розмірі 1000 грн., щомісячно починаючи з 19 листопада 2012 року, що саме було визнано відповідачем в судовому засіданні.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2236,11 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн., то суд встановив наступне.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодження здоров'я ( ч.2 п.1 ст. 23 ЦК України ).

Частиною 4 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.5 п.п.2 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, який спричинив тілесні ушкодження, вимоги розумності та справедливості, тривалість лікування позивача, а також доводи позивача, якими обґрунтовані вимоги щодо моральної шкоди.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Крім того, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання такої позовної заяви згідно Закону України «Про судовий збір», але все одно сплатила судовий збір в сумі 230 грн., то згідно ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн за стягнення моральної шкоди.

На підставі викладеного та ст.ст. 11, 23, 1166, 1167 ЦК України, п.5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212. 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 2236 (Дві тисячі тридцять шість) гривень 11 копійок та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (Одну тисячу) гривень, а в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 229 (Двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави в особі Управління Державного казначейства України у м. Синельникове Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, р/р: 31213206700034, Банк одержувача: Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО: 805012, КБКД: 22030001, судовий збір 114 (Сто чотирнадцять) гривень 70 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

ОСОБА_7