Рішення № 34226208, 21.10.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3009/13-ц

(2/199/1841/13)

РІШЕННЯ

іменем України

„16 жовтня 2013 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар - Голубніченко В.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

за участі представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 26.09.1987 р. взяла шлюб із відповідачем та подружжя має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку Елизавету, ІНФОРМАЦІЯ_2 Як зазначається позивачем при зверненні до суду за час шлюбного життя подружжя придбало наступне майно: квартиру №51 у буд. №9 «б» по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську вартістю 239 803,00 грн., автомобіль MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 196 778,89 грн., закінчений будівництвом, але не введений в експлуатацію житловий будинок за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 123, вартість якого відповідно до висновку спеціаліста складає 942 495,00 грн. (01.06.2005 р. батько відповідача подарував відповідачу домоволодіння за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 123 на земельній ділянці площею 1 352 кв.м з житловим будинком площею 77,7 кв.м, та на цій земельній ділянці почалося будівництво нового будинку силами подружжя та на їх спільні кошти (у тому числі була продана належна позивачу та її сину ОСОБА_6 квартира №142 у буд. №11 по вул. Малишева у м. Дніпропетровську, та отримані від продажу грошвоі кошти в розмірі 20 306,00 грн. буи витрачені на придбання будівельних матеріалів).

Предмет позову становить вимога про розподіл спільного майна подружжя; відповідно до запропонованого позивачем варіанту розподілу у власність позивача переходить квартира №51 у буд. №9 «б» по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську вартістю 239 803,00 грн., яка на даний час перебуває у користуванні позивача та двох дітей, у власність відповідача - автомобіль MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 196 778,89 грн., та будівельні матеріали, обладнання та інше майно, яке використовується при будівництві закінченого будівництвом не введеного в експлуатацію житлового будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 123, вартість якого відповідно до висновку спеціаліста складає 942 495,00 грн.

Разом з тим, позивач просила суд стягнути з відповідача на користь позивача 449 735,00 грн. грошову компенсацію, та визнати, що будівельні матеріали, з яких побудований житловий будинок у домоволодінні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 123, є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.

Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, ви суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, нажите подружжям в період шлюбу належить чоловіку і дружині на правах загальної спільної власності; за ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 СК).

Судом встановлено, що сторони у цій справі перебували у шлюбі з 26 вересня 1987 року; рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2009 року припинений внаслідок його розірвання.

Подружжя має неповнолітню дитину доньку Елизавету, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає разом із матірю, та повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

У період шлюбу подружжя набуло у власність наступне майно: квартиру №51 у буд. №9 «б» по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську, автомобіль MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, та житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 123, який на час розгляду справи судом вже закінчений відповідачем будівництвом, але не введений в експлуатацію та право власності на який не зареєстровано.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як встановлено судом сторони не досягли згоди про поділ майна в позасудовому порядку, доказів про укладення між подружжям шлюбного договору суду надано не було, та відповідач в особі представника за довіреністю категорично заперечував проти запропонованого позивачем варіанту розподілу майна, тому суд при здійсненні поділу майна, що є спільній сумісній власності, виходить з рівності часток майна дружини та чоловіка, через що вбачаються підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину автомобіля «MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частину автомобіля «MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.

В рівних частках підлягає поділу й квартира подружжя №51 у буд. №9 «б» по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську.

Що стосується житлового будинку, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Широка, буд. 123, то суд погоджується із доводами позивача щодо наявності у позивача права власності на матеріали та обладнання, які були використанні в процесі будівництва житлового будинку №123 по вул. Широкій у м. Дніпропетровську, утім, суд позбавлений можливості визнати за позивачем право власності на них; при цьому виходить з наступного.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 зазначеного вище кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Утім, позивач не виконав обовязок доказування, що надало би змогу суду дійти до іншого висновку у справі, яка розглядалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації, а в разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Виходячи зі змісту ч. ч. 1 та 2 ст. 331 ЦК України, ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на матеріали та обладнання, що були використанні в процесі будівництва житлового будинку має здійснюватися за наявності даних про те, що особа, яка вважає, що її права порушені, зазначила які матеріали та обладнання були використанні в процесі цього будівництва.

Судом встановлено, що рішенням суду від 16.03.2009 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 припинений внаслідок його розірвання.

За договором дарування від 01.06.2005 р. відповідач набув у власність (рішення про реєстрацію права власності 25.07.2005 р.). домоволодіння №123 по вул. Широка у м. Дніпропетровську; за час спільного життя подружжя майно чоловіка (останнє належало до особистої приватної власності ОСОБА_4 в силу п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України) істотно збільшилося у своїй вартості, у тому числі внаслідок грошових затрат другого з подружжя ОСОБА_1, адже отримані від продажу 12.02.2003 р. (а.с. 4) належної позивачу та її сину ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 кошти були витрачені на будівництво житлового будинку №123 по вул. Широкій у м. Дніпропетровську, через що будівельні матеріали та обладнання, що були використанні в процесі будівництва зазначеного вище житлового будинку та які були нажити подружжям в період шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 1 ст. 62 СК).

Разом з тим, позивач не надала у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд мав встановити наявність обставин, що обґрунтовують вимоги позивача та інші обставин, які мають значення для вирішення справи: зазначив про будівельні матеріали, використані в процесі будівництва, з яких був побудований житловий будинок у домоволодінні №123 по вул. Широка у м. Дніпропетровську, позивачем суду був наданий лише їх приблизний перелік без визначення їх кількості та без дотримання обовязку підтвердження використання саме їх у процесі будівництва, яке велося подружжям в період шлюбу.

Таким чином, оскільки цивільні права та обовязки можуть виникати відносно речей, визначених індивідуальними або родовими ознаками (ст.ст. 179, 184 ЦК), тому в цій частині позов задоволенню не підлягає; також береться до уваги, що будівництво будинку та домоволодіння продовжувалося відповідачем й після розірвання шлюбу із ОСОБА_1, та суд позбавлений можливості на підставі наданих позивачем доказів здійснити поділ будівельних матеріалів та обладнання, що були використанні в процесі будівництва зазначеного вище житлового будинку відповідно до участі кожного з подружжя та визнати, як наслідок, право власності на них.

У звязку з відмовою в задоволенні даної вимоги позову не є такою, що підлягає задоволенню, як похідна, вимога позову про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації в розмірі 449 735,00 грн.; разом з тим, позивач не дотримався вимог ч. 5 ст. 71 СК України.

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 288, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як таке, що набуте подружжям за час шлюбу, визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля «MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частину автомобіля «MITSUBISHI PADJERO WAGON 3.2 Di-D (V60), 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1.

Поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, як таке, що набуте подружжям за час шлюбу, визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири №51 у буд. №9 «б» по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську та визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири №51 у буд. №9 «б» по вул. Будьонного у м. Дніпропетровську.

В задоволенні вимоги позову про визнання будівельних матеріалів, витрачених на будівництво домоволодіння №123 по вул. Широкій у м. Дніпропетровську, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовити. .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

.

Суддя