Постанова № 34225029, 15.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р.Справа № 2а-395/12/2170

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Дубчак Ю.В.,

за участю: представника ВАТ "ХЗС" - Кушніра Геннадія Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року відкрите акціонерне товариство "Херсонський суднобудівний завод" (далі ВАТ "ХЗС") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Херсоні та з урахуванням збільшення позовних вимог просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 20 січня 2012 року № 181 про сплату податкового боргу в сумі 267001,10 грн.; та визнати неправомірними дії щодо оформлення і направлення опису майна товариства у податкову заставу від 05 березня 2012 року та скасувати акт опису майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що формування та направлення податкової вимоги на сплату штрафних (фінансових) санкцій, нарахованої за порушення застосування регістраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є безпідставним.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ВАТ "ХСЗ" подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатом планової виїзної перевірки ВАТ "ХСЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 жовтня 2005 року по 30 червня 2007 року складено акт від 29 жовтня 2007 року № 2975/23-4/14308500.

На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Херсоні застосовано до ВАТ "ХСЗ" штрафні санкції в розмірі 267005,25 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями.

Прийняте рішення було оскаржене позивачем до суду, однак постановою господарського суду Херсонської області від 25 квітня 2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2010 року зазначене рішення залишено без змін.

20 січня 2012 року ДПІ у м. Херсоні сформована та надіслана позивачу податкова вимога № 181 про сплату податкового боргу в сумі 267001,10 грн., враховуючи існуючу переплату в сумі 4,15 грн.

20 січня 2012 року ДПІ у м. Херсоні прийняла рішення № 24 про опис майна у податкову заставу.

05 березня 2012 відповідач здійснив опис майна у податкову заставу, з акту опису вбачається опис етажерки вартістю 270317,31 грн.

Вважаючи такі дії Податкового органу неправомірними, ВАТ "ХСЗ" звернулося до суду.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позовних вимог суду першої інстанції виходив, що податковий борг є узгодженим, а тому ДПІ у м. Херсоні діяло правомірно.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Законом України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-III (далі - Закон № 265) визначено правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Контроль за сплатою платежів відповідно до наведеного вище Закону та нарахування штрафних (фінансових санкцій) покладено на органи ДПС, але водночас цей закон не є нормативним актом з питань оподаткування.

За порушення вимог цього Закону до СПД, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції, визначені ст. 17 - 24 Закону № 265.

Відповідно до ст. 25 Закону № 265 суми фінансових санкцій, які визначені ст. 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню СПД до Держбюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами ДПС України рішення про застосування таких фінсанкцій.

Порядок складання, надсилання (вручення) суб'єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. № 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", зареєстрованим в Мін'юсті України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (далі - наказ ДПА України № 253).

Наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 328, який зареєстровано в Мін'юсті України 25.08.2005 р. за № 923/11203 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону № 265 (додаток 8 форма "С") та внесено відповідні зміни до наказу ДПАУ № 253.

Штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами ДПС за порушення вимог Закону № 265, не є податковими зобов'язаннями. У разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також не може застосовуватися порядок їх стягнення, передбачений Податковим кодексом України.

З огляду на вищевикладене, формування та направлення суб'єктам господарювання податкових вимог на сплату штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органами ДПС за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є безпідставними.

Стягнення несвоєчасно сплачених платниками податків штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення Закону № 265, здійснюється виключно у судовому порядку.

У разі прийняття судом постанови щодо задоволення позову про стягнення штрафних (фінансових) та набранням нею законної сили, відповідач (суб'єкт господарювання) може в добровільному порядку виконати останню. В іншому випадку юридичні підрозділи органу державної податкової служби, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" звертаються до державної виконавчої служби. При примусовому виконанні рішень судів про стягнення на користь держави за позовами органів державної податкової служби сум штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог нормативно-правових актів, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби, державними виконавцями можуть залучатися працівники податкової міліції в порядку, затвердженому наказом Міністерства юстиції України та Державної податкової адміністрації України від 03.07.2002 № 60/5.

Також, враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, враховуючи все наведене, колегія суддів приходить висновку про невідповідність законодавству дій ДПІ у м. Херсоні щодо формування податкової вимоги, тому позовні вимоги щодо визнання її неправомірною є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають обставинам справи, а також судом при її розгляді було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів керуючись п.п. 3, 4 ч.1 статті 202 КАС України, вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівельний завод" - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 20 січня 2012 року №181 про оплату податкового боргу в сумі 267001,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 жовтня 2013р.

Головуючий:

Судді: