Постанова № 34224564, 18.10.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2877/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріСтрахарській М. В. за участі:представника позивача Косткевич С.Д., представника відповідача Рисюк П.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Невоста" звернулось в суд з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області в якому посилаючись на ПК України, просить визнати протиправним, недійсним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000842201 від 20.06.2013 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що Кам'янець-Подільською ОДПІ проведено планову перевірку з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року ТОВ "Невоста". За результатами перевірки складено акт №925/221/32925635 від 07.06.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000842201 від 20.06.2013 року, яким донараховано позивачу ПДВ у сумі 251549,00 гривень та штрафні санкції у розмірі 125775,00 гривень. Дане податкове повідомлення-рішення не було вручено особисто відповідачем, а було відправлено поштою. Позивач в особі директора отримав його 25.06.2013 року, про що було зроблено запис у повідомленні про отримання рекомендованих листів. ТОВ "Невоста" не погоджується із вищевказаним повідомленням-рішенням та переконаний, Кам'янець-Подільською ОДПІ донараховано зобов'язання та застосовані штрафні санкції безпідставно і в супереч вимогам податкового законодавства, у частині зняття з податкового кредиту суми у розмірі 251549,00 гривень та нарахованої штрафної санкції у розмірі 125775,00 гривень, адже факт придбання ТМЦ у ТОВ "Маритен" реальний і документально підтверджений, а також є не зрозумілою сума донарахування - 1499 гривень , тому це рішення податкового органу підлягає визнанню протиправним, недійсним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, про що надав письмове заперечення №1362/10/10-013 від 31.07.2013 року, яке підтвердив у суді.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000842201 від 20.06.2013 року на підставі акту перевірки, встановлено порушення п.198.3 п.198.6 ст.198 ПК України у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 377324 гривень, з яких за основним платежем - 251549 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 125775 гривень.

Актом №925/221/32925635 від 07.06.2013 року "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Невоста", код ЄДРПОУ 32925635, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р." (далі Акт) стверджено, що підприємством не надано документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Маритен" товарів у червні 2012 року. Так, у видатковій накладній №30062012 від 30.06.2012 року виданій ТОВ "Маритен" відсутні посади і прізвища осіб які відвантажили товар, а також посади і прізвища осіб які прийняли товар та номер та дату довіреності на отримання цих ТМЦ. (стор.16 Акту). Крім цього у товарно-транспортних накладних не має усіх обов"язкових реквізитів, а саме посади та прізвища особи, яка здала вантаж, прізвища та підпису водія експедитора про прийняття вантажу (стор.17 Акту). В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ "Невоста" з ТОВ "Маритен" не мали реального характеру, оскільки товари фактично не поставлялись, перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку. Тому надані для перевірки видаткові та податкові накладні не є первинними документами, оскільки не відповідають вимогам нормативних актів, та не можуть бути підставами для формування підприємством бухгалтерського та податкового обліку, а також сум витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, ТОВ "Невоста" не підтверджено факт здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Маритен" в червні 2012 року на суму 1500300 гривень, в тому числі ПДВ 250050 гривен (стор. 19 Акту).

Згідно п.п.3.1.1 і п.п.3.1.2 Договору №15/06-1-2012 від 15.06.2012 року (далі Договір), ТОВ "Маритен" - продавець зобов"язаний поставити товар на умовах цього Договору, а покупець - ТОВ "Невоста" прийняти поставлений товар, відповідно до Специфікації, а саме: 1) пересувний дробарно-сортувальний комплекс вартістю 962300 гривень з урахуванням ПДВ і 2) установку по виробництву муки вапнякової вартістю - 538000 гривень з урахуванням ПДВ (п.1.2 Договору). Пунктом 4.2 Договору визначено, що поставка здійснюється автотранспортом продавця на склад покупця: с. Вербка, вул. Центральна, 1а.

На виконання сторонами умов договору позивачем надано специфікацію №1 від 15.06.2012 року до Договору №15/06-1-2012 від 15.06.2012 року, акт прийому - передачі від 30.06.2012 року, рахунок №30\06-1 від 30.06.2012 року, накладну №30062012 від 30.06.2012 року, податкову накладну №1723 від 30.06.2012 року, товарно-транспортну накладну №2906 від 29.06.2012 року, товарно-транспортну накладну №29062 від 29.06.2012 року, сертифікат №70, сертифікат №71.

На вимогу суду податковий орган надав Розшифровку суми основного платежу по рішенню №0000842201 від 20.06.2013 року, а позивач копії податкових накладних, які на думку відповідача не підтверджені податковими накладними. У суді сторони провели звірку і визначили, що не надано позивачем податкову накладну №174/010 від 01.11.2012 року на суму 833,33 гривень і №58 від 21.12.2012 року на суму 728,48 гривень. Тобто, встановлюється факт не підтвердження податковими накладними 1561,81 гривень (833,33 + 728,48), що є більшим суми, яка була визначена податковим органом - 1499 гривень (без оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ "Маритен").

Щодо взаємовідносин позивача по Договору №15/06-1-2012 від 15.06.2012 року з ТОВ "Маритен" суд погоджується з податковим органом, що цей правочин не мав реального характеру, оскільки обладнання фактично не поставлялись, а було лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Доказами наданими позивачем стверджується, що позивач - покупець отримав товар (2-ві одиниці обладнання) у червні 2012 року, яке ввів у експлуатацію 31.07.2012 року, відповідно до Акту від цього дня. ТОВ "Невоста" використовувало обладнання близько 2-ох місяців, після чого демонтувало і зберігало без документального оформлення на складі іншого підприємства. 27.05.2013 року згідно Акту прийому-передачі цей товар повернутий у зв"язку з не оплатою ТОВ "Невоста" коштів ТОВ "Маритен". Позивач на момент розгляду справи не відобразив у податковій звітності повернення цього товару.

Відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2013 року по справі №904/2228/13, ТОВ "Маритен" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком 12 місяців, до 16.04.2014 року.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст. 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Згідно ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 р. за № 168/704 (далі - Положення).

Так, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ( п. 2.1 Положення).

З огляду на вимоги п. 2.2 та 2.3 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4. Положення).

Згідно із вимогами п.2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у постанові від 27 березня 2012 року (справа № 21-737во10) зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб"єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте законно, що підтверджено доказами, які перевірено судом, а саме встановлення податковим органом і судом тільки документування операцій позивача з ТОВ "Маритен", які не були реальними, адже товар по договору поставки не був оплачений, повернення його не відображено у податковому обліку, на момент повернення товару ТОВ "Маритен визнано банкрутом, відсутність документального підтвердження зберігання обладнання після його демонтажу, відсутність 2-х податкових накладних, що у сукупності підтверджує зроблений судом висновок, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ПК України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і ст.ст. 4-15, 70 -71, 86, 99, 122, 158 - 163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов №27/06-1 від 27.06.2013 року, залишити без задоволення.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 21.10.2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя/підпис/А.І. Петричкович"Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович