Постанова № 34224299, 15.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 жовтня 2013 року № 826/14108/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТ ЯПИ" Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН-2011" про стягнення заборгованості в розмірі 7 208 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Печерського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фалкон-2011» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ант Япи» вартості виконаних робіт в сумі 7 208 000 грн. сплачених за договором підряду від 30.08.2012 №1/8/12 та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ант Япи» в дохід держави 7 208 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір підряду від 30.08.2012 №1/8/12 є нікчемним позаяк не спрямований на реальне настання юридичних наслідків, порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння майном (коштами) держави шляхом безпідставного віднесення ТОВ «Ант Япи» сум до податкового кредиту з ПДВ та на валові витати з податку на прибуток, а з іншого боку - податкові зобов'язання по сплаті до державного бюджету податку на додану вартість незаконно перекладались на підприємство з ознаками фіктивності ТОВ «Фалкон-2011». Крім того, позивач вказує, що директора та засновника ТОВ «Фалкон-2011» вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2013 у кримінальній справі №754/11121/13-к засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - наполягала на задоволенні позовних вимог та зазначив, що вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2013 у кримінальній справі №754/11121/13-к встановлено, що директор та засновник ТОВ «Фалкон-2011» збув установчі, реєстраційні та банківські документи ТОВ «Фалкон-2011», які в подальшому використовувались для конвертації безготівкових коштів у готівку, а також для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, тобто для фіктивного підприємництва.

Відповідач - ТОВ «Ант Япи» - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що зазначив, що господарські операції за спірним договором відповідачами реально здійснені відповідно до вимог законодавства та підтвердженні первинною документацією.

Відповідач - ТОВ «Фалкон-2011» - належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки уповноваженого представника не повідомив. Будь-яких заперечень чи пояснень по суті розгляду справи не надав.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на виконання постанови слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 29.03.2013 відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ант Япи» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-госопдарських відносин з ПП «Унісон Дизайн», ТОВ «СВН-Антарекс», ТОВ «Фалкон-2011» за період з 01.01.2011 по 30.04.2013, за результатом якої складено акт від 17.06.2013 №624/22.8/35573003.

Як вбачаться з акту перевірки взаємовідносини ТОВ «Ант Япи» та ТОВ «Фалкон-2011» відбулись в жовтні 2012 року та січні 2013 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ант Япи» та ТОВ «Фалкон-2011» укладено договір підряду від 30.08.2013 №1/8/12, предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті «громадський центр по вул. Шолуденка перетин проспекту Перемоги та вул. Борщагівської у Шевченківському районі м. Києва» .

Пунктом 1 ст. 1.2 розділу І вказаного Договору та додатковою угодою до нього від 30.08.2012 передбачено, що загальна вартість робіт за Договором визначається Додатком №1 до договору та становить 7 208 000 грн. у тому числі ПДВ 1 201 333,33 грн.

Згідно п. 1 договору прийом-передача фактично виконаних робіт оформляється двосторонніми Актами виконаних робіт. Акти виконаних робіт повинні подаватися не пізніше 25-го та 30 (31) числа звітного місяця.

ТОВ «Фалкон-2011» складено та видано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою 2-КБ, довідки про вартість та витрати за формою 3-КБ та податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується сторонами розрахунки між ТОВ «Ант Япи» та ТОВ «Фалкон-2011» проводились у безготівковій формі, зокрема ТОВ «Ант Япи» перераховано на банківський рахунок ТОВ «Фалкон-2011» грошові кошти в сумі 7 208 000 грн.

Як вбачаться з матеріалів справи, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2013 у кримінальній справі №754/11121/13-к директора та засновника ТОВ «Фалкон-2011» ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Зокрема, згадуваним вироком встановлено, що директор та засновник ТОВ «Фалкон-2011» збув установчі, реєстраційні та банківські документи ТОВ «Фалкон-2011», які в подальшому використовувались для конвертації безготівкових коштів у готівку, а також для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток, тобто для фіктивного підприємництва.

З огляду на вказану інформацію Позивач вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, одночасно суперечать моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними відповідно до частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за таким нікчемним правочином.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

ТОВ «Ант Япи» висловлюючи свою позицію по заявленому предмету спору стверджує про реальний характер господарських операцій, про що свідчать наявні, належним чином оформленні документи первинної звітності. Зокрема, це договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, які відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Порядку заповнення податкової накладної, Закону України "Про податок на додану вартість", - та недійсними податковою інспекцією не визнані.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт сплати коштів замовником послуг виконавцю не є безумовним підтвердженням того, що їх надання дійсно мало місце. Згідно вказаних у даному рішенні вище довідок ВАС від 06 липня 2009 року №982/13/13-09, від 15 квітня 2010 року та від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 на практиці поширеними є випадки, коли недобросовісні суб'єкти намагаються штучно створювати у податковому обліку з податку на додану вартість від'ємні різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з метою безпідставного одержання коштів з державного бюджету. З цією метою необхідним є дослідження товарності операцій фактичного переміщення товару, надання послуг, тощо.

Також, належним чином оформлена податкова накладна є одним із документів, що підтверджує отримання послуг та дає право замовнику, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Однак, така накладна не є документом, що підтверджує факт надання послуг, а отже і не

підтверджує реальне існування такого.

Тобто, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить інтересам держави і суспільства та відповідно до статті 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним, а не оспорюваним.

Якщо вчинений правочин є нікчемним, контрагент -виконавець є "фіктивним", то надані первинні вищезазначені документи не можуть бути враховані як документи підтверджуючі формування податкового кредиту по податку на додану вартість та валові витрати по податку на прибуток, й відповідно реальність господарської операції.

У матеріалах справи, як зазначалось вище, є вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2013 у кримінальній справі №754/11121/13-к директора та засновника ТОВ «Фалкон-2011» ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Крім того, наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 статті 2 цього ж Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.16 статті 2 розглядуваного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи вище наведене можна зробити висновок, що зазначені вище акти складено з метою створити уяву про проведення господарських операцій. Здійснення цих дій та укладення правочину спрямоване на завищення валових витрат для зменшення податку на прибуток та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, і як наслідок ці узгоджені дії спрямовані на заниження сплати податків (обов'язкових платежів) до бюджету по правочинам (господарським операціям), вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до п. 3 статті 203 ЦК України передбачено загальні вимоги до правочину, додержання яких є необхідним для чинності правочину, яким встанволено зокрема, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже істотними умовами розглядуваного договору, є підписання такого договору посадовою особою TOB "Фалкон-2011"- тобто директором (засновником) ОСОБА_1

Проте, як вбачається зі змісту згадуваного вироку судом встановлено, що директор та засновник ТОВ «Фалкон-2011» збув установчі, реєстраційні та банківські документи ТОВ «Фалкон-2011», фактично він господарську діяльність від імені ТОВ «Фалкон-2011» не здійснював,

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення директора (засновника) ТОВ «Фалкон-2011», яким підписано згадуваний договір, на укладення такого договору.

Таким чином, суд вважає, що в межах розгляду даної справи встановлений нереальний характер фінансово-господарських операцій між ТОВ "Ант Япи" та ТОВ "Фалкон-2011", тобто господарські зобов'язання вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак, є недійсними. У таких випадках, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч. 1 ст. 238 ГК України).

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог, виходить з того, що у Довідці ВАС України про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року (частина II) зазначено, що у разі виявлення податковим органом нікчемного правочину, податковий орган не повинен звертатися з окремим позовом до адміністративного суду про визнання недійсним такого правочину. Натомість орган державної податкової служби має право пред'явити позов про стягнення в дохід держави з осіб, що вчинили нікчемний правочин, отриманого ними на виконання такого правочину із застосуванням частини першої статті 208 ГК України, вказавши про нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на частину першу статті 207 ГК України та статтю 228 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

У відповідності до частини першої статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Правові наслідки, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними санкціями, які стягуються в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, суд зазначає, що позов подано в межах шестимісячного строку, після встановлення таких обставин, в даному випадку акту перевірки від 17 червня 2013 року.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, в той же час запереченнями ТОВ "Ант Япи" не спростовані, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фалкон-2011» (код ЄДРПОУ 37649519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ант Япи» (код ЄДРПОУ 35573003) вартість виконаних робіт в сумі 7 208 000 грн. (сім мільйонів двісті вісім тисяч) сплачених за договором підряду від 30.08.2012 №1/8/12 та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ант Япи» (код ЄДРПОУ 35573003) в дохід держави 7 208 000 грн. (сім мільйонів двісті вісім тисяч).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда