Рішення № 34220402, 10.10.2013, Вишгородський районний суд Київської області

10.10.2013 Справа № 363/1693/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Підкурганного В.В.

при секретарі Грищенко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді Київської області цивільну справу за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового і мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2013 року прокурор звернувся до суду в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового і мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до відповідачів про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку мотивуючи свої вимоги тим, що Вишгородською міською радою було порушено встановлений законом порядок при видачі земельних ділянок для ведення садівництва у власність, а саме: пунктом 86 рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року за № 31/16 ОСОБА_2 було передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,12 га в СТ «Дніпро - 8».

В подальшому ОСОБА_2 19 жовтня 2010 року отримала державний акт серії ЯЛ № 329869 на право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га.

Однак, дана земельна ділянка є землею лісового фонду і знаходиться в користуванні Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство».

Прокурор наполягає, що вказаний пункт рішення є незаконним, прийнятий з численними порушенням вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, а тому просить визнати даний пункт рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 та державний акт на земельну ділянку недійсними. Крім того просить повернути у власність держави та у користування Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,0993 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0171.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав у повному обсязі з викладених у ньому підстав.

Представник Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» підтвердив обставини позову, підтримав заявлені вимоги та просив про їх задоволення.

Представник Київського обласного управління лісового та мисливського господарства в судове засідання не прибув, надав суду заяву в якій позов підтримав та просив про його задоволення.

Представник відповідача Вишгородської міської ради в судове засідання також не прибув, надав суду заяву в якій проти позову заперечував та просив розглядати справу за їх відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на безпідставність позивних вимог та просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що рішенням 31 сесії 5 скликання Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року за № 31/16 передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки 111 громадян.

Пунктом 87 зазначеного рішення ОСОБА_2 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для ведення садівництва в СТ «Дніпро - 8», яке розташоване в адміністративних межах Вишгородської міської ради.

На підставі вказаного рішення ТОВ «ЛА ЗЕМГРУП» розроблено технічну документацію щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України згідно додатку для ведення садівництва в межах СТ «Дніпро - 8» на території Вишгородської міської ради, в тому числі щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с.13-21).

19 жовтня 2010 року на підставі вказаного рішення Вишгородської міської ради ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯЛ № 329868 на право власності на земельну ділянку площею 0,0993 га, з кадастровим номером 3221810100:38:095:0171, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 08 жовтня 2010 року за № 011094202448.

Зазначена земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 166 Старосільського лісництва та перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство», станом на 29.12. 2009 (прийняття оскаржуваного рішення Вишгородською міською радою) та станом на сьогодні, з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало.

Вказане підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (Планшет №5), розробленими та затвердженими в 1973, 1983, 1993 та 2003 роках при проведенні базового лісовпорядкування.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Крім того, належність спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3221810100:38:095:0171) до земель лісового фонду підтверджується інформацією з відділу Держземагентства у Вишгородському районі від 11 лютого 2013 року.

Згідно листа відділу Держземагентства у Вишгородському районі Київської області від 15 лютого 2013 року № 296 земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:38:095:0171 накладається на земельну ділянку ДП «Вищедубечанське лісове господарство» (а.с.33).

Дані обставини також підтверджуються листами: відділу Держземагенства у Вишгородському районі Київської області від 8, 11 та 20 лютого 2012 року №№ 340, 234 та 243, відповідно, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 16 та 20 лютого 2012 року №№ 75 та 76 відповідно, а також картографічними матеріалами.

З огляду на встановлені обставини судом зазначається наступне.

Відповідно до статті 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Так, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і

всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог статті 1 ЛК України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до вимог статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної і комунальної власності, можуть вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Право постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на спірну земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало.

Згідно статті 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави.

Крім того матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 на момент прийняття оскаржуваного рішення не могла використовувати спірну земельну ділянку.

Згідно інформації відділу Держземагенства України проектно-технічна документація із землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки СТ «Дніпро - 8» на території Вишгородської міської ради на погодження не надходила та на зберігання до архіву не передавалась, станом на 29 грудня 2009 року спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро-8», а перебувала в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Оскільки спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро - 8», вона не могла бути надана ОСОБА_2 як члену товариства.

Таким чином, Вишгородська міська рада незаконно прийняла пункт 87 рішення № 31/16 на підставі частини 1 та 2 статті 118 ЗК України.

Вишгородська міська рада повинна була діяти в межах вимог визначених частинами 6-9 статті 118 ЗК України.

Так, для отримання земельної ділянки для ведення садівництва у власність ОСОБА_2 повинна була звернутись до Вишгородської міської ради і заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розробити проект землеустрою та погодити його, після чого звернутись до Вишгородської міської ради для затвердження вказаного проекту землеустрою, тільки після проведення вказаних дій отримати земельну ділянку у власність.

Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_2 не розроблявся та не затверджувався.

Згідно пункту г частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

На підставі частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та сковує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до пункту «е» частини 1 статті 19 ЗК України за основним цільовим призначенням передбачено таку категорію земель України, як землі лісогосподарського призначення.

Лісогосподарське цільове призначення спірної земельної ділянки згідно статті 20 ЗК України не змінювалося.

Згідно пунктів «а» та п. «в» статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до вимог статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним і скасовується.

Також, згідно роз'яснень пункту 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (статті 1 ЦК України, статей 2, 5 ЗК України). захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК України, статтею 152 ЗК України, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статті 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК України та інші).

Враховуючи викладене суд доходить до висновку, про те, що пункт 87 рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року № 31/16 прийнято всупереч вимог земельного, лісового та цивільного законодавства, що порушує права власника - держави та інтереси постійного землекористувача - ДП «Вищедубечанське лісове господарство», а тому підлягає скасуванню.

Також на підставі статті 6 ЛК України, статей 21, 118 ЗК України, статті 16 ЦК України державний акт на право власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, приватизовану всупереч вказаних вимог Закону, як землю виділену під садівництво, належить визнати недійсним і тим самим захистити порушені права держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Стосовно позовної вимоги про повернення у власність держави та у користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельної ділянки, судом зазначається про відсутність правових підстав для їх задоволення, так як такий спосіб захисту порушених прав земельним та цивільним законодавством не передбачено, оскільки віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до положень статей 387 та 388 ЦК України в цій справі не пред'являвся.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 209-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

позов Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового і мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення міської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 87 рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року за № 31/16 в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_2 для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8».

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0993 га для ведення садівництва, серії ЯЛ № 329868, кадастровий номер 3221810100:38:095:0171, виданий на ім'я ОСОБА_2.

Стягнути солідарно з Вишгородської міської ради та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя