Рішення № 34219824, 16.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

УКРАЇНА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

_______________________________

справа № 201/1891/13-ц

пр. 2/201/958/2013

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2013 р. м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Нижник І.В.,

за участю представника позивача Васильєвої О.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_4, третя особа - фізична особа підприємець ОСОБА_5 «Про стягнення заборгованості» та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - фізична особа підприємець ОСОБА_5 «Про визнання частково недійсним договору поруки»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 19.12.2007 року між Позивачем та Третьою особою - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладено Кредитний договір №012/02-40/814 (кредит на придбання транспортного засобу) відповідно до якого останній відкрита невідновлювальна кредитна лінія у розмірі 625 900,00 дол. США під 12,75% річних. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав Позичальнику кредитні кошти у встановлений договором строк. Третя ж особа взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворився борг. У зв'язку з цим між ними декілька разів укладалися додаткові угоди щодо реструктуризації боргу, надання пільгового періоду (кредитних канікул) тощо. 23.09.2011 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір поруки № 12/42-1/872, відповідно до якого останній поручився за виконання зобов'язань Третьої особи за кредитним договором № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року, а саме відповідати перед Позивачем солідарно з Третьою особою за виконання зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому. 27.09.2011 року між Позивачем та Відповідачем укладена додаткова угода № 12/42-1/872/1 до Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року, відповідно до якої змінено п.1.1. договору, а саме Відповідач зобов'язався повернути кредит у розмірі 6 629 920,21 грн., у строк до 18.12.2017 року. Відповідно до п. 2.2. Договору поруки поручитель зобов'язався здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитором та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Згідно до п. 7.3. Кредитного договору у разі невиконання Позичальником розділу 6 договору, Банк має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом. У зазначеному випадку Позичальнику направляється повідомлення - вимога, яка підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30- ти календарних днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі. Відповідно до ч. 1 ст.7 ГПК України Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. 06.08.2012 року, у зв'язку з невиконанням умов Третьою особою умов Кредитного договору № 012/02- 40/814, на адресу Третьої особи та Відповідача направлена вимога № С04-120-1-2- 416 та С04-120-1-2/416/1, які 18.08.2012 року отримані сторонами, однак ані Третьою особою ані Відповідачем вимога Позивача не задоволена, прострочена заборгованість не погашена. Станом на 06.08.2012 року (момент направлення вимоги) заборгованість за кредитним договором становила 5 881 156,72грн., яка складалася із основної заборгованості за кредитом у розмірі 5 595 654,24 грн., нарахованих та прострочених відсотків у розмірі 285 502,48 грн. З моменту отримання вимоги Позивача, Третьою особою 27.09.2012 року здійснена часткова оплата за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн., залишок заборгованості залишився несплаченим. Тобто Третьою особою та Відповідачем залишені без задоволення вимоги Позивача про повне погашення заборгованості та станом на 31.12.2012 року заборгованість перед Позивачем по зобов'язанням за Додатковою угодою № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року до Кредитного договору №012/02-40/814 від 19.12.2007 року становить 6 232 772,81 грн., а саме: 5 585 654,24 грн. - основна заборгованість за тілом кредиту, 647 118,57 грн. - нараховані та несплачені відсотки. Ці кошти позивач й просить стягнути з Відповідача як з солідарного поручителя.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила позов задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, підтримав зустрічний позов, заявлений Відповідачем, згідно до якого просять визнати недійсним п.1 Додаткової угоди № 12/42-1/872/1 від 27 вересня 2011 року до договору поруки № 12/42-1/872 від 23 вересня 2011 року, укладеної між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 та стягнути з ПАТ «Райффазен Банк Аваль» на його користь 114 грн. 70 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування зустрічних позовних вимог послалися на те, що вказівки у Додатковій угоді до договору поруки щодо згоди Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на будь-які зміни і доповнення до кредитного договору (збільшення процентної ставки, строку кредитування, суми кредиту тощо) не створюють юридичних наслідків відповідно до ст. 215, 216 ЦК України. Окрім того, умови Додаткової угоди №012/02-40/814/6 від 27 вересня 2011 року до Кредитного договору на придбання транспортного засобу № 012/02-40/814 від 19 грудня 2007 року не співпадають з умовами п.1 спірної Додаткової угоди № 12/42-1/872/1 від 27 вересня 2011 року до договору поруки, зокрема, в частині суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом та строку кредитування (в спірній угоді сума, % та строк є значно більшими).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні обставини та визначив відповідні до них правовідносини:

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні, 19.12.2007 року між Позивачем та Третьою особою - Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 укладено Кредитний договір №012/02-40/814 (кредит на придбання транспортного засобу) (а.с.18-22), відповідно до якого останній відкрита невідновлювальна кредитна лінія у розмірі 625 900,00 дол. США та узгоджено графік повернення кредитних коштів (а.с.22-23). Відповідно до п.1.2. Кредитного договору, Позивач виконав взяті на себе зобов'язання та надав Позичальнику кредитні кошти у встановлений договором строк, що підтверджується поясненнями Сторін , письмовими заявами Третьої особи про надання коштів (а.с.52-53). Окрім того, відповідно до п.3.2. Кредитного договору для видачі кредитних коштів та обліку заборгованості Позичальника перед кредитором останній відкриває позичковий рахунок №20739207054190. Згідно до п. 3.4. Кредитного договору видача кредитних коштів Позичальнику здійснюється шляхом перерахування суми кредиту в безготівковій формі з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 в «Райффайзен Банк Аваль» МФО 305653. На виконання умов кредитного договору та заяви Третьої особи, останній надані кредитні кошти:

- 20.12.2007 року меморіальним ордером № 1 кошти в розмірі 312 950,00 дол. США (а.с.71)

- 29.02.2008 року меморіальним ордером № 1 кошти в розмірі 312 950,00 дол. США (а.с.74)

Після конвертації іноземної валюти в гривню:

20.12.2007 року меморіальним ордером № 101 кошти в розмірі 1 573 652,18 грн., зараховані з транзитного рахунку на поточний рахунок НОМЕР_2 Третій особі, відкритий в Дніпропетровській обласній дирекції (а.с.72);

29.02.2008 року меморіальним ордером № 51 кошти в розмірі 1 571 947,85 грн., зараховані з транзитного рахунку на поточний рахунок НОМЕР_2 Третій особі, відкритий в Дніпропетровській обласній дирекції (а.с.75).

Отже, Позивачем Третій особі, виданий банківський кредит у відповідності з вимогами передбаченими ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою регламентовано, що банківський кредит - будь - яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до п. 3.1. Кредитного договору кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строків, повернення та плати за користування.

Відповідно до 6.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується використати кредитні кошти на зазначені в договорі цілі і в строки, передбачені Договором, забезпечити повернення одержаного кредиту та сплатити нарахованих проценти, передбачених Договором, комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків Кредитора, викликаних неналежним виконання договору.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору кредитні кошти надані третій особі на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості. повернення та плати за користування.

За період з 20.12.2007 року по 28.09.2009 року третьою особою здійснено часткове повернення кредиту: на суму 55 428,19 дол. США

25.09.2009 року між Третьою особою та Позивачем укладена додаткова угода № 012/02- 40/814/2 до Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року, відповідно до якої Третій особі проведена реструктуризація заборгованості на відсотками, шляхом їх капіталізації, у зв'язку з чим основна заборгованість у розмірі 570 471,81 дол. США збільшена на суму несплачених відсотків у розмірі 30 100,18 дол. США, та стала складати 600 571,99 дол. США (а.с.26-33).

Додатковою угодою № 012/02-40/814/3 від 25.09.2009 року до Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року Третій особі, тимчасово, на період з 01.09.2009 року по 28.02.2010 року надані кредитні канікули по сплаті відсотків. Відповідно до п. 5.1. Додаткової угоди на наступний день після закінчення періоду дії Кредитних канікул по сплаті процентів фактична заборгованість за сумою кредиту на дату закінчення кредитних канікул збільшується на суму нарахованих відсотків ( у разі несплати їх Позичальником протягом дії кредитних канікул по процентам).

28.09.2009 року між позивачем та Третьою особою укладена додаткова угода № 012/02-40/814/4 до Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року, відповідно до якої Третій особі надані кредитні кошти в розмірі 256 754,54 грн. по меморіальному ордеру №501 від 28.09.2009 р. (а.с.87) для купівлі іноземної валюти з метою рефінансування кредитної заборгованості у розмірі 30 100,18 дол. США (нараховані та несплачені відсотки, які капіталізовані на тіло кредиту). Після проведення рефінансування кредитна заборгованість 600 571,99 дол. США зменшена на 30 100,18 дол. США та збільшена на 256 754,54 грн. (а.с.34-36).

Таким чином, станом на 29.09.2009 року заборгованість Третьої особи по кредитним зобов'язанням становила 570 471,81 дол. США та 256 754,54 грн.

Після закінчення кредитних канікул, сума основної заборгованості у розмірі 570 471,81 дол. США збільшена на суму нарахованих але несплачених відсотків у розмірі 13 894,73 дол. США та становила 584 366,54 дол. США. За період з 28.09.2009 року по 23.09.2011 року Третьою особою здійснено часткове повернення кредиту на суму 54 123,31 грн.

23.09.2011 року додатковою угодою № 012/02-40/814/5 до Кредитного договору № 012/02- 40/814 від 19.12.2007 року Третій особі надана друга реструктуризація кредитної заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, а саме: основна заборгованість у розмірі 584 366,54 дол. США збільшена на 113 805,08 дол. США (нараховані та несплачені відсотки) та 202 631,23 грн., збільшена на 25 195,75 грн. (нараховані та несплачені відсотки). (а.с.37-40).

Станом на 23.09.2011 року після капіталізації прострочених відсотків, основна заборгованість за кредитними зобов'язаннями становила: 698 171,62 дол. США та 227 826,98 грн.

27.09.2011 року між Третьою особою та Позивачем укладена додаткова угода № 012/02- 40/814/6 до Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року, відповідно до якої Третій особі надано кредит у розмірі 5 830 654,24 грн., для рефінансування кредитної заборгованості у розмірі 698 171,62 дол. США та 227 826,98 грн. (а.с.41-45)

27.09.2011 року платіжним дорученням № 6223 з позичкового рахунку 20736207054290 на поточний рахунок НОМЕР_3 Третьої особи перераховані кредитні кошти в розмірі 227 826,98 грн., для рефінансування кредитної заборгованості, які платіжним дорученням № 1 з поточного рахунку Третьої особи направлені на позичковий рахунок 20773207054190 для повного погашення заборгованості.

27.09.2011 року платіжним дорученням № 6224 з позичкового рахунку 20736207054290 на поточний рахунок НОМЕР_3 Третьої особи перераховані кредитні кошти в розмірі 5 602 827,26 грн., які після конвертації гривні в іноземну валюту в розмірі 698 171,62 дол. США платіжним дорученням №2 направлені на позичковий рахунок 20739207054190 для повного погашення заборгованості.

За період з 28.09.2011 року по 31.12.2012 року Третьою особою здійснено часткове повернення кредиту на суму 245 000,00 грн.

Після погашення заборгованості у розмірі 698 171,62 дол. США за першим траншем та заборгованості у розмірі 227 826,98 грн. за другим траншем, станом на 27.09.2011 року у Третьої особи існувала основна заборгованість за кредитом у розмірі 5 830 654,24 грн.

Відповідно до п. 3.6. Кредитного договору Позичальник зобов'язується здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток № 1 до Кредитного договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом ( або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної заборгованості у випадку її надання).

Однак, Третьою особою умови Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року та Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року невиконані, в установлені графіком погашення строки кредитні кошти не погашаються.

Відповідно до п. 3.6. Кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення.

Як встановлено п. 6.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язується в установлені строк здійснювати сплату нарахованих відсотків.

За період з 27.09.2011 року по 31.12.2012 року Третьою особою здійснена часткова сплата на суму 385 006,86 грн.

Таким чином, Третьою особою порушені умови Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року до Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року, а саме не здійснюється повернення основної заборгованості та не сплачуються нараховані відсотки згідно до встановленого графіка погашення.

Зазначене вище підтверджується копіями платіжних документів щодо погашення заборгованості (а.с.77-87,88-90,92-95,97-100,102-105).

23.09.2011 року між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_4 укладено Договір поруки №12/42-1/872 (а.с.46-49), відповідно до якого останній поручився за виконання зобов'язань Третьої особи за кредитним договором № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року, а саме відповідати перед Позивачем солідарно з Третьою особою за виконання зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому.

27.09.2011 року між Позивачем та Відповідачем укладена додаткова угода № 12/42-1/872/1 до Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року (а.с.50), відповідно до якої змінено п.1.1. договору, а саме Відповідач зобов'язувався повернути кредит у розмірі 6 629 920,21 грн., у строк до 18.12.2017 року.

Відповідно до п.2.2. Договору поруки поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитором та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Згідно до п. 7.3. Кредитного договору у разі невиконання Позичальником розділу 6 договору, Банк має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом. У зазначеному випадку Позичальнику направляється повідомлення - вимога, яка підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30- ти календарних днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.7 ГПК України Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

У зв'язку з невиконанням умов Третьою особою умов Кредитного договору № 012/02- 40/814, 06.08.2012 року на адресу третьої особи та Відповідача направлена вимога № С04-120-1-2- 416 та С04-120-1-2/416/1, які 18.08.2012 року отримані сторонами (а.с.56-58). Однак, ані третьою особою ані Відповідачем вимога Позивача не задоволена, прострочена заборгованість не погашена. Станом на 06.08.2012 року заборгованість за кредитним договором становила 5 881 156,72грн., яка складалася із основної заборгованості за кредитом у розмірі 5 595 654,24 грн., нарахованих та прострочених відсотків у розмірі 285 502,48 грн. З моменту отримання вимоги Позивача, Третьою особою 27.09.2012 року здійснена часткова оплата за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн., залишок заборгованості залишився несплаченим. Тобто, Третьою особою та Відповідачем залишені без задоволення вимоги Позивача про повне погашення заборгованості, та станом на 31.12.2012 року заборгованість перед Позивачем по зобов'язанням за Додатковою угодою № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року до Кредитного договору № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року становить 6 232 772,81 грн., а саме: 5 585 654,24 грн. - основна заборгованість за тілом кредиту; 647 1 18,57 грн. - нараховані та несплачені відсотки, що підтверджується вищезазначеними документами та розрахунком заборгованості по кредитному договору (а.с.59-69).

Правовідносини, що виникли між сторонами законодавчо врегульовані наступним чином:

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ч.1 ст. 553 ЦК України). Частинами 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ст. 553 ЦК України договір поруки за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст. 627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинен вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин, як передбачено ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, несуть господарську - правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до Відповідача ОСОБА_4 у повному обсязі.

При цьому суд також враховує той факт, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходилась справа № 904/719/13-г за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 012/02-40/814. 02.09.2013 року Господарським судом Дніпропетровської області по зазначений справі винесено рішення, яким позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі (а.с.191-196). 23.09.2013 р. апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_5 залишено без розгляду (а.с.201). Тобто на теперішній час рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2013 року вступило в закону силу та підтверджує безспірність вимог банку по стягненню заборгованості по кредитному договору № 012/02-40/814 з боржника ФОП ОСОБА_5 та фінансового поручителя ОСОБА_4 Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до чинного законодавства України та «Узагальнень судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин», Верховного Суду України судової палати у цивільних справах управління вивчення та узагальнення судової практики, рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника - юридичної особи не є перешкодою для пред'явлення окремого позову до поручителя - фізичної особи.

Що стосується зустрічних позовних вимог:

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 стверджує, що умови Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року до Кредитного договору від 012/02-40/814 від 19.12.2007 року не співпадають з умовами п. 1 спірної Додаткової угоди № 12/42-1/872/1 від 27.09.2011 року до договору поруки, зокрема, в частині суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом та строку кредитування (в спірній угоді сума, % та строк є значно більшим). Але з таким твердженням погодитися не можна, оскільки, як зазначено в п. 3.1. Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року відсоткова ставка за користування кредитними кошами за третім траншем встановлена у розмірі 16,00% річних, яка відповідає відсотковій ставці встановленій у п. 1.1.2 Додаткової угоди до Договору поруки № 12/42-1/872/1 від 27.09.2011 року, що теж дорівнює 16,00 % річних. Отже, відсоткова ставка за Договором поруки не перевищує відсоткову ставку встановлену за Кредитним договором.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 також стверджує, що існують розбіжності у строках повернення кредиту, прописані в умовах Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року до Кредитного договору від 012/02- 40/814 від 19.12.2007 року та в умовах Додаткової угоди №12/42-1/872/1 від 27.09.2011 року до Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року. Але тут треба врахувати наступне: п.1.1.4 Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року до Кредитного договору № 012/02- 40/814 від 19.12.2007 року зазначено, що погашення заборгованості за першим та другим траншем відбувається в день отримання траншу кредиту на рефінансування заборгованості та погашення за третім траншем відбувається 18.12.2017 року, що відповідає Додатковій угоді № 12/42-1/872/1 від 27.09.2011 року, а саме п.1.1.1. в якому встановлено, що дата повернення кредитних коштів 18.12.2017 року. Тобто зазначене твердження Відповідача не відповідає дійсності, та вимога Відповідача щодо визнання частково недійсною додаткової угоди № 12/42-1/872/1 від 27.09.2011 року до Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 про припинення його зобов'язань за договором поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року в частині виконання зобов'язань за другим траншем у розмірі 281 950,29 грн. в строк до 25.09.2011 року:

У своєму зустрічному позові Відповідач посилається на закінчення строку виконання зобов'язань за другим траншем кредитування у розмірі 281 950,29 грн., а саме 25.09.2011 року та на підставі ч.4 ст.559 ЦК України просить суд припинити виконання зобов'язань за другим траншем, зазначеним в Договорі поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року. Як вважає Відповідач, оскільки строк виконання зобов'язань за другим траншем у розмірі 281 950,29 грн. зазначений 25.09.2011 року, то станом на 27.09.2011 року (на момент укладення Додаткової угоди № 12/42-1/872/1 до Договору поруки № 12/42-1/872/1) ці зобов'язання припинилися.

Але з такою правовою позицією погодитися не можна, оскільки вона базується на твердженні, що суперечить дійсності, умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Так, згідно до п.24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ № 3 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавстві при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у відповідність до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, оскільки п.1.1.1. Договору поруки № 12/42-1/872 встановлено строк повернення другого траншу кредиту, а саме 25.09.2011 року, відповідно до ст. 559 ЦК України, Позивач мав право протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання звернутися з вимогою про погашення заборгованості. Також, відповідно до п.7.2. зазначеної Додаткової угоди, Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання забезпеченні зобов'язань та зобов'язань Поручителя за цим договором. 27.09.2011 року Додатковою угодою № 12/42-1/872/1 до Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року, змінено п.1.1.1., а саме змінена сума основного зобов'язання та строки повернення кредиту. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлені договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Пунктом 7.5. Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року розірвання та зміни до Договору оформлюються у вигляді додаткових угод, які підписуються Сторонами, якщо інше не передбачено Договором. Всі додатки до цього договору, а також додаткові угоди до нього є невід'ємною частиною цього Договору. Тобто, пункти договору можуть змінюватися на підставі додаткових угод до основних договорів за умови підписання їх сторонами.

Таким чином, твердження Відповідача про припинення зобов'язань за другим траншем у розмірі 281 950,29 грн. станом на 27.09.2011 року, - на момент підписання Додаткової угоди є безпідставним, оскільки строк пред'явлення вимоги на момент вчинення Додаткової угоди, погодженої Відповідачем, не сплинув, та п.1.1.1 зазначеного договору про суму зобов'язань і про строк їх виконання, змінений Додатковою угодою. Пунктом 3.1.5. Договору поруки № 12/42-1/872 від 23.09.2011 року засвідчено, що Поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями Кредитного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст і будь - яке посилання в тексті цього договору на Кредитний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків Сторін за Договором. Підписавши цей документ, Відповідач засвідчив про своє ознайомлення з умовами кредитного договору №012/02-40/814 від 19.12.2007 року зі всіма додатковими угодами до нього.

Згідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно ж до п.1.1.4 Додаткової угоди № 012/02-40/814/6 від 27.09.2011 року, остаточне погашення кредиту встановлено 19.12.2017 року, та пунктом 9.1. Кредитного договору №012/02-40/814 встановлено що договір діє до часу повного погашення Позичальником заборгованості.

Отже, вимога Відповідача щодо припинення зобов'язань по другому траншу кредитування є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат: згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, у зв'язку з чим, з ОСОБА_4 має бути стягнено на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 3441 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 509, 510, 526, 543, 553, 554, 560, 626, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Дніпропетровської обласної дирекції до ОСОБА_4, третя особа - фізична особа підприємець ОСОБА_5 «Про стягнення заборгованості» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 012/02-40/814 від 19.12.2007 року у розмірі 6 232 772,81 грн., яка складається із основної заборгованості за кредитом у розмірі 5 585 654,24 грн., заборгованості за нарахованими відсотками у розмір 647 118,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Федоріщев