Постанова № 34219602, 16.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 919/558/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Місенко О.В., довіреність № 1/10-13 від 15 жовтня 2013 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - "Україна")

відповідача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" в особі Кримської філії "Меркурій")

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Грицай О.С.) від 18 вересня 2013 року у справі № 919/558/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - "Україна" (1. вул. Кутузова, буд. 18/7, кім. 514, м. Київ 133, 01133; 2. вул. Кутузова, буд. 18, кім. 514, м. Київ 133, 01133)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (вул. Магнітогорська, 1, м. Київ,02660)

в особі Кримської філії "Меркурій" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (пр. Ген. Острякова, буд.141, корп. В, кв.40, м. Севастополь, 99055)

про стягнення 75603,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю „Прошанський коньячний завод - Україна" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - „Фрегат" в особі Кримської філії „Меркурій" про стягнення 75603,50 грн. основного боргу за договором поставки № СП-34 від 20 березня 2001 року, а також судовий збір у розмірі 1720,50 грн. та вартість послуг адвоката у розмірі 1250,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № СП-34 від 20 березня 2012 року, а саме, щодо здійснення своєчасної і повної оплати за одержаний товар.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 вересня 2013 року у справі № 919/558/13 позовні вимоги задоволенні у повному обсязі.

Рішення мотивовано правомірністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - „Фрегат" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не мав підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують реалізацію товару кінцевому споживачу та спливу після такої реалізації 30 днів, а тому при винесенні оскаржуваного рішення судом були порушенні норми статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, апеляційна скарга обґрунтована тим, що видаткові накладні на поставку товару не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, вони не містять відомості про особу, яка їх підписала.

В судовому засіданні, яке призначено на 16 жовтня 2013 року, представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю „Прошанський коньячний завод - Україна" просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - „Фрегат" явку уповноваженого представника не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомило.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явку представників сторін обов'язковою визнано не було, судова колегія вважає за можливим переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представника відповідача. Крім того, матеріали справи у повному обсязі характеризують правовідносини, які склалися між сторонами по справі.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Прошанський коньячний завод - Україна" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - „Фрегат" в особі директора Кримської філії „Меркурій" (далі - Покупець) укладено договір постачання № СП-34 (далі - Договір) (а.с. 9-15).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити товар в строки, узгоджені цим договором, згідно замовлення (та/або заяви) Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти його та оплатити.

Товаром за цим договором є: коняки, вина, горілки виробництва Прошанського коньячного заводу.

Асортимент і ціна товару узгоджується в специфікації до договору, яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1 Договору).

Постачальник повинен поставити товари Покупцю у строк - не пізніше ніж впродовж 2 (двох) днів від дня узгодження замовлення (заявки) (п. 3.4 договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору Покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар впродовж 30 (тридцять) календарних днів з дня реалізації товару.

Покупець має право затримати оплату за товар якщо товарно-транспортні накладні, податкові накладні або інші товаросупроводжувальні документи не відповідають вимогам, які передбачені діючим законодавством України, або містять помилки, або розбіжності, пропорційну кількість днів протягом якого помилки або розбіжності будуть виправлені, або документи будуть приведені у відповідність з діючим законодавством України та передані покупцю (пункт 7.2 Договору).

Розділом 11 Договору сторони передбачили, що строк дії цього договору встановлюється з моменту його фактичного підписання уповноваженими особами до 31 грудня 2013 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 138801,15 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 800 від 30 березня 2012 року на суму 62830,73 грн., № 1323 від 23 травня 2012 року на суму 47 211,41 грн. та № 2106 від 13 серпня 2012 року на суму 28 759,01 грн., копії яких є у матеріалах справи (а.с 16-18).

Відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 53197,64 грн. за видатковими накладними постачальнику (повернення):

- № СП-0000820 від 13 серпня 2012 року на суму 33833,50 грн., № СП-0002044 від 25 березня 2013 року на суму 4 430,92 грн., № СП-0002045 від 25 березня 2013 року на суму 1298,32 грн., № СП-0001964 від 25 березня 2013 року на суму 6549,97 грн., № СП-0002042 від 25 березня 2013 року на суму 4700,03 грн., № СП-0002046 від 25 березня 2013 року на суму 2134,94 грн., № СП-0002043 від 25 березня 2013 року на суму 249,96 грн. (а.с. 19-25).

Вищенаведені видаткові накладні підписані сторонами, мають печатку та підписи.

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за одержаний товар, що послужило підставою для звернення позивача з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно із нормами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 75603,50 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що пункт 7.1 Договору є нечітким, оскільки з нього не вбачається ким саме повинно бути реалізовано товар.

Виходячи із змісту частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Із змісту пункту 11.1 Договору вбачається, що сторони узгодили строк дії договору поставки до 31 грудня 2013 року.

У відповідності з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що пункт 7.1 Договору однозначно не визначено ким саме має бути здійснено реалізацію товару покупцем чи постачальником, судом здійснений системний аналіз умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням вимог чинного законодавства та встановлено наступне.

Відповідно до пункту 6.3. Договору покупець має право повернути товар постачальнику у разі, зокрема, якщо товар не реалізований та не настали строки оплати згідно умов даного договору.

Викладене свідчить про те, що сторони у цьому пункті договору відокремили реалізацію товару від строків його оплати. За своєю правовою природою поняття реалізації та продажу є тотожними. Таким чином суд робить висновок, що у пункті 7.1. договору сторони обумовили, що покупець після прийняття товару і необхідних документів зобов'язаний здійснити оплату за товар впродовж 30 (тридцять) календарних днів з дня реалізації товару продавцем покупцю.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 75603,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1250,50 грн. вартості адвокатських послуг, в якості судових витрат.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката належать до складу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на доведення факту понесення цих витрат позивачем додано до позовної заяви копію договору від 02 квітня 2013 року №03/04-13 про надання юридичної допомоги (а.с. 53), укладеного між позивачем та адвокатом Юрченко Костянтином Юрійовичем, в якому позивачем та адвокатом погоджені усі істотні умови для цього виду договорів, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1624 (а.с. 57), виданого на ім'я вказаного адвоката, розрахунок суми адвокатського гонорару (а.с. 54), акту від 29 квітня 2013 року про надання юридичної допомоги за договором №03/04-13 (а.с. 56) та платіжного доручення від 13 травня 2013 року № 2131 про сплату позивачем вказаному адвокатові 1250,00 грн. гонорару за вказаним договором.

Стосовно доводів апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Так, апеляційна скарга мотивована тим, що суд не мав підстав для задоволення позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують реалізацію товару кінцевому споживачу та спливу після такої реалізації 30 днів, а тому при винесенні оскаржуваного рішення судом були порушенні норми статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Проте, зазначені доводи не мають під собою правового обґрунтування та міститься на судженнях відповідача, оскільки останнім не надано належних доказів того, з якого само моменту повинні бути здійсненні розрахунки, а саме, відлік 30 денного строку.

Крім того, апеляційна скарга обґрунтована тим, що видаткові накладні на поставку товару не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме, вони не містять відомості про особу, яка їх підписала.

Проте, відповідач не обґрунтовує саме факт прийняття товару за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, та факт його повернення, а також його часткову оплату. Тобто, вказані доводи є безпідставними.

Інших доводів заявником апеляційної скарги не наведено.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - „Фрегат" не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім - „Фрегат" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 вересня 2013 року у справі № 919/558/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Прошанський коньячний завод - "Україна" (1. вул. Кутузова, буд. 18/7, кім. 514, м. Київ 133, 01133; 2. вул. Кутузова, буд. 18, кім. 514, м. Київ 133, 01133)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (вул. Магнітогорська, 1,Київ,02660)

Кримська філія "Меркурій" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (пр. Ген. Острякова, буд.141, корп. В, кв.40,Севастополь,99055)

3. Господарський суд міста Севастополя

4.