Постанова № 34219569, 15.10.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 року Справа № 904/5170/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шармай В.В., представник за довіреністю № 122 від 05.12.2012 р.;

від відповідача: у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. по справі № 904/5170/13 (суддя Красота О.І.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта», м. Кременчук, Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал», м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу у сумі 28644,82 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 2013 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5170/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 13 660,80 грн. основного боргу та 820,51 грн. судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також тим, що рішення є необ'єктивним, прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає наступне:

1. Суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку та зазначив у рішенні, що дії позивача та відповідача по видатковій накладній № 98 від 06.03.2013 р. стосовно передачі товару відбулися за умови інших договорів, а саме: № 3012-12/450-00 від 11.12.2012 р. та № 2712-ВМ5 від 27.12.2013 р.

2. Господарським судом Дніпропетровської області було порушено право позивача всупереч ст. 22 ГПК України щодо відмови у задоволенні заявленого усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи та надання часу для подачі письмових пояснень та інших доказів стосовно невідповідності номеру договору у довіреності № 85 від 05.03.2013 р. та акті приймання металів чорних № 090 від 06.03.2013 р.

3. Місцевий господарський суд неправомірно зазначив у рішенні про зарахування сплачених відповідачем 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 239 від 11.04.2013 р. в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 117 від 20.03.2013 р.

4. Судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій за договором № 11/12 від 11.12.2012 р. та суми заборгованості з урахуванням ст. 625 ЦК України у зв'язку з наданням позивачем невірного розрахунку.

19 вересня 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 жовтня 2013 року о 10:20 год.

У судовому засіданні 15 жовтня 2013 року, представник позивача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. по справі № 904/5170/13 повністю і прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 28 565,31 грн., з яких: 27 245,17 грн. основного боргу, 1 074,68 грн. пені, 218,22 грн. 3 % річних, 27,24 грн. інфляційних. Судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. по справі № 904/5170/13 без змін.

15 жовтня 2013 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши у повному обсязі наявні матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування господарським судом всіх обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу ПАТ «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ «Укртранснафта» слід задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 р. по справі № 904/5170/13 скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 11.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Укртранснафта», в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» (далі-позивач, або продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал» (далі-відповідач, або покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11/12 3012-12/450-00 (далі-договір), відповідно до якого (п. 1.1) продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, найменування товару: брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002.

Згідно розділу 2 договору, одиниця виміру кількості товару: тонна; кількість товару: згідно накладних; загальна кількість товару: партіями, по факту надходження згідно накладних; ціна за одиницю товару погоджується та фіксується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. В разі зміни ціни залежно від кон'юнктури ринку, нова ціна погоджується сторонами шляхом складання відповідної додаткової угоди.

Ціна товару визначена в специфікації № 1 до договору. (а. с. 17).

Згідно п. 3.1. договору, розрахунок за кожну партію товару проводиться в національній грошовій одиниці України - гривні, в наступному порядку: попередня оплата - 50% від вартості партії товару, остаточний розрахунок - 50% на розрахунковий рахунок продавця протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

У відповідність п. 4.2. договору, перехід права власності відбувається: в момент підписання видаткової накладної.

Пунктом 4.3. договору, передбачено термін поставки: протягом 10-ти днів з моменту отримання письмової заявки від покупця, або попередньої оплати.

Згідно п. 5.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання взятих на себе зобов'язань.

Так, 25.02.2013 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 45 на попередню оплату 50% від вартості партії товару згідно договору № 11/12 від 11.12.2012 р. на суму 15 227,38 грн. (а. с. 18-20)

На виконання п. 3.1. договору, згідно платіжного доручення № 290 від 05.03.2013 р., відповідач здійснив 50 % попередньої оплати за брухт чорного металу по рахунку № 45 у сумі 15 227,38 грн. (а. с. 84).

06.03.2013 р. позивач, на виконання п. 4.3. договору, згідно видаткової накладної № 98 здійснив передачу відповідачу товару (металобрухт (вид № 500 та вид № 501)) в кількості 13,581 тон, на загальну суму 28 811,75 грн. (а. с. 21). Підтвердженням отримання відповідачем товару є акт приймання металів чорних (вторинних) № 090 від 06.03.2013 р. (а. с. 23).

18.03.2013 р. позивач направив відповідачу рахунок № 78 на оплату 13 584,37 грн. вартості брухту та відходів чорних металів згідно договору № 11/12 від 11.12.2012 р. (а. с. 24-26).

Крім того, 07.03.2013 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 76 на попередню оплату 50 % від вартості партії товару згідно договору № 11/12 від 11.12.2012 р. на суму 24 036,60 грн. (а. с. 27-29).

На виконання п. 3.1. договору, згідно платіжного доручення № 337 від 19.03.2013 р., відповідач частково здійснив 50 % попередньої оплати за брухт чорного металу по рахунку № 76 у сумі 10 000,00 грн. (а. с. 84).

20.03.2013 р. позивач, на виконання п. 4.3. договору, згідно видаткової накладної № 117 здійснив передачу відповідачу металобрухту в кількості 13,648 тон, на загальну суму 28 660,80 грн. (а. с. 30). Підтвердженням отримання відповідачем товару є акт приймання металів чорних (вторинних) № 105/1 від 20.03.2013 р. (а. с. 32).

27.03.2013 р. позивач направив відповідачу рахунок № 83 на оплату 18 660,80 грн. вартості брухту та відходів чорних металів згідно договору № 11/12 від 11.12.2012 р. (а. с. 33-35).

Відповідач, взяте на себе зобов'язання згідно п. 3.1. договору по остаточній оплаті переданого позивачем товару (брухту та відходів чорного металу) виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач направив в адресу відповідача інвентаризаційне повідомлення від 03.04.2013 р. за вих. № 19-2342, в якому зазначив, що станом на 31.03.2013 р. заборгованість ТОВ «Метал» складає 32 245,17 грн. на користь філії «ПДМН» ПАТ «Укртранснафта», а також передав відповідачу акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 (а. с. 56-зворотня сторона аркушу).

Платіжним дорученням № 239 від 11.04.2013 р. в рахунок погашення боргу за актом звіряння від 31.03.2013 р. відповідач перерахував на рахунок позивача 5000,00 грн. (а. с. 85).

Таким чином залишок основної суми боргу відповідача перед позивачем за переданий товар становить 27 245,17 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, 06.06.2013 р. за вих. № 1юр-3683 позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення боргу за отриманий товар у сумі 27 245,17 грн., пені за порушення грошового зобов'язання у сумі 877,44 грн. (у відповідність п. 6.2. договору), 3% у сумі 175,49 грн., а всього 28 298,10 грн. (а .с. 36-39).

Згідно уточненого розрахунку ціни позову, позивач зменшив позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 28 565,31 грн. з яких: 27 245,17 грн. - сума основного боргу; 1 074,68 грн. - пені; 218,22 грн. - 3 % річних від простроченої суми; 27,24 грн. - інфляційного збільшення суми боргу.

Відповідач зі свого боку, звернувся до господарського суду з відзивом на позов, в якому вказує про невідповідність підпису у видатковій накладній № 98 від 06.03.2013 р. (від дати складання якої позивач відраховує 10 днів та починає нарахування пені) із зразком підпису, який засвідчено у довіреності № 85 від 05.03.2013 р. (а. с. 22), а тому, на його думку, строк оплати по видатковій накладній № 98 не настав, а вимоги про сплату основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних за видатковою накладною № 98, нараховані безпідставно.

Вищевказане і є причиною виникнення спору, який за своєю правовою природою витікає з договору купівлі-продажу та регулюється відповідними нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 665 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідність п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідність ст. 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача і відповідача, які здійснювались по видатковій накладній № 98 від 06.03.2013 р. на суму 28 811,75 грн., довіреності № 85 від 05.03.2013 р. та за актом приймання металів чорних (вторинних) № 090 від 06.03.2013 р., стосовно передачі товару, відбувалися за умови інших договорів, а саме: № 3012-12/450-00 від 11.12.2012 р. та № 2712-ВМ5 від 27.12.2012 р., а тому судом не прийнято в якості належного та допустимого доказу отримання товару відповідачем за спірним договором.

На думку колегії суддів, такий висновок місцевого господарського суду не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

В силу ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідність п. 2 вказаної постанови пленуму, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду, судом першої інстанції взагалі не досліджувалися обставини стосовно зазначення відповідачем у довіреності № 85 від 05.03.2013 р. та акті приймання металів № 090 від 06.03.2013 р. іншого номеру договору, оскільки вказані довіреність і акт приймання металів оформлені саме відповідачем і надавалася на підпис позивачу.

Також, судом не було зобов'язано відповідача надати суду пояснення стосовно зазначення іншого номеру договору у довіреності № 85 від 05.03.2013 р. та акті приймання металів № 090 від 06.03.2013 р., як і не було зобов'язано відповідача надати для ознайомлення оригінал довіреності № 85 від 05.03.2013 р. та зазначений в цих документах договір № 2712-ВМ5 від 27.12.2013 р. для ознайомлення.

Однак, згідно наданої позивачем довідки (а. с. 81) у видатковій накладній № 98 від 06.03.2013 р. в полі «Договір» вказано номер договору за внутрішньою реєстрацією юридично-договірного відділу 3012-12/450-00, яка ведеться на підприємстві згідно п. 5.1.24., п. 7.1. Положення про порядок укладення, виконання та обліку договорів, контрактів, угод у філії «ПДМН ПАТ «Укртранснафта», затвердженого наказом №135 від 09.06.10р. (а.с. 76, 81).

Відповідно, договір під номером № 11/12 та № 3012-12/450-00 (внутрішній реєстраційний номер філії «ПДМН ПАТ «Укртранснафта») є реквізитами одного й того ж договору.

З приводу невідповідності номеру договору в первинних бухгалтерських документах з відпуску металобрухту, колегія суддів встановила, що договору № 2712-ВМ5 від 27.12.2012 р. укладеного між підприємством позивача та ТОВ «Метал» не існує. Інших договорів окрім № 11/12 підприємство позивача з ТОВ «Метал» не укладало. Відповідачем не надано доказів укладення між сторонами договору № 2712-ВМ5 від 27.12.2012 р.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що договору під № 2712-ВМ5 не існує, а в довіреності та акті приймання його номер зазначений відповідачем помилково. Між тим, всі інші реквізити документів, такі як: вага, ціна, найменування товару, загальна сума товару, відповідають здійсненим позивачем поставкам за договором 11/12 від 11.12.2012 р. і підтверджуються видатковою накладною від 06.03.2013 р. № 98 (а. с. 21) та податковими накладними (а. с. 77-80).

Вищевказане свідчить про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором № 11/12 від 11.12.2012 р. у сумі 27 245,17 грн.

Окрім вищезазначеного, колегія суддів підтримує апеляційні заперечення скаржника стосовно неправильності висновку місцевого господарського суду відносно зарахування сплачених відповідачем 5 000,00 грн. за платіжним дорученням № 239 від 11.04.2013 р. в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 117 від 20.03.2013 р. Дане твердження місцевого господарського суду не відповідає дійсності, оскільки платіжним дорученням № 239 від 11.04.2013 р. грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. за своїм призначенням перераховані згідно акту звірки взаємних розрахунків від 31.03.2013 р. і зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній № 98 від 06.03.2013 р., як погашення першочергової заборгованості.

Також, колегія суддів вважає правомірним посилання апелянта в апеляційній скарзі на незаконну відмову судом першої інстанції у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій за договором № 11/12 від 11.12.2012 р. та суми заборгованості з урахуванням ст. 625 ЦК України у зв'язку з наданням позивачем невірного розрахунку, з огляду на наступне.

Згідно п. 18 Інформаційного листа ВГСУ від 11.04.05р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України», Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 47 стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідність п. 7.2. договору сторони дійшли згоди, що у разі прострочення покупцем оплати, або неповної оплати за поставлену партію товару продавець має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення платежу.

Розмір пені за договором № 11/12 від 11.12.2012 р. за період з 21.03.2013 р. по 01.07.2013 р. відповідно до наданого позивачем розрахунку склав 1 074,68 грн.

Колегією суддів перевірено правильність нарахування позивачем належного до стягнення з відповідача розміру пені, він відповідає фактичним обставинам справи, а тому наявні всі правові підстави для її нарахування відповідачу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З дотриманням цієї норми, позивачем вірно приведено розрахунок 3% річних, які становлять - 218,22 грн.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних, колегія суддів констатує, що розрахунок інфляційних зроблений позивачем вірно, на підставі фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, і тому підлягають стягненню з відповідача у сумі 27,24 грн. за період з квітня 2013 року по липень 2013 року включно.

Посилання представника відповідача на те, що по видатковій накладній № 98 від 06.03.2013 р. та довіреності на отримання матеріальних цінностей 85 від 05.03.2013 р. підпис не співпадає та не може вважатися підписом представника отримувача - відповідача, що на його думку вказує про відсутність вимог в частині суми 13 584,37 грн. колегія суддів відхиляє, оскільки згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, оскільки факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 98 від 06.03.2013 р. не заперечується відповідачем та підтверджується актом приймання від 06.03.2013 р. № 090 .

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для вирішення справи, дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позову та відмову у задоволенні позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ «Укртранснафта» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року по справі № 904/5170/13 підлягає скасуванню.

Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2013 року по справі № 904/5170/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 16, ідентифікаційний код 24446930) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (ідентифікаційний код 31570412) в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (39605, м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5, ідентифікаційний код 26113233) 28 565,31 грн. з яких: 27 245,17 грн. - сума основного боргу; 1 074,68 грн. - пеня; 218,22 грн. - 3 % річних від простроченої суми; 27,24 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 16, ідентифікаційний код 24446930) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (ідентифікаційний код 31570412) в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (39605, м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5, ідентифікаційний код 26113233) 1 720,50 грн. судового збору за розгляд справи господарським судом Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 16, ідентифікаційний код 24446930) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (ідентифікаційний код 31570412) в особі Філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (39605, м. Кременчук, вул. Перемоги, 32/5, ідентифікаційний код 26113233) 860,25 грн. за перегляд справи апеляційним господарським судом.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 21.10.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді І.В. Тищик

Л.М. Білецька