Постанова № 34219564, 16.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 919/884/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Балюкової К.Г.,

Видашенко Т.С.,

за участю представників сторін:

позивача: Високопояс М.А., довіреність № б/н від 24 квітня 2012 року (Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка )

відповідача: Пшеничний С.В., довіреність № 03 від 02 січня 2013 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011")

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Грицай О.С.) від 18 вересня 2013 року у справі № 919/884/13

за позовом Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка (1.вул. Луговського, 6, смт. Сімеїз, м. Ялта, 98680; 2. вул. Фрунзе, 41, офіс 17, м. Сімферополь, 95011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" (вул. Астана Кесаєва, 3-а, м. Севастополь, 99038)

про примусове виконання зобов'язань за договором

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2013 року Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" про примусове виконання зобов'язань за договором (а.с. 3).

Позов мотивований тим, що відповідно до вимог пункту 3.2 Договору купівлі-продажу від 15 лютого 2012 року зобов'язання передбачені пунктом 1 вказаного договору повинно бути виконано відповідачем у строк до 16 березня 2012 року. Проте, відповідач свої зобов'язання, встановлені у пункті 1 договору купівлі-продажу від 15 лютого 2012 року не виконав, а саме, не здійснив розрахунки за нерухоме майно за реквізитами: р/р № 35227001000107 ГУ ГКСУ в АРК. М. Сімферополя, МФО 824026, у зв'язку з чим порушив не тільки зазначений пункт договору, а також вимоги статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлена обов'язковість виконання договору.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18 вересня 2013 року у справі № 919/884/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 144-148).

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем належним чином виконано пункт 1 договору купівлі-продажу від 15 лютого 2012 року щодо перерахування позивачу грошових коштів за нерухоме майно. В свою чергу укладення договору від 16 лютого 2012 року щодо внесення змін до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2012 року ніяких юридично значимих наслідків для позивача та відповідача не несе, оскільки відповідачем, на час укладання договору від 16 лютого 2012 року, зобов'язання встановленні пунктом 1 договору від 15 лютого 2012 року вже були виконані у повному обсязі. Крім того, позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки позовні вимоги про примусове виконання пункту 1 договору не узгоджується з нормами чинного законодавства України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки відповідач в обумовлений сторонами строк, а саме, до 16 березня 2012 року свої зобов'язання щодо розрахунку за нерухоме майно за реквізитами: р/р № 35227001000107 ГУ ГКСУ в АРК. М. Сімферополя, МФО 824026 не виконав. Крім того, факт перерахування відповідачем 15 лютого 2012 року грошових коштів за реквізитами передбаченими договором від 15 лютого 2012 року, не звільняє останнього від зобов'язання перерахувати кошти на реквізити, які передбачені пунктом 1 Договору від 16 лютого 2012 року, оскільки положення договору від 15 лютого 2012 року у частині реквізитів для оплати з 16 лютого 2012 року втратили чинність.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення містить у собі суперечливі висновки, оскільки з одного боку суд встановив факт наявності діючого договору від 16 лютого 2012 року, а з другого, всупереч зазначеним висновкам, суд встановив факт відсутності обов'язку по цьому договору, незважаючи на те, що договір від 16 лютого 2012 року не змінений, не розірваний, а також не визнаний недійсним.

16 жовтня 2013 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, вважаючи його законним.

У судовому засіданні, яке призначене на 16 жовтня 2013 року, представник позивача - Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" заперечува проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

15 лютого 2012 року Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка (далі - Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" (далі - Покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. 15 лютого 2012 року та зареєстрований в реєстрі за № 272 (далі - Договір від 15.02.2012 р.) (а.с.7-10).

Відповідно до розділу 1 Договору від 15.02.2012 р. Продавець продає, а Покупець купує об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вулиця Володимира Луговського (вулиця Морська), будинок 4 (чотири) (далі - "Нерухоме майно").

Згідно з пунктом 2.1 Договору від 15.02.2012 р. продаж майна, вказаного у пункті 1.3 цього договору вчинено за ціною, яка склалася за підсумками проведеного аукціону, у розмірі 2563057,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 427176,20 гривень.

Пунктом 3.2 Договору від 15.02.2012 р., суму, що вказана у пункті 2.1 цього договору, тобто 2563057,20 гривень у тому числі ПДВ 20% - 427176,20 гривень за вирахуванням попередньо внесеного гарантійного внеску у розмірі 233005,20 гривень без ПДВ, розміром 2330052,00 гривень, яка складається з: - 1902875,80 гривень; - ПДВ 20% від ціни "Нерухомого майна" - 427176,20 гривень.

Покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання цього договору. Строк оплати за придбане майно може бути продовжений ще на 30 (тридцять) календарних днів за умови сплати Покупцем не менш як 50 відсотків від ціни продажу майна з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 Договору від 15.02.2012 р. сторони визначили, що всі розрахунки за "Нерухоме майно" здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Продавця за реквізитами: отримувач У ДКСУ в м Ялта, код ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, номер рахунку 31110115700039.

Відповідно до пункту 3.5 Договору від 15.02.2012 р., сторони домовились між собою, що моментом здійснення розрахунків за цим договором є факт надходження грошових коштів на рахунок продавця.

Згідно з розділом 10 Договору від 15.02.2012 р., договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками уповноваженими представниками сторін та нотаріального посвідчення.

15 лютого 2012 року між сторонами Договору від 15.02.2012 р. був складений та підписаний акт приймання-передачі об'єкту нерухомого майна, згідно із яким Продавець передав, а Покупець прийняв нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського (вулиця Морська), будинок 4, було передано продавцем покупцю (а.с. 12).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" нежитлові будівлі за адресою Автономної Республіки Крим, м. Ялта, смт Сімеїз, вулиця Володимира Луговського (вулиця Морська), будинок 4 на праві власності знаходиться у товариства з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" на підставі договору купівлі - продажу (272/15.02.2012) зареєстрованим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С, та на підставі акту прийняття - передачі (15.02.2012).

16 лютого 2012 року сторони уклали договір про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. від 15 лютого 2012 року за реєстровим №272, за змістом пункту 1 якого сторони домовилися внести зміни до тексту Договору від 15.02.2012 р. та викласти пункту 3.3 у наступній редакції:

"Всі розрахунки за "Нерухоме майно" здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця за реквізитами: р/р №35227001000107 ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026 (а.с.13).

Цей договір є підставою для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплату за придбане майно" (далі - Договір від 16.02.2012) (а.с.13).

Відповідно до пункту 3 Договору від 16.02.2012 р. він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і є невід'ємною частиною договору купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С " 15" лютого 2012 року за реєстровим № 272 і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Підставою для звернення до суду з даним позов є вимога зобов'язати відповідача виконати вимоги пункту 1 Договору від 16.02.2012 р.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до норм статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалось вище між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, який є правомірним в силу статті 204 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про його невідповідність чинному законодавству, а також щодо визнання його недійсним у судовому порядку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначалось вище Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) об'єкт нерухомості, а Покупець зобов'язується прийняти цей об'єкт та сплатити за нього відповідну ціну.

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, Договору від 15.02.2012 р., сторони домовилися, що моментом здійснення розрахунків за вказаним договором є факт надходження грошових коштів на рахунок продавця (пункт 3.5 Договору від 15.02.2012 р.).

Відповідно до пункту 3.1 Договору від 15.02.2012 р. до його укладення Покупцем сплачений Товарній біржі "ІННЕКС" (організатор аукціону) гарантійний внесок учасника аукціону від 14 лютого 2012 року з продажу державного майна за лот. № 2 у розмірі 233005,20 гривень без ПДВ (платіжне доручення № 9 від 07 лютого 2012 року), який враховується як сплата за придбане "Нерухоме майно" та перерахований організатором аукціону на спеціальний розрахунковий рахунок продавця у казначействі (платіжне доручення № 580 від 14 лютого 2012 року).

На виконання умов пунктів 3.2.,3.3 Договору від 15.02.2012 р. відповідачем перераховані грошові кошти у розмірі 2330052,00 грн. та у повному обсязі зараховані 15 лютого 2012 року до Державного бюджету на рахунок №31110115700039, який відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим. м. Сімферополь, код банку 824026, за кодом доходів 24060300 "Інші надходження".

Вказаний факт підтверджується Довідкою від 06 квітня 2012 року № 03.0.12/1092 Управління державної казначейської служби України у місті Ялті (а. с 99).

Згідно з довідкою Управління державної казначейської служби України у місті Ялті від 01 березня 2012 року №03.0-12/802 грошові кошти у розмірі 876571,20 грн. перераховані Спеціалізованому санаторію ім. М.О. Семашка у повному обсязі, зараховані 29 лютого 2012 року до Державного бюджету на рахунок №31110115700039, який відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України в АР Крим м. Сімферополь, код банку 824026, за кодом доходів 24060300 "Інші надходження" (а.с 100).

На підтвердження виконання умов Договору від 15.02.2012 р. сторонами складено та підписано заяву від 15 лютого 2012 року відповідно до якої сторони підтвердили відсутність один до одного будь-яких претензій майнового або матеріального характеру (а.с. 15).

Таким чином, умови Договору від 15.02.2012 р. щодо оплати за придбане майно виконані відповідачем у повному обсязі, а саме - 15 лютого 2012 року.

Крім того, належне виконання умов Договору від 15.02.2012 р. неодноразово встановлювалось рішеннями суду, а саме:

- рішенням господарського суду міста Севастополя №5020-511/2012 від 02 липня 2012 року, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2012 року. Ухвалою Вищого господарського суду від 10 жовтня 2012 року по зазначеній справі касаційну скаргу Спеціалізованого санаторія ім. М.О. Семашка повернуто скаржнику без розгляду (а.с 62-76).

- постановою Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від 12 липня 2012 року по справі №2а-4720/12/0170/11, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2013 року (а.с 83 -92).

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи викладене, відповідачем належним чином виконанні умови Договору від 15.02.2012 р. щодо повного перерахування грошових коштів позивачу за придбане нерухоме майно.

Стосовно посилання позивача на укладений Договір від 16.02.2012 р., слід зазначити, що зміна реквізитів для внесення покупцем коштів до банківської установи як оплату за придбане майно відбулося вже після перерахування відповідачем (покупцем) у повному обсязі грошових коштів за Договором від 15.02.2012 р., а тому укладення договору від 16 лютого 2012 року щодо внесення змін до договору купівлі-продажу від 15 лютого 2012 року ніяких юридично значимих наслідків як для позивача, так і відповідача не несе.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки вимоги про примусове виконання пункту договору не узгоджується з нормами статті 16 Цивільного кодексу України, а також статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стосовно доводів апеляційної скарги, які були вказані вище, слід зазначити, що вони є безпідставними та не мають ніякого правового обґрунтування, оскільки як вже зазначалось вище, виконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати грошових коштів за придбане нерухоме майно відбулося до підписання та набрання чинності Договором від 16.02.2012 р. Факт перерахування та отримання позивачем грошових коштів по Договору від 15.02.2012 р. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивачем, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження свої доводів не надано жодного доказу, який би свідчив про невиконання відповідачем умов Договору від 15.02.2012 р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 22, 101, 103 (пункт 1 частини 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованого санаторію ім. М.О. Семашка - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 18 вересня 2013 року у справі № 919/884/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді К.Г. Балюкова

Т.С. Видашенко

Розсилка:

1. Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка (1.вул. Луговського, 6, смт. Сімеїз, м. Ялта, 98680; 2. вул. Фрунзе, 41, офіс 17, м. Сімферополь, 95011)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра 2011" (вул. Астана Кесаєва, 3-а,Севастополь,99038)

3. Господарський суд міста Севастополя

4.