Рішення № 34219519, 10.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 922/3524/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Бережинка до Іноземного підприємства "Індра", м. Харків про стягнення 50 760,70 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, с. Бережинка (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Іноземного підприємства "Індра", м. Харків (відповідача) на його користь 35 390,57 грн. основного боргу, 2 456,11 грн. 3% річних, 530,86 грн. індексу інфляції та 12 383,16 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №199/09/09 від 21.01.2009 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2013 р. було задоволено клопотання позивача про розгляд справи по суті за наявними матеріалами за відсутності його представника. У своєму клопотанні (вх.№32091) позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Через канцелярію суду надав розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних (вх.№37265), який долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, в судові засідання, призначені на 05.09.2013 р. та 19.09.2013 р. та 10.09.2013 р., свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних судом документів до суду не надав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.09.2009 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №199/09/09 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність покупця товар, в установленій кількості, відповідної якості, по узгодженій ціні, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

В п.1.3. договору передбачено, що кількість і асортимент кожної партії поставленого товару вказуються в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка являється невід'ємною частиною даного договору. Накладні оформляються на кожну партію поставленого товару і мають силу специфікації до цього договору.

У п.2.1. договору узгоджено, що поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення покупця.

Відповідно до п.2.7. договору постачальник зобов'язався здійснити поставку партії товару на протязі 10 календарних днів з дати узгодження сторонами замовлення.

У п. 3.3. договору сторони домовились про те, що поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару у власність покупцеві, що підтверджується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаророзпорядчими документами, зазначеними у цьому договорі.

Згідно з п.5.1. договору ціна на поставлений товар являється договірною та вказується в накладних на кожну партію. Ціна на товар може бути змінена виключно за погодженням сторін. У разі, якщо ініціатором зміни ціни товару є постачальник, то він зобов'язаний письмово повідомити про це покупця за десять днів до фактичного ведення у дію нових цін. Зміна ціни на вже поставлений товар не допускається.

Як свідчать надані позивачем та досліджені судом матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, 18.03.2011 р. поставив відповідачеві товар на загальну вартість 42 220,48 грн., що підтверджується підписаною сторонами і скріпленою їх печатками видатковою накладною: №РН-0003720 від 18.03.2011 р. на суму 42 220,48 грн. (а.с.17-18).

У п.5.4. договору передбачено, що покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Проте відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором, оплативши отриманий товар частково на загальну суму 6 829,91 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень №1732 від 08.11.2011 р. на суму 3 261,00 грн., №1335 від 27.09.2011 р. на суму 2 451,00 грн. та №1286 від 20.09.2011р. на суму 1 117,91 грн. (а.с.22-24).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

10.04.2013 р. позивач надіслав відповідачу претензію №1, з вимогою погасити заборгованість в розмірі 35 390,57 грн. та пеню в розмірі 10 664,48 грн.

Проте відповідач на вказану претензію відповіді не надав, заборгованість та пеню не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором в розмірі 35 390,57 грн., що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 25.06.2012 р. (а.с.25).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 ГК України.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і на те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано жодними доказами щодо її повного або часткового погашення, а також враховуючи визнання відповідачем в акті звірки суми заборгованості, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 35 390,57 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу решти позовних вимог суд зазначає наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами проведеного судом розрахунку сума 3% річних дорівнює 2 460,86 грн. При цьому позивач у наданому до суду розрахунку (а.с.69-70) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 2 456,11 грн. З огляду на це, виходячи з визначених позивачем меж позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення 3% у заявленому позивачем розмірі - 2 456,11 грн.

Перевіривши нарахування позивачем індексу інфляції в розмірі 530,86 грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Урахування індексів інфляції за період прострочення визначається на підставі вище вказаного листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р, відповідно до якого вважається, що обов'язки, які виникли за період з 1 по 15 числа відповідного місяця індексуються з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 числа - з наступного місяця. Відповідно, закінчення розрахункового періоду: якщо кінцева дата прострочення припадає на період з 1 по 15 числа розрахунок проводиться до минулого місяця, а якщо з 16 по 31 числа - до цього місяця.

Здійснивши перерахунок збитків від інфляції, суд встановив, що позивач неправомірно застосував індекс інфляції за квітень 2011 р., оскільки прострочення платежу виникло з 18.04.2013 р. Отже вірним періодом нарахування індексу інфляції є період з травня 2011 р. по липень 2013 р. При цьому позивач не врахував, що за весь період прострочення платежу (з травня 2011 р. по липень 2013 р.) мали місце процеси дефляції, які поглинули нараховану позивачем суму інфляційного збільшення. З огляду на це, суд вважає за необхідне в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 530,86 грн. відмовити.

Окрім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в розмірі 12 383,16 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, суд встановив, що нарахування пені в розмірі 12 383,16 грн. (а.с.69-70) здійснено за видатковою накладною №РН-0003720 від 18.03.2011 р. на суму боргу 35 390,57 грн. за період з 18.04.2011 р. по 10.08.2013 р., тоді як вірним періодом, протягом якого позивач має право нараховувати пеню є період часу з 18.04.2011 р. по 16.10.2011 р.

За результатами проведеного судом розрахунку суд визначив, що за видатковою накладною №РН-0003720 від 18.03.2011 р. сума пені дорівнює 2 735,25 грн.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню в розмірі 2 735,25 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 9 647,91 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 35 390,57 грн. основного боргу, 2 456,11 грн. 3% річних та 2 735,25 грн. пені. У задоволенні позову в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 530,86 грн. та 9 647,91 грн. пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Індра" (61124, м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, код ЄДРПОУ 34756148) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний №НОМЕР_1) 35 390,57 грн. основного боргу, 2 456,11 грн. 3% річних, 2 735,25 грн. пені та 1 375,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 11.10.2013 р.

Суддя Макаренко О.В.