Рішення № 34219489, 08.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.Справа № 922/3582/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром", м. Харків про стягнення 130356,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - Пивоварова Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 131824,71 грн. заборгованості, з яких: 120586,52 грн. основна заборгованість, 9201,08 грн. пеня, 2037,11 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 121001, укладеного між сторонами 01.10.2012 року; договору № 1123, укладеного між сторонами 23.11.2012 року та договору № 2, укладеного між сторонами 02.01.2013 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

08.10.2013 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 130356,77 грн. заборгованості, з яких: 120586,52 грн. основна заборгованість, 7733,14 грн. пеня, 2037,11 грн. три відсотки річних, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору № 121001, укладеного між сторонами 01.10.2012 року; договору № 1123, укладеного між сторонами 23.11.2012 року та договору № 2, укладеного між сторонами 02.01.2013 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача.

08.10.2013 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він суму основного боргу визнає у повному обсязі. Вказує на те, що заборгованість виникла з вини основного контрагента ТОВ "Карпатигаз" та відповідач проводить активну роботу з ліквідації заборгованості

Суд, дослідивши відзив, долучає його до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі (з урахуванням наданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) та просив суд його задовольнити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача суму основного боргу визнав у повному обсязі, проти нарахування штрафних санкцій та задоволення заяви про забезпечення позову заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.10.2012 року між сторонами був укладений договір про надання послуг № 121001, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди до договору від 08.10.2012 року) позивач зобов'язався в порядку та на умовах договору виконати послуги механізмом, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги.

Відповідно до п.п. 4.1 та 4.2 договору, замовником проводиться передплата у розмірі 50000,00 грн. У подальшому оплата здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами змінних рапортів машиніста та актів здачі-приймання наданих послуг, згідно акту виконаних робіт.

У випадку несвоєчасної оплати за надання послуг замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

23.11.2012 року між сторонами був укладений договір № 1123, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по розробці та вивозу ґрунту, а відповідач зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно п.п. 4.1 та 4.2 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться щомісяця, виходячи з фактично відпрацьованого транспорту на підставі оформлених сторонами актів виконаних робіт. Оплата за надані послуги проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на підставі актів виконаних робіт не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання замовником акту виконаних робіт.

Крім цього, 02.01.2013 року між сторонами також було укладено договір про надання послуг № 2, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги автомобільним транспортом, а відповідач зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.

Згідно п. 3.2 договору, фактично виконаний об'єм робіт сторони підтверджують підписанням акту здачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше 2-х днів після закінчення робіт. Розрахунок між сторонами проводиться на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість наданих послуг не пізніше 3-х банківських днів після виставлення позивачем на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт.

У разі порушення відповідачем умов п. 3.3 договору він зобов'язаний уплатити позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний місяць прострочи у перерахунку на кожний день прострочки.

Факт надання позивачем послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт, досліджених судом та копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с. 15-103).

Проте відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 120586,53 грн.

19.06.2013 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 19.06.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 120586,52 грн.

15.07.2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія, яка залишена без відповіді.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням положень зазначених норм законодавства, та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені у розмірі 7733,14 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2037,11 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічного підприємства "Теплоенергопром" (61106, м. Харків, пр. Московський, 283, код ЄДРПОУ 30237667, р/р 26000020059270 в ПАТ "ВТБ-Банк" м. Київ, МФО 321767) на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 120586,52 грн. основного боргу, 7733,14 грн. пені, 2037,11 грн. три відсотки річних та 2607,13 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 жовтня 2013 року.

Суддя Погорелова О.В.