Рішення № 34219400, 15.10.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа № 914/3262/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова

про: стягнення 59 613,49 грн.

Представники

Від позивача: Мацегорін А.О. - представник (Довіреність 259/10 від 14.12.2012р.)

Від відповідача: Куцак В.Л. - представник ( Довіреність 57 від 09.01.2013 р.)

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова стягнення 59 613,49 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2013р. дана позовна заява була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 03.09.2013 р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 03.09.2013 р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

14.10.2013р. представник відповідача на виконання вимог суду подав пакет документів №4773 в якому, зокрема додав Відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідач зазначає, що КЕВ м.Львова є бюджетною організацією, що діє на підставі Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова від 11.01.2006р. виключно державної форми власності фінансується за рахунок державного бюджету України, а тому відповідно до п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України є неприбутковим.

Окрім того, відповідач повідомляє, що всі військові частини та установи, які стоять на обслуговуванні являються бюджетними організаціями і фінансується виключно з Державного бюджету України. Оплата проводиться коштами загального фонду.

Борг який виник між Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» і КЕВ м.Львова виник не з вини відповідача, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з державного бюджету.

На 2013 рік кошти для оплати штрафних санкцій, в тому числі пені не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України.

Враховуючи вищезазначене, відповідач просить задоволити викладене у Відзиві на позовну заяву № 4772 від 14.10.2013 р. клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача заперечив.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

23.12.2010 р. між сторонами у справі укладено Договір № 22/11-ТЕ-1141-Н про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, визначеному у п. 1.2. Договору.

Як вказано у позовній заяві на виконання договірних зобов'язань позивач протягом січня-квітня 2011 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 301 358,19 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений природний газ проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Згідно п. 6.1.1. Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Суд встановив, що вищевказаного обов'язку відповідач не виконав, сплативши лише частину вартості поставленого природного газу на суму 260939,27грн. Таким чином заборгованість ЛМКП "Львівтеплоенерго"перед позивачем становить 40 418,92 грн.

За порушення строків оплати природного газу, позивачем, на підставі п. 7.3.1. Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, що становить 13 706,87 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 1 319,04 грн. інфляційних збитків за весь час прострочення ним виконання грошового зобов'язання та 4168,66 грн. 3% річних від простроченої суми.

Загальна сума позовних вимог становить 59 613,49 грн.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 22/11-ТЕ-1141-Н від 23.12.2010 р. про закупівлю природного газу за державні кошти, на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу природний газ на суму 301 358,19 грн.

За правилами ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу відповідач належно не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем склалася заборгованість в сумі 59 613,49 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.3.1.Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем умов договору щодо розрахунку за поставлений газ, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

При цьому, умовами Договору обумовлено інший порядок нарахування пені, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України та передбачено, що пеня нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією чи позовом (9.3.Договору).

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок позовних вимог прийшов до висновку, про підставність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення заявленого до стягнення розміру пені суд врахував, що КЕВ м.Львова є бюджетною організацією, яка діє на підставі Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова від 11.01.2006р. виключно державної форми власності фінансується за рахунок державного бюджету України, а також те, що всі військові частини та установи, які стоять на обслуговуванні являються бюджетними організаціями і фінансується виключно з Державного бюджету України, та вирішив, що дане клопотання підлягає до задоволення.

Оглянувши та оцінивши подані документи, суд вважає за доцільне скористатися правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України, ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та зменшити розмір пені,що підлягає стягненню з відповідача на 40 %, що буде становити 8224,12 грн.

В решті вимог позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язання щодо оплати природного газу суду не надав.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 232, 233 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 551, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 3-а. Ідентифікаційний код 07638027) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1. Ідентифікаційний код 31301827) 40 418,92 грн. основного боргу, 8224,12 грн. пені, 1 319,04 грн. інфляційних та 4 168,66 грн. 3% річних, всього 54 130,74 грн.; 1720,50 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 5 482,75 грн. пені в позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.10.2013 р.