Постанова № 34219351, 15.10.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року Справа № 901/2460/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Фенько Т.П.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився - фізична особа-підприємець Лука Володимир Георгійович

представник відповідача - Пучкін Андрій Володимирович - дов. 01.05.32 від 26.03.2013 року , Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь"

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Луки Володимира Георгійовича на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шаратов Ю.А.) від 09.08.2013 року у справі № 901/2460/13

за позовом Фізичної особи-підприємця Луки Володимира Георгійовича

до Публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь"

про продовження терміну дії договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Лука Володимир Георгійович (далі по тексту ФОП Лука В. Г.) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (далі по тексту ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь") про продовження строку дії Договору оренді окремого індивідуально визначеного майна від 21.06.2012 року № 14.1-221/376.14.1.Д.11.12.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 638, 641, 764, 777 Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що після спливу строку дії Договору оренді окремого індивідуально визначеного майна від 21.06.2012 року № 14.1-221/376.14.1.Д.11.12, жодна з його сторін не надала пропозицій про його розірвання, при цьому, позивач продовжує користуватися орендованим майном, та направив відповідачу пропозицію щодо продовження строку його дії або укладення нового договору, однак відповіді від відповідача не отримав.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.08.2013 року у справі № 901/2460/13 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у встановлений строк відповідач відмовився від продовження дії договору оренди, у зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для продовження строку спірного договору оренди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ФОП Лука В. Г. звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ФОП Лука В. Г. сумлінно виконував свої обов'язки по договору від 21.06.2012 року № 14.1-221/376.14.1.Д.11.12. Крім того, ФОП Лука В. Г. не отримував від відповідача будь-яких повідомлень про відмову від продовження дії спірного договору оренди, також він продовжує сплачувати орендну плату та уклав новий договір страхування орендованого майна, а тому є усі підстави для задоволення його позовних вимог та скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2013 року апеляційна скарга ФОП Луки В. Г. прийнята до провадження у складі колегії суддів; головуючий суддя : Проценко О.І., судді Євдокімов І.В., Котлярова О.Л. та призначена до розгляду на 15 жовтня 2013 року.

09 жовтня 2013 року від ФОП Луки В. Г. до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла заява про відкладання розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім представника позивача у судовому засіданні.

14 жовтня 2013 року за розпорядженням керівництва суду суддю Котлярову О.Л. замінено на суддю Фенько Т.П., суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Сікорську Н.І.

15 жовтня 2013 року від ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

15 жовтня 2013 року в судовому засіданні приймав участь представник відповідача, який надав пояснення по справі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

15 жовтня 2013 року ФОП Лука В. Г. в судове засідання не з'явився .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 року №2-7/10608-2008.

Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК).

На підставі викладеного, враховуючи термін розгляду господарських справ судами апеляційної інстанції, передбачений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковою його явка не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про необхідність розгляду справи у відсутність представника відповідача.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.06.2012 року між ФОП Лука В. Г. та ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 14.1-221/376.14.1.Д.11.12 (том І а.с. 7-13).

Згідно статуту Публічного акціонерного товариства "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" - Товариство є власником майна. З метою здійснення підприємницької діяльності Товариство володіє, користується та розпоряджається майном, належним йому на праві власності, якщо інше не передбачено відповідними правочинами або чинним законодавством. Товариство має право продавати, передавати безоплатно, дарувати, обмінювати, здавати в оренду або лізинг юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншими способами на користь юридичних та/або фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору орендодавець (Відповідач) передав, а орендар (Позивач) прийняв у строкове платне користування рухоме майно визначене у Додатку №1 до нього.

Відповідно до пунктів 15.1, 15.5 Договору оренди від 21.06.2012 року, він діє до 30.06.2013 року, а після закінчення цього строку, його дія припиняється.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що після закінчення строку дії Договору оренди від 21.06.2012 року ФОП Лука В. Г. звернувся до відповідача із листом від 04.07.2013 року з пропозицією про укладення нового договору оренди окремого індивідуально визначеного майна або продовження строку дії старого (том І а.с. 14).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листами від 27.06.2013 року № 01.14.789 та листом від 24.07.2013 року № 01.14.896 повідомив позивача про закінчення строку дії Договору оренди від 21.06.2012 року № 14.1-221/376.14.1.Д.11.12, неможливість його пролонгації, та про необхідність повернення орендованого майна (том І а.с.58- 59).

Вказані обставини з'явились підставою для звернення ФОП Луки В. Г. до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про продовження строку дії спірного договору оренди.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам у справі, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду.

Предметом розгляду даної справи є встановлення наявності чи відсутності підстав для продовження терміну дії договору оренди.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями параграфу 1 глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму у відповідності вимогам статті 763 Цивільного кодексу України укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору згідно частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, пунктами 15.1, 15.5 Договору оренди від 21.06.2012 року визначений строк дії договору, а саме до 30.06.2013 року.

В силу статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься і в частині 4 статті 284 Господарського кодексу України.

Із 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду майна" від 29 травня 2013 року № 12 слідує, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому, законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення або зміну умов договору.

А тому, в даному випадку, має значення лише те, чи був дотриманий однієї із сторін встановлений місячний строк для заяви про припинення або зміну договору оренди після закінчення строку цього договору, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено вище, відповідач листом від 27.06.2013 року № 01.14.786 повідомив позивача про закінчення строку дії Договору оренди від 21.06.2012 року, неможливість його пролонгації та про необхідність повернення орендованого майна (том І а.с. 58).

Крім того, листом від 24.07.2013 року відповідач повторно повідомив позивача про закінчення строку дії Договору оренди від 21.06.2012 року, неможливість його пролонгації, та про необхідність повернення орендованого майна (том І а.с. 59).

Вказані вище листи були скеровані ПАТ "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" на адресу позивача, ФОП Луки В. Г.: вул. Рибалка, буд. 10, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, яка відповідає адресі його державної реєстрації відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (том І а.с. 16).

Факт закінчення строку, на який було укладено договір, та небажання орендодавця його продовжувати є правовою підставою для припинення договору.

Таким чином, спірний договір оренди припинений 30 червня 2013 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та він не може бути продовжений при наявності заперечень проти цього орендодавця.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає помилковими доводи заявника апеляційної скарги про те, що користування цими майном та винесення плати за його використання після спливу строку договору свідчать про продовження договірних відносин з оренди між сторонами у даній справі, оскільки прийняття орендодавцем платежів за користування майном від орендаря не можна розцінювати, як згоду на пролонгацію договору оренди.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що здійснення платежів не є підставою продовження договору, строк якого закінчився.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена Верховним Судом України при розгляді аналогічних спорів (постанова від 03 червня 2008 року у справі № 2-11/9948-2007).

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції вірно зробив висновок, щодо відсутність підстав для продовження строку договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 21.06.2012 року № 14.1-221/376.14.1.Д.11.12.

Крім того, Вищий господарський суд України в постанові пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду майна" від 29 травня 2013 року № 12 зазначив, що господарським судам слід відмовляти в позові про визнання договору оренди продовженим (пролонгованим), оскільки така позовна вимога (без подання доказів наявності спору стосовно такого продовження), є, по суті, вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (стаття 20 Господарського кодексу України, стаття 15, частина друга статті 16 Цивільного кодексу України) способам захисту порушеного права (пункти 2.7, 4.2).

Вказані підстави також є підставою для відмови у позові у даній справі, про що правомірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Луки Володимира Георгійовича - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шаратов Ю.А.) від 09.08.2013 року у справі № 901/2460/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Т.П. Фенько

Н.І. Сікорська

Розсилка: (з повідомленням)

1. Фізична особа-підприємець Лука Володимир Георгійович (вул. Лісна, 17,Білоглинка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97507)

(м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 17, 95000)

2. Публічне акціонерне товариство "Міжнародний аеропорт "Сімферополь" (пл. Аеропорту, 15,Сімферополь,95491)