Постанова № 34219332, 16.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2013 р. Справа№ 4/146-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Біньковська А.В., посвідчення №009568 від 15.10.2012;

від позивача: Демиденко О.А., представник за довіреністю №397 від 13.12.2012;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Колода Є.Г., представник за довіреністю №5 від 08.01.2013;

Розглянувши апеляційну скаргу Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 (підписано 24.05.2013)

у справі №4/146-09 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Колективного сільськогосподарського підприємства "Бориспільське" в особі арбітражного керуючого Єлетіна О.В.;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком-Інвест";

3) Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 в частині передачі у власність АТВТ "Укрфінком" котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №2

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - позивач) до Колективного сільськогосподарського підприємства "Бориспільське" (далі - відповідач 1) в особі арбітражного керуючого Єлетіна О.В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком-Інвест" (далі - відповідач 2) та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Київській області (далі - відповідач 3) про визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 в частині передачі у власність АТВТ "Укрфінком" котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №2.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором подано заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій останній просить визнати недійсним договір купівлі-продажу сукупних валових активів (цілісного майнового комплексу) КСГП „Бориспільське" та ВАТ "Укрфінком" від 26.07.2001 в частині продажу котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №2, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №1, трансформаторної підстанції №2 та витребувати з незаконного володіння ТОВ "Агроком-інвест"на користь держави в особі Фонду державного майна України котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту № 3, трансформаторну підстанцію №1, водонапірну башту №2. Вказана заява прийнята до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2013 у справі №4/146-09 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 у справі №4/146-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 для розгляду справи №4/146-09 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 апеляційну скаргу Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.08.2013.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, доручено здійснити розгляд справи №4/146-09 колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі, у яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 надійшло клопотання про долучення до матеріалів апеляційної скарги оригіналів фіскальних чеків, що підтверджують направлення апеляційної скарги позивачу та відповідачам 1, 2, 3.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.08.2013.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, доручено здійснити розгляд справи №4/146-09 колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

В судове засідання 14.08.2013 представники прокуратури та відповідача 1 не з'явилися, розгляд справи відкладено на 05.09.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 розгляд справи №4/146-09 відкладено на 18.09.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2013 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці доручено здійснити розгляд справи №4/146-09 колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А., ІонніковоїІ.А.

В судове засідання 18.09.2013 представники відповідача 1 не з'явились, розгляд справи відкладено на 02.10.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 у зв'язку з перебуванням судді ГончароваС.А. у відпустці було доручено здійснити розгляд даної справи колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів ТищенкоО.В. та Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 розгляд справи №4/146-09 відкладено на 16.10.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 у зв'язку з перебуванням судді ІонніковоїІ.А. у відпустці для розгляд даної справи призначено колегією суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Гончарова С.А. та Тищенко О.В.

В судове засідання 16.10.2013 з'явились представники прокурора, позивача та відповідача 3.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідачі 1,2 не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів 1,2.

Представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу прокурора задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

В травні 2008 року Бориспільською міжрайонною прокуратурою за завданням прокуратури Київської області проведено перевірку щодо законності продажу державного майна, а саме котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №2, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №1, трансформаторної підстанції №2, що знаходяться в м.Бориспіль, Київської області на користь АТВТ „Укрфінком", яке було реорганізоване шляхом перетворення в Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроком-Інвест".

Проведеною перевіркою встановлено, що Наказом №6/271-1311 від 07 серпня 1997 року регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області "Про затвердження плану приватизації радгоспу "Бориспільський" затверджено погоджений із трудовим колективом план приватизації КСП "Бориспільський", до списку якого котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2 включено не було, а тому вони мали б залишитися у державній власності.

В подальшому, 08 серпня 1997 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством покупців радгоспу „Бориспільський" було укладено договір безоплатної передачі державного майна. Після цього, 12 серпня 1997 року було підписано акт прийому-передачі державного майна радгоспу "Бориспільський" між в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Головою товариства покупців - членів трудового колективу радгоспу "Бориспільський".

Посилаючись на додаток до вказаного акту прийому-передачі державного майна КСП "Бориспільське" від 29 вересня 1999 року, прокурор стверджує, що підприємству не було передано у колективну власність котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2, а вони залишилися у власності держави, у зв'язку з чим приватизація останніх не проводилася, тому КСП „Бориспільське" не отримало ніяких прав власника на вказані об'єкти, тому їх подальше відчуження на користь АТВТ „Укрфінком" є незаконним.

У поданій прокурором заяві про зміну підстав позову, останній посилається на те, що вказані об'єкти вибули із власності держави поза її волею, у зв'язку з чим майно має бути повернуто з чужого незаконного володіння на користь держави.

Як зазначено судом першої інстанції, КСП «Бориспільське» звернулося з завою про те, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду.

Місцевий господарський суд першочергово розглянувши клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, дійшов висновку про сплив строків позовної давності у зв'язку з тим, що початок перебігу строків позовної давності слід вираховувати не з моменту коли про наявність спірних обставин стало відомо прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури, а з моменту коли дані обставини стали відомі особі в інтересах якої звертається прокурор, позивачу по справі - Фонду державного майна України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Зокрема, згідно зі статтею 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Позов у даній справі прокурором подано до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, який за процесуальним статусом є позивачем у справі та інтереси якого, на думку прокурора, порушені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно зі статтею 257 цього Кодексу, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, статтею 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, приватизація радгоспу «Бориспільський» здійснювалась Регіональним відділенням фонду державного майна України у Київській області, яке діє на підставі Положення «Про регіональне відділення Фонду державного майна України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року N 412 (в редакції на момент здійснення приватизації).

Відповідно до п. 18 зазначеного положення Регіональне відділення ФДМУ забезпечує систематичне інформування населення, Фонду, відповідних органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування про хід приватизації державного майна.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Фонд державного майна України знав про приватизацію радгоспу «Бориспільський» та про об'єкти, які було включено до єдиного майнового комплексу, що підлягав приватизації, та про те, що спірні об'єкти було включено та приватизовано на підставі наказу №6/271-1311 від 07.08.1997 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області «Про затвердження плану приватизації радгоспу «Бориспільський».

Дійсно, пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року №10 визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

З огляду на зазначене початок перебігу строків позовної давності слід вираховувати не з моменту коли про наявність спірних обставин стало відомо прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури, а з моменту коли дані обставини стали відомі особі в інтересах якої звертається прокурор, позивачу у справі - Фонду державного майна України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позов подано прокурором саме в інтересах Фонду державного майна України, який згідно суб'єктивного складу сторін, є позивачем у даній справі, а про приватизацію об'єкта йому стало відомо в 1997 році, строк позовної давності на звернення до суду із зазначеними вимогами позивачем пропущено.

Проте, колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пункт 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року №10).

Як зазначає прокурор, до плану приватизації КСП "Бориспільський" котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2 включено не було. Прокурор стверджує, що підприємству не було передано у колективну власність вказані об'єкти, вони залишилися у власності держави, у зв'язку з чим приватизація останніх не проводилася, тому КСП „Бориспільське" не отримало ніяких прав власника на вказані об'єкти, тому їх подальше відчуження на користь АТВТ „Укрфінком" є незаконним.

Колегією суддів встановлено, що Наказом №6/271-1311 від 07 серпня 1997 року регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області "Про затвердження плану приватизації радгоспу "Бориспільський" затверджено погоджений із трудовим колективом план приватизації КСП "Бориспільський".

Згідно з пунктом 3.4. Плану приватизації радгоспу «Бориспільський» від 07.08.1997 визначені об'єкти соціальної інфраструктури, які не підлягають приватизації, та які відповідно не увійшли до статутного фонду КСП «Бориспільське», а саме: зрошувальна система 2 шт., осушувальна система 2 шт., котельня. Інших об'єктів, зокрема, спірних об'єктів, які не підлягали приватизації органом приватизації виділено не було.

08 серпня 1997 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством покупців радгоспу „Бориспільський" було укладено договір безоплатної передачі державного майна, відповідно до пункту 1.1. якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області зобов'язалося передати у власність Товариству покупців радгоспу „Бориспільський" державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу «Бориспільский», а Товариство покупців радгоспу „Бориспільський" зобов'язалося прийняти майно підприємства в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. зазначеного договору вартість цілісного майнового комплексу радгоспу «Бориспільский» становить 20461269 грн.

Крім того, пунктом 7 Плану приватизації радгоспу «Бориспільський» від 07.08.1997 визначено, що загальна вартість цілісного майнового комплексу станом на 01.06.1996 становить 20461269 грн.

12 серпня 1997 року між в.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Головою товариства покупців - членів трудового колективу радгоспу "Бориспільський" підписано акт прийому-передачі державного майна радгоспу "Бориспільський", відповідно до якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало, а Товариство покупців радгоспу „Бориспільський" прийняло державне майно вартістю 20461269 грн.

У відповідності з пунктом 2.1. цього договору з моменту підписання Акту прийому-передачі державного майна радгоспу «Бориспільский» у Товариства покупців радгоспу „Бориспільський" виникло право колективної власності на цілісний майновий комплекс радгоспу «Бориспільский».

12 серпня 1997 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області Товариству покупців радгоспу „Бориспільський видане свідоцтво про власність №23-ВП на цілісний майновий комплекс радгоспу «Бориспільский».

З матеріалів справи вбачається, що стверджуючи, що товариству не було передано у колективну власність котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2, прокурор посилається на додаток до акту прийому-передачі державного майна КСП «Бориспільське» від 29.09.1999.

Даний додаток не може бути прийнятий судовою колегією в якості належного та допустимого доказу, оскільки по-перше він складений через два роки після акту прийому-передачі від 12.08.1997 та видачі Товариству покупців радгоспу „Бориспільський" свідоцтва про власність на цілісний майновий комплекс радгоспу «Бориспільский», по-друге даний додаток складений в односторонньому порядку начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Крім того, судовою колегією встановлено, що у вказаному додатку зазначено майно на суму не більше 1 млн. грн., в той час як згідно з договором, актом прийому-передачі та свідоцтвом про власність Товариство покупців радгоспу „Бориспільський" набуло право власності на цілісний майновий комплекс радгоспу «Бориспільский» вартістю 20461269 грн.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на момент проведення приватизацій) визначено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Слід зазначити, що спірне майно не входить до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, перелік яких визначений частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, посилаючись на те, що товариству не було передано у колективну власність котельню, водонапірну башту №1, водонапірну башту №2, водонапірну башту №3, трансформаторну підстанцію №1, трансформаторну підстанцію №2 і вони залишилися у власності держави, прокурор мав належними та допустимими доказами довести ці обставини.

Проте, всупереч вищезазначених норм прокурором не доведено, що спірні об'єкти після приватизації залишитися у держаній власності і згодом незаконно були відчужені на користь АТВТ „Укрфінком". Посилання прокурора на те, що спірні об'єкти вибули з володіння держави поза її волею не відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ мають право звертатися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації).У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Оскільки, прокурором не доведено, що спірне майно є державною власністю, колегія суддів у даному випадку не вбачає порушення прав та інтересів позивача у справі - Фонду державного майна України. З огляду на зазначене, позовні вимоги Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу сукупних валових активів від 26.07.2001 в частині передачі у власність АТВТ "Укрфінком" котельні, водонапірної башти №1, водонапірної башти №3, трансформаторної підстанції №2 та повернення вказаних об'єктів на користь держави, задоволенню не підлягають. Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області у даній справі, в зв'язку з чим апеляційна скарга Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 у справі №4/146-09 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2013 у справі №4/146-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи №4/146-09 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

Судді Гончаров С.А.

Тищенко О.В.