Рішення № 34219277, 09.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2103/13 09.10.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Віри Іванівнидо Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про стягнення 326 661,26 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Рівний Є.О.

від відповідача:Мачурський О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бєляєва Віра Іванівна (надалі - "Підприємець") звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (надалі - «Банк») про стягнення 326 661,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди від 21.08.2008 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 302 453,03 грн. у період з травня 2012 р. по листопад 2012 р. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 106,68 грн., 3% річних у розмірі 4 442,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 643,03 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р., позов ФОП Бєляєвої В.І. задоволено частково, присуджено до стягнення з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ФОП Бєляєвої В.І. боргу у розмірі 302 453,03 грн., пені у розмірі 18 932,69 грн., 3% річних у розмірі 4 442,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 643,03 грн. та судовий збір у розмірі 6 529,41 грн. В іншій частині (стягнення 173,99 грн. - пені) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2013 р. рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. зі справи №910/2103/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду м. Києва справу №910/2103/13 передано на розгляд судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.09.2013 р. справу №910/2103/13 прийнято до провадження судді Куркотової Є.Б., розгляд справи призначено на 25.09.2013 р.

24.09.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення з розрахунком позовних вимог, згідно яких позивач вказував на існування підстав для стягнення з відповідача боргу у розмірі 302 439,00 грн., пені у розмірі 19 136,46 грн., 3% річних у розмірі 4 448,27 грн. та інфляційних збитків у розмірі 643,03 грн.

У судовому засіданні 25.09.2013 р. оголошено перерву до 09.10.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки наданий позивачем розрахунок боргу здійснено невірно, а саме, в зв'язку із тим, що визначений позивачем у розрахунку курс євро до гривні на відповідні дати сплати орендних платежів не відповідає офіційному курсу встановленому Національним банком України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2008 р. між Підприємцем (орендодавець) та Банком (орендар) укладено договір оренди (надалі -"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди (далі - оренда) наступне нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дзержинськ, Донецької області, вул. П'ятдесят років Жовтня, загальна площа якого становить 407,0 кв.м. Загальна площа орендованого майна складає 250,7 кв.м.

Відповідно до п. 3.1 Договору строк оренди становить 10 років - з дня передачі орендованого майна орендарю, яким 6 дати підписання акту прийому-передачі майна у оренду.

На виконання умов договору сторонами 21.08.2008 р. було підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого Підприємець передав, а Банк прийняв в користування нежитлове приміщення площею 250,7 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, 16.

На виконання п. 4.3 Договору орендодавцем на адресу орендаря виставлені рахунки у кількості 7 шт. на зальну суму 302 453,03 грн.

28.11.2012 р. між сторонами підписано акт звіряння розрахунків, за змістом якого вбачається, що заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів за період з травня 2012 р. по листопад 2012 р. станом 28.11.2012 р. становить 302 453,03 грн.

Проте, відповідач нараховану згідно рахунків та визначену актом звірки взаєморозрахунків суму орендних платежів за період з травня 2012 р. по листопад 2012 р. на користь позивача не сплатив, що зумовило звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 302 453,03 грн. та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами (актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 21.08.2008 р.) справи підтверджується передача у користування відповідача нежитлового приміщення 21.08.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положеннями п. 4.2 Договору визначено, що розмір орендної плати за місяць становить 30 400,00 грн., що еквівалентно 4 259,58 Євро по курсу Національного банку України (з розрахунку 7,136855 грн. за 1 Євро). Сума орендних платежів корегується щомісячно з урахуванням зміни курсу НБУ на день здійснення платежу з відображенням еквіваленту одного Євро до гривні в рахунку.

Таким чином, умовами п. 4.2 Договору сторонами передбачено коригування орендного платежу за кожен місяць на відповідний курс Євро по відношенню до національної валюти України (гривні).

В свою чергу, позивачем у розрахунку позовних вимог, що доданий до позовної заяви, наведений офіційний курс Євро на дату здійснення платежу за кожен місяць спірного періоду, та відповідно розрахунків позивача загальна сума орендної плати за спірний період, що підлягає оплаті становить 302 453,03 грн.

При перевірці обґрунтованості та правильності наведеного позивачем розрахунку, судом за допомогою Інформаційно-аналітичної системи Ліга:Закон, було встановлено, що згідно відомостей Національного банку України на дату 05.09.2012 р. курс Євро по відношенню до гривні складав 10,05 грн., станом на 05.10.2012 р. - 10,35 грн. та станом на 05.11.2012 р. - 10,27 грн.

Отже, при дослідженні розрахунку позовних вимог, доданого позивачем до позовної заяви, судом виявлено, що позивачем не вірно визначено курс Євро по відношенню до гривні на відповідну дату настання грошового зобов'язання по сплаті орендного платежу за вересень, жовтень та листопад 2012 р., за іншими місяцями спірного періоду курс позивачем визначено вірно.

За перерахунком суду, з урахуванням встановленого судом офіційного курсу Євро по відношенню до гривні у спірний період за кожен місяць, загальний розмір орендних платежів за період з травня по листопад 2012 р., що підлягає оплаті відповідачем становить 302 047,99 грн.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.3 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 05 числа поточного місяця на підставі даного Договору або на підставі виставлених рахунків.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 5 числа поточного місяця.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 302 047,99 грн., а строк виконання зобов'язання по її оплаті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 302 047,99 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Банком обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 302 047,99 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 405,04 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані та заявлені до стягнення з урахуванням помилкового визначення позивачем курсу Євро до гривні у вересні, жовтні та листопаді 2012 р., а отже безпідставно.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 136,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), та він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.5 Договору у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати орендодавцю, більше ніж на місяць орендар сплачує пеню в розмірі 0,2% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України діючою за весь час прострочення платежу. Сплата пені не звільняє орендаря від проведення передбачених Договором розрахунків.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) нараховується за перші шість місяців прострочення орендного платежу.

З урахуванням викладеного та встановлених судом розмірів орендних платежів у вересні, жовтні та листопаді 2012 р., правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором у розмірі 18 885,41 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 251,05 грн. необхідно відмовити оскільки вона обрахована не вірно.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 448,27 грн. та інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

За перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленої судом заборгованості, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4 432,57 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 15,70 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані не вірно.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, за весь період прострочення зобов'язання зі сплати орендних платежів, а не лише за визначені позивачем місяці.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, становить -47,29 грн., що має невід'ємне значення, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат (не враховано дефляцію у період нарахування інфляційних збитків).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на користь Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Віри Іванівни заборгованість по сплаті орендних платежів у розмірі 302 047,99 грн., 3% річних у розмірі 4 432,57 грн. та пені у розмірі 18 885,41 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. зі справи №910/2103/13, Вищий господарський суд України у постанові від 29.08.2013 р. відзначив, що вирішуючи спір по суті суди не спростували твердження відповідача про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження відповідача про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовані тим, що у провадженні господарського суду є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (справа №5011-7/16141-2012), проте дані твердження судом відхиляються, оскільки з наявної в матеріалах справи ухвали Господарського суду м. Києва від 28.08.2013 р. вбачається, що провадження у справі №5011-7/16141/2012 припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент вирішення спору у наведеній справі вже існувало рішення Господарського суду м. Києва по справі №910/2103/13, яким вирішено спір між тим ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на стороні пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Віри Іванівни задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м. Київ, вул. Артема, 15; ідентифікаційний код 20025456) на користь Фізичної особи-підприємця Бєляєвої Віри Іванівни (85200, Донецька область, м. Дзержинськ, вул. Терешкової, 8/24, ідентифікаційний номер 1910007725) заборгованість у розмірі 302 047 (триста дві тисячі сорок сім) грн. 99 коп., пеню у розмірі 18 885 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 41 коп., 3 % річних у розмірі 4 432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн. 57 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 507 (шість тисяч п'ятсот сім) грн. 32 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 09.10.2013 р.