Рішення № 34219273, 15.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.2013 Справа № 905/6484/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Михайловій Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ПЛЮС», м. Донецьк

про: стягнення суми боргу у розмірі 40083,99грн., пені – 2685,87 грн., 3 % річних – 735,62 грн., інфляційних нарахувань – 70,47 грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ПЛЮС», м. Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 40083,99грн., пені – 2685,87грн., 3 % річних – 735,62грн., інфляційних нарахувань – 70,47грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов’язань за договором на постачання теплової енергії № 430 від 22.10.2008р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені у сумі 2685,87грн., 3 % річних – 735,62грн., інфляційних нарахувань – 70,47грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав договір на постачання теплової енергії № 6217 від 15.10.2008р.; розрахунок суми боргу; правоустановчі документи; технічний паспорт житлового будинку № 34; наказ № 562 від 03.10.2011р.; рахунки за квітень 2012р., жовтень 2012р. – квітень 2013р.; корешки рахунків за квітень 2012р., жовтень 2012р. – квітень 2013р. З відміткою про їх отримання; претензію-вимогу № 540сб від 17.05.2013р. та докази її надіслання Відповідачу; акт на підключення (відключення) опалення від 15.10.2011р.; акт на підключення (відключення) опалення від 15.10.2012р.; акт на відключення опалення від 17.04.2012р.; акт на відключення опалення від 15.04.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», абз. 3-4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання».

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення б/н від 03.10.2013р.; розрахунок позовних вимог; лист б/н від 20.09.2013р. з доказами направлення відповідачу; акт звірки взаємних розрахунків; виписку банку по особовим рахункам за 10.09.2012р., за 10.10.2012р., за 08.11.2012р., за 10.12.2012р.

Представник позивача у судове засідання 15.10.2013р. не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з’явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 310576. З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (У межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1) Відповідач повинен був отримати ухвалу про порушення провадження у справі в період з 10.10.2013р. по 14.10.2013р.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008. між позивачем (Підприємство) та відповідачем (Абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії № 6217 (а.с.9) (далі договір), згідно умов п.п. 1.1, 1.2, 7.1 Підприємство зобов’язується постачати теплову енергію до елеваторного вузла, зазначеного власником будинку. Абонент зобов’язується прийняти і оплатити використану теплову енергію. Договір діє з 15.10.2008р. по 30.09.2012р. та якщо від сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не надійшло заяви про його припинення, він вважається пролонгованим на наступний рік, а виконання розрахунків за теплову енергію до їх повного виконання.

Умовами розділу 3 договору сторонами передбачено порядок та умови здійснення розрахунків, зокрема:

- п.3.2. «поставка теплової енергії проводиться Абоненту на умовах 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно визначеним тарифам»;

- п. 3.5. «тарифи на час складання договору складають: а) за 1 кв.м. опалюваної площі – 9,98 грн. на місяць без НДС (в опалюваний період); б) за 1 куб.м. гарячої води – 20,06 грн. на місяць без НДС; в) за 1 Гкал відпущеної теплової енергії – 343,34 грн. на місяць без НДС».

Відповідно до п. 4.4. договору Абонент несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню у розмірі 0,75 % за кожен день прострочки від суми боргу, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується Підприємством протягом 1 (одного) року.

Наказом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» № 562 від 03.10.2011р. встановлено тарифи за послуги теплопостачання з 01.10.2011р. при відсутності приборів обліку у розмірі 28,46 грн. з ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії – 916,43 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, актами від 15.10.2011р. та від 15.10.2012р. здійснено підключення опалення та актом від 17.04.2012р. здійснено відключення опалення об’єкту за адресою: вул. Куйбишева, 34, м. Донецьк.

На виконання до умов договору Позивачем була поставлена Відповідачу теплова енергія та відповідно до умов договору надано рахунки № 6217: за квітень 2012р. від 18.04.2012р. на суму 3 149,15 грн. (а.с. 26), який надіслано відповідачу 04.07.2012р. відповідно до опису (а.с. 34); за жовтень 2012р. від 26.10.2012р. (а.с. 27) на суму 3 569,09 грн.; за листопад 2012р. від 14.11.2012р. (а.с. 28) на суму 6 403,32 грн.; за грудень 2012р. від 20.12.2012р. (а.с. 29) на суму 6 403,32 грн.; за січень 2013р. від 17.01.2013р. (а.с. 30) на суму 6 403,32 грн.; за лютий 2013р. від 20.02.2013р. (а.с. 31) на суму 6 403,32 грн.; за березень 2013р. від 20.03.2013р. (а.с. 32) на суму 6 403,32 грн.; за квітень 2013р. від 17.04.2013р. (а.с. 32) на суму 3 149,15 грн., які були отримані представником Відповідача: 14.11.2012р., 17.01.2013р., 26.02.2013р., 19.03.2013р., 29.04.2013р. відповідно.

З огляду не виконання зобов’язання зі сплати боргу за спожиту теплову енергію у період з 01.04.2012р. по 15.04.2012р., з 15.10.2012р. по 15.04.2013р. Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 40083,99грн., пені – 2687,34грн., 3 % річних – 736,23грн., інфляційних нарахувань – 70,48грн.

У поясненнях б/н від 03.10.2013р. позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідач процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів та ухилився від підписання акту звірення розрахунків (а.с. 55), складеного та підписаного Позивачем на виконання вимог ухвали суду.

Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 07.10.2013р., а саме: про стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 40083,99грн., пені – 2685,87грн. інфляційних нарахувань – 70,47грн., 3% річних – 735,62грн..

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору на постачання теплової енергії № 6217 від 15.10.2008р., а також 3% річних, інфляційних, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті послуг.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору на постачання теплової енергії № 6217 від 15.10.2008р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 6217 від 15.10.2008р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов’язків по оплаті спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки на спожиту теплову енергію отримані останнім своєчасно.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 40 083,99 грн.

Стосовно нарахованих пені, 3% річних та інфляційних то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.4. договору, встановлено, що Абонент несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню у розмірі 0,75 % за кожен день просрочки від суми боргу, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується Підприємством протягом 1 (одного) року.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов’язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати за договором не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно визначеним тарифам (п.3.2 договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за квітень 2012р. – 11.05.2012р., жовтень 2012р. – 11.11.2012р., листопад 2012р. – 11.12.2012р., грудень 2012р. – 11.01.2013р., січень 2013р. – 11.02.2013р., лютий 2013р. – 11.03.2013р., березень 2013р. – 11.04.2013р., квітень 2013р. – 11.05.2013р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2685,87 грн. пені, 70,47 грн. інфляційних нарахувань, 735,62 грн. 3% річних.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог.

Суд вважає за можливе стягнути з Відповідача: 2672,87грн. – пені, 735,62 грн. – 3% річних, 70,47грн. – інфляційних нарахувань.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 549, 610, 611, 625, 692, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ПЛЮС», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 40083,99грн., пені – 2685,87грн., 3 % річних – 735,62грн., інфляційних нарахувань – 70,47грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОРТ ПЛЮС» (83027, м. Донецьк, вул. Савченко, 16/13, ЄДРПОУ 24313979) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 68, ЄДРПОУ 33257089) 40083,99грн. суми основного боргу, 2672,87грн. – пені, 735,62грн. – 3% річних, 70,47грн. – інфляційних нарахувань, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1719,9грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 20394/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу