Рішення № 34214872, 17.10.2013, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1541/13-ц

17 жовтня 2013 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Флоряк Д.В.

секретаря Буратчук О.В.,

з уч. представників позивача - Прокопюка М.В. та Андрусяка І.М.,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1

представника відповідача Гвіздської сільської ради - Половка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна справу за позовом Громадської організації «За справедливість і демократію» до ОСОБА_3, Гвіздської сільської ради Надвірнянського району про визнання недійсним рішення сільської ради та недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ,-

в с т а н о в и в :

Громадська організація «За справедливість і демократію» через засоби поштового зв'язку звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 та Гвіздської сільської ради Надвірнянського району про визнання недійсним рішення сесії Гвіздської сільської ради від 29.10.2010 року № 969-39/2010 та про визнання недійсним Державного акта серії ЯЛ № 495751 на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, яка розташована в с.Гвізд Надвірнянського району урочище «Скрушники», виданого на ім'я ОСОБА_3

Свої вимоги мотивує тим, що 21.12.2010 року ОСОБА_3 Гвіздською сільською радою на підставі рішення від 29.10.2010 року № 969-39/2010 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, яка розташована в урочищі «Скрушники» с.Гвізд Надвірнянського району, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Вважають, що зазначене рішення сільської ради, а так само і Державний акт на право власності на земельну ділянку видані незаконно, з порушенням чинного земельного законодавства, оскільки земельна ділянка, яка передана ОСОБА_3 у власність, є сільським пасовищем і цільове призначення землі не змінювалося. Дані землі були надані під пасовище ще в 1992 році і з того час у на сесіях сільської ради не приймалося жодного рішення щодо зміни цільового призначення землі, про вилучення земель з пасовища і передачу їх у житловий фонд. Окрім того, дане пасовище відноситься до меліоративних земель, дозволу сільська рада з облводгоспу про зміну цільового призначення сільська рада не отримувала. Оскільки до даного часу не встановлено межі земельної ділянки на місцевості в натурі, проектна документація видана, на думку позивача, з грубим порушенням земельного законодавства, архбудконтролем на надавався дозвіл на початок проведення будівельних робіт, а також, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), зазначене рішення сільської ради та виданий на його підставі Державний акт про право власності на земельну ділянку не можуть залишатися в силі, а тому їх слід визнати недійсними.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві, просять постановити рішення, яким визнати недійсними рішення сесії Гвіздської сільської ради від 29.10.2010 року № 969-39/2010 та Державного акта серії ЯЛ № 495751 на право власності на земельну ділянку площею 0,0800 га, яка розташована в с.Гвізд Надвірнянського району урочище «Скрушники», виданого на ім'я ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов не визнав, вважає його необґрунтованим та недоведеним, зазначивши, що ті докази, на які посилається сторона позивача, об'єктивно нічим не підтверджені, оцінка частині з них вже була дана в судових засіданнях по інших справах про визнання рішення сільської ради недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3, а тому просить в позові відмовити в повному об'ємі.

Представник Гвіздської сільської ради в судовому засіданні стосовно заявленого позову суду пояснив, що спірна земельна ділянка, яка надана у власність ОСОБА_3, належала і належить до урочища «Скрушники», а не «Луги», як стверджує позивач. Рішення про передачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки приймалося не за його головування, а за попереднього сільського голови. Проте вважає, що сільською радою при цьому не було порушено жодних вимог земельного законодавства, окрім того, готуючи документи для приватизації земельної ділянки, ОСОБА_3, так само як і іншими землекористувачами, було пройдено всі відповідні погоджуючи установи та організації, які фактично підтвердили правомірність надання земельної ділянки у власність. При вирішенні даного спору покладається на розсуд суду і просить прийняти рішення в межах чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна заява до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу: в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Стаття 81 Земельного Кодексу України передбачає набуття права власності на земельні ділянки шляхом приватизації земельних ділянок, які були раніше надані у користування.

У відповідності із ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають в користуванні громадян.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення сесії Гвіздської сільської ради Надвірнянського району від 09.10.2007 року № 259-13/2007 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та погосподарських споруд» відповідачу по даній справі ОСОБА_7 надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та по господарських споруд і будівель площею 0,08 га в урочищі «Скрушники» с.Гвізд Надвірнянського району.

Згідно рішення сесії Гвіздської сільської ради № 957-39/2010 року від 29.10.2010 року затверджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та по господарських споруд і будівель площею 0,080 га в урочищі «Скрушники» с.Гвізд та передано даний проект відповідачу ОСОБА_3

Вже на підставі даного рішення сесії сільської ради ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 495751 на земельну ділянку площею 0,0800 га в урочищі «Скрушники» с.Гвізд Надвірнянського району для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Особливістю набуття суб'єктивного права власності на землю громадянами та юридичними особами є те, що для виникнення права власності на земельну ділянку не достатньо лише одного юридичного факту, а має бути юридичний склад, з яким закон пов'язує настання, зміну і припинення правовідносин власності на землю. Це означає, що прийняття органами місцевого самоврядування чи державної влади рішення про передачу земельної ділянки у власність не призводить до появи нового власника землі, якщо не будуть виконані інші юридичні дії щодо формування земельної ділянки як об'єкта права власності, виготовлення, видачі і реєстрації документа про право власності на землю.

Судом також достовірно встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,0800 га, яка надана ОСОБА_7 у власність, розташована в урочищі «Скрушники», а не «Луги», і згідно генерального плату відноситься до земель громадської і житлової забудови населеного пункту с.Гвізд.

Разом з тим суд відхиляє доводи сторони позивача про порушення Гвіздською сільською радою вимог земельного законодавства при вирішенні питання про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3, так як сільською радою з 1992 року не вирішувалося питання про зміну цільового призначення земель, про їх вилучення із земель пасовища і переведення в житловий фонд, та розміщення на меліоративних землях, оскільки дані твердження повністю спростовані і вже були предметом розгляду судом справи за позовом прокурора Надвірнянського району в інтересах державного агентства водних ресурсів України в особі Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів до ОСОБА_3 та Гвіздської сільської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та вилучення земельної ділянки. Рішенням Надвірнянського районного суду від 11.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.06.2013 року, в задоволенні позову прокурора відмовлено. Цим же рішенням суду встановлено, що Гвіздською сільською радою було прийнято в 1991 році ряд відповідних рішень, якими було змінено цільове призначення земель в урочищі «Скрушники» в с.Гвізд та передано їх під забудову. Вказані рішення сільської ради були прийняті у відповідності до ст. 9 Земельного кодексу України ( в ред. 1990 року) і на сьогоднішній день ніким не скасовані.

Згідно з вимогами ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановленого ці обставини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зі змісту ст. 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Стороною позивача не надано суду жодних належних правовстановлюючих документів на підтвердження заявлених позовних вимог. Доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка, яка виділена відповідачу ОСОБА_3, відноситься до урочища «Луги», яке є пасовищем, а не до урочища «Скрушники», суд вважає безпідставними, так як згідно довідки Гвіздської сільської ради від 14.08.2013 року вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_7, так само як і земельні ділянки площею по 0,0800 га, які передані ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10, не знаходиться в межах громадського пасовища «Луги».

В зв'язку з цим суд не може взяти до уваги з цього проводу пояснення допитаних в судових засіданнях свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які стверджували в суді, що земельна ділянка ОСОБА_3, так само як і інші земельні ділянки, відносно яких існує спір - ОСОБА_8, ОСОБА_7 - вже знаходиться в урочищі «Луги», а не «Скрушники», так як дані пояснення повністю спростовуються іншими доказами по справі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті докази, суд прийшов до переконання, що Гвіздська сільська рада, приймаючи оскаржуване позивачем рішення, діяла в межах своїх повноважень і компетенції відповідно до вимог чинного законодавства, жодним чином при цьому права позивача не порушивши. Окрім того, дії ОСОБА_3 стосовно приватизації спірної земельної ділянки були легальними та добросовісними, а видачі Державного акту про право власності на земельну ділянку передувало виготовлення та надання нею органу місцевого самоврядування цілого пакету відповідних документів. За вказаних обставин суд не вбачає також підстав і для визнання недійсним Державного акту від 21.12.2010 року на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_3, а тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.ст.116, 119, 125 Земельного Кодесу України, ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування", керуючись ст.ст. 88, 213-215, 217, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Громадської організації «За справедливість і демократію» до ОСОБА_3, Гвіздської сільської ради Надвірнянського району про визнання недійсним рішення сільської ради та недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2013 року