Ухвала суду № 34212958, 09.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р.Справа № 816/1002/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 816/1002/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополтава"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового податкового - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополтава", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001072308 від 02.11.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що висновки перевіряючих про заниження податку на додану вартість у розмірі 185000,00 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договорів та первинними бухгалтерськими документами. Зазначав, що податковий кредит сформований в порядку, встановленому Податковим кодексом України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, ст. 662 Цивільного кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 09.10.2012-12.10.2012 ДПІ у м.Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агрополтава" з питань правомірності формувння податкового кредиту з податку на додану вартість з платником ТОВ "БАМ-Агросервіс" за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт № 3433/22-6/37237988 від 19.10.2012, в якому зафіксовано порушення ТОВ "Агрополтава" пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу, в результаті чого завищено податковий кредит у розмірі 185000,00 грн та занижено податок на додану вартість у розмірі 185000,00 грн.

На підставі акту перевірки № 3433/22-6/37237988 від 19.10.2012 ДПІ у м.Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001072308 від 02.11.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 231250,00 грн (185000,00 грн - за основним платежем, 46250 грн-за штрафними (фінансовими) санкціями).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001072308 від 02.11.2012- без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві не відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "БАМ-Агросервіс" укладено договора купівлі-продажу № 19/07-11 від 04.08.2011, № 20/07-11 від 04.08.2011, згідно з якими ТОВ "БАМ-Агросервіс" зобов'язувався передати у власність ТОВ "Агрополтава" обладнання для транспортнування безводного аміаку (прицепна агрегатна ємність) та обладнання для внесення безводного аміаку (агрегат для внесення безводного аміаку), а ТОВ "Агрополтава" -прийняти та оплатити товар (а.с.20-25).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від ТОВ "БАМ-Агросервіс" зазначене обладнання і проведено його оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур (а.с. 26-30), видаткових накладних (а.с.49, 50), податкових накладних (а.с. 31-39), платіжних доручень (а.с. 40-48), банківських виписок (а.с.128-158), товарно-транспортних накладних (а.с.53-57), вантажно - митних декларацій (а.с.58,59), актів приймання-передачі обладнання (а.с.51, 52).

Судом з'ясовано, що перевезення товару здійснювалося за замовленням ТОВ "БАМ-Агросервіс", що також підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 53-57).

Посилання апелянта на відсутність подорожніх листів як на доказ завищення ТОВ "Агрополтава" податкового кредиту колегія суддів вважає без підставними з огляду на наступне.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Отже, подорожній лист - це документ, який є необхідним для перевізника для характеристики роботи автомобіля і водія. Обов'язковість наявності подорожніх листів у вантажоодержувача Правилами не передбачена.

Крім того, у Методичних рекомендацій з питань, пов'язаних з орендою автомобіля, затверджених наказом Держводгоспу України від 09.06.2005 № 165, у розділі Технічна і транспортна документація на автомобіль, що орендується, також зазначено, що для обліку роботи орендованого автомобіля, списання пального та взаємних розрахунків між перевізником (підприємством-орендарем) та замовником підприємство-орендар застосовує подорожній лист. Його використання є обов'язковим при перевезеннях як вантажним, так і легковим автомобілем.

З наданих до суду копій товарно-транспортних накладних вбачається, що подорожні листи виписувалися, проте перевізником виступав не позивач, а вантажовідправником - ТОВ "БАМ-Агросервіс", а тому наявність у позивача подорожніх листів не є обов'язковим.

Доводи відповідача на відсутність документів щодо якості, походження, сертифікації товару спростовуються долученою до матеріалів справи копією сертифікату відповідності (а.с. 88-96).

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 185000,00 грн здійснено ТОВ "Агрополтава" на підставі виписаних ТОВ "БАМ-Агросервіс" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Факт визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ "БАМ-Агросервіс" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за вересень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 185000,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Зі змісту акту перевірки № 3433/22-6/37237988 від 19.10.2012 судом встановлено, що висновки ґрунтуються на урахуванні ревізором акту "Про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "БАМ-Агросервіс" № 25/23-513 від 20.01.2012.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, судження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її непроведення, а тому посилання апелянта на акт "Про неможливість проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "БАМ-Агросервіс" № 25/23-513 від 20.01.2012 є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, в порушення приписів ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0001072308 від 02.11.2012 року.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції.

Натомість позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року по справі № 816/1002/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 816/1002/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.