Постанова № 34212615, 16.10.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5000/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі судового засідання - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Кривенкової М.В.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 року №№ 0000382200, 0000392200.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2013 року роз'єднано позовні вимоги у адміністративній справі № 816/5000/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, шляхом виділення у самостійне провадження вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 25.03.2013 року № 0000392200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у розмірі 1538 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки та прийняте за його наслідками податкове повідомлення-рішення є протиправними, оскільки суперечать приписам чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення мотивовані посиланням на те, що факт реальності господарських операцій з ПП "Ітера" не підтверджено в ході перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що з 18.02.2013 року по 22.02.2013 року податковим ревізором-інспектором Полтавської МДПІ здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача по питанню достовірності декларування податкового кредиту за грудень 2011 року, січень - квітень 2012 року, результати якої оформлені актом від 01.03.2013 року № 295/22/30152327.

За висновками зазначеного акту позивачем порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 та пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість (скорочена) всього на суму 74560 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Полтавською МДПІ 25.03.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000382200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними санкціями в розмірі 18640 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновку податкового ревізора-інспектора щодо завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП "Ітера", які не мали реального характеру.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Із матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Ітера" (Охорона) укладено договори про надання охоронних послуг № 46/12/11 від 06.12.2011 року та № 72/04/12 від 17.04.2012 року.

За умовами договорів Замовник замовляє, а Охорона надає послуги, а саме: приймає під охорону об'єкт, указаний в Дислокації (додатку до Договору). Фактом підтвердження надання Охороною послуг є акт надання послуг, який складається та затверджується сторонами договору щомісячно.

На підтвердження виконання умов договорів позивач надав суду податкові накладні, акти надання послуг, платіжні доручення, ліцензію, видану Міністерством внутрішніх справ України ПП "Ітера" на здіснення виду господарського діяльності - надання послуг з охорони власності та громадян, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ в розмірі 74560 грн. за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що придбані у ПП "Ітера" послуги використані у господарській діяльності позивача, а саме: для охорони власності.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Ітера" підтверджена первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, послуги використано у господарській діяльності позивача.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі виписаних ПП "Ітера" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП "Ітера" мало свідоцтва платника податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки ПП "Ітера" на момент виникнення спірних правовідносин було зареєстроване як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Ітера", судом не встановлено.

Також, суд враховує, що при проведенні перевірки позивача податковим ревізором-інспектором Полтавської МДПІ використано акт від 24.12.2012 року № 1204/1520/37059196 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Ітера" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень-квітень 2012 року", складений Кіровоградською ОДПІ. Разом з тим, у листі від 22.03.2013 року № 1818/7/15-20 Кіровоградська ОДПІ просила ДПІ у містах та районах не використовувати в роботі вказаний акт перевірки.

Крім того, суд не розглядає посилання представника відповідача на віднесення позивачем до податкового кредиту спецдекларацій з ПДВ послуг з охорони, які не включено в перелік послуг, передбачених статтею 209 Податкового кодексу України, оскільки вказане питання не досліджувалось ревізором під час проведення перевірки. Суд не вправі підміняти собою податковий орган з'ясовуючи обставини, які мали встановлюватися посадовими особами відповідача під час проведення перевірки, та визначати порушення платником податків податкового законодавства.

Отже, позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ 74560 грн. по взаємовідносинах із ПП "Ітера" є правомірним.

Твердження відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП "Ітера", суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагента чи відносно їх посадових осіб представник відповідача під час судового розгляду не наводив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи вищезгадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків. А тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем у акті перевірки, є безпідставними.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25.03.2013 року № 0000382200.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25.03.2013 року № 0000382200.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (код ЄДРПОУ 30152327) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 186,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко