Ухвала суду № 34212593, 16.10.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року справа №805/10652/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Попова В.В.

при секретарі судового засідання Гуринович А.Б.

за участю:

представника позивача: Шмакової Н.Б.

представника відповідача: Чернявської О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніоіл" до Східної митниці Міндоходів про визнання нечинною та скасування рішення про визначення коду товару від 11.07.2013 № КТ-700000002-0892-2013, визнання нечинною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00160, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого позивачем за контрактом від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11.07.2013 № 700140000/2013/013934, а саме 2710195100, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Східної митниці Міндоходів про визнання нечинною та скасування рішення про визначення коду товару від 11.07.2013 № КТ-700000002-0892-2013, визнання нечинною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00160, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого позивачем за контрактом від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11.07.2013 № 700140000/2013/013934, а саме 2710195100.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніоіл" до Східної митниці Міндоходів про визнання нечинною та скасування рішення про визначення коду товару від 11.07.2013 № КТ-700000002-0892-2013, визнання нечинною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00160, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого позивачем за контрактом від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11.07.2013 № 700140000/2013/013934, а саме 2710195100 задоволено, а саме:

визнано протиправним та скасовано рішення Східної митниці Міндоходів про визначення коду товару від 11.07.2013 року №КТ-700000002-0892-2013;

визнано протиправною та скасовано картку відмови Східної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00160;

зобов'язано Східну митницю Міндоходів здійснити митне оформлення товару, отриманого за контрактом від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11.07.2013 року № 700140000/2013/013934, а саме 2710195100;

стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніоіл" 34,41 грн. судових витрат.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

ТОВ "Юніоіл" зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 36102947, місцезнаходження: 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, б. 35, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №823819. Згідно свідоцтва №100307217 позивача зареєстровано у якості платника податку на додану вартість з 13.02.2010р.

Із постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2011 у справі №2а/0570/18365/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніоіл" до Східної митниці про визнання незаконним та скасування рішення про визначення коду товару № КТ-700-1734-11 від 22 липня 2011 року та наданих до матеріалів справи документів судом встановлено наступне.

17 лютого 2011 року між позивачем (покупець) та компанією ТОО "Мунай Integration" Республіка Казахстан (продавець) укладений договір № МІ-0211/4ЕХР, за умовами якого продавець зобов'язався поставити товар - паливо пічне, що відповідає ТУ38.101656-2005, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього. Згідно пункту 2.1. цього договору кількість, асортимент та строки постачання товару, напрямок та базіс поставки визначається додатковими угодами, що є невід'ємною частиною цього договору. Згідно пункту 5.1. договору товар постачається на умовах DAF - залізнична станція Україна, станція перетину "Красная могила", якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього договору (Інкотермс-2000). Продукт призначений для внутрішнього використання на території України.

У зв'язку із надходженням на адресу позивача у травні 2011 року партії товару на виконання умов договору № МІ-0211/4ЕХР від 17 лютого 2011 року та на підставі статті 82 Митного кодексу України позивач звернувся до відповідача із заявою (за вих. № 10/5-3 від 10 травня 2011 року) про надання дозволу на випуск товарів у вільний обіг за тимчасовою декларацією. В наданій заяві підставою для оформлення тимчасової декларації позивач зазначив виникнення спірного питання при класифікації товарів згідно Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (надалі за текстом УКТЗЕД). В цій же заяві підприємство зобов'язалося протягом 30 днів подати митному органу вантажну митну декларацію заповнену у звичайному порядку і передбачені законодавством документи, а також надати відомості потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення зазначених вище товарів.

19 травня 2011 року товар, що надійшов на адресу позивача на виконання умов укладеного договору, пред'явлений позивачем до митного оформлення за тимчасовою декларацією № 700000012/2011/006085. Згідно графи 31 зазначеної декларації до митного оформлення пред'явлений товар, визначений позивачем як: важкий дистилят - назва за СТ ТОО 940240000394-01-2010 паливо пічне побутове, що використовується для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску для отримання лігроїно-газойлевої фракції, згідно постійного технологічного регламенту ТР36102947.003:2011) у кількості 457,884 т. Колір-темно-коричневий. Щільність за 20 гр. С-820 кг/м3. Фракційний склад 50 % пере ганяється за температури 273 гр. С.). В графі 33 ВМД визначений код товару згідно УКТЗЕД - 2710 19 51 00.

Крім інших, до зазначеної декларації позивачем додані паспорт якості на нафтопродукт - паливо пічне побутове б/н від 2 квітня 2011 року та сертифікат відповідності серії ВВ, виданий державним підприємством "Донецькстандартметрологія" (зареєстрований в реєстрі за № UA1.029.0061254-11) терміном дії з 17 травня 2011 року по 1 жовтня 2011 року, яким встановлено відповідність товару - паливо пічне побутове поставленого за договором № МІ-0211/4ЕХР від 17 лютого 2011 року (з/н від 23 квітня 2011 року №№ Ж 0974451, Ж0974453, Ж0974455, Ж 0974456, Ж 0974457, Ж 0974458 від 19 квітня 2011 року, паспорт б/н від 2 квітня 2011 року) вимогам ДСТУ 320.00149943.010-98 "Паливо пічне побутове. ТУ" п. 3.2.

В ході проведення митного оформлення на підставі зазначеної тимчасової декларації відповідачем від ввезеного товару відібрано проби, які направлені на дослідження до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Держмитслужби (надалі за текстом ЦМУЛДЕР) з метою визначення хімічного та фізичного складу, інших якісних характеристик товару з метою його однозначної ідентифікації для цілей класифікації згідно з вимогами УКТЗЕД.

У складеному за наслідком проведених досліджень висновку від 30 травня 2011 року №12.1-866 зазначено, що визначити відсотковий вміст нафтопродуктів (насичені/ненасичені), вид рідкого палива природного забарвлення, а також природу походження органічних сполук (мінеральні або синтетичні) неможливо у зв'язку із відсутністю належної методики та обладнання.

Зазначений висновок разом із пакетом супровідних документів до декларації направлений відповідачем до відділу номенклатури та класифікації товарів митниці для подальшого вирішення питання класифікації товару пред'явленого до митного оформлення за ТД № 700000012/2011/006085.

За результатами класифікаційної роботи та після вивчення товаросупровідних та комерційних документів на вантаж відділом контролю вартості та класифікації товарів Східної митниці прийнято рішення про визначення коду товару N КТ-700-1734-2011 від 22 липня 2011 року, яким встановлено, що даний товар є важким дистилятом паливом пічним побутовим та являє собою суміш аліфатичних вуглеводнів, товар класифіковано за кодом згідно УКТЗЕД 2710 19 61 00.

У постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у справі №2а/0570/18365/2011 зазначено, що за наслідком проведених експертних досліджень відібрану відповідачем пробу з маркуванням "Паливо пічне побутове" ідентифіковано як суміш аліфатичних вуглеводнів. Встановлено, що 15 об.% проби (включаючи втрати 1об.%) переганяється при 250 С, 64 об. % проби (включаючи втрати 1 об.%) переганяється при 350 С, залишок 1 об. % проби, вміст сірки - 0,5311 мас.%, температура спалаху проби в закритому тиглі становить +65 +/-0,5С; кінематична в'язкість при температурі 50 С становить 3,43 10-6 мм2/С, колориметрична характеристика К становить L - 0,5 одиниць. Отримані результати лабораторних досліджень проби за визначеними показниками "фракційний склад" та "масова частка сірки" не відповідають опису товару зазначеному в графі 31 ВМД № 700000012/2011/006085 та наданому паспорті якості б/н від 2 квітня 2011 року (за паспортом якості 85 об.% переганяється при температурі не вище 360 С, фактично 85 об.% переганяється при 396 С, масова частка сірки: заявлено 0,14 мас.%, фактично 0,5311 мас.%).

Крім того, зазначено, що "Важкі дистиляти" (товарні категорії 2710 19 31 - 2710 19 99) означає нафтові фракції та інші нафтопродукти, менш як 65 об. % яких (включаючи втрати) переганяється при температурі 250° C (згідно з ГОСТ 2177-99 чи ASTM D 86), або фракції, відсоток перегонки яких при температурі 250° C не може бути визначений за цим методом (п. d додаткової примітки 2 до товарної групи 27).

У висновку ЦМУЛДЕР № 12.1.-866 від 30 травня 2011 року зазначено, що досліджена проба товару має наступні фізико-хімічні показники: при температурі 250° C переганяється 15% (включаючи втрати). Згідно даних паспорту якості б/н від 2 квітня 2011 року при температурі 160° C переганяється 10% (включаючи втрати) продукту. Наведене свідчить про можливість класифікації ввезеного позивачем товару у межах товарної підгрупи "важкі дистиляти".

У справі №2а/0570/18365/2011 суд дійшов до висновку, що описані у висновку ЦМУЛДЕР № 12.1.-866 від 30 травня 2011 року дослідження відповідають змісту наданих позивачем до митного оформлення документів, сам по собі висновок не містить в собі будь-якого обґрунтування класифікації товару за ТД № 700000012/2011/006085 у межах товарної категорії 2710 19 00 61 згідно УКТЗЕД.

Суд зазначив, що безпідставне неприйняття відповідачем до уваги при вирішенні питання класифікації товару за ТД № 700000012/2011/006085 визначеного позивачем напрямку використання продукту, не дослідження опису технологічного процесу і схеми виробництва суміші вуглеводнів лігроїно-газойлевої фракції, мазуту М-100, наведеному в Розділах 4, 9 Постійного технологічного регламенту ТР 36102947.003:2011, що був пред'явлений до митного оформлення; не встановлення можливості використання товару за ТД № 700000012/2011/006085 у специфічних процесах переробки шляхом перегонки під атмосферним тиском та надання переваги при вирішенні питання щодо використання ввезеного товару положенням ДСТУ 320.00149943.010-98 "Паливо пічне побутове. Технічні умови" призвели до необґрунтованої класифікації товару за ТД № 700000012/2011/006085 у межах товарної підкатегорії 2710 19 61 00 як "важкий дистилят для інших цілей".

У справі №2а/0570/18365/2011 суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення Східної митниці від 22 липня 2011 року № КТ-700-1734-11 про визначення коду товару прийняте без урахування всіх обставин, необхідних для його прийняття, відтак, є необґрунтованим та незаконним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2011 у справі №2а/0570/18365/2011 визнано незаконним та скасовано рішення про визначення коду товару № КТ-700-1734-11 від 22 липня 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року справа К/9991/69281/12, залишено без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 і постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 року.

Позивач подав засобами електронного зв'язку до Східної митниці Міндоходів митну декларацію, заповнену у звичайному режимі, №700140000/2013/013934 від 11.07.2013, в якій визначив код УКТ ЗЕД товару (важкий дистилят - назва за ТУ 38.101656-2005 паливо технічне побутове, що використовується для специфічних процесів переробки (перегонка при атмосферному тиску) для отримання лігроїно-газойлевої фракції, згідно постійного технологічного регламенту ТР36102947.003.2011), ввезеного раніше за тимчасовою декларацією №700000012/2011/006085 від 19 травня 2011 року, як: 2710195100 (графа 33).

11 липня 2013 року Східною митницею Міндоходів прийнято спірне рішення про визначення коду товару №КТ-700000002-0892-2013, яким код УКТ ЗЕД зазначеного товару визначено як: 2710196100.

Із співставлення рішення Східної митниці Міндоходів про визначення коду товару від 11 липня 2013 року №КТ-700000002-0892-2013 та рішення Східної митниці про визначення коду товару №КТ-700-1734-11 від 22 липня 2011 року вбачається, що ці рішення прийняті за однакових підстав та з урахуванням тих самих документів доданих до митних декларацій, крім картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, та судових рішень, які додані до №700140000/2013/013934 від 11.07.2013 року.

Рішення Східної митниці Міндоходів про визначення коду товару від 11 липня 2013 року №КТ-700000002-0892-2013 прийнято без урахування висновків суду, викладених у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 у справі №2а/0570/18365/2011.

Відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 липня 2013 року №700000002/2013/00160, якою відмовлено у митному оформленні товару з таких причин: рішення про визначення коду товару від 11 липня 2013 року №КТ-700000002-0892-2013 змінено код за УКТ ЗЕД з 2710195100 на 2710196100.

Вказаною карткою позивачеві роз'яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, а саме: подання до митного оформлення ВМД, заповненою з урахуванням рішення про визначення коду товару від 11 липня 2013 року №КТ-700000002-0892-2013.

Інших підстав прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 липня 2013 року №700000002/2013/00160 відповідачем не зазначено.

На підтвердження обґрунтованості визначення коду товару за УКТ ЗЕД 2710195100 позивачем надані: сертифікат відповідності серії ВВ (зареєстрований в реєстрі за №UA1.029.0071322-11) та постійний технологічний регламент ТР36102947.003.2011 зі змінами (доповненнями).

Пунктом 23 ч.1 ст.4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року N 4495-VI встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною першою ст.24 Митного кодексу України передбачено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Частинами 1-3 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно ч.4 вказаної статті, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

При цьому, за приписами п.8 статті 69 Митного кодексу України, висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою ст.257 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Згідно пп. "г" п.5 ч.8 ст.257 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: - код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Статтею 256 Митного кодексу України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Пунктом 5 розділу ІІІ "Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. N 650 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 р. за N 1085/21397, передбачено, що якщо посадовими особами ВМП, уповноваженими особами ПМО чи митного поста приймається Рішення, яке не відповідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару.

Як було встановлено судом, спірне рішення про визначення коду товару від 11 липня 2013 року №КТ-700000002-0892-2013 прийнято за тих саме обґрунтувань як і рішення Східної митниці про визначення коду товару №КТ-700-1734-11 від 22 липня 2011 року, яке визнане незаконним судовим рішення, що набрало законної сили.

Східною митнице Міндоходів не враховані висновки суду, викладені у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2012 у справі №2а/0570/18365/2011.

Необґрунтованість визначення коду товару, ввезеного за тимчасовою декларацією №700000012/2011/006085 від 19 травня 2011 року згідно договору купівлі-продажу (експорт) від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за УКТ ЗЕД 2710196100 встановлена судом при розгляді справи №2а/0570/18365/2011.

За приписами п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, але рішення про визначення коду товару від 11 липня 2013 року №КТ-700000002-0892-2013 прийнято без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскільки єдиною підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 липня 2013 року №700000002/2013/00160 була наявність зазначеного рішення про визначення коду товару, то така картка відмови є необґрунтованою та такою, що підлягаю визнанню протиправною та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції і також вважає необґрунтованим посилання відповідача, на те, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у справі №2а/0570/18365/2011 не може бути прийнята до уваги, оскільки у вказаній справі брала участь Східна митниця, а не Східна митниця Міндоходів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013, утворено як юридичну особу публічного права територіальний орган Міністерства доходів і зборів Східну митницю Міндоходів. Східну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Східної митниці Міндоходів, яку визначено правонаступником Східної митниці.

Таким чином, відповідач є правонаступником Східної митниці.

Частиною першою ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У справі №2а/0570/18365/2011 брало участь ТОВ "Юніоіл", а також, Східна митниця, правонаступником якої є відповідач.

Згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2012 у справі №2а/0570/18365/2011 є обов'язковою для Східної митниці Міндоходів, а обставини встановлені вказаним судовим рішенням не підлягають повторному доказуванню.

Пунктом 4 ч.2 ст.544 Митного кодексу України передбачено, що реалізуючи митну політику України, митна служба України виконує такі основні завдання: здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо.

Згідно ч.2 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Повноваження щодо здійснення митного оформлення товару є виключною компетенцією митних органів.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.

За приписами п.2 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідач нехтує судовим рішенням у справі №2а/0570/18365/2011, яке набрало законної сили, приймає рішення про визначення коду товару за УКТ ЗЕД за тих самих обставин, що і Східна митниця при прийнятті рішення про визначення коду товару №КТ-700-1734-11 від 22 липня 2011 року, у зв'язку із чим відмовляє позивачу у здійсненні митного оформлення товару.

Такі дії відповідача створюють ситуацію постійної невизначеності та змушують позивача постійно звертатись до суду з ідентичними вимогами.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява № 11901/02) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Сфера зобов'язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого за контрактом від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11.07.2013 року № 700140000/2013/013934, а саме 2710195100.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Східної митниці Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніоіл" до Східної митниці Міндоходів про визнання нечинною та скасування рішення про визначення коду товару від 11.07.2013 № КТ-700000002-0892-2013, визнання нечинною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2013/00160, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару, отриманого позивачем за контрактом від 17.02.2011 № МІ-0211/4ЕХР, за кодом УКТЗЕД, що вказаний у митній декларації від 11.07.2013 № 700140000/2013/013934, а саме 2710195100 - залишити без змін.

Ухвала за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена 18 жовтня 2013 року.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

В.В.Попов