Постанова № 34212524, 14.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 року 810/4756/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Будз Б. Б.,

за участю:

представника позивача - Свинарьова О.В.,

представника відповідача - Чеха А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" з позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України в якому просить визнати протиправним рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 125120105/2013/000067/1 17.05.2013 року. Крім цього, позивач просить зобов'язати Київську митницю вивільнити (повернути) фінансову гарантію у вигляді грошової застави на суму 28 518,79 грн. та стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято митним органом безпідставно. Зокрема, на думку позивача, для підтвердження митної вартості товарів ним було надано митному органу всі необхідні документи згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 "Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження". При цьому, відповідач не довів, що до застосування резервного методу ним послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості товару, тому митний орган безпідставно завищив митну вартість товару, що призвело до донарахування митних платежів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник Київської митниці проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що посадові особи Київської обласної митниці діяли в межах та у спосіб передбачений Конституцією України та чинним законодавством України. Так, зокрема пояснив, що під час митного оформлення товарів, що ввозилися позивачем у Київської митниці виник сумнів щодо заявленої митної вартості товару, оскільки митна вартість значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. При цьому, наявна у митного органу в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України інформація стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач значно більше заявленої. З метою підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару йому було запропоновано надати додаткові документи. Проте, витребувані митним органом документи позивач не надав, що підтверджується записом на декларації митної вартості, а тому митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів згідно наявних у Київської митниці відомостей.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" та компаниєю "Ever Power Electronics Limited" (Гонконг) укладено контракт № 8/18-10, предметом якого є купівля - продаж електронних компонентів та комплектуючих.

08 травня 2013 року позивачем згідно вантажної митної декларації № 125120105/2013/261552 до митного оформлення заявлено товар, зокрема: мікросхеми інтегровані монолітні цифрові, мікроконтролери розрядністю 8 біт (КМОН - структури) (розмір пам'яті Flash 384 Кбайт, RAM 16 Кбайт у кількості 3000 шт.; транзистори з потужністю розсіювання більш як 1 Вт (напруга 20В, потужність 1,3 Вт, сила струму 3,7 А) у кількості 30000 шт.

Всього загальна вартість цих задекларованих товарів - 15907,32 грн. До зазначеної декларації позивачем також було додано документи зазначені у митній декларації, в тому числі: зовнішньоекономічний контракт, рахунок - фактура (інвойс), транспортні (перевізні) документи.

В судовому засіданні встановлено, що під час здійснення контролю поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви щодо заявленої вартості товару за ВМД №125120105/2013/261552, оскільки в наданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та неточності, а також документи не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до приписів чч. 1, 3 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У разі якщо документи, подані декларантом не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, то декларант на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійсненим платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на підставі вищезазначеного, відповідачем з декларантом митної вартості була проведена консультація та запропоновано надати додаткові документи, а саме: 1) рахунки про здійсненим платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копію митної декларації країни відправлення.

Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотному боці декларації митної вартості №125120105/2013/261552, про що повідомлено під підпис декларанта 08.05.2013 року.

Судом встановлено, та не заперечувалось позивачем, що витребувані документи були надані не в повному об'ємі, а саме - позивачем було надано експортну декларацію країни відправника та видаткову накладну. Доказів надання в подальшому всіх необхідних документів суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.1 ст.. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Аналіз наведених норм, а також положень постанов Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 "Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів" та № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Верховний суд України при розгляді справи аналогічної категорії (визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів), а саме в постанові від 10.04.2012 у справі № 21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Грета" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, дійшов до висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних або не надання документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

За таких обставин, відповідачем 17.05.2013 року винесено рішення № 125120105/2013/000067/1 про коригування митної вартості товару.

Згідно зі ст.. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Судом досліджено в судовому засіданні та суд погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано, саме за наведених обставин, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач, визначаючи митну вартість ввезеного позивачем товару за шостим (резервним) методом, діяв правомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та, відповідно, прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та зважаючи на ту обставину, що позивачем не було надано жодних документів, які були визначені митним органом суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 жовтня 2013 р.