Постанова № 34212455, 15.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 жовтня 2013 р. № 820/8699/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Костіна А.В.

за участю:

представник позивача - не прибув

представник відповідача - Гиря В.О., діє за довіреністю № 3548/10/10-006 від 02.10.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єстейт-Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0006442201 (форма "Р") про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (у розмірі 33301грн. за основним платежем та 16650,5грн. за штрафними санкціями), від 12 серпня 2013 року; скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0006432201 (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5902,00грн. від 12 серпня 2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представника позивача в судове засідання призначене на 15.10.2013 року не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. До суду надав заяву, в якій просив слухати справу без його участі (а.с. 228 т. 1).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Єстейт-Менеджмент" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником ПДВ.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Єстейт -Менеджмент» з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Інтако» за період з 01.06.2012 року по 30.08.2012 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 1469/22.1-7/31796350 від 19.04.2013 року (а.с. 12-18 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 1469/22.1-7/31796350 від 19.04.2013 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Єстейт-Менеджмент» з ТОВ «Інтако» у червні-серпні 2012 року; порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 72634 грн., у т.ч. за червень 2012 року в сумі 25654 грн., за липень 2012 року в сумі 14281грн. та за серпень 2012 року в сумі 32699грн.; завищено залишок від'ємного значення ряд.24 Декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23) за серпень 2012 року у сумі 8854грн. та завищено від'ємне значення ряд. 19 Декларації «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» за серпень у сумі 5902грн.

На підставі висновку Акту перевірки № 1469/22.1-7/31796350 від 19.04.2013 року Державною податковою інспекцію у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012201 від 30.04.2013 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 108957,00грн. з яких: 72634,00грн. за основним платежем, та 36317,00 грн. штрафні санкції та № 0001002201 від 30.04.2013 року, яким було завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 8854,00 грн.

Не погоджуючись з висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, позивачем було подано до Державної податкової служби у Харківскій області скаргу. Рішенням Державної податкової служби у Харківській області від 30.05.2013 року № 2685/10/10.2-17 строк розгляду скарги ТОВ «Єстейт-Менеджмент» було продовжено до 22.07.2013 року. Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області № 729/10/20-40-10-04-17 від 18.07.13 року було скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі від 30.04.2013 року № 0001012201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 58999,50грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 00010002201 залишено без змін, а скаргу директора ТОВ «Єстейт-Менеджмент» Гагарніна М.В. без задоволення.

У зв'язку з викладеним відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року № 0006442204, відповідно до якого було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49951,50 грн., з яких: 33301,00 грн. за основним платежем, та 16650,50 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 12.08.2013 року № 0006432201, завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5902,00грн.

З дослідженого судом акту перевірки № 1469/22.1-7/31796350 від 19.04.2013 року, Рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги позивача, встановлено, що підставою для встановлення порушення та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок відповідача в акті перевірки № 1469/22.1-7/31796350 від 19.04.2013 року висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Інтако».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Єстейт-Менеджмент» (замовник) та ТОВ «Інтако» (підрядник) був укладений Договір підряду № 3-04 від 25.04.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати ремонтні роботи електрощітової в будинку «Бізнес-центру» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 56 (а.с. 50-54). Вартість та склад робіт за договором були узгоджені сторонами шляхом підписання кошторисної документації до Договору (а.с. 83-215 т. 1)

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 02.11.2004 року у власності позивача знаходяться нежитлова будівля за адресою Полтавський шлях, буд. 56. (а.с. 6-9 т. 2).

Необхідність проведення зазначених ремонтних робіт підтверджується копіями службової записки (а.с. 3-4, т. 1).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 115-119 т. 1).

Вартість виконаних будівельних робіт була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтако», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, а також копіями векселів, які частково були пред'явлені до оплати та оплачені.

ТОВ «Інтако» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 186 від 21.06.2012 року, № 251 від 27.06.2012 року, № 282 від 31.07.2012 року, № 84 від 13.08.2012 року, № 125 від 21.08.2012 року, № 155 від 27.08.2012 року, № 194 від 31.08.2013 року (а.с. 52-57 т. 2).

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами Договору підряду № 3-04 від 25.04.2012 року, укладеного між ТОВ «Єстейт-Менеджмент» та ТОВ «Інтако», надані роботи та ТОВ «Інтако» були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ТОВ «Єстейт-Менеджмент» (замовник) та ТОВ «Інтако» (підрядник) був укладений Договір підряду № 2-04 від 23.04.2012 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання за плату виконати ремонт системи опалення в будинку «Бізнес-центру» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 56 (а.с. 56-61). Вартість та склад робіт за договором були узгоджені сторонами шляхом підписання кошторисної документації до Договору (а.с. 62-82 т. 1)

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 02.11.2004 року у власності позивача знаходяться нежитлова будівля за адресою Полтавський шлях, буд. 56. (а.с. 6-9 т. 2).

Необхідність проведення зазначених ремонтних робіт підтверджується копіями службової записки. (а.с. 2, т. 1)

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акти приймання виконаних будівельних робіт.

Вартість виконаних будівельних робіт була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтако», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, а також копіями векселів, які частково були пред'явлені до оплати та оплачені.

ТОВ «Інтако» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 78 від 08.06.2012 року, № 115 від 14.06.2012 року(а.с. 50-51 т. 2).

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання сторонами Договору підряду № 2-04 від 23.04.2012 року, укладеного між ТОВ «Єстейт-Менеджмент» та ТОВ «Інтако», надані роботи та ТОВ «Інтако» були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених Західної МДПІ м. Харків Харківської області ДПС актах про неможливість проведення зустрічних звірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем правопорушення податкового законодавства.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні угод, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Інако» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення податковою оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебував зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання угод.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат суми витрат та ПДВ, сплачені у складі вартості послуг отриманих від ТОВ «Інако».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 12 серпня 2013 року № 0006442201 та № 12 серпня 2013 року № 0006432201 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єстейт-Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомленнь-рішеннь- задовольнити в повному обсязі

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0006442201 (форма "Р") про визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (у розмірі 33301грн. за основним платежем та 16650,5грн. за штрафними санкціями), від 12 серпня 2013 року.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0006432201 (форма "В4") про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5902,00грн. від 12 серпня 2013 року.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови було виготовлено 18 жовтня 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.