Рішення № 34212092, 20.10.2013, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5984/13-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Линника В.Я.

при секретарі Магльона О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що 26.10.2007 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди майна з правом викупу № 26-10/07, а саме офісно-складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.1 Договору термін оренди складає 35 календарних місяців з моменту прийняття майна, що орендується.

01.11.2007 р. вона підписала акт прийому-передачі вказаного об'єкту, проте на даному акті відсутній підпис орендодавця.

Як з'ясувалося у ході розгляду Ірпінським міським судом справи № 2-732/2012, ОСОБА_2 не був повноважним власником з тим, щоб здавати офісно-складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у оренду та отримувати прибутки за такою угодою.

Вказує також, що такий договір оренди відповідно не міг укладатися 27.10.2007 р., оскільки приміщення, яке передавалося в оренду, було введено в експлуатацію тільки 29.12.2008 р., отже ОСОБА_2 на момент підписання договору оренди не був власником даного приміщення та не мав права володіння, користування та розпорядження даним майном.

Посилаючись на ст.ст. 203, 215, 331 ЦК України, просить суд визнати недійсним договір оренди майна з правом викупу № 26-10/07, укладений 26.10.2007 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а саме: офісно-складського приміщення за адресою: АДРЕСА_1; Визнати недійсним акт прийому-передачі майна, укладений 01.11.2007 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до договору оренди майна з правом викупу № 26-10/07.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, підтвердили наведені в позовній заяві обставини, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вказував, що позивач намагається ввести суд в оману та повторно подати позов про визнання правочину недійсним, хоча подібний спір вже розглядався судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 2-974/11 і в задоволенні позову було відмовлено. Беручи до уваги, що позовні вимоги та доводи позивача вже неодноразово досліджувались судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справах № 2-974/11, №2-732/2012, №367/3316/13-ц, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди майна з правом викупу від 26.10.07 № 26-10/07 (а.с. 10-12), згідно якого позивачу передається в оренду на 35 календарних місяців офісно-складське приміщення площею 191 кв.м.

Згідно Акту приймання-передачі від 01.11.2007 р. (а.с. 13) позивачу було передано у користування офісно-складське приміщення площею 191 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Судом також встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності від 22.01.2009 p. (а.с. 15), виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 29.12.08 № 311/7 за відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на меблевий склад загальною площею 380,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.01.09 № 21632935 (а.с. 14).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Виходячи з наведеного, відповідач набув права власності на предмет оренди по спірному договору з дня державної реєстрації такого права, тобто з 22.01.2009 p.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, на час укладання спірного договору оренди від 26.10.07 № 26-10/07 відповідач не мав права на офісно-складське приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а тому не права розпоряджатись ним як нерухомим майном.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент укладення Договору оренди майна з правом викупу від 26.10.07 № 26-10/07 такий договір суперечив вимогам закону, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Суд відмовляє у визнанні недійсним Акту приймання-передачі від 01.11.2007 р., оскільки відповідно до зазначених вище норм закону недійсним може бути визнаний лише правочин, яким не є вказаний акт приймання-передачі. Такий документ є лише підтвердженням факту передачі майна.

При прийнятті рішення суд не приймає до уваги заперечення відповідача, оскільки факт подання позивачем позову до тієї ж особи з тих же самих підстав є приводом для закриття провадження по справі, а не для відмови у задоволенні позову. Однак, відповідач із заявою про закриття провадження по справі не звертався. До того ж, виходячи із змісту рішення Ірпінського міського суду від 07.06.2011 р. по справі № 2-974/11 (а.с. 46-47), позивач не зверталась до суду із подібним позовом, оскільки предметом позову було застосування наслідків нікчемного правочину, а не визнання правочину недійсним.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 331 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Задовольнити позов частково.

Визнати недійсним договір оренди майна з правом викупу від 26.10.07 № 26-10/07, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 114,70 грн. (Сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Повний текст рішення буде складено до 22.10.2013 р.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня оголошення рішення, а особами, які були відсутні на оголошенні рішення - з дня отримання копії рішення.

Суддя: В. Я. Линник