Рішення № 34211686, 14.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.10.2013 Справа № 905/6100/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» до Приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 39156 грн. 66 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача - Гуденко В.С. за довіреністю

від відповідача - Кудій О.Я. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (далі - ТОВ «Строй Центр») звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» (далі - ПП «ТВК») про стягнення заборгованості на загальну суму 41692 грн. 54 коп., до якої входить: сума основного боргу 30755 грн. 58 коп., пеня у сумі 8774 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 2161 грн. 98 коп. Крім того, просив стягнути витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 4800 грн.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 16, 525, 526, 625, 691, 692 ЦК України, ст.ст.1, 2, 64, 82 ГК України.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. 26.06.2012 року між ТОВ «Строй Центр» та ПП «ТВК» укладено Договір № 19/О-12 постачання нафтопродуктів. 14.08.2012 ТОВ «Строй Центр» в адресу Відповідача було відвантажено дизельне пальне на загальну суму 1 350 812,78 грн. ПП «Торгово-виробничою компанією» за вказану поставку кошти перераховано частково. Таким чином, Відповідач зобов'язання по договору в повному обсязі не виконав. Заборгованість ПП «Торгово-виробнича компанія» перед ТОВ «Строй Центр» станом на 19.08.2013 року становила 30 755, 58 грн. на вказану суму заборгованості позивачем були нараховані пеня з 14.08.2012 по 14.08.2013р. та 3% річних у період з 14.08.2012р. по 14.08.2013р.

Заявою від 11.09.2013р. позивач зменшив суму позовних вимог, у зв'язку з допущеною помилкою при нарахуванні пені. Просив стягнути з відповідача витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 4800 грн. та суму заборгованості у розмірі 39156 грн. 66 коп., з яких сума основного боргу 30755 грн. 58 коп., пеня у сумі 6239 грн. 10 коп., 3% річних у сумі 2161 грн. 98 коп.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив, що відповідно до умов укладеного договору №19/0-12 від 26.06.2012 р. та додаткової угоди №6 від 14.08.2012 р. до вказаного договору, до ПП «ТВК» надійшли дві цистерни №№74963570 та 74946120 з дизпаливом марки ТБД (EN-590)-10 сорт С 18.08.2012 р. Відповідно до залізничної накладної №32326107 загальна маса дизпалива в цистернах повинна складати 127664 кг. При прийманні отриманого дизпалива за кількістю, яке проводилось уповноваженими особами за участю експерта Донецької Торгово-Промислової Палати, виявилась нестача дизпалива у кількості 3928 кг, про що складено Акт експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012 р., копія якого разом з претензією №255 від 22.08.2012 р. була надіслана позивачу. Відповідно до додаткової угоди №6 від 14.08.2012 р. до договору №19/0-12 від 26.06.2012 р. відповідач повинен був сплатити за 127,664 тн. дизпалива 1350812,78 грн. з ПДВ. Станом на дату подачі позову відповідач сплатив 1320057,20 грн. з ПДВ. З врахуванням суми нестачі (41467,57 грн.) відповідач вважає, що переплатив за фактично отримане дизпаливо 10711,99 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

26 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (далі Позивач) та Приватним підприємством «Торгово-Виробнича компанія» (далі Відповідач) укладено Договір № 19/О-12 постачання нафтопродуктів (далі Договір) за яким ТОВ «Строй Центр» зобов'язується передавати у власність ПП «Торгово-виробнича компанія» нафтопродукти, а ПП «Торгово-виробнича компанія» зобов'язується приймати ці нафтопродукти та повністю оплачувати їхню ціну (вартість) на умовах і протягом строку дії цього Договору (а.с.27-31).

Пунктом 2.3. договору встановлено, що істотними умовами цього договору є кількість, асортимент, ціна (вартість) та умови поставки Продукції, які узгоджуються сторонами шляхом укладання (підписання) письмових додатків до цього договору по кожній окремій товарній поставці (товарній партії) продукції в рамках цього договору. Додатки (додаткові угоди) до цього договору становлять його невід'ємну частину з моменту підписання їх уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 3.3 договору ціна (вартість) конкретних партій Продукції узгоджується Сторонами у відповідних додатках до даного Договору.

Згідно п. 7.3. Договору кількість товару (маса вантажу), вказана в залізничнодорожній накладній або в товарно-транспортній накладній, являється кінцевою та обов'язковою для обох сторін.

Датою поставки (передачі у власність) нафтопродуктів вважається: дата вказана в накладних на прийняття продукції та/або прийому передачі продукції. Сторони підписують накладні на прийняття продукції та/або двосторонній акт прийому-передачі продукції, які є документами, що посвідчують (підтверджують) перехід права власності та пов'язаних з ним ризиків. Такі накладні та/чи двосторонній акт прийому-передачі продукції підтверджують також факт належного виконання постачальником своїх зобов'язань по поставці продукції за цим договором (п.7.4.).

Пунктом 7.5 Договору встановлено, що право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки продукції у відповідності до п.7.4 Договору.

Відповідно до п. 7.7. Договору, у випадку, якщо Постачальник не виступає безпосереднім Вантажовідправником Товару, який постачається в рамках даного договору, претензії і вимоги у зв'язку з неналежною якістю і неналежною кількістю Товару, а також вимоги про оплату витрат на проведення експертиз, пред'являються до безпосереднього Вантажовідправника Товару, вказаного у супроводжуючих документах, протягом 10 календарних днів з моменту поставки Товару.

Оплата поставленої продукції проводиться покупцем безготівково в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п.8.1 Договору).

На підставі п. 8.2 Договору сторони можуть в будь який момент дії цього Договору узгодити іншу форму проведення розрахунків, що оформляється Додатками (додатковими угодами) до цього Договору. Оплата Продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії поставленої Продукції, яка оформлюється Додатком до цього Договору. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків.

Відповідно до п. 12.1 даний Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом одного року, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами свої зобов'язань за цим договором.

14.08.2013р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 6, відповідно до п.1 якої постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити дизельне пальне ЕН 590УКТ ЗЕД 2710194110 в кількості 127664 кг. по ціні без урахування ПДВ 8817,50 грн. за 1 т. на загальну суму 1 125 677,32 без ПДВ, всього з урахуванням ПДВ на загальну суму 1 350 812,78 грн. (один мільйон триста п'ятдесят тисяч вісімсот дванадцять грн. 78 коп).

14.08.2012 року ПП «ТВП» направило позивачу заявку на поставку 120 тон нафтопродуктів на адресу отримувача - ТОВ «Прогрес», станція Дружківка, Донецької області.

Як вбачається з залізничної накладної від 14.08.2012 № 34594820 ТОВ «Строй Центр» на адресу Відповідача було відвантажено дизельне пальне в кількості 127664 кг. у вагонах № 74946120, №74963570. Згідно вказаної накладної відправник вантажу - ТОВ «Строй Центр», отримувач ТОВ «Прогрес». Переадресація вагонів відбулась 14.08.2012 року (а.с.32).

Згідно листа Конотопської дирекції залізничних перевезень №179 від 17.09.2013р. На під'їзну колію вантажоотримувача ТОВ «Прогрес» вказані вагони з вантажем були подані 18.08.2012р. в 13.00 год. В цей же день вагони були вивантажені та відправлені в регулювання (а.с.117).

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що у зв'язку з наявністю підтікань на сторонах отриманих цистерн № 74946120, №74963570 на наявності запаху дизельного пального, ПП «ТВП» не повідомив про цей факт вантажовідправника - ТОВ «Строй Центр», та не викликав його представника для участі в прийманні ГСМ, а а здійснив приймання за участю представника незалежної експертної організації - представника Донецької торгово-промислової палати.

18 серпня 2012 року представником Донецької торгово-промислової палати за участю трьох представників ПП «ТВП» було складено акт експертиз № ЭИ-269. В акті зазначено, що шляхом замірювання кількості ГСМ в цистернах № 74946120, №74963570 встановлено, що загальна кількість дизельного палива в них складає 123736 кг. Тобто згідно висновків відповідача, різниця у кількості дизельного палива зазначеного в залізничній накладній від 14.08.2012 № 34594820 (127664 кг) та фактично отриманій (123736 кг) складає 3928 кг.

За період з 15.08.2012 року по 06.03.2013 року ПП «Торгово-виробничою компанією» частково перераховано за вказану поставку кошти в сумі, 1 320 057,20 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч п'ятдесят сім грн. 20 коп.), що підтверджується виписками з банку (а.с.58-65).

22.08.2012 року за вих. №255 Відповідач направив на адресу Позивача претензію, щодо виявленої при поставці недостачі дизельного пального, з якої вбачається що при прийманні дизпалива за кількістю, яке проводилось уповноваженими особами ПП «ТВК», за участю експерта Донецької Торгово-Промислової Палати, виявилась нестача дизпалива у кількості 3928 кг, про що складено Акт експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012 р. Нестача дизпалива з врахуванням природних витрат склала 3919,06 кг на суму 41467,57 грн. з ПДВ (а.с.34-35).

Листом вих. № 333 від 22.08.2012р. ТОВ «Строй Центр» відхилило претензію відповідача на підставі п. 7.3. Договору № 19/О-12 постачання нафтопродуктів, оскільки пунктом 7.3 Договору встановлено, що кількість товару (маса вантажу), вказана в залізничнодорожній накладній або в товарно-транспортній накладній, являється кінцевою та обов'язковою для обох сторін.

13 грудня 2012 року ТОВ «Строй Центр» направив на адресу ПП «ТВК» претензію вих. № 538 на суму 50000 грн., в якій зазначив що не погоджується з вимогами Відповідача, щодо відповідальності по акту експертизи № ЭИ-269 від 18.08.2012 року перед ПП "Торгово-виробнича компанія" на суму 30 755,58 грн., у зв'язку з тим, що при поставці нафтопродуктів за залізничною накладною від 14.08.2012 р. № 34594820 ТОВ «Строй Центр» не є безпосереднім відправником, а здійснював тільки переадресацію за вагою і ЗПУ первинної відправки № 05513279 Смолевичи-Бахмач Гомелский, що підтверджується у розділі 20 вказаної залізничної накладної.

У зв'язку з тим, що ПП «ТВК» відповіді на претензію не надало та суму боргу не перерахувало, позивач вдруге направив претензію вих. № 29 від 01.02.2013р., проте відповідач суму заборгованості не перерахував.

Досліджуючи питання щодо порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням нафтопродуктів за кількістю визначеного між ТОВ «Строй Центр» до ПП «Торгово-Виробнича компанія» судом встановлено, що пунктом 7.1 Договору № 19/О-12 сторонами передбачено прийняття Продукції по кількості згідно вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджену спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.08 року № 281/171/578/155, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. під № 805/15496 (надалі інструкція № 281).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вона поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Так у відповідності до п 5.2.4 Інструкції № 281, маса нафти або нафтопродукту визначається вантажоодержувачем спільно з представником залізниці в разі:

- надходження нафти або нафтопродукту в несправній цистерні;

- надходження нафти або нафтопродукту з несправною пломбою ЗПП чи без пломби ЗПП за наявності позначки в залізничній накладній, що вантаж прийнятий до перевезення під пломбою ЗПП;

- надходження нафти або нафтопродукту зі справною пломбою ЗПП, але з ознаками нестачі, виявленої за допомогою ЗВТ, без порушення ЗПП.

У разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.

На підставі п. 5.2.7 Інструкції № 281 якщо приймання відбувалось у вихідний або святковий день, акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП необхідно затвердити в перший робочий день після вихідного або святкового дня.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП підписується особами, які брали участь у прийманні нафти або нафтопродуктів.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП складається у двох примірниках. У разі подання претензії вантажовідправнику або залізниці акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП складається у трьох примірниках, при цьому обов'язковим є додання копії документа про виклик представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів.

Уся кількість нафти або нафтопродуктів, що надійшла на підприємство в залізничних цистернах, зазначається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП (додаток 2), сторінки якого шнуруються, нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства. Записи в журналі робляться на підставі відвантажувальних документів і актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

Пунктом 5.2.8 Інструкції № 281 встановлено, що у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору.

У разі перебування вантажовідправника з вантажоодержувачем в одному населеному пункті представник вантажовідправника за викликом вантажоодержувача зобов'язаний прибути для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів не пізніше наступного дня після отримання повідомлення, якщо в договорі не зазначено іншого строку (п.5.2.9)

Представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов'язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлено відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов'язаний мати довіреність на право участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, що надійшла.

У добовий строк після отримання повідомлення вантажовідправник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про виїзд представника.

Вантажовідправник може уповноважити інших осіб на участь у прийманні нафти або нафтопродуктів за кількістю. У цьому разі на довірену особу видається довіреність (п.5.2.10).

У разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника приймання нафти або нафтопродуктів відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі, якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання нафти та нафтопродуктів здійснюється самостійно (5.2.11).

Вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю створює комісію, до складу якої призначаються особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів.

Представнику, уповноваженому взяти участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, видається довіреність за підписом уповноваженої особи підприємства, скріплену гербовою печаткою підприємства.

У довіреності обов'язково зазначається найменування, марка та кількість нафти або нафтопродуктів, які прийматиме вповноважений представник.

Довіреність надається голові комісії і після приймання нафти або нафтопродуктів зберігається разом з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП на підприємстві, де зберігаються нафтопродукти (5.2.12).

Не погоджуючись з позицією Позивача щодо належного виконання ним обовязків з постачання ГСМ у відповідній кількості, відповідач посилається на Акт експертизи №ЭИ-269 від 18.08.2012 р., яким встановлено факт нестачі ГСМ, складений уповноваженими особами Відповідача за участю експерта Донецької Торгово-Промислової Палати та його представниками.

Оцінюючи вказаний акт експертизи на предмет його достовірності, належності та допустимості господарський суд зазначає наступне.

Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування. Оцінити достовірність доказів - означає виявити відповідність дійсності відомостей про факти.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Господарський суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Достовірність доказу:

а) залежить від доброякісності джерела, з якого отримано цей доказ;

б) перевіряється у зіставленні кількох доказів;

в) перевіряється при оцінці всіх доказів у їх сукупності.

Виходячи зі змісту ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Встановлений ч. 2 ст. 34 ГПК України принцип допустимості доказів (засобів доказування) визначає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Судом встановлено, що відповідач у разі встановлення нестачі нафтопродуктів мав одночасно з припиненням приймання викликати представника вантажовідправника для участі в прийманні ГСМ і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, як то передбачено Інструкцією та умовами Договору № 19/О-12. Проте, в порушення умов п. 7.1 Договору та п.5.2.8, 5.2.11 Інструкції № 281, відповідач не викликав ТОВ «Строй Центр» для участі в прийманні ГСМ, а здійснив його за участю представника незалежної експертної організації.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст. 32, 34, 42 ГПК України, акт експертизи щодо кількості палива у поставлених цистернах, не може прийматися як самостійний, належний та допустимий доказ у справі, оскільки він складений в порушення умов Договору та вимог Інструкції № 281.

Невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 19/О-12 стало підставою для звернення ТОВ «Строй Центр» із зазначеним позовом до суду.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про погашення боргу відповідачем, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 30755 грн. 58 коп. є доказаними та обґрунтованими, отже підлягають задоволенню в цій частині.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 6239 грн. 10 коп., 3% річних у сумі 2161 грн. 98 коп. нарахованих за період з 14.08.2012р. по 14.08.2013р.

Пунктом 9.2 Договору Сторони прийняли, що Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст.625 ЦК України, встановлено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що відповідно до п.2 Додаткової угоди № 6 до Договору про постачання нафтопродуктів від 14.08.2012р. оплата прийнятих нафтопродуктів відбувається на протязі 5 банківських днів з моменту переадресації в/ц.

Як вбачається з залізничної накладної, яка міститься в матеріалах справи, переадресація вагонів-цистерн відбулась 14.08.2012р., тобто останнім днем сплати прийнятих нафтопродуктів є 19.08.2012р, а днем з якого починається прострочення платежу є 20.08.2012р.

Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, суд зазначає, що сума пені за період з 20.08.2012р. по 20.02.2013р. складає 4590 грн. 17 коп. та 3% річних нарахованих за період з 20.08.2012р. по 14.08.2013р.(дата зазначена позивачем у розрахунку) складає 1387 грн. 59 коп.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені та 3% річних.

Розглядаючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 4800 грн., судом було встановлено, що між позивачем та адвокатом Гуденко В.Є., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4603, укладено договір про надання правової допомоги № 27/04-00034 від 19.08.2013р., за умовами якого адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах загальної юрисдикції, адміністративних судах та господарських судах всіх ланок.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається в сумі 4800 грн.

Сума визначеного сторонами по договору гонорару адвоката була сплачена ТОВ «Строй Центр» повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 824 від 19.08.2013р.

Вартість судових витрат для надання правової допомоги склалась із вартості робіт з опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні правовідносини, підготовка процесуальних документів по справі, представництво в суді, що виконані на підставі Закону України України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», витрати на відрядження з м. Києва у м. Донецьк та квитки.

Таким чином, судом встановлено, що наявні у справі документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом та їх сплату позивачем.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Строй Центр» до ПП «ТВК» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» до Приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» про стягнення заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 39156 грн. 66 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Паризької комуни, 23, код ЄДРПОУ 34974768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 7-А, код ЄДРПОУ 35823120) заборгованість на загальну суму 36773 грн. (тридцять шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 34 коп., до якої входить:

- сума основного боргу 30 755 грн. 58 коп.

- пеня у сумі 4590 грн. 17 коп., нарахована за період з 20.08.2012р. по 20.02.2013р.;

- 3% річних у сумі 1387 грн. 59 коп., нараховані за період з 20.08.2012р. по 14.08.2013р.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Паризької комуни, 23, код ЄДРПОУ 34974768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 7-А, код ЄДРПОУ 35823120) витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 4 800 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень) 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгово-Виробнича компанія» (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Паризької комуни, 23, код ЄДРПОУ 34974768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Центр» (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 7-А, код ЄДРПОУ 35823120) судовий збір у сумі 1614 грн. (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 02 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 18 жовтня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов