Ухвала суду № 34208964, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/23765/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби (надалі - ДПІ)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011

у справі № 2-а-13349/10/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діамантове місто» (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 № 0000490700/0.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку нарахування заявленої Товариством суми бюджетного відшкодування ПДВ у декларації за серпень 2010 року. За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 04.10.2010 № 9893/07-0/32674577 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1551 грн.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про передчасне включення Товариством до розрахунку суми бюджетного відшкодування за розглядуваний звітний період суми ПДВ, сплаченої постачальникові у цьому ж звітному періоді.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 цієї пункту сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою включення до розрахунку суми бюджетного відшкодування суми ПДВ є факт сплати цього податку постачальникові у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у будь-якому з періоді, що передує звітному.

Як встановили суди, оспорювану за цим позовом суму ПДВ було перераховано позивачем постачальникові (приватній фірмі «Автобудсервіс») за платіжним дорученням від 14.07.2010 № 554 у складі ціни послуг з охорони майданчику в рамках виконання договору від 15.11.2006 № 11/1. Під час перевірки Товариством було помилково подано податковій інспекції платіжне доручення від 16.08.2010 № 558 на підтвердження права на бюджетне відшкодування у цій сумі. Однак в подальшому листом від 20.09.2010 № 20 позивач повідомив ДПІ про зазначену помилку, додавши копію платіжного доручення від 14.07.2010 № 554 на підтвердження правомірності своїх дій.

Втім податкова інспекція вказаний лист проігнорувала, фактично позбавивши позивача права на реалізацію об'єктивно існуючого права на отримання бюджетного відшкодування.

За таких обставин суди дійшли вмотивованого висновку щодо законності позовних вимог та правомірно задовольнили позов.

Оскільки норми матеріального права застосовані судами правильно, порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування судових актів, судами не допущено, то оскаржувані постанова та ухвала судів першої і апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011 у справі № 2-а-13349/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько