Ухвала суду № 34208868, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/26052/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Феодосійська МДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2010

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі № 2а-12036/10/15/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір і К" (далі - Товариство)

до Феодосійської МДПІ

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2010 № 0006361503/0, згідно з яким Товариство зобов'язано сплатити 14 371,36 грн. штрафу, а також про визнання протиправними дій Феодосійської ОДПІ з нарахування цього штрафу.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено частково; оспорюваний акт індивідуальної дії визнано протиправним та скасовано; у решті позову відмовлено за необґрунтованістю.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що помилкове декларування платником податкового зобов'язання, яке в подальшому було уточнено шляхом подання уточнюючого розрахунку, не призводить до виникнення у платника податкового боргу.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням пункту 1.2 статті 1, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Феодосійська МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у позові Товариства.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Феодосійською МДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати Товариством податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності, оформлену актом від 25.08.2010 № 511/15-3/36198880. За наслідками цієї перевірки позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді 14 371,36 грн. штрафу згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням з підстав несвоєчасного погашення податкового зобов'язання з цього платежу за декларацією за червень 2010 року.

Судами було також з'ясовано, що відповідно до пункту 9 договору оренди землі від 30.04.2010, укладеного Товариством (орендар) та Феодосійською міською радою (орендодавець), орендна плата за орендовану позивачем земельну ділянку становить 287 427,24 грн. на рік. Виходячи з цієї суми, у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за звітні періоди з червня по грудень 2010 року Товариством було визначено цей податок у загальній сумі 150 100,89 грн. з пропорційною розбивкою по періодам; однак при цьому позивач помилково зазначив суму цього податку за червень 2010 року у розмірі 150 100,89 грн.

04.08.2010 Товариством було подано уточнюючий розрахунок до вказаної декларації у зв'язку із самостійним виправленням помилок, згідно з яким сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за червень 2010 року склала 6387,27 грн.

Зазначену суму було перераховано позивачем до місцевого бюджету у законодавчо встановлений строк.

Фактично податковий орган помилково розцінив як погашення податкового боргу зменшення платником податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку у зв'язку із самостійним виявлянням платником помилок у показниках раніше поданої податкової декларації, що і стало підставою для застосування до Товариства оспорюваної суми штрафу.

Суди цілком об'єктивно відхилили зазначені доводи податкового органу як неспроможні з урахуванням такого.

У пункті 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 тієї ж статті Закону).

Зменшення ж платником задекларованої суми податкового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку в порядку пункту 5.1 статті 5 Закону є свідченням відсутності у платника відповідної суми податкового зобов'язання взагалі (за умови недоведеності податковим органом незаконності такого зменшення), що виключає і можливість існування обов'язку з його погашення.

Крім того, згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 названого Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, погашення податкових зобов'язань або сплата податкового боргу здійснюється шляхом перерахування платником коштів до бюджету на таке погашення, а не внаслідок подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, здійснений позивачем розрахунок орендної плати за орендовану земельну ділянку (з урахуванням поданого уточнення до декларації) відповідає умовам договору оренди, що підтверджує об'єктивну відсутність у позивача обов'язку зі сплати цього податку за червень 2010 року в сумі 150 100,89 грн.

Технічні помилки при складенні та розрахунку податкових платежів, самостійно виправлені платником та своєчасно доведені до відома податкового органу, не можуть вважатися податковим правопорушенням та слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Наведене виключає правомірність притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваного штрафу.

З урахуванням викладеного суди першої та апеляційної інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги Товариства, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 у справі № 2а-12036/10/15/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько