Постанова № 34207309, 07.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/2143/13-a

"07" жовтня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Найко Н.І.,

прокурора - Васильківської О. В.,

представника позивача - Тріньки-Яворської Т.І.,

відповідача - ОСОБА_2,

свідка - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Прокурора міста Тернополя в інтересах держави, в особі: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулись прокурор міста Тернополя в інтересах держави, в особі: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порушено вимоги ст. 16 Закону України «Про рекламу» та п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, шляхом встановлення 2 штук рекламної спеціальної конструкції з назвою салону «Амелі» по вул. Замкова, 16, м.Тернопіль. Як наслідок, Управлінням муніципальної поліції Тернопільської міської ради було видано попередження №112/12 від 28.09.2012 року щодо усунення порушення, шляхом отримання дозволу в Управлінні стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради або демонтажу реклами. Однак, заявлені у попередженні заходи виконані - не були. 17.04.2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області за результатами розгляду протоколу комісії інспекції №31 від 17.04.2013 року та матеріали превірки прийнято рішення про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів горомадян, що в сумі становить 1700,00 грн., який на даний час відповідачем у добровільному порядку - не сплачений і який, у зв'язку з цим, прокурор міста Тернополя звернувшись до суду із даним позовом в інтересах держави, в особі: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області, просить стягнути з особи-підприємця ОСОБА_2 у судовому порядку.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

У ході розгляду справи, за клопотанням відповідача, в якості свідка було допитано гр. ОСОБА_3, яка надала відповіді на поставлені їй запитання, як сторонами у справі так і судом.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

В ході обстеження території міста Тернополя інспектором Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради виявлено самовільне, тобто, без відповідного дозволу, розміщення зовнішньої реклами, а саме: рекламної спеціальної конструкції із номерами телефонів та електронною адресою салону "Амелі" за адресою: вул. Замкова, 16, м. Тернопіль.

За наслідками перевірки відповідачу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, винесено попередження №112/12 від 28.09.2012 року щодо усунення порушення ст. 16 Закону України "Про рекламу" та Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 - шляхом отримання відповідного дозволу в Управлінні стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради або самостійного демонтажу реклами, та подальшим повідомленням про результати вжитих заходів Управління стратегічного розвитку міста - в триденний термін.

Вказане попередження, як встановлено у ході розгляду даної справи, було направлено за адресою вул. С.Бандери 72/52, м. Тернопіль, вказаною як адреса відповідача - у Свідоцтві про реєстрацію фізичної особи - підприємця.

Відповідно до протоколу порушення законодавства про рекламу №31 від 04.03.2013 року, складеному спеціалістом інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області, за адресою вул. Замкова, 16, м. Тернопіль - виявлено порушення ст. 16 Закону України "Про рекламу" та Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, а саме: розміщення реклами весільного салону "Амелі" без дозволу що надається виконавчим органом міської ради для розміщення реклами.

Листом від 05.03.2013 року № 390 Інспекція з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області повідомляла фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 про необхідність прибути в інспекцію для розгляду справи щодо порушення рекламного законодавства України та надати копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, свідоцтва платника податку, договір з виробником реклами, вартість розміщеної реклами - в триденний термін з дня отримання даного листа.

03.04.2013 року інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області складено протокол № 31 про порушення ч.6 ст.27 Закону України "Про рекламу", а саме: ненадання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому територіальному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у Тернопільській області необхідної для здійснення ним передбачених цим законом повноважень.

03.04.2013 року начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області прийнято рішення № 31 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

У зв'язку із зазначеним вище, 12.04.2013 року відповідачу було надіслано повідомлення за №667 від 11.04.2013 року - про необхідність з'явитись на засідання інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області стосовно справи про порушення законодавства про рекламу на 17.04.2013 року об 11 год. за адресою: м. Тернопіль, б-р Шевченка 11. У вказаному повідомленні зазначено, що у разі неявки, матеріали перевірки будуть розглянуті без її присутності.

Як підтверджується протоколом засідання справи про порушення законодавства про рекламу № 31 від 17.04.2013 року, - за порушення ч.6 ст. 27 Закону України "Про рекламу", а саме: ненадання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому територіальному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у Тернопільській області необхідної для здійснення передбачених цим законом повноважень, - прийнято рішення про накладення на розповсюджувача реклами штрафу.

Так, відповідним рішенням №31 від 17.04.2013 року, на підставі матеріалів справи про порушення та протоколу засідання, - на відповідача у даній справі, фізичну особі-підприємця ОСОБА_2, - накладено штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в сумі складає 1700,00 грн. Цим же рішенням відповідача зобов'язано сплатити вказаний штраф до державного бюджету у встановленому законом порядку, та у триденний строк після сплати штрафу - представити у інспекцію у документи, що підтверджують факт сплати штрафу на вказані рахунки із наданням їх належним чином завірених копій. 24.04.2013 року вказане рішення направлено ФОП ОСОБА_2

Суд зазначає, що будь-яких доказів оскарження відповідачем вищезазначеного рішення №31 від 17.04.2013 року, як після його винесення та і під час розгляду даної справи судом, - судом не встановлено, а відповідачем - не надано, відтак визначена у ньому сума штрафу у розмірі 1700,00 грн. - є обов'язковою до сплати відповідачем.

Станом на час розгляду даної справи вищезазначене рішення №31 від 17.04.2013 року, - відповідачем - не виконане та штраф у добровільному порядку - не сплачений.

Після звернення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Тернопільській області з відповідним клопотанням від 13.08.2013 року щодо здійснення представництва її інтересів у суді, - орган прокуратури звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Положеннями статей 5, 26 Закону України від 12 травня 1991 року N 1023-XII «Про захист прав споживачів» визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 26 Закону України від 3 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Абзац 1 пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №465/2011 (зі змінами та доповненнями), визначає, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 зазначеного Положення основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Згідно з підпункту 1, 2 пункту 4 цього ж Положення Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Положенням про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 09.11.2011 року №206 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за №1337/20075, визначено, що територіальними органами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - інспекції).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про рекламу», реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Особа, згідно цього Закону, - це фізична особа, у тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами (надалі по тексту - Типові правила №2067).

Відповідно до положень пункту 2 Типових правил №2067 у цих Правилах терміни вживаються у такому значенні, зокрема:

- дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

- місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою);

- спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Матеріали справи, зокрема, наявні копії фотознімків конструкції із відповідними зображеннями та номерами телефонів салону "Амелі" за адресою: вул. Замкова, 16, м. Тернопіль, - свідчать про те, за своєю формою та місцем розташування ці конструкції, - є зовнішньою рекламою, із відображеною на них інформацією, яка у певний спосіб призначена сформувати та підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес щодо салону.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» - розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відповідно до пункту 3 Типових правил №2067 - зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Як встановлено у ході розгляду даної справи, та не спростовано відповідачем, - на момент проведення обстеження території міста Тернополя інспектором Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради та винесення попередження №112/12 від 28.09.2012 року, - відповідного дозволу від Управлінні стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради відповідач - не мала.

Згідно з положеннями статті 27 Закону України «Про рекламу» - особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до частини другої вказаної статті - відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами.

Так, зокрема, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 8-18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, право накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають, зокрема, начальники територіальних - органів Держспоживстандарту. Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою відповідного територіального органу. Справа про порушення законодавства про рекламу розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. За результатами розгляду справи приймається рішення.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 23.07.1998 року №817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки.

Проведення планових та позапланових перевірок також передбачено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 14.03.2003 року №42 «Про підвищення ефективності роботи державних органів у справах захисту прав споживачів при здійсненні перевірок суб'єктів господарської діяльності».

У відповідності до Положення, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 09.11.2011 року №206, встановлено, що Інспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.

В судовому засіданні не виявлено будь-яких порушень зі сторони позивача щодо притягнення відповідача до відповідальності за порушення законодавства про рекламу і відповідно накладення штрафу.

У ході розгляду справи відповідач посилалась на те, що встановлення рекламних носіїв на фасаді будинку за адресою: вул. Замкова, 16, м. Тернопіль (салон "Амелі"), виявлених у ході обстеження території міста інспектором Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради - вона вважає цілком законним, оскільки їх розміщення ще 25.05.2009 року було погоджене із головним художником управління містобудівного та архітектурного комплексу.

Однак, до таких тверджень відповідача суд відноситься критично, оскільки погодження розміщення реклами із головним художником управління містобудівного та архітектурного комплексу, яке відбулось як розміщення світлових односторонніх вивісок (розміром 0,95*1,95 м та 1,0*1,9 м) та є погодженням із відповідною службою про можливість розміщення реклами у розумінні пункту 16 Типових правил №2067, - не виключало необхідності отримання відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про рекламу" та Типових правил № 2067 дозволу на розміщення реклами від виконавчого органу міської ради, який видається на підставі відповідної заяви за ряду визначених законом документів.

Жодних доказів, які б підтверджували отримання такого дозволу, та доказів, які б свідчили про намагання відповідача отримати такий дозвіл (копій заяви чи будь-якого рішення ради з даного питання, оформленого за встановленим зразком), відповідачем у ході розгляду справи - не надано.

Більше того, вищезазначені твердження відповідача про законність розміщення реклами на фасаді відповідного будинку - суперечать і твердженнями самого відповідача про те, що на наступний день після приходу до салону інспектора Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради, виявлені цим інспектором рекламні носії - були демонтовані відповідачем.

При цьому, вищезазначеними твердженнями про демонтаж реклами - спростовуються і її твердження про те, що про наявність попередження №112/12 від 28.09.2012 року - їй нічого не було відомо.

Водночас, розглядаючи дану справу, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зняття реклами - не спростовує наявності факту самого порушення, встановленого інспектором Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради та підтвердженого попередженням №112/12 від 28.09.2012 року.

При цьому, про невжиття відповідачем заходів для усунення порушення та про невиконання належним чином вимог повідомлення Управління муніципальної політики Тернопільської міської ради,- свідчить і факт неповідомлення відповідачем про самостійний демонтаж реклами Управління стратегічного розвитку міста, як уповноваженого міською радою робочого органу з питань регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами.

В обґрунтування заперечень проти позову та своєї правової позиції щодо відсутності підстав для стягнення з неї в судовому порядку штрафу, накладеного рішенням №31 від 17.04.2013 року, - відповідач посилалась на неотримання нею, через неправомірність дій позивача, поштової кореспонденції під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

Вищезазначене не може залишитись поза увагою суду, однак, вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.

Так, судом вставлено, що вся поштова кореспонденція - Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області (як і Управлінням муніципальної поліції Тернопільської міської ради) у визначеному законом порядку надсилалась за адресою, яка визначена як адреса відповідача - фізичної особи-підприємця у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка була надана позивачу органами статистики.

У ході розгляду даної справи і сама відповідач визнала, що інформація, яка містилась в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців протягом тривалого часу, - є помилковою, і така помилка, можливо, була допущена при внесенні відомостей про зміну адреси відповідача, після її переселення із міста Тернополя (де вона проживала за адресою: АДРЕСА_3) на проживання до села Гаї-Гречинські (АДРЕСА_1).

Суд зазначає, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області не уповноважена ставити під сумнів достовірність інформації, отриманої у визначеному законом порядку від відповідного органу статистики, та перевіряти її.

З вищенаведених підстав, суд не бере до уваги в якості належного та допустимого доказу у підтвердження позиції відповідача лист Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта" від 17.07.2013 року № 36-01-134 щодо невручення рекомендованих листів ОСОБА_2 саме за місцем її проживання.

Не спростовують вищезазначеного і свідчення допитаної у ході розгляду справи як свідка гр. ОСОБА_3, яка надала пояснення лише з приводу неотримання нею повідомлення інспектора Управління муніципальної поліції Тернопільської міської ради.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу - було вжито всіх належних та залежних від неї заходів для повідомлення відповідача - ФОП ОСОБА_2 про виявлення порушень Закону України «Про рекламу», та наявність справи про порушення законодавства про рекламу відносно відповідача.

Відповідно до пунктів 8, 9, 18, 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693, накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів сплати застосованого до неї відповідним рішенням штрафу у розмірі 1700,00 грн. відповідачем - не надано, а відтак - вказана сума штрафу підлягає стягнення - в судовому порядку.

Відповідно до статті 121 Конституції України, на систему органів прокуратури України покладена функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, порушення адміністративним судом справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до суду в інтересах держави.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 86 цього Кодексу визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, в їх сукупності, - суд визнає позовні вимоги - обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими, що відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню, - шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на штрафу за порушення законодавства про рекламу в сумі 1700,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України питання про стягнення судових витрат з відповідача - не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 153, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп., на рахунок: № 31118106700002, Держбюджет у м. Тернополі 21081100, МФО 838012, код 37977726.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова в повному обсязі складена 11.10.2013 року/.

Головуючий суддя Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.