Постанова № 34207134, 17.10.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/837/13-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Карпатського державного лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» до Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області про визнання протиправною вимоги, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Карпатське державне лісогосподарське підприємство агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною та скасування вимоги Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції в Чернівецькій області № 24-21-22/368 від 01.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 26.11.2012р. по 12.02.2013 працівниками Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції в Чернівецькій області, здійснювалась ревізія фінансово - господарської діяльності Карпатського державного лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» за червень - грудень 2010 року та 2011-2012 роки якою було встановлено ряд фінансових порушень які зафіксовані в Акті ревізії від 19.02.2013 року № 24-21-22/26.

01.04.2013 року Вижницькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області, винесено вимогу № 24-21-22/368 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» в термін до 29.04.2013 року.

Позивач не погоджується з винесеною вимогою № 24-21-22/368 від 01.04.2013 року «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства», а також з висновками акту ревізії від 19.02.2013 року № 24-21-22/26 вважає такими, що не відповідають вимогам закону.

У ході судового розгляду справи представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 04.10.2013 року в якій відмовився від частини позовних вимог та зменшив позовні вимоги, оскільки усунув виявлені порушення в ході ревізії. (т.2 а.с. 204-207, 213-217,99,106-108,159-162).

В заяві про уточнення позовних вимог представник позивача просив суд визнати неправомірною вимогу Вижницької міжрайонної державної фінансової інспекції в Чернівецькій області № 24-21-22/368 від 01.04.2013 року в частині :

- пункту № 4 вимоги щодо поновлення в бухгалтерському обліку підприємства дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП ОСОБА_2 в сумі 35891,00 грн., забезпечити відшкодування їх за рахунок ПП або винних осіб що провели зайву виплату вказаної суми;

- пункту №7, в частині повернення до Державного бюджету України використані всупереч вимогам законодавства бюджетні кошти в сумі 230000,00 грн., як таку що є безпідставною та не підтверджена документально представниками відповідача та перевіряючими особами.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення на позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у запереченні, а також надав пояснення по суті виявлених порушень. (т. 2 а.с.35, 66-67,85,160-162).

Також, представник відповідача надав суду клопотання про заміну належного відповідача оскільки Вижницька міжрайонна державна фінансова інспекція в Чернівецькій області є структурним підрозділом Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області. Судом задоволено заявлене клопотання представника відповідача та змінено неналежного відповідача Вижницьку міжрайонну державну фінансову інспекцію в Чернівецькій області на належного Державну фінансову інспекцію в Чернівецькій області.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Вижницької міжрайонної Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області відповідно до плану роботи на підставі направлень № 240,241,242 від 26.11.2012 року в період із 26.11.2012 р. по 12.02.2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Карпатського державного лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» за червень - грудень 2010 року та 2011-2012 роки.

У ході проведення ревізії стану бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності встановлено численні порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до недостовірності фінансової звітності за 2011 та 2012 роки.

За наслідками ревізії складено Акт № 24-21-22/26 від 21.02.2013 року, другий примірник якого отримано головним бухгалтером підприємства 25.02.2013 року, про що свідчить підпис про отримання.

Позивач не погоджуючись з висновками Акту ревізії № 24-21-22/26 від 21.02.2013 року надіслав на адресу відповідача заперечення до акту ревізії № 24-21-22/26 від 21.02.2013 року які надійшли до Вижницької МДФІ 05.03.2013 р. листом від 01.03.2013 року № 159 та до Дежфінінспекції в Чернівецькій області 11.03.2013 р. листом від 01.03.2013 року.

Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області на адресу позивача за №24-07-14-14/2080 від 27.03.2013 року надіслано висновок про розгляд заперечення, згідно з яким заперечення не прийнято.

У зв'язку з зазначеними обставинами Вижницькою міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області, 01.04.2013 року винесено вимогу № 24-21-22/368 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» в термін до 29.04.2013 року.

З урахуванням змінених позивачем позовних вимог відповідно до пункту 4 вимоги № 24-21-22/368 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 01.04.2013 року ревізією встановлено, що Підприємством здійснено видатки з оплати послуг з установки комп'ютерних програмних забезпечень, ремонту та обслуговування оргтехніки, телефонів, надання послуг у сфері інформатизації недоотримання умов укладених договорів від 01.02.2011 № 27 та від 19.04.2012 № 155 в частині розміру оплати послуг, чим порушено вимоги ст..628 Цивільного Кодексу України та п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996 -ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Видатки на оплату інформаційних послуг не передбачені фінансовими планами позивача на 2011-2012 р., чим порушено вимоги ч.1 , 2 ст.75 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позивача зобов'язано поновити у бухгалтерському обліку підприємства дебіторську заборгованість по розрахунках з ПП ОСОБА_2 в сумі 35891,00 грн., забезпечити відшкодування збитків ПП ОСОБА_2, в тому числі шляхом проведення претензійно - правової роботи, отриманих з порушення законодавства 35891,00 грн., або стягнути кошти з винних осіб.

Відповідно до пункту 7 вимоги № 24-21-22/368 «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 01.04.2013 року ревізією встановлено, що Підприємством здійснено оплату робіт, пов'язаних з виготовленням державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, які фактично не були виконані ПП «Пролиск ЛКБ» м.Новодністровськ за рахунок отриманих з Державного бюджету України 230000 грн., згідно трьохсторонньої угоди від 03.03.2010 та акту від 30.03.2010 р. Підприємством зменшено на 85,0 тис . грн. дебіторську заборгованість ПП ОСОБА_3 та кредиторську заборгованість перед ПП «Пролісок ЛКБ». Кошти в сумі 230000,00 грн. та 85000,00 грн. після зарахування та перерахування відразу ж списано витрати Підприємства по субрахунку 231 «Витрати по лісовому господарству», в зв'язку з цим підприємству необхідно поновити в обліку дебіторську заборгованість ПП «Пролиск ЛКБ» перед підприємством в сумі 31500,00 грн., забезпечити повернення Підприємству здійснених ним витрат з порушенням законодавства 315000,00 грн., в т.ч. шляхом претензійно - правової роботи до винної особи, повернути до Державного бюджету України використані всупереч вимогами законодавства бюджетні кошти в сумі 230000,00 грн.

Внаслідок виявлених під час ревізії порушень Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області стосовно працівників Карпатського державного лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК» винесено постанови про накладення адміністративного стягнення.

Зокрема постановою про накладення адміністративного стягнення № 117-25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 170,00 грн. на головного інженера ОСОБА_4, постановою №118 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 200,00 грн. на головного бухгалтера ОСОБА_5, постановою №119 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 136,00 грн. на начальника сектора охорони ОСОБА_6, постановою №120 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 136,00 грн. на начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_7, постановою №121 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 136,00 грн. на механіка - енергетика виробничо - технічного відділу ОСОБА_8, постановою №122 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 170,00 грн. на бухгалтера - касира ОСОБА_9, постановою №123 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 136,00 грн. на начальника відділу бухгалтерського обліку ОСОБА_10, постановою №124 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 136,00 грн. на бухгалтера по матеріалах ОСОБА_11, постановою №125 -25/2013 від 04.03.2013 р. накладено штраф у розмірі 136,00 грн. на бухгалтера по витратах ОСОБА_12 Вказані постанови в судовому порядку не оскаржені ( т.1, а.с.227-234).

Внаслідок виявлених під час ревізії порушень Державною фінансовою інспекцією в Чернівецькій області направлено 28.03.52013 року за № 24-07-17-17-/2100 на адресу УДСБЕЗ УМВС України в Чернівецькій області направлено лист про результати ревізії та матеріали ревізії.

09.04.2013 року на адресу відповідача надійшов лист за № 2/1024 УМВС України в Чернівецькій області про відкриття кримінального провадження № 12013270050000414 відносно посадових осіб Карпатського державного лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Карпатський держспецлісгосп АПК».

З урахуванням зазначених вище обставин, суд з метою визначення характеру спірних правовідносин та змісту правової вимоги, закону, який їх регулює, а також фактів, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, зобов'язаний з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених обставин.

Частиною 1 ст. 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У судовому засіданні будучи допитаними, як свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_10 показали, що за період 2011-2012 р.р. ПП ОСОБА_2 з каси підприємства було перераховано 59149,0 грн. Проте, згідно договорів від 01.02.2011 року, від 19 квітня 2012 року, які укладено між підприємством та ПП ОСОБА_2 та п'яти актів виконаних робіт останнім виконано роботи на суму 23258 грн. Підтверджуючих документів про виконання ПП ОСОБА_2 робіт на суму 35891 грн. до бухгалтерії підприємства не надано, у бухгалтерії відсутні.

Що стосується оплати робіт, пов'язаних з виготовленням державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, зазначили, що роботи ПП «Пролиск ЛКБ» м. Новодністровськ пов'язані з виготовленням державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, не виконані.

Представник позивача Сокол В.О., у судовому засіданні з урахуванням журналу обліку договорів за 2011-2012 р.р., а також книги обліку Актів виконаних робіт за 2012 р.р. пояснив, що у підприємства наявні п'ять Актів виконаних робіт ПП ОСОБА_2 на суму 23258 грн. Підтверджуючих документів, а саме акту виконаних робіт ПП ОСОБА_2 на суму 35891 грн. до бухгалтерії підприємства не надано.

Щодо виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду підприємству представник позивача зазначив, що вказані державні акти на землю за період з 14.12.2009 року, які передбачено п.1.1 Договору № 301 не виготовлені, підприємству не передано, технічна документація, яка б підтверджувала виконання комплексу проектно-вишукувальних, топографічно-геодезичних, землевпорядних робіт, у підприємства відсутня. При цьому зазначив, що замовником - підприємством та виконавцем робіт - директором ПП «Пролиск ЛКБ» було підписано лише Акт виконаних робіт від 22.12.2009 року про те, що виконавцем було виконано та прийнято підприємством роботи пов'язані з виготовленням державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, без їх фактичного виконання. Водночас, представником надано лист Відділу Держземагенства у Путильському районі Чернівецької області № 465 від 18.06.2013 року про те, що технічна документація не відповідає вимогам земельного законодавства України. (а.с. 230).

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що між ним та підприємством було укладено договір від 01.02.2011 року, а також договір від 19 квітня 2012 року про надання інформаційних послуг. ОСОБА_2 не заперечувалося, що підприємством йому було перераховано 59149 грн. протягом 2011-2012 року по п'яти актах виконаних робіт, підприємством проведено оплату на суму 23258 грн. Що стосується встановленої різниці коштів на суму 35891 грн., пояснити нічого не зміг. Підтверджуючих документів - актів виконаних робіт ним ПП ОСОБА_2 на суму 35891 грн. до бухгалтерії підприємства, а також до суду, не надано.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд, дійшов висновку що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначається Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011.

Головним завданням державної фінансової інспекції є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень, та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до пп.15п.6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 «надалі - Положення» та п.7 ст. 10 Закону України від 26.01.1993 року №2939-ХП .Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Щодо вимоги про поновлення в бухгалтерському обліку підприємства дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП ОСОБА_2 в сумі 35891,00 грн. та забезпечення відшкодування їх за рахунок ПП або винних осіб що провели зайву виплату вказаної суми, суд, зазначає наступне.

Відповідно до п.1, ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України, правочин між юридичною та фізичною особою вчиняється у письмовій формі.

Згідно із ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Крім того, відповідно до п. 1-3 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Таким чином ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що договір укладається в письмовій формі у тому числі шляхом надсилання його, шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами, факсовими повідомленнями.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що між позивачем та ПП ОСОБА_2 було укладено договір від 01 лютого 2011 року, а також договір від 19 квітня 2012 року про надання інформаційних послуг. Підприємством на протязі грудня 2010 року, 2011-2012 р.р. ПП ОСОБА_2 було перераховано 59149 грн. При цьому протягом 2011-2012 року на підставі п'яти актів виконаних робіт, підприємством проведено оплату робіт ОСОБА_2 на суму 23258 грн. Також встановлено, що по платіжному дорученню від 16.12.2010 року № 929 перераховано ПП ОСОБА_2 кошти в сумі 5000,0 грн. «за надані послуги згідно договору». Однак, договір на надання послуг ПП ОСОБА_2 протягом червня-грудня 2010 року, підприємством, та ПП ОСОБА_2, не надано. Водночас позивачем не надано суду підтверджуючих документів щодо виконаних робіт ПП ОСОБА_2 на загальну суму 35891 грн. Тобто, сам позивач визнав той факт, що у нього відсутні докази щодо виконання робіт ПП ОСОБА_2 на загальну суму 35891 грн., що свідчить про безпідставність перерахованих коштів та заявленої вимоги.

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача пов'язаних із визнанням неправомірним пункту № 4 вимоги № 24-21-22/368 від 01.04.2013 року щодо поновлення в бухгалтерському обліку підприємства дебіторської заборгованості по розрахункам з ПП ОСОБА_2 в сумі 35891,00 грн., забезпечити відшкодування збитків їх за рахунок ПП або винних осіб, що провели зайву виплату вказаної суми та стягнення коштів з винних осіб, слід відмовити.

Щодо вимоги про повернення до Державного бюджету України використаних всупереч вимогам законодавства бюджетних кошти в сумі 230000,00 грн., суд зазначає наступне.

14.12.2009 р. між позивачем та ПП «Пролиск ЛКБ» укладено договір № 301 на виконання робіт (послуг) з визначеною загальною вартістю робіт в сумі 344 100,0 гривень.

Відповідно до п 1.1 вищезазначеного договору ПП «Пролиск ЛКБ» зобов'язався виконати комплекс робіт, пов'язаних з виготовленням державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду, які перебувають у користуванні позивача в адміністративних межах Підзахаричівської, Розтоківської, Мариничівської, Усть-Путильської, Селятинської, Плосківської, Довгопільської, Дихтинснької, Киселицької сільських рад Путильського району.

Ревізією встановлено, що Підприємством за рахунок коштів державного бюджету проведено оплату зазначених робіт на загальну суму 315 000,00 грн., при цьому вказані роботи ПП «Пролиск ЛКБ» так і не були виконані.

Дебіторську заборгованість на вказану суму за ПП «Пролиск ЛКБ» було списано на витрати Підприємства по субрахунку 231 „Витрати по лісовому господарству".

Вказані дії призвели до заниження в обліку дебіторської заборгованості по розрахунках з ПП «Пролиск ЛКБ» на суму 315000,00 грн., чим порушено п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та як наслідок, матеріальної шкоди державному бюджету на вказану суму.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що між підприємством - замовником та виконавцем робіт ПП «Пролиск ЛКБ» укладено Договір № 301 від 14.12.2009 року на виконання робіт послуг. Відповідно до п.1.1 Договору передбачено, що виконавець проведе комплекс робіт пов'язаних з виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що прийняття виконаних робіт за вказаним договором, оформляється актом виконаних робіт. 22.12.2009 року між Замовником - підприємством та виконавцем робіт - ПП «Пролиск ЛТД» було підписано Акт виконаних робіт де виконавець здала роботи, а замовник прийняв роботи пов'язані з виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

Представник позивача не заперечував, що державні акти на землю за період з 14.12.2009 року згідно умов договору, на день розгляду справи в суді, не виготовлені, технічна документація, яка б підтверджувала виконання комплексу проектно-вишукувальних, топографічно-геодезичних, землевпорядних робіт, підприємству не надана, у підприємства відсутня. Акт виконаних робіт від 22.12.2009 року сторонами підписано формально, без фактично виконаних робіт. На даний час виконавчою службою виконується рішення Господарського суду Чернівецької області від 03 листопада 2011 року щодо примусового стягнення коштів з рахунків ПП «Пролиск ЛТД».

Згідно листа відділу Держземагенства у Путильському районі Чернівецької області № 465 від 18.06.2013 року вбачається, що технічна документація не відповідає вимогам земельного законодавства України.

Крім того встановлено, що Чернівецький міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу звернувся з позовом до приватного підприємства «Пролиск ЛКБ» про розірвання договору на виконання робіт ( послуг) від 14.12.2009 року та стягнення коштів в сумі 315000 грн. Представник відповідача «Пролиск ЛКБ» у судовому засіданні визнав позов в повному обсязі. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з приватного підприємства «Пролиск ЛКБ» на користь Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу 315000 грн. боргу, провадження у справі, в частині розірвання договору на виконання робіт ( послуг) від 14.12.2011 р. - припинити (а.с. 195-196).

06 червня 2012 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ за № 5027/903/2011 про примусове виконання рішення від 03.11.2011 року, яке набрало законної сили 14.11.2011 року щодо стягнення з приватного підприємства «Пролиск ЛКБ» на користь Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу 315000 грн. боргу ( а.с. 192).

05 листопада 2012 року позивач звернувся з заявою до відділу ДВС Новодністровського міського управління юстиції про виконання наказу Господарського суду Чернівецької області за № 5027/903/2011 від 06.06.2012 року щодо стягнення з приватного підприємства «Пролиск ЛКБ» на користь Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу 315000 грн. боргу ( а.с.191).

06 листопада 2012 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Новодністровського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35072257 щодо стягнення з приватного підприємства «Пролиск ЛКБ» на користь Карпатського державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу 315000 грн. боргу (а.с. 184).

14 листопада 2012 року старшим державним виконавцем відділу ДВС Новодністровського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 185).

На виконання наказу Господарського суду Чернівецької області за № 5027/903/2011 від 06.06.2012 року на рахунок позивача з ВДВС м.Новодністровськ надходили грошові кошти, а саме 15.02.2013 року в сумі 5336,54 грн. та 30.05 2013 у розмірі 7592,74 грн. ( а.с.99-100).

З урахуванням зазначених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача пов'язаних із визнанням неправомірним пункту № 7 вимоги № 24-21-22/368 від 01.04.2013 року в частині повернення до Державного бюджету України використані всупереч вимогам законодавства бюджетні кошти в сумі 230000,00 грн., слід відмовити.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта власних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття (вчинення дії). В даному випадку відповідачем прийнято рішення у відповідності до вимог законів у встановлені законом строки.

Згідно ст. 8 Кодекс адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши вимоги Закону, нормативно правових актів, письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 18, 69-71, 76, 79, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Порядок та строки набрання судовим рішенням законної сили передбачено ст. 254 КАС України.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 185-186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя П.Д. Дембіцький