Постанова № 34207094, 02.10.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. справа № 809/1096/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.,

при секретарі судового засідання Драгомирецького І.М.

за участю:

представників позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач''- Вірсти Р.Я., Романіва А.Б.,

представників відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області - Мельника Р.Я., Лудчак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області про часткове визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень форми ''Р'' №000089220 і №000090220 від 15.10.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' (далі по тексту - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) про часткове визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень форми ''Р'' №000089220 і №000090220 від 15.10.2012 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення статей 135, 137, 138, 139, 185, 187, 188, 192, 198, 201 Податкового кодексу України, необґрунтовано, за наслідками проведеної у серпні-вересні 2012 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем у серпні, вересні, грудні 2011 року податкового кредиту з податку на додану вартість, сплаченого в ціні вартості прийнятих підрядних робіт і отриманого товару, та формування валових витрат по їх оплаті по господарських відносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' і приватним підприємством ''ВКФ Західелектрогруп''. Помилково, трактуючи норми частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216, статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, визначив нікчемними договори виконання підрядних робіт і поставки товарів, укладених позивачем із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', вважаючи їх фіктивними і удаваними угодами, які за умови документального оформлення, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і не мали наслідком фактичного виконання робіт і руху товарів. Необґрунтовано застосував положення пункт 201.10 статі 201 Податкового кодексу України, знімаючи із податкового кредиту податкові накладні, виписані у грудні 2011 року приватним підприємством ''ВКФ Західелектрогруп'', як такі, що на думку відповідача, не зареєстрована у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв'язку з чим, оскаржуваними податковими повідомлення-рішеннями від 15.10.2012 року протиправно визначено частину суми зобов'язань за платежем податок на додану вартість в розмірі 362 250,00 грн., як заниженого зобов'язання та застосовано 90 562,00 грн. фінансових санкцій, а також за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 114 013,00 грн. Зокрема, у серпні і вересні 2011 року позивач на виконання основного договору генпідряду з товариством з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім'' залучило в якості субпідрядника товариство з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' (м. Львів) для виконання частини робіт з будівництва ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області''. В межах договірних відносин із товариством з обмеженою відповідальністю ''Агенство ''Луком-А-Україна'' в серпні 2011 року залучано в якості субпідрядника товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські торгівельні шляхи'' (м. Суми) на виконання частини будівельно-монтажних робіт по влаштуванню периметральної огорожі виробництва ''Етилену та поліетилену'' товариства з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім''. У грудні 2011 року для виконання основних зобов'язань по будівництву ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'' придбано в приватного підприємства ''ВКФ Західелектрогруп'' (м. Львів) електротехнічну продукцію. Оплачені витрати по прийнятих підрядних роботах у сумах 1 168 417,44 грн. (серпень-вересень 2011 року, ТзОВ ''Будмонтажресурс''), 108 000,75 грн. (серпень 2011 року, ТзОВ ''Українські торгівельні шляхи'') включені до формування валових витрат підприємства позивача у ІІІ квартал 2011 року, а за рахунок сум 233 683,49 грн. (серпень-вересень 2011 року ТзОВ ''Будмонтажресурс''), 21 600,15 грн. (серпень 2011 року ТзОВ ''Українські торгівельні шляхи''), 263 108,35 грн. (грудень 2011 року, ПП''ВКФ Західелектрогруп'') сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у серпні, вересні і грудні 2011 року відповідно. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори виконання підрядних і субпідрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні документи про оплату за отриманий товар і виконані роботи, що в свою чергу при фактичному їх отриманні і прийнятті свідчить про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за них.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснили суду, що у акті перевірки за №1940/220/22191495 від 28.09.2012 року перевіряючими зроблено необґрунтовані посилання щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту із податку на додану вартість і валових витрат, із урахуванням висновків про нікчемність правочинів, фактичну відсутність господарських операцій і реального руху товарів. Такі обставини спростовуються наявними на підприємстві первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких сформований податковий облік позивача, та засвідчують фактичні витрати з прийняття від контрагентів постачальників і підрядників відповідних товарів і об'ємів ремонтно-монтажних робіт, їх отримання і виконання, розрахунок за них у безготівковій формі та здійснення в межах договірних зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' перед товариством з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім'' по будівництву ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'' та перед товариством з обмеженою відповідальністю ''Агенство ''Луком-А-Україна'' по влаштуванні периметральної огорожі виробництва ''Етилену та поліетилену''. Однак, відповідач вказані документи не врахував при перевірці, безпідставно не взяв їх до уваги, вважаючи, що вони складені формально. Відсутність фактичного виконання робіт, руху товару і нікчемність правочину відповідач безпідставно окремо по кожному контрагенту обґрунтовує наслідками перевірки, проведених органами державної податкової служби інших областей, а в окремих випадках без її проведення. Так, знімаючи податковий кредит і валові витрати по виконаних ТзОВ ''Будмонтажресурс'' у серпень і вересень 2011 року субпідрядних робіт відповідач використав акт перевірки Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова, який в свою чергу використав акт перевірки Державної податкової інспекції в Печерському районі м Києва. Мотивами не підтвердження таких витрат став факт залучення ТзОВ ''Будмонтажресурс'' для виконання частини робіт, по зобов'язаннях перед позивачем, іншого підрядника - товариство з обмеженою відповідальністю ''БК ''Київбудмонтаж'', яке в свою чергу на час перевірки змінило своє місцезнаходження, у зв'язку з чим податковий орган не змін провести перевірку по ланцюгу, і як наслідок не підтвердив наявність господарських операцій між ТзОВ ''Будмонтажресурс'' і ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'', а отже і позивачем також. З приводу контрагента ТзОВ ''Українські торгівельні шляхи'', який надав у серпні 2011 року послуги із використання екскаватора, автокрана, бульдозера і вантажних автомобілів, відповідач доручення на проведення відповідної зустрічної перевірки за адресою податкового обліку контрагента іншому податковому органу не подавав, відповідна перевірка на підприємстві такого платника податків не проводилася, а висновок про нікчемність правочину сформовано виходячи із змісту відповідей, які перевіряючий отримав від органів реєстрації прав власності і користування на транспортні засоби і нерухоме майно. Щодо податкового порушення по відносинах із ПП''ВКФ Західелектрогруп'' представники позивача зазначили, що у грудні 2011 року отримавши від даного контрагента електротехнічну продукцію для використання її у будівництві ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'' на загальну суму 1 578 650,10 грн., в тому числі податок на додану вартість - 263 108,35 грн., формуючи податковий облік бухгалтер підприємства помилково в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року зазначила таку операцію однією податковою накладною №39 від 22.11.2011 року. Виявивши таку помилку у наступному періоді січні 2012 року підприємство самостійно, застосовуючи метод ''сторно'', внесло виправлення у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації за грудень 2011 року оскільки вказана продукція була отримана у постачальника на підставі трьох податкових накладних, а саме: №№39, 68 і 70 від 22.12.2011 року на суми податку на додану вартість 98 693,24 грн., 99 041,83 грн. і 65 373,28 грн. відповідно, що дорівнює сумі 263 108,35 грн. та входить у загальну суму податкового кредиту за грудень 2011 року по господарських операціях із ПП''ВКФ Західелектрогруп''. Вважають, що в матеріалах перевірки і справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи договори, позивач або ж його контрагенти, в тому числі контрагент такого контрагента, діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідач, вказуючи на нікчемність угоди, не надав і не послався в акті перевірки на належні та допустимі докази наявності протиправного умислу і мети у діях посадових осіб підприємства при укладенні угод, що мали місце під час господарської діяльності позивача, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави. Протиправність оскаржуваних рішень, додатково обґрунтовує представник позивача тим, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства. Відтак, обставини щодо притягнення до відповідальності посадових осіб підприємств підрядників у відносинах із їх контрагентами по інших відносинах мають значення виключно для формування правових висновків у господарській діяльності між ними особисто. Такі господарські операції із можливими висновками про порушення податкового законодавства, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Припустиме не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків, неправильне оформлення ними податкової звітності чи первинних документів по своїх зобов'язаннях із іншими суб'єктами господарювання, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними і відповідного формування валових витрат.

У судовому засіданні 26.04.2013 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, якою, виходячи із змісту фактичних обставин викладених у позові, просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року про безпідставне донарахування податку на додану вартість по операціях з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' 77 542,00 грн. за основним платежем, 19 385,00 грн. за фінансовими санкціями; з ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' 21 600,00 грн. за основним платежем, 5 400,00 грн. за фінансовими санкціями; з ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' 236 108,00 грн. за основним платежем, 65 777,00 грн. за фінансовими санкціями. А також, просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №000090220 від 15.10.2012 року про незаконне нарахування зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств по операціях з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' і з ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' в сумах 89 173,00 грн. і 24 840,00 грн. відповідно за основним платежем (том 2 а.с. 115-117).

Відповідач позову не визнав, подав до суду письмове заперечення щодо його задоволення, яке мотивував тим, що за наслідками проведеної у серпні-вересні 2012 року перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового та цивільного законодавства, допущення і виявлення яких стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлення-рішень, які є законними та обґрунтованими.

У судовому засіданні 04.10.2013 року судом на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із реорганізацією допущено заміну відповідача (Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби) його правонаступником - Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області (надалі по тексту - Калуська об'єднана державна податкова інспекція).

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з мотивів, викладених в письмовому запереченні та пояснили, що перевіркою встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту із податку на додану вартість, сплаченого в ціні товарів і підрядних робіт, та формування валових витрат по їх придбанню і прийняттю у серпні, вересні і грудні 2011 року по взаємовідносинах із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' і приватним підприємством ''ВКФ Західелектрогруп''. Зокрема, по товариству з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' не встановлено факт виконання для позивача і передачі останньому у серпні і вересні 2011 року частини будівельних робіт, які по документах такого субпідрядника виконало інше товариство - ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' (м. Київ). В свою чергу, така будівельна організація за адресою своєї реєстрації не знаходиться, власних податкових зобов'язань не виконує. Перевіркою контрагента ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' встановлено, що за таким товариством не зареєстровані відповідний транспорт, техніка і нерухоме майно, за допомогою якого підрядник міг би надавати у серпні 2011 року позивачу послуги із виконання робіт екскаватором, автокраном, бульдозером і вантажним автомобілем. Із змісту актів інших податкових органів і відповідей органів державної реєстрації, використаних відповідачем при проведенні у серпні-вересні 2012 року перевірки, по вказаних контрагентах і їх контрагентах по ланцюгу виконання робіт для позивача встановлено відсутність останніх за їх місцем юридичної реєстрації, не надання відповідей на запити податкових інспекцій під час перевірки по операціях за перевіряємий період, що, в свою чергу, дало можливість дійти висновку про відсутність контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, машин і механізмів, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності. Такі обставини вказують на проведення контрагентами транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального товарного характеру, що свідчить, на думку контролюючого органу, про фіктивність характеру угод. У спірних господарських операціях відсутній об'єкт оподаткування, який підпадає під визначення Податкового кодексу України. По контрагенту ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' встановлено, що позивач в порушення пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України протиправно прийняв до обліку не зареєстровану продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму ПДВ понад 100 тис. грн., а саме №39 від 22.12.2011 року на суму ПДВ 263 108,35 грн. В сукупності зібраних доказів Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області винесла оскаржувані рішення. Вважає, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту із податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств по операціях з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' і приватним підприємством ''ВКФ Західелектрогруп'', висновки, викладені в акті перевірки обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішень форми ''Р'' №000089220 і №000090220 від 15.10.2012 року, правомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' 01.12.1995 року зареєстровано Виконавчим комітетом Калуської міської ради Івано-Франківської області як юридичну особу та 22.12.1995 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, зареєстровано платником податку на додану вартість (том 1 том а.с. 24).

В період з 16.08.2012 року по 21.09.2012 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт №1940/220/22191495 від 28.09.2012 року (том 1 а.с. 23-90), в якому відповідачем, серед іншого, зроблено висновок про порушення вимог пунктів 135.1, 135.2, 135.4, 135.5, 135.7 статті 135, пункту 137 статті 137, пунктів 138.1, 138.5, підпунктів 138.10.1., 138.10.2. пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року в сумі 164 117,00 грн., за ІІ-ІV квартал 2011 року в сумі 1 870 608,00 грн., за І квартал 2012 року в сумі 65 751,00 грн., за півріччя 2011 року в сумі 65 751,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 185 744,00 грн.

Перевіркою також встановлено порушення пункту 50.1 статті 50, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено до сплати ПДВ у загальній сумі 1 685 631,00 грн., за період з квітня 2011 року по березень 2012 року.

15.10.2012 року, виходячи із наслідків перевірки і оскарження висновків акта до вищестоящого органу державної податкової служби, відповідачем на підставі підпункту 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення за №000089220, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 374 620,00 грн. і застосовано штрафну санкцію на суму 109 870,00 грн. В свою чергу, рішенням №000090220 від 15.10.2012 року збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 125 890,00 грн. і нараховано пеню 257,00 грн. (том 1 а.с. 109-110).

Позивач із загального об'єму порушень оскаржує у позовній заяві лише висновки, які встановлені у відношенні до товариств з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' і приватного підприємства ''ВКФ Західелектрогруп''. Відтак, і в цій частині оскаржує нараховані зобов'язання та застосовані фінансові санкції.

При складанні акта перевіряючими, виходячи із даних податкових декларацій і бухгалтерського обліку позивача встановлено, що у серпні і вересні 2011 року позивач на підставі письмового договору субпідряду прийняв у товариства з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' об'єм будівельних робіт, здійснених на виконання генерального договору підряду по спорудженню ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'' на загальну суму 1 402 100,93 грн., в тому числі ПДВ - 233 683,49 грн. Як з'ясовано зустрічною перевіркою частину таких робіт для ТзОВ ''Будмонтажресурс'' виконав інша підрядна організація - ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' (акт перевірки ДПІ в Галицькому районі м. Львова №964/22-40/31290627 від 03.09.2012 року). Такою зустрічною перевіркою ДПІ в Галицькому районі м. Львова використано дані акту ДПІ в Печерському районі м. Києва №961/22-2/37143832 від 20.04.2012 року (за період квітень, серпень, вересень 2011 року) про ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' змістом якого визначено, що за податковою адресою згідно реєстрації не знаходиться, у зв'язку із чим не представилося можливим провести належну перевірку по ланцюгу. У відносинах між ''Будмонтажресурс'' і ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' не підтверджено виконання підрядних робіт по спорудженню ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'' на суми витрат - 387 712,00 грн., в тому числі ПДВ - 77 542,00 грн. (том 1 а.с. 33, 39). Вказана обставина, на переконання перевіряючих, позбавляє позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 80 452,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 49 870,00 грн., за вересень 2011 року - 30 672,00 грн. (том 1 а.с. 42, 76).

По контрагенту позивача ТзОВ ''Українські торгівельні шляхи'' перевіряючі виключили із складу валових витрат суму - 108 000,75 грн., а з податкового кредиту ПДВ - 21 600,15 грн., вартості оплачених послуг із використання у серпні 2011 року екскаватора, автокрана, бульдозера і вантажних автомобілів, у зв'язку із тим, що згідно даних відповідних органів державної реєстрації, отриманих на запити відповідача, за таким контрагентом не зареєстровані будь-які відповідні транспортні засоби, спецтехніка і обладнання, виробничі, господарські і складські приміщення (том 1 а.с. 56-57).

Отримані від зазначених суб'єктів господарювання податкові накладні на вказані суми перевіряючими виключені із складу податкового кредиту позивача та валових витрат.

Причиною такого виключення стали висновки відповідача про відсутність реальності і фактичності операцій із передачі товарів та робіт, оскільки укладення угод здійснено без мети настання реальних наслідків. Із змісту використаних під час перевірки актів інших податкових органів і відповідей органів контролю, відповідач дійшов власного висновку про відсутність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, адміністративно-господарських можливостей для здійснення будь-якого виду діяльності. В тому числі і виконання господарських зобов'язань по виконанні підрядних робіт та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

В сукупності з'ясованих обставин встановлено відсутність об'єктів оподаткування, який попадає під визначення статей 134, 138 та статей 185, 198 Податкового кодексу України. Відтак позивач здійснив невірне включення валових витрат при обчисленні податку на прибуток підприємства, формування податкового кредиту із податку на додану вартість та використав фінансові потоки контрагента, який не виконує своїх податкових зобов'язань.

Як висновок в акті перевірки від 07.12.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську зазначено, що у зв'язку із не встановленням факту передачі товарів і робіт від постачальника, субпідрядників до замовника (позивача) в розумінні вимог статей 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, договори поставок товару і підрядних робіт, укладені товариством з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' із товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договора відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 вказаного Кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як наслідок відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та сформовано валові витрати показники від здійснення господарської операції з прийняття у зазначених вище суб'єктів господарювання матеріалів і ремонтно-монтажних робіт по договорах субпідряду і надання послуг.

З приводу виключення у грудні 2011 року із податкового обліку по операції позивача із ПП ВКФ ''Західелектрогруп'' податкового кредиту з ПДВ в сумі 263 108,35 грн. в акті перевірки зазначено, що у зв'язку із виявленням станом на вересень 2012 року в обліку позивача податкової накладної №39 від 22.12.2012 року на вказану суму ПДВ, яка в порушення вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не була зареєстрована продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, як така, що перевищує суму ПДВ понад 100 тис. грн., товариство позивача позбавлено на формування за рахунок такої накладної податкового кредиту із вказаного виду податку (том 1 а.с. 77).

Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №000089220 і №000090220 від 15.10.2012 року, суд зазначаю, що позивач оскаржує визначені ними зобов'язанні лише в частині коментованих вище трьох контрагентів.

Судом вже вище вказано, що позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року про безпідставне донарахування податку на додану вартість по операціях з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' 77 542,00 грн. за основним платежем, 19 385,00 грн. за фінансовими санкціями; з ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' 21 600,00 грн. за основним платежем, 5 400,00 грн. за фінансовими санкціями; з ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' 236 108,00 грн. за основним платежем, 65 777,00 грн. за фінансовими санкціями. А також, просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №000090220 від 15.10.2012 року про незаконне нарахування зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств по операціях з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' і з ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' в сумах 89 173,00 грн. і 24 840,00 грн. відповідно за основним платежем (том 2 а.с. 115-117).

З'ясовуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України питання, яку правову норму необхідно застосувати до спірних відносин суд зазначає, що правовідносин з приводу формування податкового кредиту і валових витрат врегульовані положеннями Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання згаданого Закону.

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки від 28.09.2012 року, щодо відсутності реального руху товарів та товарності операцій по підрядних роботах між товариством з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' і товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом вимог підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів, робіт і послуг сум податку на додану вартість та валових витрат є факт їх придбання із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

В межах основного договору генпідряду №А201102439 від 20.07.2011 року по спорудженню ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'', укладеного позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю ''Карпатнафтохім'', товариством з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' укладено договір №2107/02 від 21.07.2011 року із товариством з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' (том 1 а.с. 154-163, 180-192). На укладення такого договору генпідрядник надав письмовий дозвіл від 20.07.2011 року (том 2 а.с. 185). На виконання зазначеного договору товариством з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', як субпідрядником, виконано за основними договорами частину робіт, в тому числі із розбору і ремонту існуючої покрівлі, влаштування нової покрівлі і блискавкозахисту та іншої загальнобудівельної роботи, що супутні основним. За результатами виконання робіт між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' складено і підписано акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року №02-16-08псуб на суму 557 006,69 грн., за серпень 2011 року №01-16-08псуб на суму 291 762,91 грн. і за вересень 2011 року №02-16-09 на суму 553 331,33 грн., а також відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 до зазначених актів на загальну суму 1 402 100,93 грн. (том 1 а.с. 164-167, 170-174, том 2 а.с. 108). За кожним об'ємом робіт товариством з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' видано податкові накладні №25 від 31.08.2011 року на суму 557 006,69 грн., №26 від 31.08.2011 року на суму 291 762,91 грн. і №36 від 30.09.2011 року на суму 553 331,33 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 92 834,45 грн., 48 627,15 грн. і 92 221,89 грн. (том 1 а.с. 168-169, 174). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 233 683,49 грн. і валові витрати у загальній сумі 1 168 417,44 грн.

Всі вищевказані роботи по генеральному договору підряду були передані ТзОВ ''Карпатнафтохім'', про що складені відповідні акти виконаних робіт форми КБ-2в за серпень 2011 року №02-16-08п на суму 576 262,37 грн., за серпень 2011 року №01-16-09п на суму 329 015,23 грн., за вересень 2011 року №02-16-09п на суму 563 089,01 грн. та виписані позивачем для замовникам робіт на зазначені суми податкові накладні №122 від 31.08.2011 року, №121 від 31.08.2011 року і №135 від 30.09.2011 року (том 1 а.с. 194-203).

В межах договору субпідряду №00213-Д11 від 01.04.2011 року по будівництву периметральної огорожі виробництва ''Етилену та поліетилену'' ТзОВ ''Карпатнафтохім'' в м. Калуші Івано-Франківської області, укладеного позивачем із товариством з обмеженою відповідальністю ''Агенство ''Луком-А-Україна'', товариством з обмеженою відповідальністю ''Рембудпостач'' укладено усний договір із товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські торгівельні шляхи'' на використання автотехніки при будівництві (том 2 а.с. 19-21). По факту надання послуг екскаватором, автокраном, автомобілем Краз і бульдозера між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські торгівельні шляхи'' складено і підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №4 за серпень 2011 року на суму 129 600,90 грн. (том 2 а.с. 16). За такий об'єм робіт товариством з обмеженою відповідальністю ''Українські торгівельні шляхи'' видано податкову накладну №325 від 31.08.2011 року на суму 129 600,90 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 21 600,15 грн. (том 2 а.с. 17). По відносинах із даним контрагентом позивач у податковому обліку звітного періоду відобразив формування податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 21 600,15 грн. і валові витрати у загальній сумі 108 000,75 грн.

Всі вищевказані роботи автотехніки були включені в роботи перед товариством з обмеженою відповідальністю ''Агенство ''Луком-А-Україна'' і передані останньому, про що складені відповідні акти виконаних робіт форми КБ-2в за листопад 2011 року на суми 60 189,30 грн., 411 936,94 грн., 107 342,32 грн., 376 983,79 грн. і 10 405,63 грн. (том 2 а.с. 22-30).

Перелічені акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні підписані посадовими особами позивача та товариств з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', а також скріплені відтисками печаток останніх.

За прийняті роботи позивач здійснив повний розрахунок і оплату у безготівковій формі, про що свідчать виписки по особовому рахунку фінансових установ та дані оскаржуваного акту перевірки від 28.09.2012 року (том 1 а.с. 42, 57, 205-208; том 2 а.с. 18).

Як у акті перевірки від 28.09.2012 року, так як і у судовому засіданні перевіряючий та представник відповідача не заперечують про реальний факт будівельних робіт із розбору і ремонту існуючої покрівлі, влаштування нової покрівлі і блискавкозахисту та іншої загальнобудівельної роботи, що супутні основним по спорудженню ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тонн в рік у м. Калуші Івано-Франківської області'', а також використання атотехніки при будівництві периметральної огорожі виробництва ''Етилену та поліетилену'' ТзОВ ''Карпатнафтохім'' в м. Калуші.

Зазначені вище обставини вказують на те, що позивачем оприбутковано прийняті роботи, матеріали використанні при будівництві і надані послуги та сформувало податковий кредит і валові витрати у межах здійснення власної господарської діяльності.

Досліджуючи доводи відповідача про безтоварність господарських операцій із причин відсутності доказів транспортування, які б засвідчували рух матеріалів, які використані при ремонтно-будівельних роботах, а також відсутності даних про базування та розміщення атотехніки у судовому засіданні представник позивача пояснив.

Згідно договорів субпідряду ремонтно-будівельні роботи виконуються власними силами і засобами субпідрядника. У таких договорах відсутні умови про обов'язок позивача вирішувати питання придбання, транспортування і зберігання будь-яких будівельних матеріалів, обладнання, устаткування, яке встановлено при будівництві, а також вирішувати питання про розміщення транспортних засобів, а отже такий обов'язок наявний у субпідрядників.

Із урахуванням вказаного вище, суд відхиляє твердження представника відповідача про необхідність обов'язкової наявність у позивача документів, які б засвідчували транспортування від продавця і субпідрядників до позивача матеріалів і обладнання, використаного у будівництві, а також доказів переміщення чи перебазування відповідної автомобільної техніки.

Як у акті перевірки від 28.09.2012 року, так як і у судовому засіданні представник відповідача не заперечував про реальний факт виконання в натурі будівельних об'ємів, які передані генеральним замовникам, втім ставлять під сумнів їх виконання і надання саме товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи''.

На спростування пояснень представника позивача, Калуська об'єднана державна податкова інспекція - суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржується, не надано суду будь-яких письмових, інших належних та допустимих доказів, в тому числі бухгалтерських, податкових і фінансових документів, про те, що субпідрядники не передавали позивачу вказані вище матеріали, роботи і не надавали послуги. Не укладали і не могли укладати із іншими суб'єктами господарювання договори підряду, субпідряду, оренди обладнання і транспортних засобів, а також поставки товарів, матеріалів з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач''.

Представники відповідача припускаючи, що такі матеріали могли бути передані, а роботи виконані, іншими контраганетами позивача за спірний період, придбані в не облікованому порядку, чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили працівників позивача, на пропозицію суду, не вказали якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з податку на додану вартість і обліковано валові витрати. Не надано доказів відсутності можливості у товариств з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' у період часу серпня, вересень і грудень 2011 року самостійно виконати для позивача здійснений об'єм будівельних робіт і поставки матеріалів, що виключає і спростовує доводи позивача про виконанням таких робіт саме вказаними контрагентами, які є предметом дослідження у судовому розгляді даної адміністративної справи.

Окрім того, зважаючи на специфіку виконаних підрядних робіт, прийнятих позивачем, які були предметом правочинів та не визнаються відповідачем, у субпідрядника - товариства з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'' була наявна відповідна ліцензія на право зайняття господарською діяльність, пов'язаною із створенням об'єктів архітектури серії АГ №5765494 від 10.05.2011 року та Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки №209.11.46-45.21.0 від 25.1.2011 року (том 2 а.с. 181-184). Доказів про протиправність отримання підприємством-контрагентом зазначеної ліцензії, чи порушення ліцензійних умов в частині недостатності професійної робочої сили, відсутності техніки, устаткування або обладнання, відповідачем у судовому засіданні на пропозицію суду не надано.

Надаючи правову оцінку одним з основних доводів позивача, що стали підставою для прийняття рішень від 15.10.2012 року, судом також встановлено наступне.

У акті перевірки позивача від 28.09.2012 року зроблено посилання на акт зустрічної перевірки №964/22-40/31290627 від 03.09.2012 року по ТзОВ ''Будмонтажресурс'', проведеної ДПІ в Галицькому районі м. Львова, який в свою чергу ґрунтується на даних акта перевірки №961/22-2/37143832 від 20.04.2012 року, проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' (том а.с. 33-42; том 2 а.с. 86-89). Зміст акта перевірки від 03.09.2012 року вказує на те, що частину робіт перед позивачем здійснено не ТзОВ ''Будмонтажресурс'', а залучених останнім на умовах власного підряду - ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж''. Основним мотивом не підтвердження виконання ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' робіт для ТзОВ ''Будмонтажресурс'', яке в свою чергу передало їх ТзОВ ''Фірма ''Рембудпостач'' є факт не знаходження станом на квітень 2012 року ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' за податковою адресою реєстрації платника податку (том 1 а.с. 35). В той час як, спірна перевірка позивача проведена через 4 місяці - у вересні 2012 року, в ході проведення якої доказів виходу за адресою реєстрації такого контрагента у акті перевірки від 28.09.2012 року не міститься, у судовому засіданні не надано. В акті перевірки №964/22-40/31290627 від 03.09.2012 року по ТзОВ ''Будмонтажресурс'', який використав відповідач не міститься будь-яких даних про те, що ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' не могло виконати чи взагалі не виконувало будівельні роботи для ТзОВ ''Будмонтажресурс'', яке, в свою чергу, передало їх позивачу.

Щодо посилань у акті перевірки позивача від 28.09.2012 року на листи-відповіді КП ''Сумське міське бюро технічної інвентаризації'' від 07.08.2012 року, Державної інспекції сільського господарства в Сумській області від 23.04.2012 року, Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області від 11.04.2012 року з приводу відсутності зареєстрованих за ТзОВ ''Українські торгівельні шляхи'' будь-якої автомобільної і будівельної техніки, складських і виробничих приміщень, суд зазначає, що така інформація надана станом на квітень, серпень і вересень 2012 року, а послуги даний суб'єкт господарювання для позивача надавав у серпні 2011 року. Такі відповіді не мають даних щодо відповідної реєстрації рухомого і не рухомого майна станом на серпень 2011 року (том 1 а.с. 57; том 2 а.с. 94-96). До того ж, ні відповідач, ні відповідний орган державної податкової служби за місцем реєстрації ТзОВ ''Українські торгівельні шляхи'' податковий облік даного контрагента по операціях з позивачем не перевіряв.

Як вбачається із вказаних актів встановлено не неможливість проведення перевірки контрагента по ланцюгу - ТзОВ ''БК ''Київбудмонтаж'' у зв'язку із його відсутністю за адресою реєстрації. Аналіз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ в м. Сумах і Калуської ОДПІ, на думку перевіряючи, вказує на відсутність у згаданих суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці матеріалів, виконанні робіт, наданні послуг та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить, на думку контролюючих органів, про фіктивність характеру угод таких контрагентів за перевіряємий період, по яких сформовані їхні зобов'язання і податковий кредит.

Такі висновки ДПІ в Галицькому районі м. Львова, ДПІ у Печерському районі м. Києва і Калуської ОДПІ сформовані виходячи лише із факту не знаходження підприємства за їх юридичною адресою, відповідним не отриманням на запити документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій таких контрагенті-постачальників, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах зазначених податкових органів.

Жодних конкретних обставин не придбання, чи не можливості здійснити виконання зобов'язань, які у свою чергу придбав і прийняв позивач, у актах перевірки контрагентів від 28.09.2012 року, 03.09.2012 року і 20.04.2012 року, не зазначено.

У відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі по тексту - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

У досліджуваних актах від 28.09.2012 року, 03.09.2012 року і 20.04.2012 року зроблено висновки про відсутність у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Однак, такі висновки перевіряючими зроблено без посилання на будь-який запит і відповіді органів державної влади, які володіють відповідною інформацією і згідно закону ведуть її облік по юридичних особах з тих чи інших питань права власності чи користування певними активами (об'єктами речового права) станом на серпень, вересень і грудень 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеними органами державної податкової служби, в порушення вимог Порядку складено акти №1940/220/22191495 від 28.09.2012 року, №964/22-40/31290627 від 03.09.2012 року, №961/22-2/37143832 від 20.04.2012 року та сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування жодного факту порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності контрагентів по господарських операціях з позивачем. А тому, суд вважає, що акти перевірок контрагентів позивача від 28.09.2012 року, 03.09.2012 року і 20.04.2012 не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставини, які обґрунтовують правомірність і підставність виключення із складу податкового кредиту позивача суми податку на додану вартість та формування валових витрат, безпідставними.

Як з'ясовано судом із акту перевірки позивача від 28.09.2012 року субпідрядники робіт (надання послуг), на час здійснення господарських операцій з позивачем, не перебували у процесі припинення і були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідних правочинів відображено у договорах, вчинених у визначеній законом формі, а відповідний рух активів відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчить, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак, з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному Реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Представники позивача у судовому засіданні пояснив, що при укладенні та виконанні договорів підряду і надання послуг представництво інтересів контрагентів здійснювали представники, які діяли від імені товариства, а також надали всі копії документів, підписані керівником таких підприємств, позивачем же здійснювалась організація робіт та контроль за прийманням товарів, робіт за адресою об'єктів будівництва, і перевірки їх якості, повноти.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону відомості про осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори підлягають внесенню до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи свої припущення, посилаючись на факт відсутності постачальника і субпідрядників робіт за своїм місцезнаходженням, відповідач не звертає увагу на те, що така обставина є нічим іншим, як порушення відповідною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

У Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цими Законами зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За цих же обставин не може впливати на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування вчинення дій від імені керівника юридичної особи - контрагента, відомості про якого містяться у вказаному Єдиному державному реєстрі, іншою особою.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними субпідрядниками робіт, спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів, прийняттям робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо прийняття позивачем у субпідрядників будівельних робіт і отримання послуг із використання автотехніки, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про нікчемність і фіктивність угод, укладених позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 204 коментованого Кодексу встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори підряду між позивачем і контрагентами, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України його слід вважати нікчемними, а визнання таких угод недійсними не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28.04.1978 року "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Аналогічна правова позиція відображена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

В акті перевірки позивача від 28.09.2012 року перевіряючими вказано про відсутність руху товарів, товарності операцій із прийняття підрядних робіт, послуг та по своїй суті робляться висновки про фіктивність правочинів, укладення яких на думку відповідача здійснено з метою ухилення від сплати податків.

В даному випадку суд зазначає, що згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Такого рішення суду в судовому засіданні відповідачем не надано.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, в тому числі ухиленням від сплати податків.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''БК ''Київбудмонтаж'', ''Українські торгівельні шляхи'', що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту кримінальної відповідальності конкретних посадових осіб позивача і його контрагентів та відповідальності таких суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, в тому числі фіктивного підприємництва, суду не надано.

Безумовним доказом і обов'язковим для адміністративного суду в розумінні Кримінального процесуального кодексу України та частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, на підставі якого, вирішуючи питання про правові наслідки дій посадових осіб позивача або його контрагентів, можна дійти висновку чи мало місце діяння з метою ухилення від слати податків при використанні фінансових потоків суб'єктів господарювання, які не виконують своїх податкових зобов'язань для умисної мінімізації власних податкових зобов'язань.

Відповідачем, на час розгляду справи, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду постанови або вироку суду, які набрали законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності будь з яких відповідальних посадових осіб або засновників коментованого товариства та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили. Від так, відповідачем не доведено на підставі таких доводів факт здійснення відповідними посадовими особами товариств з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''БК ''Київбудмонтаж'', ''Українські торгівельні шляхи'' фіктивного підприємництва.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо фіктивності договорів підряду, надання послуг, укладених між позивачем і товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Відповідач ні у акті перевірки від 28.09.2012 року, ні у судовому засіданні його представник не зазначили і не надали доказів про те, що будь з яких первинних документів, на підставі яких позивач по відносинах із контрагентами сформував податковий облік, підписані не уповноваженими особами. За таких умов, є безпідставними висновки перевіряючого про порушення пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем копії податкових накладних №25 від 31.08.2011 року на суму 557 006,69 грн., №26 від 31.08.2011 року на суму 291 762,91 грн. і №36 від 30.09.2011 року на суму 553 331,33 грн., №325 від 31.08.2011 року на суму 129 600,90 грн., в тому числі податку на додану вартість на суми 92 834,45 грн., 48 627,15 грн. і 92 221,89 грн., 21 600,15 грн., виписаних товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'', останні підписані та скріплені печаткою продавця і виконавця робіт, містять всі інші необхідні реквізити, які передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання таких робіт або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначені вище правові позиції висловлені в постанові і ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року, №К-27958/10 від 28.04.2011 року, по справі №К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі №К-20514/08 від 03.11.2010 року відповідно.

Доводи представника відповідача про те, що факт фіктивності господарських операцій товариств з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' з іншими суб'єктами господарювання - їх постачальниками і покупцями, є безумовною підставою для зняття відповідних сум із податкового кредиту позивача та виключення їх із валових витрат, на переконання суду є протиправними.

З даного приводу суд зазначає, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому обставини у господарських відносинах товариств з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' із своїми постачальниками і іншими покупцями, мають значення виключно для формування правових висновків у таких правовідносинах. Господарські операції про порушення податкового законодавства, що досліджувалися ДПІ в Галицькому районі м. Львова, ДПІ у Печерському районі м. Києва і ДПІ в м. Сумах, являються односторонніми окремими правочинами і не стосуються правовідносин із позивачем, відтак у даних спірних відносинах юридичного значення не мають. Виключення становлять умови, визначенні частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, втім відповідач їх суду не навів, і доказів наявності вини чи умислу засновників, посадових осіб зазначених контрагентів чи інших осіб, за вироком суду, що набрав законної сили, про обставини фіктивності здійснення правочинів у правовідносинах із підприємством позивача, не надав.

Можливе не виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань із сплати податків по інших господарських операціях, а також розбіжність у даних Системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару і послуг, не може бути підставою для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними та формування валових витрат.

Щодо доводів позивача про протиправність висновків відповідача по господарських відносинах із ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' у грудні 2011 року, суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки ревізорами на сторінці 55 акта від 28.09.2012 року виявлено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за насідком якого встановлено завищення позивачем формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 263 108,35 грн. (том 1 а.с. 77) Податок на додану вартість у вказаній сумі донараховано контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 15 жовтня 2012 року № 000089220 (том 2 а.с. 241).

Вказане порушення ґрунтується на тому, що ревізором встановлено розбіжності між наданими для перевірки податковими накладними та поданими товариством з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' до Калуської ОДПІ реєстрами виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року. Зокрема, в акті перевірки контролюючим органом встановлено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року відображено отриману від ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' (м. Львів) одну податкову накладну №39 від 22.12.2011 року на загальну суму 1 578 650,10 грн., в тому числі ПДВ - 263 108,35 грн., яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Як зазначено в акті перевірки з метою підтвердження факту відсутності реєстрації вказаної податкової накладної, Калуською ОДПІ було направлено запит №2627/7/22-0 від 06.09.2012 року до ДПІ в Личаківському районі міста Львів. На даний запит отримано відповідь №13380/7/22-40 від 26.09.2012 року, де зазначено, що згідно з поданими ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' до ДПІ в Личаківському районі міста Львів реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року значиться видана для позивача одна податкова накладна №39 від 22.12.2011 року на загальну суму 1 578 650,10 грн., в тому числі ПДВ - 263 108,35 грн., яка станом на 26.09.2012 року не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Виходячи з наведеного, ревізорами сформовано висновок про порушення товариством позивача пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, згідно вимог якої ''...відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (робіт, послуг) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту...''.

Суд з таким висновком ревізорів не може погодитися, виходячи із наступного:

01.09.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' (покупець) та ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' (постачальник) укладено договір поставки товару №109/11, згідно якого предметом договору є електротехнічна продукція.

Найменування, загальна кількість та ціна товару визначається сторонами Договору у видаткових накладних чи у специфікаціях, що є невід'ємними складовими цього Договору.

Умови поставки (згідно Інкотермс 2010) - СРТ доставка товару транспортом постачальника на склад покупця в терміни, погоджені обома сторонами (том 2 а.с. 32-40).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що дана електротехнічна продукція закуповувалась на замовлення TOB ''Карпатнафтохім'' згідно договору генпідрядку №А20102439 від 20.07.2011 року для виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву ''Установки з виробництва виробів із ПВХ потужністю 20 тис. тон в рік в м. Калуш Івано-Франківської області''.

На виконання умов вказаного договору поставки в грудні 2011 року ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' поставлено позивачу електротехнічну продукцію (силові кабелі різних типів і марок) згідно видаткових накладних: №684 від 22.12.2011 року на суму 592 159,42 грн., в тому числі ПДВ - 98 693,24 грн.; №713 від 22.12.201 1 року на суму 594 251,00 грн., в тому числі ПДВ - 99 041,83 грн.; № 714 від 22.12.2011 року на суму 392239,66 грн., в тому числі ПДВ - 65 373,28 грн. (том 2 а.с. 41, 43, 45).

В момент поставки товару разом із вказаними видатковими накладними постачальником виписані і видані позивачу наступні податкові накладні: № 39 від 22.12.2011 року на суму 592 159,42 грн., в тому числі ПДВ - 98 693,24 грн.; № 68 від 22.12.2011 року на суму 594 251,00 грн., в тому числі ПДВ - 99 041,83 грн.; № 70 від 22.12.2011 року на суму 392 239,66 грн., в тому числі ПДВ - 65 373,28 грн. (том 2 а.с. 42, 44, 46).

Як вбачається з акту перевірки від 28.09.2013 року та не заперечується ревізорами, саме вищезазначені видаткові та податкові накладні, як первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, були представлені товариством позивача для перевірки. Між тим, видаткової накладної, яка, на думку перевіряючи, була виписана постачальником (ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' 22.12.2011 року на суму 1 578 650,10 грн., в тому числі ПДВ - 263 108,35 грн., а також спірної податкової накладної №39 від 22.12.2011 року на суму 1 578 650,10 грн., в тому числі ПДВ - 263 108,35 грн., яка була зазначена товариством позивача у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних до декларації з ПДВ за грудень 2011 року, Калуською ОДПІ виявлено не було та перевіркою не аналізувалось.

З вказаного приводу представники позивача у судовому засіданні пояснили, що обставина включення TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' спірної податкової накладної до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкової декларації за ПДВ за грудень 2011 року (порядковий № 9014218979) є виключно технічною помилкою. Дана помилка була самостійно виправлена товариством позивача к реєстрі шляхом застосування методу ''сторно'', як цього вимагає пункт 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1402/18697.

В матеріалах справи наявний поданий позивачем виправлений реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року (сформований 23.01.2012 року), в якому позивач замість помилково внесеної податкової накладної №39 від 22.12.2011 року на суму 1 578 650,10 грн., в тому числі ПДВ 263 108,35 грн., зазначено три податкові накладні, що отримані від постачальника в момент поставки товару, а саме: №39 від 22.12.2011 року на суму 592 159,42 грн., в тому числі ПДВ - 98 693,24 грн.; №68 від 22.12.2011 року на суму 594 251,00 грн., в тому числі ПДВ - 99 041,83 грн.; №70 від 22.12.2011 року на суму 392 239,66 грн., в тому числі ПДВ - 65 373,28 грн. (том 2 а.с. 63-68).

Представники позивача зазначили, що такі три податкові накладні на загальну суму ПДВ 263 108,35 грн. і виправлений реєстр виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 рок були представлені перевіряючому при перевірці, однак безпідставно не враховані ревізорами.

Судом вже вище зазначено про порядок виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, визначеного пунктами 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України

За змістом пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Слід зазначити, що відповідно до змісту пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року.

Фактично, як уже зазначалося вище, при поставці електротехнічної продукції згідно договору від 01.09.2011 року №109/11 у грудні 2011 року, ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' було виписано на користь позивача три податкові накладні №39, №68, №70 від 22.12.2012 року на загальну суму ПДВ 263 108,35 грн.

Представники відповідача не довели суду, що вказані три податкові накладні не виписувалися постачальником, не довели, що суми ПДВ по них не включені до податкового кредиту позивача, задекларованого у грудні 2011 року.

Не представив відповідач доказів зустрічної перевірки податковими органами первинного податкового обліку ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' за місцем його реєстрації з метою з'ясування обставин видачі і реєстрації податкових накладних на спірну суму ПДВ.

У зв'язку із цим у суду відсутні правові підстави вважати, що загальна сума ПДВ 263 108,35 грн. по податкових накладних №39, №68, №70 від 22.12.2012 року не включена у Додатку №5 декларації з ПДВ за грудень 2011 року (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, том 2 а.с. 51).

Сума податку на додану вартість у розмірі 263 108,35 грн., віднесена TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' до податкового кредиту на підставі трьох податкових накладних №39, №68, №70 від 22 грудня 2012 року, які оформлені ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' належним чином у повній відповідності до вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної,. Сума ПДВ по кожній із таких накладних становить менше 100 тисяч гривень, у зв'язку з чим вказані податкові накладні не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' мала право на включення до податкового кредиту за грудень 2011 року спірної суми ПДВ.

З приводу виправлення самостійно виявленої позивачем помилки у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 рок, суд вважає за необхідне відмітити.

За змістом пункту 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1402/18697, виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом ''сторно'' за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок.

Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Відповідно вимог Порядку при виправленні помилки методом ''сторно'' до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком ''-'' та правильний запис із знаком ''+''.

Метод ''сторно'' здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів І та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису: в колонках 2-6 розділу І та/або колонках 2-7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7-12 розділу 1 та/або колонках 8-16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком ''+'' чи ''-''. При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: НППУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку ''З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період Реєстру''.

Судом з'ясовано, що 23 січня 2012 року головним бухгалтером TOB ''Фірма ''Рембудпостач'' у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року (поданої до відповідача 19.01.2012 року) було виявлено помилку, а саме: в Розділі 2 цього Реєстру (Отримані податкові накладні) в колонці 1 (№ з/п 51) замість трьох податкових накладних (№ 39, № 68, №70), виписаних постачальником ПП ''ВКФ ''Західелектрогруп'' 22.12.2011 року, - вартість проданого товару було внесено загальною сумою 1 578 650,08 грн., в тому числі ПДВ 263 108,35 грн., та вказано одну податкову накладну №39. Даний Реєстр 23.01.2012 року було виправлено бухгалтером товариства позивача шляхом застосування методу ''сторно'', а саме: в Розділі 2 цього Реєстру (Отримані податкові накладні) в рядку порядковий №51 в колонках 8 (загальна сума, включаючи ПДВ), 9 (вартість без ПДВ), 10 (сума ПДВ) неправильно занесені суми були відзначені знаком та одночасно в колонках 8 (загальна сума, включаючи ПДВ), 9 (вартість без ПДВ), 10 (сума ПДВ) були вказані правильні суми по податковим накладним № 39 - порядковий номер Реєстру 51, №68 - порядковий номер Реєстру 56 та №70 - порядковий номер Реєстру 57, які були відзначені знаком ''+''.

Представник позивача пояснив, що даний виправлений Реєстр був представлений податковим інспекторам під час проведення перевірки. Уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 року TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' не подавався, оскільки сума податку на додану вартість за грудень 2011 року вказана у поданій товариством позивача податковій декларації від 19.01.2012 року не змінювалась, в тому числі і по контрагенту ПП ''ВКФ ''Західелектрогруп''.

З врахуванням обставин, що TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' самостійно виправила допущену технічну помилку у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року та надала для перевірки виправлений реєстр за цей період, суд констатує дотримання товариством позивача вимог вищевказаного Порядку.

Окрім викладеного, суд відзначає наступне:

Згідно з пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати обліку відображаються у податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових вкладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Форма та порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1002. Відповідно до пункту 3 Порядку №1002 реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді. Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Реєстри можуть подаватися: за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; на електронних носіях.

Вказаним Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, не визначено обов'язку платника податку після коригування помилкових записів, подавати уточнений і виправлений реєстр до податкового органу.

Таким чином, порушення ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних не може бути безумовною та достатньою підставою для позбавлення TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' права на податковий кредит.

Виходячи із викладеного, висновок ревізорів про порушення TзOB ''Фірма ''Рембудпостач'' вимог статті 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість в сумі 263 108,35 грн. у зв'язку з відсутністю реєстрації податкової накладної №39 від 22.12.2011 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає фактичним обставинам та є помилковим.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що як в момент укладення позивачем договорів з товариствами з обмеженою відповідальністю ''Будмонтажресурс'', ''Українські торгівельні шляхи'' і приватним підприємством ''ВКФ Західелектрогруп'', так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про безтоварність правочинів є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. При цьому суд зазначає, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, правомірно віднесено у серпні, вересні, грудні 2011 року до податкового кредиту і сформувало валові витрати відповідну суму коштів, що підтверджується встановленими у суді обставинами, первинними документами, податковими накладними по таких господарських операцій, які видані позивачу згідно договорів постачання товарів і підряду.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що оскаржувані рішення в окремій їх частині винесені без врахування всіх обставин та норм чинного законодавства, що мають значення для прийняття таких рішень, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.

Вирішуючи по суті вимоги позивача, судом встановлено, що частина таких позовних вимоги про скасування рішення щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' не відповідають фактичним обставинам та матеріалам адміністративної справи.

У зв'язку із вказаним, суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року про донарахування податку на додану вартість по операціях:

- з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' 80 452,00 грн. за основним платежем, 20 113,00 грн. за фінансовими санкціями (сторінки 26 і 54 описової частини акта перевірки від 28.09.2013 року №1940/220/22191495; розрахунок до податкового повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року) (том 1 а.с. 42, 76; том 2 а.с. 241),

- з ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' 21 600,00 грн. за основним платежем, 5 400,00 грн. за фінансовими санкціями (сторінки 35 і 54 описової частини акта перевірки від 28.09.2013 року №1940/220/22191495; розрахунок до податкового повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року) (том 1 а.с. 57, 76; том 2 а.с. 241),

- з ПП ''ВКФ Західелектрогруп'' 263 108,00 грн. за основним платежем, 65 777,00 грн. за фінансовими санкціями (сторінка 55 описової частини акта перевірки від 28.09.2013 року №1940/220/22191495; розрахунок до податкового повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року) (том 1 а.с. 77; том 2 а.с. 241).

Є також протиправним і підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №000090220 від 15.10.2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств по операціях:

- з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' 89 173,00 за основним платежем (розрахунок до податкового повідомлення-рішення №000090220 від 15.10.2012 року) (том 2 а.с. 240),

- з ТзОВ ''Українській торгівельній шляхи'' 24 840,00 грн. за основним платежем (розрахунок до податкового повідомлення-рішення №000090220 від 15.10.2012 року) (том 2 а.с. 240).

З даного приводу суд зазначає, що визначаючи суму скасованої штрафної санкції відповідно до розміру податкового зобов'язання суд виходить із положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, відповідно до змісту якого, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4., 54.3.5., 54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд відхиляє доводи відповідача про не донарахування (не визначення) позивачу зобов'язань в сумі 80 452,00 грн. і не застосування відповідної штрафної санкції по операціях з ТзОВ ''Будмонтажресурс'' із підстав встановленням перевіркою фактів самостійного завищення позивачем власних податкових зобов'язань у серпні і вересні 2011 року на суми 128 591,00 грн. і 47 094,00 грн., що поглинуло вказану суму виявлених порушень (том 2 а.с. 241). Як вбачається із сторінки 46 і 48 описової частини акта перевірки від 28.09.2013 року №1940/220/22191495 перевіряючим за серпень і вересень 2011 року виявлено завищення позивачем власних зобов'язань на загальну суму 175 685,00 грн., в той же час і безпідставне відображення у рядку 8 декларацій з ПДВ за квітень і листопад 2011 року сум коригування податкового зобов'язання на загальну суму 188 055,00 грн. (том 1 а.с. 68-70) З приводу таких обставин на сторінці 49 акта перевірки зроблений відповідний висновок про те, що, виходячи із факту завищення і безпідставного корування податкового зобов'язання за перевіряємий період, відповідачем виведено (розраховано) заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 370,00 грн. (188 055,00 - 175 685,00 = 12 370,00).

Судом встановлено, що вказана сума 12 370,00 грн. податкових зобов'язань сплачена позивачем 25.10.2012 року в добровільному порядку у десятиденний строк з моменту винесення податкового повідомлення-рішення №000089220 від 15.10.2012 року (том 2 а.с. 118).

Представники відповідача не змогли пояснити та навести суд формулу, за якої сума виявлених порушень з податку на додану вартість 80 452,00 грн. взяла участь обчисленні основного зобов'язання і штрафної санкції із урахуванням обставин, викладених перевіряючим на сторінці 49 акта перевірки від 28.09.2012 року (том 1 зворотній бік а.с. 109).

Належних та допустимих доказів не врахування 80 452,00 грн. при обчисленні зобов'язань, визначених податковим повідомлення-рішенням №000089220 від 15.10.2012 року, відповідач суду не надав.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області форми ''Р'' №000089220 від 15.10.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 456 540,00 грн., в тому числі 365 250,00 грн. за основним платежем та 91 290,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області форми ''Р'' №000090220 від 15.10.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 114 013,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фірма ''Рембудпостач'' (ідентифікаційний номер 22191495) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №42 від 27.03.2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі буде складена 07.10.2013 року.

Суддя підпис/ Чуприна О.В.