Постанова № 34206575, 17.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Справа № 922/1574/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуІноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя"на постановувід 06.08.2013Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1574/13за позовомІноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя"доДержавного підприємства "Південна залізниця"простягнення 454 706,80грнВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаЧерненко Р.В. (дов. від 13.08.2012)відповідачаЩербаков О.В. (дов. від 26.04.2013)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Іноземне підприємство "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення зі Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" суми заборгованості у розмірі 454706,80 гривень, у тому числі, 421188,62 гривень суми основного боргу, 9021,86 гривень суми нарахованої пені, 3436,90 гривень суми 3% річних, 21059,43 гривень суми штрафу. Заявлена вимога обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки: №П/НХ-12678/НЮ від 18 квітня 2012 року, №П/НХ-12677/НЮ від 18 квітня 2012 року; №П/НХ-12676/НЮ від 18 квітня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2013 (суддя К.Аріт) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з Державного підприємства "Південна залізниця" на користь Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК-Запоріжжя" 221188,62 гривень боргу, 778,91 гривень пені, 21059,43 гривень 5% штрафу, 311,56 гривень 3% річних; провадження у справі в частині заявлених до стягнення 200000,00 гривень основного боргу припинено; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 8242,95 гривень пені, 3125,34 гривень річних відмовлено.

Рішення суду мотивоване таким.

18 квітня 2012 між Іноземним підприємством "Торговий дім ЄПК-Запоріжжя" та Статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця укладені договори поставки №№ П/НХ-12676/НЮ, П/НХ-12677/НЮ та П/НХ- 12678/НЮ, згідно з ідентичними умовами яких, позивач зобов'язався поставити та передати відповідачу підшипникову продукцію, відповідно до специфікацій, а відповідач - здійснити оплату поставленої продукції, на умовах і в термін, передбачені договорами. Ці договори підписані повноважними представниками з обох сторін та скріплені печатками.

На виконання умов договорів, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 421188,62 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.4.2. договорів, покупець оплачує постачальнику кожну партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, при умові своєчасного надання позивачем рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Відповідно до п.5.1.4. договорів, датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акта прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається разом з товаром покупцю.

Відповідно до умов спірних договорів, прийом товару здійснюється на складі відповідача, а представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару (п.5.1.3. Договорів).

Довіреність №602 від 26 жовтня 2012 року підтверджує одержання відповідачем 1279 шт. підшипників в асортименті.

Таким чином, відповідач прийняв поставлений товар на своєму складі, претензій щодо якості, кількості, тощо позивачу не виставляв.

Оскільки неможливо визначити, коли саме відповідач отримав направлені йому 31 жовтня 2012 року документи (рахунки, накладні, акти приймання-передавання), то суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до цих правовідносин положень ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на думку суду першої інстанції, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача почалось з 27 березня 2013 року.

Відповідач надав суду докази часткового погашення боргу за договорами (платіжне доручення №820 від 17 травня 2013 року) на суму 200000,00 гривень.

Зважаючи на те, що відповідачем 17 травня 2013 року сплачено 200000,00 гривень основного боргу, господарський суд на підставі п.1.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у цій частині.

Позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 221188,62 гривень визнані місцевим господарським судом обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданими суду доказами, а отже підлягають до задоволення.

Пунктом 7.3 Договорів сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Судом встановлено, що прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача почалось з 27 березня 2013 року.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару у встановлений договорами строк, нарахована позивачем пеня в сумі 778,91 гривень, на думку місцевого господарського суду, підлягає до стягнення з відповідача.

В задоволенні позову в частині стягнення 8242,95 гривень пені суд відмовив, у зв'язку з неправильним розрахунком.

У відповідності із вимогами п.66 "Положення о поставках продукції виробничого призначення", затвердженого постановою від 25 липня 1988 року РМ СРСР №888, за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.

Оскільки це положення чинне на теперішній час та є частиною спеціального законодавства, то нарахований штраф в розмірі 5% від суми основного боргу, що становить 21059,43 гривень, суд визнав обґрунтованим та доведеним належними доказами, а отже є таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 311,56 гривень річних судом визнані обґрунтованими і таким, що підлягають до задоволення. У задоволенні 3125,34 гривень річних суд відмовив, у зв'язку з неправильним розрахунком.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 (колегія суддів: О.Істоміна, А.Білецька, Ю.Могилєвкін) рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2013 скасоване в частині стягнення з відповідача 5% штрафу в розмірі 21059,43 гривень та в цій частині прийняте нове рішення, яким в позові відмовлено; в іншій частині рішення залишене без зміни з посиланням на таке.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% від суми основного боргу, що становить 21059,43 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності із вимогами п.66 "Положення о поставках продукції виробничого призначення", затвердженого постановою від 25 липня 1988 року РМ СРСР №888, за необґрунтовану відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю або частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від сплати якої він відмовився або ухилився.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з висновками, викладеними в рішення господарського суду стосовно наявності підстав для стягнення штрафу, виходячи з наступного.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнала помилковим посилання суду першої інстанції на п.66 "Положення о поставках продукції виробничого призначення", затвердженого постановою від 25 липня 1988 року РМ СРСР №888, як на підставу для стягнення з відповідача штрафу, оскільки сторони в договорі не передбачили обов'язковість застосування даного положення при визначенні відповідальності за порушення строків та порядку оплати продукції.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, просить постанову скасувати.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Іноземне підприємство "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя" з посиланням на норми Положення про поставку продукції виробничого призначення, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988, просить стягнути з відповідача штраф у сумі 21059,43 гривень за ухилення оплати товару.

12.09.1991 Верховною радою України прийнята постанова Про порядок Тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР.

Згідно з зазначеною постановою до прийняття відповідних актів законодавства України на території Республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання врегульовано законодавством України, зокрема статтями 230-233 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996.

Оскільки питання відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання врегульовані законодавством України, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність застосування судом першої інстанції норми законодавства СРСР, зокрема норми Положення про поставки продукції виробничого призначення, затвердженого Постановою Ради міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988, а отже і безпідставність вимоги позивача щодо стягнення штрафу у сумі 20 671,09 гривень.

До того ж, місцевим господарським судом присуджено до стягнення з відповідача 8242,95 гривень пені за порушення строків оплати, а тому суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у стягнення 20 671,09 гривень штрафу, оскільки застосування до одного й того самого правопорушення відповідальності одного виду двічі - суперечить правовій природі відповідальності, а штраф та пеня відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Іноземного підприємства "Торговий дім "ЄПК - Запоріжжя" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2013 у справі №922/1574/13 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк